Іноземне інвестування сільського господарства в Україні

Агропромисловий комплекс України потребує значних  інвестиційних надходжень, але, не зважаючи на цей факт, інвестори побоюються вкладати значні кошти через низьку прибутковість та високі ризики в цій галузі.

 

2.2. Аналіз іноземного  інвестування в сільське  господарство  України

 

Сільське господарство України нині перебуває у скрутному становищі, що зумовлене як численними проблемами, що накопичились ще за радянських часів, так і загальною міжнародною соціально-економічною кризою, а також і окремими негативними наслідками вітчизняних реформ і суб'єктивними помилками, що не могли не виникнути вже у процесі самого реформування.

У цих умовах для сільського господарства важливого значення набувають іноземні інвестиції, які поєднують у собі фінансове забезпечення і техніко-технологічне оновлення підприємств, оскільки виступають основними каналами надходження інновацій.

Основними інвесторами в  сільське господарство України є країни: Кіпр (338,5 млн. дол. США), США (47,4 млн. дол. США), Великобританія (130,4 млн. дол. США), Данія (43,1 млн. дол. США), Австрія (31,8 млн. дол. США), Німеччина (41,1 млн. дол. США), Франція (19,9 млн. дол. США), Російська Федерація (21,2 млн. дол. США) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Інвестиції в сільське господарство за основними країнами-інвесторами, млн. дол. США за 2008 р.

Джерело: [20] 

 

Станом на 1 липня 2009 року в сільське господарство України було залучено 5056,7 млн. грн., що складає 6,2% від загального обсягу інвестицій в агропромисловий комплекс України.

За І півріччя 2009 року підприємствами сільського господарства України освоєно інвестицій на 46,3% більше відповідного періоду 2008 року, у тому числі:

• рослинництво - 3504,2 млн. грн. (на 51,1%);
• тваринництво - 1316,7 млн. грн. (на 31,6%);
• змішане сільське господарство - 178,3 млн. грн. (на 90%);
• надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту, мисливство 57,2 млн. грн. (на 33,9%);
• рибальство, рибництво - 8,2 млн. гривень (на 45%), і на 30,9% більше, ніж у 1 кварталі 2009 року [20].

Варто зазначити  про  суттєве нарощення обсягів освоєних інвестицій у ІІ кварталі поточного року в галузі тваринництва та рибництва порівняно з попереднім кварталом 2009 року.

Якщо за І  квартал 2009 року інвестиції в тваринництво склали 330,8 млн. грн. (67,5% до відповідного періоду 2008 року), у рибництво - 1,6 млн. грн. (42,1%), то протягом ІІ кварталу додатково освоєно відповідно 985,9 млн. грн., або 74,9%, та 6,6 млн. грн., або 80,5% від загальної суми за січень-червень.

Серед лідерів  за зростанням обсягів освоєння інвестицій у сільське господарство порівняно  з відповідним періодом минулого року вирізняються області: Львівська (у 6 разів), Хмельницька (майже в 5 разів), Луганська (більше, ніж у 3 рази), Житомирська, Чернівецька (більш ніж у 2 рази), Сумська, Тернопільська, Полтавська, Запорізька (майже вдвічі) та м. Київ (більш ніж втричі) [6].

Нижче показників відповідного періоду минулого року спрацювали Івано-Франківська (53,4%), Київська (76%), Черкаська (76,7%), Миколаївська (97,8%) області та м. Севастополь (88,2%).

Одночасно варто  зауважити, що частка інвестицій в основний капітал у сільське господарство України в середньому по регіонах складає 6,2%.

Очолюють цей  список Хмельницька, Черкаська, Тернопільська, Кіровоградська, Чернігівська, Сумська  та Вінницька області, у яких цей  показник значно вище середнього рівня і коливається у межах від 23,1 до 11,8% від загального обсягу освоєних інвестицій в регіоні.

На відміну  від названих, значне відставання  інвестування сільського господарства спостерігається у Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Закарпатській областях та м. Києві. Частка інвестицій у сільське господарство у цих регіонах коливається від 3,5 до 0,1%.

Нижче від середнього рівня по Україні частка інвестицій у сільське господарство спостерігається  також в Чернівецькій (4%), Одеській (4,4%) та Львівській (5,5%) областях.

Стосовно інвестування виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів: за 6 місяців 2009 року за цим напрямком інвестицій в основний капітал освоєно на суму 6300,95 млн. грн., що становить 98,4% до відповідного періоду минулого року (без урахування виробництва тютюнових виробів - відповідно 6008,5 млн. грн. і 100%) [20].

