Методи аналізу і оцінки рівня організації управління підприємством

- обмеженість кількості  індикаторів (не більше 25).

Сукупність взаємопов’язаних економічних показників, за допомогою яких можна отримати вичерпну кількісну та якісну інформацію про діяльність та розвиток підприємства, утворює систему економічних показників. Формування та впровадження такої системи сприяє обґрунтованому плануванню, дієвому контролюванню та оперативному регулюванню розвитку підприємства.

Отже, ґрунтуючись на основних принципах формування системи показників оцінювання діяльності підприємств, відомі системи показників та власні наукові дослідження, виділено шість груп показників оцінювання діяльності підприємств, а саме: показники ефективності; показники продукції; показники ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, енергетичних, інформаційних, нематеріальних); показники операційної діяльності; показники системи менеджменту та показники рівня розвитку. Кожна з цих груп характеризує певний аспект діяльності підприємства. Так, показники ефективності дають змогу оцінити діяльність підприємства, загалом, а показники продукції показують її якість, стадії життєвого циклу, інноваційність тощо. Показники ресурсів характеризують усі наявні ресурси на підприємстві та ефективність їх використання. Показники операційної діяльності, системи менеджменту та рівня розвитку підприємств розкривають рівень управління підприємством тощо.

На основі проведеного  аналізу існуючих в літературі підходів до оцінювання діяльності підприємств та рівня розвитку, та за результатами здійснених досліджень сформовано систему факторних оцінок рівня розвитку підприємств, яка містить три цільові групи.

У першу групу входять  показники, які характеризують стан розвитку підприємства на основі витрат ресурсів. У другій групі містяться показники продукції, до складу третьої групи входять показники економічної ефективності, які описують рентабельність, виробіток на одного працівника, обсяг продаж, темп приросту валового доходу та капіталовіддачу.

Варто наголосити на необхідності поєднання індикаторів стану  і динаміки, тобто обов’язкового включення у систему індикаторів показників динаміки.

Інтегральна оцінка рівня  розвитку підприємства матиме такий  вигляд:

 

 

 

 

де n – кількість складових  розвитку підприємства; a j – коефіцієнт вагомості  j -ї складової розвитку підприємства; oPj – рівень реалізації j-ї складової розвитку підприємства; *Pj – еталонна оцінка j-ї складової розвитку підприємства.  

Висновки.

 

Отже, організація аналізу  має бути такою, яка б забезпечувала ефективність усіх стадій аналітичної роботи, враховувала всі можливі зміни, що можуть відбутися, й сприяла у виборі найефективнішого, найбільш пріоритетного рішення, яке б відповідало цілям і стратегії розвитку підприємства.

Результати аналізу є  базою оцінки суттєвості управлінського впливу на результативність діяльності керованого об'єкта, а також обґрунтування  заходів щодо вдосконалення організації  управління з метою забезпечення перспективної спрямованості та підвищення результативності управління. Аналітично опрацьований матеріал використовують для:

• оцінки рівня системи  управління, виявлення прогресивних методів і «вузьких місць» у процесі  управління;

• розробки планів розвитку системи управління з врахуванням  першочергових напрямків і реальних можливостей підприємства;

У змісті аналізу системи  управління можна виділити два самостійних  напрямки вивчення, яким відповідають напрямки аналізу:

• економічний механізм, тобто методи, прийоми та правила  господарювання, що визначають основні  умови функціонування підприємств  і їх взаємозв'язків;

• організація управління як сукупність прийомів і методів  поєднання основних елементів управління в просторі і в часі.

За першим напрямком виявляють  результативність впливу системи управління на керований об'єкт, а в другому - здійснюється оцінка економічності  управління, раціональності існуючих організаційних структур і процесів управлінської діяльності.

У найзагальнішому вигляді  завдання аналізу системи управління підприємством можуть бути сформульовані  таким чином:

• оцінка стану й ефективності діючої системи управління та її елементів;

• встановлення відповідності  системи специфіці завдань і  особливостям об'єкта управління;

• з'ясування причин, що зумовлюють невідповідності та виявлення резервів підвищення ефективності управління;

• діагностика перспектив розвитку системи управління і іі окремих елементів а також  можливостей адаптації до прогнозованих  змін зовнішнього середовища;

• виявлення передового вітчизняного та світового досвіду  і можливостей його застосування;

Виходячи із сутності та меж системи управління, визначають основні об'єкти аналізу:

• організація управління і рівень її економічності;

• обґрунтованість і якість розроблюваних рішень;

• методи впливу керуючої підсистеми на керований об'єкт і їх результативність.

Особливістю аналізу системи  управління є виділення як самостійного об'єкта управління співвідношення і  відповідності окремих елементів  системи управління, зокрема:

• керованої і керуючої підсистем;

• економічного механізму  й організації управління;

• організаційно - виробничої і організаційно - управлінської  системи;

• елементів підсистеми забезпечення (інформаційного, кадрового, технічного тощо);

• систему правління різних рівнів.

Таким чином, комплексна цілісна  методика аналізу системи управління повинна охоплювати всі її елементи, включаючи організаційні структури  виробництва й управління, забезпечуючи підсистеми, економічні методи управління, можливості реорганізації систем управління, а також формування їх на нових об'єктах.

Для більшості вітчизняних  підприємств характерним є використання системи індикаторів лише фінансових показників діяльності. Такі системи  є непоказовими, оскільки в сучасних умовах все більшої важливості набувають  нематеріальні активи підприємств, ринкові фактори впливу, потенціал  тощо. Виникає необхідність формування нових критеріїв функціонування підприємств, які б дали змогу  охопити усі важливі сфери  діяльності та успішність їхньої взаємодії  із зовнішнім середовищем. Розроблені системи індикаторів недостатньо  адаптовані до українських реалій, тому потребують певного удосконалення  та модифікації, що і може слугувати  предметом подальших досліджень.   

Література:

 

1. Афанасьев Н.В., Рогожин В.Д., Рудыка В.И. Управление развитием предприятия: Монография. – Х.: ИД “ИНЖЭК”, 2002. – 184 с.
2. Гриньова В.М. Фінанси підприємств: [навч.  посібник] / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. – К.: Знання-Прес, 2004.
3. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке. – К.: Издательский дом  “Вильямс”, 2001. – 270  с.
4. Економіка підприємства / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
5. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / [за ред. Р.Дяківа]. – К: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 704 с. 15.
6. Каплан Роберт С., Нортон Девид П. Сбалансированная система показателей. От стратеги к действию / Пер. с англ. – М.: ЗАО “Олімп-Бизнес”, 2003. – 304 с.
7. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика. – Львів: Магнолія – 2006, 2007. – 440 с.
8. Мельник О.Г. Діагностика діяльності машинобудівного підприємства на засадах системи економічних індикаторів: [монографія] / О.Г. Мельник. – Львів: Видавництво ДП  “Видавничий дім”  “Укрпол”, 2009. – 188  с.
9. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз:  Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 388  с.
10. Тимофеєва Л. Як перевірити фінансову звітність та проаналізувати фінансовий стан підприємства / Л. Тимофеєва // Податкове планування. – 2003. – №1. – С. 23–36.
11. Тимощук М.Р., Кузьмін О.Є., Фещур Р.В., Шуляр Р.В., Подольчак Н.Ю., Олексів І.Б. Планування соціально-економічного розвитку підприємств: Монографія. – К.: УБС НБУ, 2007. – 449 с.
12. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: [навчальний посібник] / Л.А. Швайка. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003. – 268  с.