Механізм ціноутворення в туризмі на прикладі підприємства-туроператор ПП «Чорномор-Тур»

     - Зарплата (гіди, екскурсоводи);

     - Відрахування у позабюджетні  фонди;

     - Екскурсійне обслуговування;

     - Квитки на культурно-розважальні  програми;

     - Накладні витрати (10 - 20%);

     - Нарахування прибутку (10 - 40%);

     - Нарахування ПДВ на суму витрат  і прибутку; 

     http://www.turbooks.ru/stati/1turoperejjting/343-razrabotka-tura-i-cenoobrazovanie-v.html

     Розрахунок  проведемо без урахування ПДВ (ПДВ = 20%).

     - Транспортні послуги = 600 грн;

     - Проживання + сніданок (вартість множиться  на ночі) = 200 * 5 = 1000 грн;

     - Зарплата (гіди, екскурсоводи) = 5% від  прямих витрат = 100 грн;

     - Відрахування у позабюджетні  фонди = 23% від прямих витрат = 460 грн;

     - Квитки на культурно-розважальні  програми = 400 грн;

     - Накладні витрати (страховка) = 128 грн;

     - Нарахування прибутку 25%;

     Ціна  путівки на одну особу = 2688 (1 +25 / 100) = 3360 (грн)

     Зробимо нарахування ПДВ = 3360 * 1,2 = 4032 (грн)

     Тепер, аналогічно, розглянемо ціноутворення  путівки дитячого відпочинку з 13.08 по 27.08 без урахування ПДВ.

     - Транспортні послуги = 400 грн;

     - Проживання + харчування = 80 * 20 = 1600 грн;

     - Зарплата (гіди, екскурсоводи) = 5% від  прямих витрат = 115 грн;

     - Відрахування у позабюджетні  фонди = 23% від прямих 
витрат = 529 грн;

     - Квитки на культурно-розважальні  програми = 300 грн;

     - Накладні витрати (страховка) = 56грн;

     - Нарахування прибутку 25%;

     Ціна  путівки на одну особу = 3000 (1 +25 / 100) = 3750 (грн).

     Зробимо нарахування ПДВ = 3750 * 1,2 = 4500 (грн)

     Встановлення  цін на інші послуги (як на комплексні тури, так і на окремі послуги) відбувається за аналогічною схемою.

     Таким чином, був здійснений аналіз механізму  ціноутворення на підприємстві-туроператор  ПП «Чорномор-Тур» на прикладі путівок на дитячий відпочинок і на путівки на екскурсійний тур «Зимовий Тур». 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ГЛАВА 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ 
МЕХАНІЗМУ ЦЕНООБРЗОВАНІЯ НА 
ПІДПРИЄМСТВІ-ТУРОПЕРАТОР ПП «ЧОРНОМОР-ТУР»

      
3.2. Зарубіжний досвід ціноутворення в туризмі. 

     Вивчення  досвіду ціноутворення зарубіжних країн дозволяє зрозуміти її закономірності та тенденції, використовувати отримані знання при формуванні цінового механізму  в Україну.

     В ході історичного розвитку економічний  устрій багатьох країн зазнало глибокі  зміни. На зміну вільного ринку розрізнених  товаровиробників прийшов організований  ринок, який об'єднав в єдину господарську систему лякає різні економічні уклади.

     Більшість країн з економікою змішаного  типу як загальної тактики використовують певні правила ціноутворення. Вони оформляються у вигляді законодавчих актів, що регламентують порядок  і методологію формування цін. 
Методологічний аспект ціноутворення в розвинутих країнах полягає у виробленні державними органами загальних принципів, методів і нормативів встановлення цін. Крім ухвалення рішення по стратегічним і тактичним питань державні органи беруть на себе функцію введення конкретних цін на товари та послуги, що мають дня національної економіки вирішальне значення. 

     Поряд з прямим встановленням і регулюванням цін державні органи здійснюють і  контроль за ними. Сфера контрольованого  державою ціноутворення становить  від 10 до 30% общегооб'ема випускається. 
Державне регулювання цін в країнах з ринковою економікою є спробою держави за допомогою законодавчих, адміністративних та бюджетно-фінансових заходів впливати на ціни таким чином, щоб сприяти стабільному розвитку економічної системи в цілому, т. з. через ціни нівелювати циклічні коливання процесів відтворення. 