Варто зазначити  про зростання обсягів освоєних інвестицій (у відсотках в порівнянні з відповідним періодом минулого року) за такими позиціями:

• виробництво макаронних виробів - 199,5%;
• перероблення та консервування овочів та фруктів - 197,7%;
• виробництво прянощів та приправ - 189,1%;
• виробництво молочних продуктів та морозива - 150,1%;
• виробництво м'яса та м'ясних продуктів - 124,8%;
• виробництво пива - 124,7%;
• виробництво мінеральних вод і безалкогольних напоїв - 123,6%;
• виробництво хліба та хлібобулочних виробів - 113,9%.
• виробництво рибних продуктів - 51%;
• виробництво цукру - 48,4% ;
• виробництво продуктів дитячого харчування та дієтпродуктів - 41,6%;
• виробництво готових кормів для тварин - 23,8% та інше.

За обсягами інвестування виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів  по відношенню до загального обсягу інвестицій серед регіонів лідирують області: Кіровоградська (19,2%); Херсонська (19,58%); Чернігівська (17,09%); Вінницька (14,2%); Волинська (13,9%) при середньому по Україні 7,75%.

На нижчому  рівні знаходиться інвестування розвитку харчової промисловості у  Закарпатській (4,26%), Тернопільській (3,67%), Луганській (2,12%) областях і м. Севастополі (0,46%) [15].

Частка інвестицій на виробництво харчових продуктів (у відсотках до загальних обсягів  інвестицій за промисловими видами діяльності) лідерство за регіонами мають: Херсонська (63%), Вінницька (56,3%), Кіровоградська (46,8%), Чернігівська (38,9%) області та м. Київ (52,8%) при середньому рівні по Україні - 20,7%.

На противагу  згаданим, низькі темпи освоєння таких  інвестицій спостерігаються в Луганській (2,9%), Івано-Франківській (5,8%), Дніпропетровській (6,1%) областях, АР Крим (7,4%), м. Севастополі (3,3%) [15].

Таким чином, сільське господарство в Україні залишається одним із тих видів економічної діяльності, інвестиційний потенціал якого не реалізований у повній мірі.

 

2.3. Ефективність  залучення іноземних інвестицій  в сільське        господарство України

 

Економіка України  має велику інвестиційну привабливість, але вона відчуває гостру потребу  у значних обсягах іноземного капіталу у вітчизняну економіку, що залежить від багатьох причин. Задоволення  постійно зростаючих потреб вітчизняного суспільства та іноземних суб`єктів потребує пошуків нових підходів щодо форм і методів забезпечення. У сучасних умовах надзвичайно важливим постає питання формування ефективного підприємницького середовища, яке враховувало б вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на національну економіку, що дозволить побудувати оптимальну стратегію розвитку вітчизняного сільськогосподарського комплексу.

З точки зору функціонування і розвитку агропромислового комплексу та його основної складової частини, сільського господарства, ефективність залучення іноземних інвестицій знаходиться у тісному зв’язку із підвищенням економічної ефективності галузі. При оцінці міжнародного співробітництва необхідно враховувати специфічні особливості сільського господарства, які суттєво впливають на кінцеві результати. Адже ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить не лише від економічних, але й природно-кліматичних, біологічних та інших чинників виробництва.

Надходження іноземних  інвестицій поліпшує стан і результативність національного господарства, сприяє залученню інноваційних технологій, поліпшенню якості перероблення та зберігання продуктів сільського господарства, використання ресурсів, насиченості внутрішнього ринку високоякісним продовольством, створенню нових робочих місць, нарощуванню експортного потенціалу, налагодженню економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами тощо.

Однією з  найефективніших форм залучення  іноземних інвестицій є спільні підприємства. Через спільне підприємство в агропромисловий комплекс надходять прогресивні технології, нова техніка, досконаліші форми організацій виробництва. На цій оcнові буде не тільки досягатися вища ефективність виробництва, а також вони стануть  своєрідною школою для розширення виробничого кругозору і кваліфікації працівників.

Наслідками  надходження іноземних інвестицій можуть бути як прямі, так непрямі  ефекти. Прямий вплив характеризується відмінностями у показниках діяльності підприємств з іноземними інвестиціями та вітчизняних підприємств. Непрямі безпосередньо стосуються національних підприємств і визначають вплив прямих іноземних інвестицій та їх діяльність через взаємодію з іноземним сектором, тобто з підприємствами, в які залучено зарубіжний капітал.

