Іноземне інвестування сільського господарства в Україні

Джерело: [7]

 

Дослідження класифікації іноземних інвестицій зрозуміло, що розвиток цього явища залежить від кількості і якості переваг, якими володіють фірми-інвестори, з одного боку, та куди скеровуються інвестиції, з іншого. Причому територіальні переваги мають вирішальний вплив на вид та форму іноземного інвестування.

 

1.3. Методи визначення  іноземних інвестицій

 

Створення та розвиток будь-якого  бізнесу потребує належного фінансування. У західних країнах в останні  роки, крім традиційних способів залучення  капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явилися нові, такі, як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. На рис. 1.1 наведено найбільш поширені методи залучення капіталу в економіку країни.

Українська економіка відчуває велику потребу в зростанні капіталу. Враховуючи, що потреба в інвестиціях завжди велика, а можливість їх фінансування (внутрішні та зовнішні) обмежена, необхідно більш детально підходити до форм та засобів задоволення попиту, вибираючи оптимальне співвідношення між його зовнішніми та внутрішніми джерелами покриття.

Іноземні інвестиції достатньо привабливі своїм кінцевим результатом. Використовуючи їх, можна  в короткий термін отримати сучасне  виробництво. Проте, є ряд недоліків, які потрібно враховувати, плануючи фінансування розвитку підприємства, галузі чи регіону в цілому.

 

 

 

 

Рис. 1.1. Методи залучення  капіталу

Джерело: [9, c. 52]

 

Для нашої країни характерним  є те, що інвестори не реінвестують свої прибутки в подальший розвиток економіки, а вилучають їх з метою інвестування в інші регіони. Таку ситуацію можна вважати природною (дана тенденція спостерігається у більшості країн), але коли інвестори вилучають всі свої капітали, то така це змушує серйозно замислитись. Причиною цього є низька привабливість інвестиційного клімату регіонів України, яка характеризується політичною нестабільністю, нерозвиненістю банківського сектору, високим рівнем корупції в органах влади, суперечливістю законодавства та іншими факторами, які відлякують інвесторів. Тому, лише поліпшивши інвестиційний клімат держави, створивши особливі сприятливі умови інвестування можна заставити іноземного інвестора залишити свої прибутки.

Отже, іноземні інвестори  й надалі будуть відігравати незначну роль в розвитку регіонів України, вкладаючи кошти лише в галузі з великою швидкістю оборотності капіталу (фінансова діяльність, будівництво, операції з нерухомістю, торгівля, легка та харчова промисловість тощо), які демонструють високі темпи росту. А отримавши очікувані прибутки, вони їх будуть вилучати з так званого «швидкого бізнесу».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В СІЛЬСЬКЕ                      ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

 

2.1.  Стан сільського  господарства України і привабливість галузі для        іноземних інвесторів

 

В економіці  України сільське господарство посідає  надзвичайно важливе місце і  є базою вітчизняного агропромислового комплексу. Окрім нього структура  АПК включає галузі промисловості, які  виробляють для сільського господарства засоби виробництва та здійснюють його виробниче і матеріально технічне обслуговування, а також галузі з переробки сільськогосподарської сировини, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації аграрної продукції і житлово-комунальні господарства, побутове  та культурне обслуговування.

У 2009 р. обсяг валової продукції сільського господарства України склав 105017,6 млн. грн., в тому числі рослинництво – 66456,6 млн. грн., тваринництво – 41345,3 млн. грн. В 2008 р. обсяг сільського господарства складав 103977,9 млн. грн.

Обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з 2008 р. скоротився на 2,4%, у тому числі в аграрних підприємствах – на 5,8%, господарствах населення – збільшився на 0,9% [20].

Під урожай 2009 р. сільськогосподарські культури було посіяно на площі 27,0 млн. га, у тому числі аграрними підприємствами – на 19,2 млн. га (71,1%), господарствами населення – на 7,8 млн. га (28,9%). Порівняно з 2008 р. загальна посівна площа зменшилась на 0,1 млн. га (на 0,5%).

У 2009 р. господарствами усіх категорій одержано 46,0 млн. т зерна (у вазі після доробки), з них сільськогосподарськими підприємствами – 35,8 млн. т зерна (78% загального обсягу). Валовий збір зернових культур порівняно з урожаєм 2008 р. (який був найбільшим за всю історію країни) зменшився на 13,7% (за рахунок зниження урожайності з 1 га на 4,9 ц, або на 14,2%), проте був значно більшим (на 38%) проти середньорічного обсягу виробництва зерна у 2000–2007 рр. (33,3 млн. т) [26].

