Модель організації,як елемент механізму координації її діяльності

• Головні напрями вдосконалення  — вирішення проблем, що виникають, на основі врахування взаємних вимог  і здійснення поступок, що приводять  до певних компромісів між групами.

У цілому інституційна модель орієнтована на розвиток виробничої демократії та розширення участі працівників  в ухваленні рішень, на спеціальну підготовку керівників, яка допомагає  краще зрозуміти підлеглих, що дає  змогу налагодити вільні комунікації  між членами організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5.Системна модель теорії організації

Третім напрямом, на якому  базується сучасна теорія організації, є системний підхід. Об'єктивними  умовами зародження системного підходу  в 50-х роках XX ст. і його проникнення  в науку і практику управління в 60—70 роках стали посилення взаємозв'язків  усіх сторін організаційної діяльності, розширення і ускладнення внутрішньо-організаційних відносин підприємств і установ, взаємодій із зовнішнім середовищем.

Традиційні моделі організації  приділяють основну увагу окремим  елементам організації та методам, що дають змогу розчленувати її діяльність на окремі завдання і робочі операції. Вони не розглядають достатньо серйозно взаємозв'язки і методи інтеграції елементів організації.

Системна модель прагне представити  організацію як систему, що складається  із взаємопов'язаних частин і змінних, і вважає будь-яку організацію  соціальною системою, що входить до складу ширшої системи суспільства. Системна модель організації ґрунтується  на концепціях відкритих систем з  урахуванням вивчення відносин організації  та зовнішнього середовища і соціальних систем, тобто включає також інструментальні (технічні, економічні, організаційні), й поведінкові змінні. Системна модель має міждисциплінарний характер і залучає до дослідження і  створення організацій такі галузі знання, як кібернетика, економічна наука, математичне моделювання, соціологія, психологія та ін.

Системній моделі організації  властиві такі риси:

• організаційні цілі —  забезпечення як зовнішніх (економічних, технічних і т. ін.), так і внутрішніх (соціально-психологічних та ін.) результатів, що знаходяться у взаємозв'язку та визначаються станом виходів системи  в цілому та її підсистем зокрема;

• структури і процеси  — взаємозв'язані формальні і  неформальні характеристики організацій, встановлені як під впливом централізованих  розпоряджень, так і на основі неформального  пристосування організації до вирішення  проблем, що виникають;

• характер організаційної поведінки — дії, зумовлені впливом  зовнішніх чинників системи управління, групових і особових відносин, регульовані лише частково;

• тип системи управління — блоковий, тобто поєднання механістичних  і органічних підсистем залежно  від вимог ситуації (середовища, цілей, кадрів, технології);

• розвиток — організаційні  нововведення і перебудови, що виникають  як свідомо, так і самовільно в  міру виявлення організаційних проблем, пошуку шляхів їх подолання, впровадження результатів;

• головні напрями вдосконалення  — здійснення поетапних, взаємозв'язаних заходів щодо перебудови формальних і неформальних характеристик організацій  на основі зворотного зв'язку.

Отже, викладене вище дозволяє зробити висновок про те, що у системній моделі організації реалізується спроба забезпечити синтез раціональних і поведінкових моделей з тим, щоб, використовуючи досягнення обох зазначених напрямів та доповнивши їх новими уявленнями про організацію як соціальну систему, перевести організаційно-управлінську теорію та практику на новий щабель розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

     Модель організації визначає структуру і механізми координації діяльністю організації. Основними елементами організаційної моделі є система робіт, робочі групи і процеси, пов'язані з ними. Останні визначають відносини управління і комунікаційні зв'язки. Фактично модель організації є суперструктурою, в межах якої здійснюється діяльність організації. До основних моделей організації фахівці з менеджменту відносять наступні моделі: класичну, або механістичну модель та її різновид - бюрократичну модель, неокласичну, або органічну модель, а також інституційну та системну моделі.

     Кожна з  даних моделей  розглядає організацію як чисто формальну структуру, в якій внутрішнє життя відбувається за строго визначеною системою правил, розпоряджень і рекомендацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Кожухар В.М. Основь  теории оргаизации: [учеб.пособие] / В.М. Кожухар. - М.: Дашков и Ко, 2006. - 184 с.

2. Мізюк Б.М. Системне  управління: [монографія] / Б.М.Мізюк. - Львів:  ЛКА, 2004. - 388 с.

3. Подлесньх В.И. Теория  организации: [учебник] / В.И. Подлесньх. - СПб.: Бизнес-пресса, 2006. - 336 с.

4. Румянцева З.П. Общее  управление организацией: теория  и практика / З.П. Румянцева. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 304 с. 

5. Ситник Й.С. Менеджмент  організацій: [навч.посібник] / Й.С. Ситник. - Львів: «Тріада плюс», Київ: «Алерта», 2008. - 456 с.

6. Сладкевич В.П. Сучасний  менеджмент організацій: [навч.посіб.] / В.П. Сладкевич. - К.: МАУП, 2007. - 488 с.

7. Сучасні концепції менеджменту: [навч.посібник] / за ред. Л.І.Федулової. - К.:ЦУЛ, 2007. -536 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Кафедра економічної теорії та менеджменту

 

 

 

ІНДЗ на тему:

«Модель організації,як елемент  механізму координації її діяльності»

 

 

Виконала:

студентка 311 групи

Гончар Юліанна

Викладач: Терлецька Н.М.

 

 

Чернівці, 2012