Враховуючи  позитивні наслідки діяльності підприємств  з іноземними інвестиціями, в Україні  необхідно активізувати процес лібералізації  режиму інвестування. Адже частка прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку становить менше 0,32% світового обігу, а накопичений капітал нерезидентів у 2-15 разів менший порівняно із сусідніми країнами Східної і Центральної Європи [6]. Ефективність іноземних інвестицій залежить не стільки від їх кількісних обсягів, скільки від зумовлених ними якісних перетворень в економічних відносинах і прискоренні ринкових змін у державі. На  думку В.Дубровського, інвестиція має сенс лише тоді, коли вона підвищує продуктивність праці [9]. Якщо постійно неефективно використовувати іноземні інвестиції, країна може втратити економічну незалежність, бо у цьому випадку залучення іноземних інвестицій може призвести до негативних наслідків.

Останніми роками суттєво змінилися пріоритети у  напрямах вкладення іноземного капіталу. Значні обсяги іноземного капіталу в  Україні в 2007 році вкладалися в розвиток галузей машинобудування (3,6%), торгівлі (10,4%), у сфери фінансової діяльності (16,3%), харчову промисловість (5,3%), будівництво (5,5%), а в сільське господарство лише 1,9% [14].

Основним напрямом підвищення рівня інвестиційного забезпечення повинна стати зміна галузевої структури інвестицій на користь галузей, визнаних пріоритетними в процесі структурної перебудови. Підвищення інвестиційної привабливості саме сільського господарства сприятиме збільшенню обсягів іноземних інвестицій та інвестицій підприємств і організацій інших галузей економіки. Частка сільського господарства в загальному обсязі інвестицій в економіку має зрости з 4% у 2004 р. до 7-8 % у 2011р. і до 9-10 % у 2015 р. [19].

Безперечним є  той факт, що одним з основних чинників, який сприяє розвитку іноземного інвестування, є державне регулювання інвестиційної діяльності. Проблематика національного регулювання іноземного інвестування була й залишається ключовою з точки зору створення сприятливого інвестиційного клімату, а також забезпечення ефективності функціонування капіталу. Необхідна радикальна перебудова інвестиційної політики, оскільки зменшення ролі держави в цьому процесі не було компенсовано можливостями ринкової самоорганізації інвестиційних процесів з урахуванням діючого ринкового механізму, необхідне відновлення державних регулюючих, стимулюючих, контролюючих та інформаційних функцій в інвестиційній сфері. Важливе значення розвитку галузей агропромислового комплексу обумовлює необхідність вирішення питань їх інвестування, що визначатиме не лише сталий розвиток підприємств цих галузей, а й всієї економіки в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

 

3.1. Стратегія залучення  іноземних інвестицій в сільське господарство України

 

В перспективі політика Уряду повинна спрямовуватись на сталий розвиток галузей народного  господарства на інвестиційно-інноваційній основі, забезпечення продовольчої безпеки  країни, нарощування експортного  потенціалу, застосування узгоджених з нормами СОТ механізмів захисту вітчизняного ринку, створення умов для повноцінного розвитку соціальної інфраструктури. Основні напрями реалізації поставлених завдань здійснюватимуться, виходячи з таких пріоритетів, як нарощування виробництва та підвищення конкурентоспроможності галузей, збільшення експорту продукції, розвиток інфраструктури ринку, формування цілісної системи фінансово-кредитного забезпечення. Для реалізації цих завдань і потрібні іноземні інвестиції.

В умовах зростання економічної кризи в Україні спостерігається дефіцит інвестиційних ресурсів, необхідних для проведення структурної перебудови галузей економіки, виникають проблеми залучення зовнішніх джерел фінансування, особливо іноземних інвестицій. Сьогоднішній стан вимагає створення сприятливих умов для надходження фінансових капіталовкладень з-за кордону.

Відповідно до Указу  Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001 «Про Концепцію державної регіональної політики», Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», «Про стимулювання розвитку регіонів», на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року №1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» Головним управлінням економіки спільно з іншими структурними підрозділами облдержадміністрації, територіальними органами виконавчої влади у 2006 році була розроблена стратегія розвитку України на період до 2015 року [1]. В основу її побудови покладено Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку, затверджені наказом Мінекономіки України від 29.07.02 р. за № 224. Мета реалізації стратегії полягає у виведенні економіки на динамічне зростання, впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, зміцнення конкурентоспроможної позиції регіону як інтеграційної складової національної економіки. Динамічного розвитку прогнозується досягти саме за рахунок використання власних можливостей і незадіяних потенційних резервів, а також зміцнення інвестиційної привабливості регіону для притоку достатніх обсягів внутрішніх та зовнішніх інвестицій.