Особливості правового статусу відокремлених підрозділів, філій, представництв

29

Зміст

Особливості правового статусу

відокремлених підрозділів, філій, представництв

Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена та введена в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 22 листопада 1994 р. № 288 дає визначення, згідно якого:

філією є структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;

представництво – структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання-приймання продукції тощо).

Можливість створення філій та представництв юридичними особами передбачена ст. 31 ЦК, ст. 7 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ, ст. 8 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ (далі – Закон про підприємництво) та ст. 9 Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ. Ці закони також передбачають можливість створення відділень та інших відособлених підрозділів, але правовий статус цих утворень законодавством в достатній мірі не визначається.

Враховуючи, що правовий статус практично всіх видів відокремлених підрозділів юридичних осіб (філій, представництв, відділень та ін.) майже не відрізняється, надалі ми використовуватимемо об’єднуюче поняття “філія”.

Згідно зі ст. 8 Закону про підприємництво, філії не мають прав юридичної особи. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ Стаття 8. Державна реєстрація підприємництва...Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи…Отже, вони не є і суб’єктами підприємницької діяльності, оскільки за ст. 2 Закону про підприємництво ними можуть бути лише: громадяни; юридичні особи; об’єднання юридичних осіб.

Філії являють собою відокремлені підрозділи юридичної особи, що виступають від імені цієї юридичної особи за дорученням, яке видається їх керівникам (ч. 2 ст. 31 ЦК). Тому вони не є і органами юридичної особи, хоча безпосередньо беруть участь у здійсненні її правоздатності. Угоди, що укладаються філіями, утворюють права та обов’язки безпосередньо для юридичної особи. В цьому полягає їх основна відмінність від дочірніх підприємств, які утворюються як юридичні особи іншим підприємством шляхом передачі їм частки свого майна.

Порядок створення філій має зазначатися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії повинні мати затверджене нею положення про філію. Положення має містити найменування філії, її місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок формування її майна, фондів, порядок формування та використання філією доходів, взаємні права та обов’язки юридичної особи та створюваної ним філії, порядок управління філією, умови припинення її діяльності тощо.

Для здійснення діяльності керівникам філій видається генеральна довіреність, за якою вони вправі укладати угоди від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих їм повноважень. Згідно зі ст. 64 ЦК, довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність у даному разі є юридичною підставою відносин представництва. Сутність представництва полягає в тому, що хоча угоди та інші юридичні дії здійснює представник, але конкретні правові наслідки у вигляді цивільних прав та обов’язків виникають і припиняються в особи, яку представляють. Представник же не набуває ніяких прав та обов’язків.

Особа, яку представляють, – це фізична або юридична особа, від імені та в інтересах якої представник здійснює юридично значущі дії. Представник – особа, уповноважена здійснювати юридично значимі дії від імені та в інтересах того, кого представляють. Представниками можуть виступати правоздатні та дієздатні юридичні та фізичні особи.

Оскільки філії та інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, довіреність видається не відокремленому підрозділу, а конкретній фізичній особі, як правило, директору філії. Таким чином, юридична особа, видаючи довіреність та виступаючи в цьому випадку особою, яку представляють, уповноважує представника – керівника філії – здійснювати угоди та інші юридичні дії від імені юридичної особи.

Керівник філії отримує від юридичної особи генеральну довіреність, у якій зазначається вичерпний перелік повноважень, що надаються йому юридичною особою. Довіреність складається лише в письмовій формі, підписується керівником юридичної особи (головою правління, директором) та скріплюється печаткою відповідної юридичної особи. Якщо в довіреності передбачено проведення керівником філії операцій з майновими та грошовими цінностями, довіреність також має бути підписана головним (старшим) бухгалтером юридичної особи. В довіреності обов’язково зазначається строк, на який вона видається, що не може перевищувати 3 років.

Відокремленим підрозділам, які створила юридична особа, може надаватися право здійснювати в господарському суді повноваження сторони в справі. Такі права можуть надаватися статутом юридичної особи, положенням про відокремлений підрозділ або дорученням. Відокремлені підрозділи при цьому мають право від імені юридичної особи:

      вживати заходів досудового врегулювання спору;

      подавати до господарського суду позови;

      надсилати відгуки на позовні заяви;

      звертатись із заявою про перевірку рішення, ухвали, постанови суду в порядку нагляду;

      здійснювати інші процесуальні дії.

Спільні риси філій та представництв:

1.                       Філії та представництва розташовані поза місцем знаходження юридичної особи і не мають прав юридичної особи. Отже, вони не вправі від свого імені здійснювати ті чи інші дії, а можуть це робити тільки від імені юридичної особи, що їх створила.