Валовий збір соняшнику становив 6,4 млн. т і порівняно з 2008 р. зменшився на 2,5% (за рахунок зменшення площ збирання), у тому числі сільськогосподарськими підприємствами зібрано 5,2 млн. т (на 2,1% менше) при середній урожайності 15,7 ц з 1 га, що майже на рівні показника 2008р. (99,4%).

Загальне виробництво  цукрових буряків (фабричних) становило 10,0 млн. т і порівняно з 2008 р. зменшилося на 25,4% як за рахунок скорочення площі збирання (на 15,3%), так і суттєвого зменшення урожайності (з 356,2 ц до 313,6 ц з 1 га); у тому числі аграрними підприємствами вироблено 9,1 млн. т (на 22,8% менше), у середньому по 318,7 ц з 1 га (у 2008 р. – 366,1 ц) [26].

Виробництво ріпаку становило 1,9 млн. т, що на 34,8% менше порівняно з 2008р. (площа збирання зменшилася на 26,5%, урожайність з 1 га скоротилася на 11,1%). Сої зібрано 1 млн. т, що на 28,3% більше, ніж у 2008р. (площа збирання зросла на 15,7%, урожайність – на 11,3%).

У господарствах усіх категорій  виробництво картоплі зросло порівняно  з 2008 р. на 0,8% і становило 19,7 млн. т, овочів – на 4,2% більше (8,3 млн. т), що зумовлено зростанням урожайності цих культур відповідно на 0,6% та на 4,7%. Загальні обсяги виробництва плодоягідної продукції (1,6 млн. т) збільшилися на 7,2%, винограду (468,7 тис. т) – на 12,9% за рахунок зростання урожайності відповідно на 10,1% та на 13,0%.

Господарствами населення  у 2009 р. вирощено 97% загального урожаю картоплі, 87% овочів, плодів і ягід, 22% зерна, 19% соняшнику, 9% цукрових буряків (фабричних).

Під урожай 2010 р. озимі на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, посіяно на площі 10,1 млн. га, що перевищує обсяг посіву під урожай 2009 р. на 2,9%, у тому числі зернові культури на зерно – на 8,6 млн. га (на 3,7% більше) [26].

У 2009 р. обсяг продукції тваринництва порівняно з 2008 р. за попередніми розрахунками збільшився на 4,2%, у тому числі в аграрних підприємствах – на 10,1%, господарствах населення – на 0,2%.

Господарствами всіх категорій  у 2009 р. реалізовано на забій 2,7 млн. т худоби та птиці (у живій вазі), що на 0,2% більше порівняно з 2008р., вироблено 11,6 млн. т молока (на 1,3% менше) та 15,9 млрд. шт. яєць (на 6,0% більше). В аграрних підприємствах відбулося зростання реалізації худоби та птиці на забій (на 5,4%), виробництва молока (на 7,0%) та яєць (на 9,0%). У господарствах населення скорочено виробництво м’яса (на 4,8%), молока (на 3,1%), але зросло виробництво яєць (на 2,1%). Частка господарств населення у загальному виробництві цих продуктів тваринництва у 2009р. становила відповідно 49%, 81% та 42% [20].

За розрахунками, на 1 січня 2010 р. загальне поголів’я великої рогатої худоби становило 4,9 млн. голів (на 3,2% менше, ніж на 1 січня 2009 р.), у тому числі корів – 2,8 млн. (на 3,5% менше), свиней – 7,1 млн. (на 9,3% більше), овець і кіз – 1,8 млн. (на 4,1% більше), птиці всіх видів – 190,5 млн. голів (на 7,3% більше).

Поголів’я великої  рогатої худоби, що утримувалося населенням на 1 січня 2010 р., порівняно з початком січня 2009 р. скоротилося на 2,0%, у тому числі корів – на 3,5%; зросло поголів’я свиней (на 1,0%), овець і кіз (на 4,1%), птиці всіх видів (на 1,4%). У домогосподарствах на початок січня 2010 р. утримувалось 67% загальної чисельності великої рогатої худоби, у тому числі корів – 78%, свиней – 54%, овець і кіз – 83%, птиці всіх видів – 48%.

У сільськогосподарських  підприємствах порівняно з 1 січня 2009 р. відбулося скорочення чисельності великої рогатої худоби на 5,4%, у тому числі корів - на 3,2%; зросло поголів’я свиней (на 20,9%), овець і кіз (на 4,0%) та птиці всіх видів (на 13,4%) [20].