     Залежно від конкретної господарської кон'юнктури  регулювання цін має антикризовий і антиінфляційний характер.

     Перш  за все слід зазначити, що лібералізація  цін не послаблює, а навпаки, підвищує роль держави у здійсненні політики ціноутворення. Вона полягає не у  встановленні конкретних цін, а у  впливі за допомогою економічних  заходів на прийняття товаровиробниками  оптимальних рішень за цінами, наданні  їм методологічної та методичної допомоги, розробці правових норм і законів  щодо ціноутворення. Цілі державного регулювання  полягають в тому, щоб не допустити  інфляційного зростання цін внаслідок  виникнення стійкого дефіциту, різкого  подорожчання сировини і палива, монополізму  виробників, сприяти створенню умов для нормальної конкуренції, яка  орієнтує на впровадження досягнень  НТП. Важливим завданням при цьому  є отримання певних соціальних результатів, зокрема, підтримку прожиткового мінімуму на достатньому рівні, забезпечення можливості придбання в оптимальній кількості товарів першої необхідності.

     Заходи  впливу держави на виробників можуть бути як прямими (встановлення певних правил ціноутворення), так і непрямими (через такі економічні важелі, як фінансово-кредитний  механізм, оплата праці, оподаткування).

     Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у сферах спорту, зв'язку, електроенергетики, водопостачання і т. д. Серед прямих методів державного регулювання  необхідно назвати передусім  адміністративне встановлення цін.

     Непрямі заходи спрямовані на зміну кон'юнктури, створення певного режиму в області  фінансування, валютних та податкових операцій, і в кінцевому рахунку - на встановлення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією  на ринку.

     На  способи і методи державного регулювання  цін впливають чинники: національні, кліматичні, сировинні, політичні, положення  країни в світовому розподілі  купа.

     Таким чином, держава в цивілізованих  країнах не усувається від контролю за ціноутворенням на внутрішньому ринку  і від розумного регулювання  цін, причому вирішує ці завдання різноманітними методами, з урахуванням  особливостей розвитку ринкової економіки  в кожній країні. 
Також варто акцентувати увагу на тому, що в зарубіжному управлінському обліку існують поняття довго ¬ термінового і короткострокового нижньої межі ціни.

     Довгостроковий  нижню межу ціни показує, яку ціну можна ще встановити, щоб мінімально покрити повні витрати на виробництво і збут товару (дорівнює повній собівартості виробу).

     Короткостроковий  нижня межа ціни орієнтована на ціну покриває лише змінні витрати (дорівнює собівартості в частині змінних  витрат). 
Розрахунок довгострокового нижньої межі ціни пов'язаний з калькулюванням повної собівартості виробу; розрахунок короткострокового нижньої межі ціни - з урахуванням і калькулюванням за системою «директ-костинг».

     Система «директ-костинг» заснована на поділі витрат на постійні і змінні, що дозволяє на цій основі оперативно здійснювати розрахунок різних варіантів зниження цін. При даній системі аналізується вплив зниження ціни:

     - На виручку від продажу товару;

     - На собівартість продукції;

     - На масу прибутку від реалізації  продукції.

     Вважається  що, аналіз варіантів по системі  «директ-костинг» дає більш об'єктивну і повну інформацію, оскільки в розрахунок приймається собівартість одиниці вироби тільки в частині змінних витрат, яка постійна в розрахунку на одиницю продукції при зміні обсягу виробництва. Постійні витрати враховуються загальною сумою на весь обсяг продажів.

     Звернемо  погляд на Британську систему. У них  встановлені чітко зафіксовані  відсотки гарантій, що виплачуються туроператорам  і турагентам. Розмір фінансових гарантій для операторів становить 15% від загального обороту, але не менш f20 тис. За сумами, виплаченими в якості зворотних депозитів на покриття збитків у засобах розміщення тощо, гарантії нараховуються в розмірі 50% від виплачених сум. Для турагентів розмір фінансових гарантій встановлено в залежності від обороту. Якщо оборот дорівнює f1 млн., то він становить f37, 5 тис. (або 4%), якщо оборот від f1 млн. до f2 млн., то - f37, 5 тис. плюс 3% від суми, що перевищує f1 млн. Оборот від f2 млн. до f5 млн. - розмір гарантії зростає до £ 67,5 тис. плюс 4,5% від суми, що перевищує f2 млн. Для турагентів з оборотом більше ніж f5 млн. сума покриття ризиків дорівнює вже f202, 5 тис . плюс 2,25% від суми, що перевищує f5 млн. http://www.votpusk.ru/news.asp?msg=87668 Вивчаємо зарубіжний досвід: Великобританія

