Місце менеджменту в сучасній організації

Контроль є найбільш фундаментальний  елемент процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю у відриві від контролю. Дійсно, фактично всі сморіду є невід'ємними частинами загальної системи контролю в даній організації. Ця обставина стані більш зрозумілою після того, як мі познайомимося з трьома основними видами контролю: попереднім, поточним і заключним. За формою здійснення всі ці види контролю схожі, оскільки мають одну і ту ж мету: сприяти тому, щоб результати, що фактично отримуються були як можна ближче до необхідних.

Коли організації здійснюють свій бізнес на зарубіжних ринках, функція  контролю придбаває додаткову міру складності.Контроль на міжнародному масштабі є особливо важкою справою через велике число різних областей діяльності і комунікаційні бар'єри. Результативність контролю можна поліпшити, якщо періодично провести зустрічі відповідальних керівників в штаб-квартирі організації і за кордоном. Особливо важливо не покладати на іноземних керівниках відповідальність за розв'язання тихий проблем, які від них не залежать.

Будь-яка сучасна  організація є складною соціально-технічною системою і для повноцінного функціонування потребує різноманітних фахівців, в тому числі і менеджерів. З метою забезпечення певної впорядкованості та оптимальної взаємодії між різними менеджерами в організації вдаються до поділу управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу.

Наслідком вертикального  поділу є створення рівнів менеджменту. Американський соціолог Толкотт Парсонс називає три основних рівні менеджменту:

технічний;

управлінський;

інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

керівники низової  ланки (операційні управлінці);

керівники середньої  ланки;

керівники вищої ланки.                                                              

Форма піраміди (рис.1.2.1.) демонструє взаємозалежність рівнів 
менеджменту та чисельності управлінців.         

 

Рис. 1.2.1. Рівні менеджменту [4, c. 79]

У табл. 1.2.1. наведено характеристику керівників вищеназваних трьох рівнів та визначено їхні пріоритетні функції.

Таблиця 1.2.1. Загальна характеристика рівнів менеджменту [7, c. 257]

Рівні менеджменту	Представники рівнів менеджменту	Функції представників рівнів менеджменту
Інституційний рівень	Директор, заступники директора; президент, віце-президенти; ректор, проректори та ін.	Забезпечують інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації
Управлінський рівень	Завідувач відділом, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо	Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання
Технічний рівень	Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо	Відповідають за донесення  поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання

Г

оловна мета поділу праці менеджерів за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури управління, спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації. Збільшення чи зменшення кількості рівнів менеджменту може спричинити зниження ефективності управлінської діяльності в організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Дослідження системи менеджменту в сучасній організації на прикладі на прикладі ВАТ «Хмельницький хлібокомбінат»

 

Юридична адреса ВАТ «Хмельницький хлібокомбінат»:

29016, Україна, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 8

Телефон: +38(0382) 22-25- +38(0382) 22-25-33      

 Веб-сайт: http://www.stiomi.com.ua   

Відкрите акціонерне товариство «Хмельницький хлібокомбінат» створено згідно з установчим договором від 31 жовтня 1998 року. Товариство у своїй діяльності керується діючим законом України, установчим договором, Статутом.

В даний час підприємство продовжує удосконалювати знаряддя праці, намагається якомога більше механізувати всі процеси виробництва продукції та покращувати умови праці робітників, а також поліпшити службу безпеки підприємства.[11, c. 36]

Підприємство є юридичною  особою з дня його державної реєстрації. Воно має поточні та інші рахунки  в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту та установчого договору. Підприємство має самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з повним найменуванням державною мовою, необхідні штампи, діє на принципах господарського розрахунку.

Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціонерних  та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій та інших добровільних об‘єднань.

Хлібокомбінат має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і користуватися повним обсягом прав суб‘єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства. Форма власності підприємства – колективна.

Мета і предмет діяльності ВАТ «Хмельницький хлібокомбінат»

Підприємство створене з метою задоволення потреб в  його роботах, товарах та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів  учасників товариства.

Предметом діяльності хлібокомбінату є:

- задоволення потреб  населення його товарами у повному обсязі;

- забезпечення установ  громадського харчування;

- роздрібна торгівля;

- оптова торгівля.

Місія ВАТ „Хмельницький хлібокомбінат” визначається його основними завданнями:

- здійснення комерційної  діяльності за угодами; 

- упровадження у виробничі процеси прогресивних технологій, нової техніки і передового досвіду;

- здійснення контролю  та проведення документальних  ревізій та перевірок; 

Загальна структура  „Хмельницький хлібокомбінат”  створюється або проектується в першу чергу, а потім уже формулюються завдання, визначається вплив економічних обставин, політика й тактика організації та взаємовідносини влади.

Задача – це те, що потребує виконання. Для того щоб  задача була виконана, необхідно чітко  визначити об’єм засобів, необхідних для досягнення результату, якого хоче досягти організація в процесі реалізації своїх цілей до певного періоду.

Наприклад, ціль ВАТ „Хмельницький хлібокомбінат” можна сформулювати так: “завоювання організацією лідируючих позицій на ринку в найближчій перспективі”, для задачі подібне визначення не можливе. Задачі визначаються таким чином, щоб їх легко можна було дезінтегрувати в групи і поставити перед різними підрозділами, закласти в самостійні проекти й програми.

