Основні поняття авторського права

                                                                                                                                                               

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕ Т

КАФЕДРА АГПФЕБ

 

 

 

ОБОВ`ЯЗКОВЕ ДОМАШНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Інтелектуальна власність»

на тему: «Основні поняття авторського права»

 

 

 

варіант № 2

 

 

 

 

Виконавла:                                                                         студентка гр. Мм-21

                                                                          Аноколова Олена Ігорівна

Перевірила:                                                                   Хворост Оксана Олексіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2012 рік

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Поняття авторського права …………………..................................................4
2. Джерела  авторського права в Україні……………………………………….5
3. Об’єкти та  суб’єкти авторського права:………………………………….….7
1. Об'єкти  авторського  права…………………………………………………7
2. Твори, які не є об’єктами авторського права (незахищені об'єкти)…...….9
3. Суб'єкти авторського права. Автори і співавтори……………………...…11
4. Права автора (особисті немайнові та майнові права автора)………….…14
4. Виникнення і здійснення авторського права……………………………..…15
5. Вільне використання об'єктів авторського права……………………….…17

Висновки……………………………………………………………………..…19

Список використаних джерел………………………………………………....20

Додаток А. Державна реєстрація авторського права в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основними напрямами  духовної творчості народу є наукова  діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої  діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.

“Авторське право” надає  авторам і іншим творцям інтелектуальних творів у галузі літератури, музики, мистецтва певні права, що дозволяють їм надавати дозвіл або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів. Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва. Тільки оригінальні твори можуть бути об'єктом авторського права. Самі ідеї, закладені в творі, не обов'язково повинні бути новими, однак форма їх вираження, будь-то літературна або художня, обов'язково повинна бути оригінальною.

Завдання авторського права - встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів [4].

Метою даної роботи є  вивчення основних аспектів авторського  права в Україні.

 Виходячи з мети, завданнями роботи є :

• вивчення поняття та завдання авторського права;
• ознайомлення з суб`єктами та об’єктами авторського права;
• вивчення особливостей виникнення авторського права;
• ознайомлення з динамікою державної реєстрації авторського права в Україні за останні роки.

 

 

 

 

І. Поняття авторського права

 

Духовна творчість насамперед реалізується через літературу, музику, мистецтво. Її результати як відображення духовного багатства людини невичерпні за формами, прийомами, способами об’єктивного вираження є об’єктами охорони. Суспільні відносини, пов’язані з їх створенням та використанням врегульовуються авторським правом.

Суспільні відносини, у межах яких відбувається реалізація особистих немайнових і майнових інтересів особи є цивільними відносинами. Вони регулюються цивільним законодавством, в першу чергу Цивільним кодексом України. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної діяльності створюють цивільні права і обов’язки, а авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

В юриспруденції загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об’єктивне і суб’єктивне. Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечується державним примусом. Тому авторське право в об`єктивному розумінні як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і використанням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.

Авторське право в суб’єктивному розумінні - це сукупність особистих немайнових та майнових прав, які належать конкретному автору відповідно до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права, які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літератури і мистецтва [2].

Специфіка авторського права в тому, що, з одного боку, його завданням є підтримка творчості окремої людини-громадянина, забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів. З іншого боку, авторське право сприяє збагаченню національної культурної спадщини, розповсюдженню результатів творчої діяльності, забезпечення їх доступності для всього суспільства [2]. Для досягнення зазначених завдань за автором твору законодавчо закріплено виключні права особистого немайнового та майнового характеру, що має забезпечити його суспільне визнання та дозволяють контролювати використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду.

Одним з основних завдань  результативного правозастосування норм авторського права є забезпечення отримання авторами справедливої винагороди за їх працю. При цьому, розмір винагороди автора визначається не часом, витраченим на створення цього твору, і навіть не його якістю і цінністю, а попитом на твір в процесі його використання. Однак, на відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений або абсолютний характер, авторське право на нематеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу прав та їх існування у часі. Так, виключні майнові права автора на твір обмежено у часі (після закінчення 70-річного строку після смерті автора його твори стають суспільним надбанням), а також закон визначає випадки, коли використання творів може здійснюватися без дозволу автора (так зване вільне використання творів, що охороняються). Такий підхід до авторського права на твори дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів і інтересами суспільства в цілому [2].

 

ІІ. Джерела авторського права в Україні

 

Джерелами авторського  права є нормативно-правові акти, в яких містяться норми, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

До джерел авторського  права належить Конституція України (Основний Закон) 1996 року, яка має вищу юридичну силу та є центром всієї структури українського законодавства.

Після Конституції України  наступними джерелами авторського права є кодекси України. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року містить книгу IV «Право інтелектуальної власності». Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України встановлюють міру відповідальності за порушення авторського права та порядок притягнення порушників до відповідальності.

Наступним в структурі  законодавства є Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993р. (одне із основних джерел авторського права) та ряд спеціальних законів України: «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000р., «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р.

Окрім зазначених законів, норми з питань авторського права  і суміжних прав містять галузеві закони, які регулюють творчу діяльність: «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про інформацію», «Про архітектурну діяльність», «Про рекламу», «Про гастрольні заходи в Україні» та інших.

Важливе значення займають акти Президента України, зокрема, Указ Президента України від 27 квітня 2001р. № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» та Указ Президента України від 30 січня 2002р\ № 85/2002 «Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування»  і т. ін.

Джерелами авторського  права також є постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, «Про затвердження правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм» від 4 листопада 1997р. № 1209, «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27 грудня 2001р. № 1756 і т. ін.

Серед актів центральних  органів виконавчої влади важливе  значення мають накази Міністерства освіти і науки України (МОН України). Наприклад, накази, які регулюють діяльність організацій колективного управління [2].

При захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди. Прикладом цього є, зокрема, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідну роботу стосовно узагальнення судової практики також проводить Вищий господарський суд України. Це відображено у його документах, зокрема, Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності» від 10 червня 2004р. № 04 - 5/1107.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять універсальні, регіональні й двосторонні міжнародні договори, учасницею яких є Україна: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів; Всесвітня конвенція про авторське право; Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення; Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми; Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права, укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав; Угода про Партнерство та Співробітництво між Європейським союзом та Україною. Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права [2].

 

ІІІ. Об’єкти  та  суб’єкти авторського права

1.Об’єкти авторського права

 

   Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і може використовуватися самостійно. Для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність.

   Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені ст. 8 Закону "Про авторське право і суміжні права" твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети.

   До об'єктів  авторського права належать:

   1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, картини, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;