Основні характеристики місцевого самоврядування

Міністерство освіти та науки України

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту та державного управління

       Контрольна робота      

з дисципліни

"Муніципальний менеджмент"

    на тему:

"Основні характеристики місцевого самоврядування"

Варіант № 7

Виконала

студенка групи ЗДСВ-093                                     .                              Величко С.О.

Перевірив

доцент                                             ..                                                Задорожна С.М.

Чернігів   2011

Зміст

Вступ.............................................................................................................................3

1. Поняття місцевого самоврядування та його головні характеристики...............4

2. Повноваження місцевого самоврядування ........................................................10

3. Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самоврядування.........17

4. Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Чернігові....................18

5. Територіальна громада м.Чернігова: громадські слухання, органи самоорганізації населення та зміцнення їх ролі у вирішенні питань місцевого значення (2009 рік)....................................................................................................26

Висновок.....................................................................................................................31

Література...................................................................................................................33

Вступ

Після проголошення державної незалежності України перед суспільством і державою постали важливі проблеми, пов'язані з розбудовою місцевого самоврядування як одного з ключових елементів взаємодії територіальних громад, держави та особи. У колі цих проблем особлива роль належить утвердженню правових засад місцевого самоврядування відповідно до Конституції України 1996 p., яка фактично вивела місцеве самоврядування на рівень одного з провідних інститутів демократичного конституційного ладу.

Місцеве самоврядування, як і парламентаризм, розподіл влади, незалежні суди та інші атрибути демократичного політичного режиму, поступово входить в політико-правове життя українського суспільства.

Після тривалого панування тоталітарного режиму відродження місцевого самоврядування має на меті не повернення назад, а рух вперед, до створення самобутньої системи самоврядування. Ця система має спиратися на минулий вітчизняний досвід (позитивний і негативний), враховувати тенденції розвитку українського суспільства, а також багатий досвід комунальних (муніципальних) реформ в зарубіжних країнах і вихід на міжнародні стандарти розвитку місцевого самоврядування, закладені, зокрема, у Всесвітній декларації місцевого самоврядування 1985 р. та Європейській хартії про місцеве самоврядування 1985 р. Шлях України до Європи лежить також і через ратифікацію Європейської хартії, що підвищить вимоги до української системи місцевого самоврядування.

1. Поняття місцевого самоврядування та його головні характеристики

Термін "місцеве самоврядування" ми чуємо щодня. З екрану телевізора, від депутатів та політиків, він підморгує до нас зі шпальт газет та Інтернет- видань. Усі нібито розуміють, про що йдеться, але часто не можуть дійти згоди у запеклих суперечках про найпростіше.

Зі своїм справжнім змістом місцеве самоврядування увійшло в наше життя не так уже й давно - з початку 1990-х років. Сьогодні це вже не просто термін з підручника чи закону. Це найближчий для кожного громадянина рівень влади, це освіта його дітей та лікарня, це міський транспорт і сільська дорога, це проведення локального газопроводу та будівництво (чи то б пак, недопущення руйнування) спортмайданчика, це, зрештою, і участь кожного в управлінні місцевими справами - через органи самоорганізації населення, громадські слухання, депутатів місцевої ради тощо.

Важливо наголосити, що самоврядування як участь громадян в управлінні може успішно функціонувати лише в тому випадку, коли вже існують елементи громадянського суспільства і самоорганізації. Ці елементи в Україні поки лише формуються і є відносно слабкими.

Спробуємо розібратися, що ж це - місцеве самоврядування, звідки і для чого воно з'явилося. Безперечно, кожен вже має певний погляд на це, Але ніколи не завадить почути думку інших.

Місцеве самоврядування - багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України 1996 року дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

_ по-перше, відповідної засади конституційного ладу України;

_ по-друге, специфічної форми народовладдя;

_ по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві та державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: "Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни і, по можливості, у конституції країни".

Вперше в Україні принцип визнання місцевого самоврядування на конституційному рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана Пилипа Орлика 1710 року, а пізніше - в Конституції УНР 1918 року, положення яких так і не були реалізовані. За радянських часів цей принцип рішуче заперечувався, він суперечив централізованому характеру радянської держави.

Конституція України 1996 року, у повній відповідності до вимог Європейської Хартії (поряд з такими фундаментальними принципами як народовладдя, суверенітет і незалежність України, поділу державної влади тощо), в окремій статті фіксує принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування. Визнання місцевого самоврядування однією із засад конституційного ладу означає встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування у вирішенні всіх питань місцевого значення.

Згідно ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З данного конституційного положення випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму. В силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.

Основними формами місцевої демократії є (див. схему 1):

Схема 1.

Схема. 1. Основні форми демократії.

Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування:

1) має особливого суб'єкта 6 територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;

2) займає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством та державою). Місцеве самоврядування, його органи, згідно Конституції України, не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади.

Взаємозв'язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по6перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело 6 народ (ч.1 ст. 5 Конституції України);

по-друге, органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України) і стан їх реалізації контролюється відповідними органами виконавчої влади.

3) має особливий об'єкт управління 6 питання місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні".

