Організація управління ризиками

При оцінці прийнятності коефіцієнта, що визначає ризик банкрутства, існує кілька не суперечних один одному точок зору. Одні автори вважають, що оптимальним є коефіцієнт ризику, що становить 0,3, а коефіцієнт ризику, ведучий до банкрутства - 0,7 і вище. В інших джерелах приводиться шкала ризику з наступними градаціями зазначеного вище коефіцієнта:

- прийнятний ризик  - до 0,25

- припустимий ризик  -0,25-0,50

- критичний ризик - 0,50-0,75

- катастрофічний ризик  - понад 0,75.

На думку практично  всіх авторів, у межах коефіцієнта, що визначає ризик банкрутства від 0,3 до 0,7 перебуває зона підвищеного ризику. Прийняття рішень про реалізацію ризикового заходу в межах цієї зони визначається величиною можливого виграшу, у випадку, якщо небажаний результат (ризикова подія) не відбудеться, і схильністю до ризику осіб, що приймають рішення.

У фінансовому менеджменті  використовується наступне угруповання фінансових операцій по зонах ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикового випадку:

а) безризикова зона. У  зв'язку з безризиковим характером здійснюваних у ній операцій можливі фінансові втрати по них не прогнозуються. До таких фінансових операцій можуть бути віднесені хеджування, інвестування засобів у державні короткострокові облігації (при низьких темпах інфляції в країні) і інші;

б) зона припустимого ризику. Критерієм припустимого рівня фінансових ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансовій операції в розмірі розрахункової суми прибутку;

в) зона критичного ризику. Критерієм критичного рівня фінансових ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансовій операції в  розмірі розрахункової суми доходу. У цьому випадку збиток підприємства буде обчислюватися сумою понесених ним витрат;

г) зона катастрофічного  ризику. Критерієм катастрофічного  рівня фінансових ризиків є можливість втрат по розглянутій фінансовій операції в розмірі всього власного капіталу або істотної його частини. Такі фінансові операції при невдалому їхньому результаті приводять звичайне підприємство до банкрутства.

Результати проведеного  угруповання дозволяють оцінити  рівень концентрації фінансових операцій у різних зонах ризику по розміру можливих фінансових втрат. Для цього визначається яку питому вагу займають окремі фінансові операції в кожній з відповідних зон ризику. Виділення операцій з високим рівнем концентрації в найнебезпечніших зонах ризику (зонах катастрофічного або критичного ризику) дозволяє розглядати їх як об'єкт підвищеної уваги в процесі подальших етапів керування ризиками.

Розглянуті шкали ризику застосовні як для оцінки прийнятності рівня окремих ризиків, так і ризику підприємства в цілому [7, c.328].

ВИСНОВОК

Дана робота була присвячена питанню організації управління ризиками.

В економічній літературі існує багато визначень поняття  «ризик». Узагальнюючи вивчене можна описати це поняття так:

Ризик – це похідна  невизначеності, в якій існує підприємство, приймаючи щодня рішення різного масштабу.

Ризик – подія або  група споріднених випадкових подій, що завдають збитку об'єкту, що володіє  даним ризиком.

Ризик можна охарактеризувати як комбінацію трьох елементів: певної події, її імовірності та її наслідків.

Підприємство в своїй діяльності має враховувати багато ризиків, які по різному впливають на результати його діяльності, їх потрібно вивчати, оцінювати та по можливості мінімізувати, або компенсувати. У роботі наведено кілька підходів до класифікації ризиків, що дозволяє сприймати кожний з них об'ємно, з різних боків, а також характер їх впливу на підприємство.

Отже, організації управління ризиком полягає у наступному:

- виявленні можливих  наслідків підприємницької діяльності  в ризиковій ситуації;

- розробці заходів, що не допускають або зменшують втрати від впливу повністю не врахованих ризикових факторів;

- реалізація такої  системи адаптації до ризиків,  за допомогою якої можуть бути  не тільки нейтралізовані або компенсовані негативні ймовірні результати, а й максимально використані можливості на отримання високого підприємницького доходу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України. Голос України вiд 14.03.2003 - № 49.
2. Макарова Г. Н. Экономические риски: структура и методы управления: учеб. пособие. Иркутск: Изд - В ИГЭА, 1999
3. Докладно про методи управління ризиками див. Хохлов Н. В. Управление риском. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 239 с.; Старостіна А.О, Кравченко В.А. Ризик-менеджмент. Теорія і практика. К.: ІВЦ “Політехніка”, 2004. — 200с.
4. Кисельова І. А. Моделювання оцінки ризиків у процесі прийняття банківських рішень // Аудит і фінансовий аналіз. 2002
5. Кравченко В. Сучасні стандарти ризик-менеджменту: основа для побудови дієвої системи управління маркетинговими ризиками компанії - Маркетинг в Україні – 2007 – № 5, с. 36.
6. Strategic Risk Management. New Disciplines, new opportunities. CFO research Services, 2002, p.3;
7. Альгин А. П. Риск в предпринимательстве. С.-П., 1992.
8. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996.
9. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 1996.
10. Банковское дело: стратегическое управление / Руководитель проекта У. Гулд. М.: Консалт- Банкир, 2001
11. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. – М.: Финансы и статистика, 1996.
12. Вишняков Я. Д., Колосов А. В., Шемякин В. Л. Оценка и анализ финансовых рисков предприятия в условиях враждебной окружающей среды бизнеса // Менеджмент в России и за рубежом – 2000 г. №3, с. 15-17.
13. Глухов В. В., Бахрамов Ю. М. Финансовый менеджмент. – С.-Петербург: Специальная литература, 1995.
14. Глущенко В. В. Введение в кризисологию. Финансовая кризисология. Антикризисное управление. -М.: ИП Глущенко В.В., 2008, -88с. ІSBN 978-5-9901406-2-2)
15. Грабовой П. Г. . Риски в современном бизнесе. – М.: Аланс, 1994. - 240c