Обсяг вирощування  худоби та птиці в аграрних підприємствах за 2009 р. перевищив на 10,9% рівень 2008 р., а його відношення до реалізації тварин на забій становило 107,8% (у 2008 р. – 102,6%). Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зросли на 4,5%, свиней – на 3,9%.

На 1 січня 2010 р. в аграрних підприємствах (крім малих), що займалися тваринництвом, було в наявності кормів усіх видів 3,3 млн. т корм. од, що на 12,1% менше, ніж на початок 2009 р., у тому числі концентрованих – 1,3 млн. т корм. од (на 20,6% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 7,7 ц корм. од кормів усіх видів, у тому числі концентрованих – по 3,1 ц корм. од (на 1 січня 2009р. відповідно 9,5 ц корм. од та 4,3 ц корм. од).

За даними Державного комітету статистики України на 1 липня 2009 року кількість підприємств сільського господарства, мисливства і лісового господарства України становила 86528 одиниць (55,5 % з яких – фермерські господарства), що склало 7,15 % із загальної кількості підприємств та організацій за всіма галузями економіки і організаційно-правовими формами господарювання. Нині 43 тис. фермерських господарств обробляють 3,7 млн. га сільськогосподарських угідь. У середньому на 1 господарство припадає 85 га, 50,4% господарств обробляють площі більше 500 га [26].

Найважливішими  показниками, які визначають загальну ефективність функціонування підприємств  є чистий прибуток і рівень рентабельності всієї діяльності (табл. 2.1).

З аналізу наведених  в табл. 2.1 показників видно, що в 2009 р. темп зростання чистого прибутку від господарської діяльності аграрних підприємств України до 2006 р. складав 154,8 % , а кількість підприємств, які його отримали збільшилась на 6,3 %. Але, не зважаючи на це, відсоток збиткових підприємств залишається високим, а рівень рентабельності дуже низьким – чистий прибуток від всієї діяльності підприємств складає лише 15 % від всіх його витрат - що свідчить про необхідність підвищення загальної ефективності діяльності підприємств, вдосконалення їхньої системи управління, державної підтримки тощо.

Таблиця 2.1

Основні показники  ефективності діяльності підприємств  галузі сільського господарства України

Показники	Роки				2009 р. до 2006р.
	2006	2007	2008	2009	%	+/-
Чистий прибуток від усієї діяльності, млн. грн. (2)	3464,6	2445,4	6854,1	5362,1	154,8	1897,5
Підприємства, які одержали чистий прибуток (2)
у відсотках  до загальної кількості	64,7	67,6	72,0	71,0	109,7	6,3
фінансовий  результат, млн. грн.	5218,8	4478,4	9089,1	11470,9	219,8	6252,1
Підприємства, які одержали чистий збиток (2)
у відсотках  до загальної кількості	35,3	32,4	28,0	29,0	82,2	46,9
фінансовий  результат, млн.грн.	1754,2	2033,0	2235,0	6108,8	348,2	4354,6
Рівень рентабельності всієї діяльності, % (3)	9,8	7,4	15,1	7,3	74,5	-2,5

(1) Підприємства з кодом основного виду економічної діяльності за КВЕД 01.1 − 01.4. (2) Сформовано на підставі фінансової звітності підприємств. (3) Розрахований на підставі фінансової звітності підприємств як відношення чистого прибутку (збитку) від усієї діяльності до всіх витрат підприємства.

Джерело: [26]

 

Несприятливий інвестиційний клімат в агропромисловому комплексі є наслідком довготривалої  збитковості основних видів сільськогосподарського виробництва (табл. 2.2). Все ще мають місце негативні тенденції попередніх років – зношеність техніки, відсутність інвестиційної підтримки з боку державних органів та ін. Усе це впливає на виробництво сільськогосподарської продукції, яке в більшості господарств є збитковим і малоефективним.

Таблиця 2.2

Рівень рентабельності сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах України

Роки	Рентабельність  сільськогосподарського виробництва, %
	Продукція сільського господарства	У тому числі
		продукція рослинництва	продукція тваринництва
2000	-29,5	-3,3	-49,9
2001	-22,1	8,0	-46,6
2002	-1,0	30,8	-33,8
2003	18,3	35,8	-6,6
2004	4,9	22,3	-19,8
2005	12,6	41,7	-18,8
2006	8,1	20,3	-11,3
2007	6,8	7,9	5,0
2008	2,8	11,3	-11,0
2009	15,6	32,7	13,4

Джерело: [14]

 

В останні сім  років галузь є прибутковою. Але  отримані прибутки не забезпечують розширення виробництва. Цих коштів ледь вистачає на поповнення виробничих запасів та здійснення основних технологічних операцій з виробництва сільськогосподарської продукції.