Таке становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної влади 6 публічну владу територіальної громади. Самостійність місцевого самоврядування гарантується Конституцією України, ст. 145 якої передбачає, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку, а ст. 142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.3 п.2 Європейської хартії місцевого самоврядування головними характеристиками місцевого самоврядування, як вони повинні розумітися, з огляду на цілі Хартії,є наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями регулювання та керування. Такі вирази, як “місцеві справи” та “власні справи”, були відкинуті як надто розпливчаті та важкі для інтерпретації. Традиції держав-членів Ради Європи щодо визнання тих чи інших справ такими, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування, значно різняться. В реальному житті більшість справ мають як місцеве, так і центральне значення, і відповідальність за них може дуже відрізнятися у різних країнах та змінюватися з плином часу і навіть може бути розподіленою між різними рівнями управління. Обмеження органів місцевого самоврядування справами, які не мають більш широкого значення, може призвести до загрози їх маргіналізації. З іншого боку, є загальновизнаним, що держави зберігають за собою певні функції, такі як національна оборона. Мета Хартії, щоб органи місцевого самоврядування мали широке коло повноважень, які можна ефективно здійснювати на місцевому рівні. Визначення цих повноважень міститься у статті 4.

Права місцевого самоврядування повинні реалізовуватись демократично створеними органами. Цей принцип відповідає важливому значенню, яке Рада Європи надає демократичним формам правління.

Це право, як правило, надається представницьким зборам, які мають або не мають виконавчих органів, їм підпорядкованих. Також допускається можливість здійснення прямої демократії там, де це передбачено законом.

Стаття 4

Як пояснювалось у коментарі до статті 3, неможливо, та й немає потреби, повністю перерахувати повноваження та функції, якими мають бути наділені органи місцевого самоврядування всіх країн Європи. Однак, в цій статті викладені основні принципи, на яких повинна базуватись відповідальність органів місцевого самоврядування та природа їх повноважень.

Параграф 1

Оскільки природа функцій органів місцевого самоврядування є визначальним чинником місцевого самоврядування, то в інтересах чіткості визначення питання і юридичної визначеності необхідно ґрунтовно закріплювати у законодавстві основні повноваження органів місцевого самоврядування, а не надавати їх на ситуативній (“ad hoc”) основі. Зазвичай, повноваження повинні надаватись Конституцією чи іншим актом парламенту. Однак, незважаючи на використання в цьому параграфі терміну “закон”, відомо, що в деяких країнах задля забезпечення ефективності парламент може делегувати деякі повноваження для виконання певних функцій, зокрема це стосується питань чи справ, які вимагають впровадження у відповідності до директив Європейського Співтовариства. Але таке делегування можливе за умов, що парламент залишить за собою відповідне право щодо здійснення моніторингу застосування делегованих повноважень. Більш того, виключенням також є випадок із країнами-членами Європейського Співтовариства в тій мірі, у якій Правила Співтовариства (які, відповідно до статті 189 Римського Договору, мають пряму дію) можуть передбачати застосування конкретних заходів на певному рівні управління.

Параграф 2

Окрім повноважень, закріплених у законодавстві за певним рівнем влади, можуть виникати й інші потреби або можливості, які потребують відповідної реакції громадських органів. Якщо сфера такої діяльності має місцевий характер і не є виключеною із загальноприйнятої в країнах-членах компетенції місцевого самоврядування, у більшості країн Європи є важливим, щоб органи місцевого самоврядування, які діють як політичні одиниці в межах власних повноважень та задля добробуту мешканців територіальних громад, мали можливість і право здійснювати власні ініціативи в таких сферах. Проте, основні правила, за якими вони можуть діяти в подібних випадках, визначаються у законі. В деяких країнах-членах, однак, органи місцевого самоврядування повинні мати законні повноваження для своїх дій. Широка свобода дій поза межами спеціальних повноважень може бути надана органам місцевого самоврядування при існуванні такої системи, яка задовольняє вимогам параграфу 2 статті 4.

Параграф 3

Цей параграф визначає загальний принцип — здійснення публічних повноважень повинне бути децентралізованим. Цей принцип знайшов місце у багатьох документах, прийнятих в рамках Ради Європи, і, зокрема, у Висновках Лісабонської Конференції Європейських Міністрів, відповідальних за місцеве самоврядування, яка відбулася у 1997 році. Згаданий принцип означає, що питання, обсяг чи природа яких не є такими, що вимагають вирішення в межах більшого територіального утворення, або не є першочерговими питаннями з огляду на досягнення ефективності чи економічності, повинні бути прерогативою найнижчого рівня управління на місцях.

Це положення, однак, не містить вимоги систематичної децентралізації функцій до такого рівня місцевого самоврядування, який, через свої величину та природу, може виконувати лише обмежені завдання.

Параграф 4

Цей параграф присвячений проблемі повноважень, що дублюються. Щоб чітко визначити та уникнути будь-яких тенденцій до поступового розпорошення відповідальності, повноваження повинні бути повними та виключними. Однак, у деяких сферах виникає необхідність у спільних діях різних рівнів влади, але при цьому важливо, щоб у таких випадках втручання центральної або регіональної влади відбувалось із чітким дотриманням букви закону.

2. Повноваження місцевого самоврядування

Повноваження місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.