ВАТ „Хмельницький хлібокомбінат”  має досить велике значення для міста. Воно забезпечує робочими місцями більше 1000чоловік і регулярно виплачує зарплату, а отже, вирішує соціальні питання. Підприємство постачає на ринок вироби народного споживання, технічні можливості виробництва дозволяють випускати широкий спектр різноманітної продукції – більше 50 найменувань хлібобулочних та кондитерських виробів.

Підприємство працює стабільно, дані фінансово-господарської  діяльності свідчать, що темп росту  продуктивності праці майже співпадає  з темпом росту середньої зарплати, середньомісячна заробітна плата у всіх категорій працівників постійно зростає, що пов'язано зі зменшенням кількості працівників та збільшенням реалізації продукції і послуг на підприємстві. Позитивним в діяльності підприємства є те, що воно визнане як інноваційно активне і на ньому постійно проводиться робота з виготовлення та освоєння нових видів продукції. [17, c. 47]

Майно товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства.

Товариство створює  резервний фонд у розмірі 25 % статутного фонду. Резервний фонд формується за рахунок щорічних відрахувань у  розмірі 5 % від чистого прибутку.

Вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства, або з призначених ними представників. Збори учасників обирають голову товариства.

До компетенції зборів учасників товариства належить:

- визначення основних  напрямків діяльності товариства  і затвердження його планів  та звітів про його виконання;

- внесення змін і  доповнень до установчих документів  товариства;

- обрання та відкликання  директора товариства та членів  ревізійної комісії; 

- затвердження річних звітів  про діяльність товариства;

- затвердження правил процедури  та інших внутрішніх документів товариства.

Підприємство має право:

1) Виготовляти свою продукцію  згідно норм та стандартів  чинного законодавства; 

2) Надавати послуги та товари  підприємствам, організаціям згідно  укладених договорів; 

3) Продавати іншим підприємствам і організаціям свій товар, а також списувати наявне на балансі майно;

4) Передавати на договірних засадах  матеріально-грошові ресурси іншим  підприємствам, організаціям і  громадянам, що роблять продукцію  та виконують для підприємства  роботи й послуги;

5) Купувати у інших підприємств  та організацій необхідну для  виготовлення товарів сировину  та матеріали, а також необхідне  обладнання.

Це дозволяє зробити підприємство стійким, прибутковим та конкурентноздатним, а також забезпечити його подальший  розвиток.

Проведення систематичних аналізів діяльності підприємства дозволяє:

- швидко, якісно й персонально  оцінювати результати діяльності  підприємства і його структурних  підрозділів; 

- точно й вчасно знаходити  й враховувати фактори, що впливають  на одержуваний прибуток;

- визначити витрати й тенденцію  їхніх змін, що необхідно для  визначення продажної ціни й  розрахунку рентабельності;

- знаходити оптимальні шляхи  рішення різних проблем і одержання  достатнього прибутку.

Для всебічної оцінки ефективності діяльності підприємства використовуються різні показники: товарообіг, прибуток, рентабельність, витрати виробництва та інше.

При плануванні прибутку виявляється  вплив на розмір прибутку ряду факторів: визначається відсоток прибутку в базовому році й збільшення прибутку внаслідок збільшення обсягу виготовленої продукції; збільшення прибутку за рахунок зміни цін і ряду інших факторів.

Інформаційною основою аналізу  господарської діяльності підприємства є дані бухгалтерської й статистичної звітності, бухгалтерські баланси, плани та звіти про випуск продукції, собівартість продукції та інше.

Документообіг на підприємстві грає дуже важливу роль. Дуже важливим є документальне оформлення угод (договорів). Дуже важливим аспектом є оформлення платіжних документів (рахунка-фактури й ін.), актів виконаних робіт, актів про відпуск продукції, звітів про кількість випущеної продукції та ін. [20, c. 36]

Документація оформляється діловодами, і в залежності від  призначення завіряється директором, головним бухгалтером. Організація роботи з документами – це створення оптимальних умов для усіх видів робіт із документами. До таких робіт відносяться: прийом і реєстрація, розгляд документів керівником, порядок проходження документів в організації й у виконанні, контроль виконання, формування справ, підготовка й передача справ в архів.

У документаційному забезпеченні підприємства виділяється три групи  документів:

1) внутрішні; 

2) що надходять (вхідні)

3) що відправляються (вихідні).

У кожній з цих груп маються свої особливості обробки  й проходження. Прийом і обробку  документів, що надходять, і відправлення вихідних документів здійснює секретар-референт.

Реєстрація документів – це присвоєння йому вхідного номера й поставлення його на документі з наступним записом коротких зведень про нього в журналі-реєстрації. Реєстрація необхідна для забезпечення схоронності документа, обліку й контролю. Документи підприємства надалі або залишаються на тривале збереження в архіві, або тимчасово зберігаються, а потім передаються до знищення.

Основними правовими  документами у взаємовідносинах між підприємствами є комерційні контракти (договори), що представляють  собою угоду сторін про встановлення й регулювання яких-небудь відносин.

Створюються договори на технічне й сервісне обслуговування.

Керівники на інституційному рівні займаються виробленням, в  основному, довгострокових (перспективних  планів, формуванням завдань з  адаптації організації до різних змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана організація. Це, як правило, один або кілька людей - відповідальних за прийняття найважливіших рішень для організації у цілому. Такими є сфери діяльності менеджменту з точки зору самого менеджменту, його ієрархічної будови.[5, c. 62]