2.                       І філії, і представництва не володіють необхідною для юридичних осіб мірою майнової відокремленості. Юридична особа наділяє їх майном, яке необхідне для здійснення ними діяльності. При цьому майно відображається не на самостійному, а на окремому балансі.

3.                       Інформація про філії та представництва має міститися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії та представництва мають діяти на підставі положення про них, яке затверджується юридичною особою.

4.                       Керівники цих відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі довіреності.

Незважаючи на певну схожість, філії та представництва мають значні відмінності за характером виконуваних ними дій (функцій).

1.                       Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. Наприклад, філія банку має право здійснювати банківські операції в межах, вказаних у Положенні про філію та на підставі дозволу, виданого банком. Зазвичай перелік таких дій визначається в Положенні про філію, але зрозуміло, що їх коло не може бути ширше, ніж коло дій, які має право вчиняти сама юридична особа.

2.                       На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо. Так, на відміну від філії комерційного банку, його представництво не має права здійснювати банківську діяльність, а може лише представляти та захищати інтереси банку поза місцем його знаходження (наприклад, пропагувати послуги свого банку серед потенційних клієнтів, укладати угоди).

Отже, філія та представництво – це види відокремлених підрозділів, які відрізняються один від одного і створюються за рішенням органу управління юридичної особи. Виробничі структурні підрозділи не мають ознак відокремлених підрозділів (філій, представництв), а саме:

-не мають відокремленого майна і, відповідно, відокремленого балансу;

-керівник не має довіреності від головного підприємства і позбавлений права укладати (підписувати) будь-які угоди, в тому числі трудові (однак може видавати накази, обов'язкові для своїх підлеглих);

-не мають рахунків в банках і не здійснюють ніяких фінансових операцій;

-не несуть відокремленої відповідальності за свої дії.

У разі необхідності працівники виробничого структурного підрозділу, що не має ознак відокремленого підрозділу, можуть в індивідуальному порядку отримувати певні матеріальні цінності для виконання своїх трудових обов'язків у порядку, встановленому КЗпП (у межах трудового договору). Подібне не може розглядатися як наділення майном саме виробничого підрозділу і ніяк не змінюватиме його статус.

Виходячи з п. 18 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 (далі – Положення про реєстрацію), юридична особа лише зобов’язана повідомити про створення вказаних підрозділів за місцем своєї реєстрації шляхом внесення відповідної додаткової інформації до реєстраційної картки. У свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо створення зазначених підрозділів відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням цих підрозділів.

Такі вимоги висуває пп. 2.1.3 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про оподаткування). Отже, філія є самостійним платником податків, має банківський рахунок, веде окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс. Також філія може відкрити поточний рахунок в іноземній валюті. Відзначимо, що для відкриття такого рахунку необхідна згода юридичної особи, яка відповідно до чинного законодавства України має право використовувати іноземну валюту.

Що стосується припинення діяльності філій та інших відокремлених підрозділів, то законодавство не приділяє регламентації цього процесу ніякої уваги. Якщо про право юридичних осіб відкривати відокремлені підрозділи принаймні зазначається в законодавстві (хоча цей процес й недостатньо регламентується), то про припинення діяльності, а тим більше про порядок припинення філій взагалі не йдеться. Лише п. "е” ст. 41 Закону про ГТ говорить про те, що питання реорганізації та ліквідації філій та представництв відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ, чим підтверджується можливість такої реорганізації та ліквідації. У товариствах із обмеженою відповідальністю, наприклад, такі повноваження можуть бути надані виконавчому органу товариства (директору, дирекції) статутом або рішенням зборів учасників. Рішення про ліквідацію, як і про створення, філії оформлюється протоколом чи наказом.

Після цього юридична особа зобов’язана повідомити про ліквідацію філії за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до своєї реєстраційної картки. В свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо ліквідації філії відповідному органу державної статистики та органу Державної податкової інстпекції за місцезнаходженням філії. Також необхідно  закрити рахунок філії у банку. Наступним етапом буде зняття філії з податкового обліку. Також необхідно виключити філію з ЄДРПОУ. Це можна зробити тільки після здійснення всіх заходів щодо її ліквідації згідно із законодавством, а підставою для виключення буде рішення про ліквідацію філії. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію філії, заповнює і в 10-денний термін подає до відповідного органу державної статистики ліквідаційну картку встановленого зразка.

При реорганізації філії чи представництва переходу майна фактично не відбувається, оскільки його власником у будь-якому випадку залишається юридична особа. Тут йдеться здебільшого про фактичну балансову передачу майна від одного підрозділу до іншого через видання юридичною особою внутрішніх розпорядчих документів.