     Дуже  цікава думка про використання маркетингового підходу в установленнях цін  на туристичні продукти. Варто відзначити, що:

     - Початок використання маркетингового  підходу в туризмі пов'язано  з дослідженнями мотивацій і  моделей прийняття рішення про  туристської подорожі, якими з  50-х років почали займатися  великі туристські організації  Німеччини, Австрії та Швейцарії;

     - Особлива важливість вивчення  і впливу на мотиви вибору  споживачів при купівлі туристського  продукту сприяла проведенню  маркетингових досліджень і налагодження  зворотного зв'язку з клієнтами  за допомогою прямого маркетингу  та рекламаційного менеджменту;

     - У зв'язку з невідчутність туристської  послуги особливе місце в маркетинговій  політиці туристських фірм займає  створення певного іміджу компанії, а також проведення відповідної  політики комунікації (створення  реклами, забезпечення зв'язку  з громадськістю, пропаганда і  т.д.);

     - Основною метою і наслідком  маркетингової політики туристичної  фірми є створення і розширення  кола своєї постійної клієнтури,  що сприяє більш стійкого її  положенню на туристському ринку;

     - Маркетингова політика в туризмі  спрямована також на формування  попиту на туристичні послуги  з урахуванням використання наявного  туристського потенціалу певних  територій, ніж покликані займатися  національні бюро з туризму.

     Хоча  немає як таких світових цін на туристичні послуги, але є загальні моменти в ціноутворенні на туристські продукти.

     Про це говорить взаємозв'язок ціни на туристський  продукт з його життєвим циклом. На першій стадії впровадження товару на ринок ціна, як правило, встановлюється на основі вивчення середньоринкових цін і попиту. Впровадження туристського продукту на ринок може проводиться як за високою ціною (стратегія "зняття вершків"), так і за низькою (з метою завоювати більше споживачів). Все залежить від вибору стратегії ціноутворення (про що буде сказано нижче). Причому низьку ціну на стадії впровадження туристська фірма може встановити за рахунок скорочення основних послуг у турі і збільшення додаткових послуг в комплексному обслуговуванні туристів.

     На  стадії збільшення продажу, коли споживачі  вже знайомі з товаром, ціни зазвичай трохи піднімаються (якщо дозволяє конкуренція). Особливо це стосується випадку низької ціни на першій стадії впровадження.

     На  стадії насичення ринку конкретним туристським продуктом зростання  продажів сповільнюється, потім поступово  починає знижуватися. Тоді намагаються  утриматися на ринку шляхом різних модифікацій, удосконалень, додаткових послуг. Спроби зробити цей за рахунок  зменшення ціни в туристській  галузі досить небезпечні, тому що психологічно даний товар сприймається споживачем як продукт зі зниженим якістю.

     На  стадії спаду необхідне збереження оптимального рівня продажів за реальними  цінами. Одночасно потрібно шукати нові види туристських продуктів  і розширювати асортимент (наприклад, урізноманітнити екскурсійну програму туру).

     Отже, хоча, на думку автора, єдиної світової ціни на подібні туристські послуги  практично не існує, можна все  ж сказати, що існують єдині механізми  ціноутворення і загальні тенденції  в русі цін на туристичні послуги. Для туристської галузі характерні свій особливості, що впливають на ціноутворення: висока еластичність попиту за ціною  в різних сегментах туристичного ринку, неможливість зберігання послуг і звідси великий ризик для  виробника, висока ймовірність цінових  воєн на деяких ділянках туристського ринку, велике державне регулювання  у секторі транспорту, необхідність сезонної диференціації цін, необхідність орієнтації на психологічні особливості  покупців, так як ціна туру може бути символом статусу клієнта, його соціального  стану.