Основні поняття авторського права

 

IV. Виникнення і здійснення авторського права

 

Авторське право спрямовано на охорону форм, їх матеріалізацію в конкретних творах. Думки та образи автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, тому не існує практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття [2].

Моментом виникнення авторського права і одночасно  юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об’єктивної форми [2]. Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей [2].

Закон виходить з того, що існування та захист авторських прав можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей. Однак слід мати на увазі, що на оригіналі і  примірниках твору може проставлятися знак охорони авторського права (стаття 437 Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), який складається з трьох елементів:

- латинської букви  «С» у колі - ©;

- імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

- року першого опублікування  твору.

При цьому, правовою охороною рівною мірою користуються як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.

Основною метою зазначення на творі даного знаку є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється, а також спрощення процесу доведення провини порушника, якщо подібне порушення сталося [2].

 Крім того для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці використовується також нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору [1].

Особа, яка має авторське  право або будь-яку виключну правомочність на твір, може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державній реєстрації можуть бути піддані свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

Державну реєстрацію здійснює Державне агентство України  з авторських і суміжних прав в  установленому порядку. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. При  виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше [4].

Нині незаконне використання об’єктів авторського і суміжних прав, яке постійно змінює свої форми і способи, досягло загрозливих масштабів. За даними Міжнародної організації з боротьби з комп’ютерним піратством (BSA) компанії, що виробляють програмне забезпечення, втрачають від нелегального тиражування їхніх програм до 13-15 млрд. дол. на рік. Водночас, за даними Міжнародної торгівельної палати, збитки власників товарних знаків від порушення їхніх прав через продаж продукції, маркованої неправдивими товарними знаками, становлять 80-100 млрд. дол.. на рік [1].

 

V. Вільне використання об'єктів авторського права.

 

Разом з тим законодавство певною мірою обмежує виключне право автора на використання твору. Використання твору без згоди автора називається вільним використанням. Дозволяється в окремих випадках вільне використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди і вільне використання твору без згоди автора, але з виплатою йому авторської винагороди.

Без згоди автора або  іншої особи, що має авторське  право, але з обов'язковим зазначенням  імені автора і джерела запозичення  допускається:

а) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів;

б) використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у  виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зображення навчального характеру;

в) відтворення у пресі, передача в ефір або інше публічне повідомлення опублікованих у газетах чи журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань, або передача в ефір творів такого самого характеру, якщо це спеціально не заборонено автором;

г) відтворення з метою  висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, передача в ефір або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій;

д) видання випущених  у світ творів рельєфно-крапковим  шрифтом для сліпих;

е) відтворення творів для судового і адміністративного провадження;

ж) публічне виконання  музичних творів під час офіційних  і релігійних церемоній, а також  похоронів;

з) відтворення з інформаційною  метою у газетах та інших періодичних  виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів.

Допускається вільне відтворення одного примірника твору  поліграфічним способом бібліотеками та архівами для власних потреб за певних умов, визначених у Законі про  авторське право.

Допускається також без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право, вільне відтворення примірників твору для навчання. Йдеться лише про відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також для відтворення уривків з опублікованих письмових та інших творів.

Детально регламентоване вільне відтворення комп'ютерних  програм [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Творча діяльність людей  є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також характеризуються різноманітністю. Це можуть бути літературні, музичні твори, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об'єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони, яка здійснюється авторським правом. Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації [3]. Сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, становить систему законодавства України про авторське право і суміжні права [2].

Авторське право — це сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва [1].

Авторське право відрізняється від права промислової власності:

- об’єктом авторського  права визнається результат творчої діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;

- виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу [2].

   Авторське право  виникає з моменту створення  твору. Особа, яка має авторське  право, може використовувати спеціальний знак, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської літери "С" обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору. [3] Крім того для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці використовується також нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору [1]. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті [3].

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник / Базилечив В.Д. – 2 вид., стер. –К.:Знання, 2008. – 431 с.
2. Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права / Бондаренко С.В. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
3. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. / Заіка Ю.О. — К. Істина, 2005
4. Інтелектуальна власність: навч. посіб.; У 2-х ч. Ч.1 / І.П. Каплун, Е.В. Колісніченко, В.О. Панченко, А.А. Папченко. — Суми : СумДУ, 2010. — 157 с
5. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник / [Вачевський М. В., Кремень В. Г., Мадзігон В. М., Скотний В. Г., Левченко Г. Є., Вачевський О. М.] ; за ред. проф. М. В. Вачевського.— К.: ВД Професіонал, 2005. — 448 с.
6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII
7. Річний звіт Державної служби інтелектуальної власності України за 2011 рік.
8. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. 2008-2012 [Електронний ресурс] -  Режим доступу.: http://sips.gov.ua/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 Державна реєстрація авторського права в Україні

 

У 2011 р. до Державної служби подано 5392 заявки на реєстрацію авторського права на твір, що на 8,2 % більше порівняно з даними попереднього року (4948 заявок), прийнято 5176 рішень про реєстрацію, здійснено 5240 реєстрацій авторського права на твір – на 9,5 % більше порівняно з попереднім роком (рис.1). Зростання кількості здійснених реєстрацій свідчить про те, що державна реєстрація авторського права набуває все більшого значення та популярності серед авторів та інших осіб, які мають авторські права. Загалом у звітному періоді здійснено 931 реєстрацію авторського права на службовий твір, що на 20,8 % більше, ніж у минулому році (737 реєстрацій). Як і в 2010 р., переважають реєстрації службових творів, майнове право на які належить роботодавцям (707 реєстрацій).

Кількість реєстрацій службових  творів, які є спільною власністю працівника, що створив твір, та роботодавця, зросла на 32,6% порівняно з попереднім роком (відповідно, 224 проти 169 реєстрацій).

Рис.1. Динаміка державних реєстрацій авторського права у 1995–2011 рр. [7]

 

У 2011 р. Державною службою зареєстровано 307 договорів, які стосуються права автора на твір, що більше на 41,7 % порівняно з минулим роком (рис.2.). Слід зауважити, що у 2011 р. подано 302 заявки на реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, що на 29,5 % більше, ніж у 2010 р. (213 заявок). Найбільшою є кількість зареєстрованих договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір (247), при цьому майже всі договори стосуються повної передачі майнових прав. Крім того, зареєстровано 52 договори про передачу виключного права і 8 договорів про передачу невиключного права на використання твору.

Рис. 2. Динаміка Державних реєстрацій договорів у 2002–2011 рр. [7]

 

Відомості про здійснені  у 2011 р. реєстрації публікуються в офіційному бюлетені Державної служби «Авторське право і суміжні права» та у Каталозі державної реєстрації [7].