Міжнародні перевезення

1.Характеристика видів транспорту, що забезпечують міжнародні перевезення.

1.1 Характеристика морського виду транспорту

Основний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі припадає на міжнародні морські перевезення — майже 60 % . Основну частину міжнародних морських вантажопотоків скла­дають масові наливні й навальні вантажі — сира нафта, на­фтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно тощо. З ін­ших виділяються генеральні вантажі, тобто готова промисло­ва продукція, напівфабрикати, продукти харчування.

До транспортних засобів морського флоту відносять судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхте­ровози, ролкери, пороми, танкери.

Судна для перевезення генеральних вантажів (в ящиках, мішках, коробках та іншій упаковці) поки що є основним ти­пом суден для перевезення вантажів між невеликими портами в усьому світі. Вантажі розміщуються в трюмах та на палубі.

Контейнеровози обладнані трюмами, що допускають пере­везення стандартних контейнерів ICO 3, 6, 9, 12 м. Типове судно вантажопідйомністю 60 тис. т може транспортувати 2000 ше­стиметрових контейнерів. Частину з них можна перевозити на палубі, а також у режимі рефрижераторів. Контейнеровоз може перевезти протягом року вантажів у 7 разів більше, ніж судно звичайного типу однакової вантажопідйомності.

Ліхтеровози — це система, яка включає велике судно-плав-базу, що перевозить декілька десятків малих суден, які мо­жуть входити в гирла річок за рахунок осадки (не більш 4 м), підходити до будь-яких мілководних причалів. Як правило, малі судна є несамохідними баржами з вантажопідйомністю від 200 до 1000 т. Плавбаза обладнана потужним підйомни­ком, за допомогою якого вона піднімає або опускає заванта­жені баржі з палуби до рівня води. Найбільші ліхтеровози здатні перезозити до 246 барж, що містять по 832 т вантажу. Плавбаза ніколи не входить у порт, а перебуває на рейді поза портовими спорудами.

Судна ролкерного типу дають можливість автомобілям або іншій самохідній техніці в'їжджати через аппарель — частину борту, що опускається до рівня причалу. Ролкери є зручною формою взаємодії різних видів транспорту, за якої автомобілі не розвантажуються і перевантаження вантажів не потрібне. Ролкери особливо активно використовуються при перевезенні нових легкових автомобілів.

Поромна переправа дає змогу також без перевантаження транспортувати до 100 вагонів одночасно або відповідну кількість легкових чи вантажних автомобілів.

Танкери використовуються для перевезення сирої нафти та інших наливних вантажів. Найбільші труднощі завдає портам обробка великотоннажних танкерів і супертанкерів. Для них необхідне спорудження спеціальних портів із глибоководними підходами, а також терміналів із великими міскостями для пе­рекачування вантажу.

У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми орга­нізації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплав­ства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Лінійне судноплавство — це регулярні перевезення за ого­лошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Ван­тажний потік лінійного судноплавства складають, в основно­му, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лі­нією. Розрізняють такі типи ліній:

      односторонні — характеризуються тим, що на них пра­цюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної ком­панії;

      двосторонні, на яких працюють судна двох країн (за уз­годженням) або двох судноплавних підприємств;

      конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з однієї чи різних країн.

У 1974 р. у рамках ООН був розроблений Кодекс поведінки лінійних конференцій. За цим Кодексом конференцією визна­ється група, що складається з двох і більше перевізників, які надають послуги з міжнародних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку і мають домовленість про загальні та­рифні ставки, права та обов'язки членів конференції та інші умови.

Усі члени лінійної конференції користуються єдиними та­рифами. Ставки у тарифах встановлюються за одиницю маси чи об'єму вантажу. Під час розрахунку фрахту лінійний пере­візник має право вибору щодо використання масової чи об'ємної ставки тарифу, виходячи з принципу найбільшого фрахту для судна. На практиці це означає, що перевізник при калькуляції провізної ціни встановлює питомий завантажувальний об'єм (об'єм вантажу ділиться на масу). Якщо питомий завантажу­вальний об'єм більший за одиницю, то до такого вантажу за­стосовується ставка за одиницю об'єму, якщо менший — пла­та стягується за одиницю маси. У разі перевезення дорогих ван­тажів перевізник може стягувати плату за фрахт, що обчис­люється як відсоток від декларованої вартості вантажу (зви­чайно 3—5 % ).

До переваг лінійного судноплавства належать: регулярність, дотримання розкладу руху, порівняно стабільні ціни, експлу­атація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Однак воно потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі, ніж фрахтові ставки при трампових перевезеннях.

Лінійні судна перевозять переважно дрібні партії вантажів від великої кількості відправників до великої кількості одер­жувачів. Тому лінійні компанії приймають вантажі для пере­везення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх на своїх складах, організовують і оплачують завантаження та розван­таження. Вартість цих послуг включається в оплату за транс­портування.

Залежно від режиму лінії діляться на термінові, у розкла­дах яких указуються точні дати приходу і відходу суден по кожному порту, і регулярні. У розкладах руху суден регуляр­них ліній зазначаються тільки періоди заходів і відходів су­ден: один раз у тиждень, декаду, місяць.

Головним документом у морських перевезеннях є коноса­мент. Коносамент — це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язан­ням доставити його в порт призначення та видати його закон­ному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:

—              є договором морського перевезення в лінійному судно­плавстві;

.— виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;

—              є товаросупровідним документом.

Перша функція коносамента полягає в тому, що він є єди­ним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію коноса­мент виконує під час перевезень товарів на суднах регулярних ліній або поставки вантажів окремими партіями, недостатні ми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини. Під час перевезень трамповими суднами коносамент виконує тільки дві останні функції — слугує розпискою про отримання вантажу та товаророзпорядчим документом.

Друга функція коносамента надає право власникові оригі­налу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпо­рядчим документом. Це означає, що тільки особа, вказана у коносаменті, чи власник коносамента на пред'явника, може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного у ко­носаменті, і розпоряджатися цим товаром. Щоб продати то­вар, який перебуває в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати або передати свої пра­ва за коносаментом.

Виконуючи третю функцію, коносамент є розпискою суд­новласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари у вказаній кількості і в певному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою пере­везення. На коносаменті обов'язково має бути вказівка судно­плавної компанії "вантаж на борту", "вантаж завантажений" чи "вантаж прийнятий до завантаження".

У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження та розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де проводиться оплата фрахту — в порту завантаження чи в порту призначен­ня, кількість виданих екземплярів коносамента. Він підпису­ється капітаном судна чи судновим агентом. На звороті лінійно­го коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезен­ня. Повний комплект коносаментів складають три копії і три оригінали. Один оригінал пред'являють до оплати у банк, інші видаються перевізнику, відправникові й одержувачу, як і копії, які відсилають також і в порт відправлення, порт призначення і на митницю.

До коносамента додають:

      маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;

      завантажувальний ордер, який видає відправник капіта­нові;

      штурманська розписка, на основі якої виписується коно­самент;

      акт-повідомлення, що є підставою для пред'явлення пре­тензій у разі, якщо вантаж зазнав пошкоджень під час переве­зення.

Відповідно до зазначеної в коносаменті особи, яка має право одержати вантаж, вони поділяються на іменні, ордерні і на пред'явника. За іменним коносаментом вантаж одержує особа, на чиє ім'я цей документ виписаний. Ордерний коносамент видається за "наказом відправника", "наказом одержувача" (його передача можлива за передавальним написом першого і другого). Коносамент на пред'явника передається простим вру­ченням. Коносамент укладається в декількох екземплярах, про кількість яких робиться помітка на кожному з них. Після ви­дачі вантажу за одним з екземплярів інші втрачають силу.

Залежно від видачі коносамента на завантажений на судно вантаж або зданий на склад для відвантаження коносаменти бувають бортові й коносаменти на вантаж, прийнятий до пе­ревезення.

Наскрізний коносамент — це документ, на підставі якого вантажі транспортуються з порту навантаження в пункт при­значення двома або більше судноплавними лініями, що взає­модіють відповідно до угоди. Таким документом може оформ­лятись перевезення й іншими видами транспорту.

Коносамент, який не містить будь-яких застережень пере­візника, що ставлять під сумнів кількість прийнятого до пере­везення вантажу або вказують на дефекти щодо втрати якості товару і упаковки, називається чистим коносаментом.

Щоб забрати вантаж із кінцевого пункту призначення, а також для індосування коносамента, потрібен тільки один ори­гінал коносамента. Якщо індосовано один із оригіналів коно­самента, то решта оригіналів втрачають юридичну силу.

У тому разі, коли вантажоодержувач продає не всю партію товару за коносаментом, а тільки її частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може роз­ділити коносамент на кілька частин і кожному покупцеві ви­писати частковий коносамент, чи делівері, — ордер, за яким кожен клієнт може отримати відповідну частку вантажу.

Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегу­лярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновлас­никами туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Більшість трампових суден універсальні і можуть транспортувати і генеральні ван­тажі — упаковані та неупаковані товарно-штучні вантажі (об­ладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомашини, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надано все судно або його частина, або певні вантажні приміщення.

Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укла­дається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його представник) і фрахтівник (перевізник чи його представник).

Основні пункти чартерного договору такі:

      час і місце укладання чартеру,

      повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);

      назва й опис судна;

      право заміни вказаного спочатку терміну;

      вид вантажу;

      місце завантаження та розвантаження;

      умови завантаження та розвантаження, у т. ч. умови опла­ти демереджу — грошового відшкодування, яке сплачує фрах­тувальник судновласнику за простій судна під завантажу­вальними роботами понад встановлений у чартері термін, і дис­пачу — премії, яка виплачується судновласником фрахтуваль­никові за дострокове завершення вантажних робіт;

      порядок оплати фрахту;

      термін подачі судна, у т. ч. канцелінг — кінцевий строк подачі судна під завантаження, у разі недотримання якого фрахтувальник має право розірвати чартер;

      інші умови (льодове застереження, застереження щодо обставин нездоланної сили тощо).

Багатовікова практика торгового мореплавства привела до створення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розроб­ляються перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. У торговому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна:

      фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправ­лення в один чи кілька портів призначення;

      фрахтування на послідовні рейси використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одно­му і. тому ж напрямку кількома послідовними рейсами;

      фрахтування за генеральним контрактом, за яким суд­новласник зобов'язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару;

      фрахтування на умовах тайм-чартеру — договір про орен­ду судна, коли все судно чи його частина надаються на конк­ретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані та сплачувати плат­ню екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (па­ливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;