Максимізація прибутку фірми монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах

    Монополія - це окремі підприємства, об'єднання  підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес цінотворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

    Головною  ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:

    Дозволяє  уникнути їм цілого ряду проблем і  небезпеки пов'язаних із конкуренцією.

    Можуть  впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови.

    Однак монополістична діяльність вкрай негативно може відбиватися як на світовому господарстві, так і на окремих національних економіках. Монополізм передбачає штучне завишування цін, негативний вплив на добросовісну конкуренцію і ряд інших негативних явищ, які не на руку іншим виробникам та споживачам.

    Звідси  випливає необхідність антимонопольного регулювання. Головні методи антимонопольного регулювання можуть бути здійснені  в першу чергу через законодавство.

    Ключовим  способам такого регулювання є впровадження антимонопольного законодавства. Світова історія впровадження антимонопольного законодавства сягає кінця ХІХ століття, коли в 1890 р. був прийнятий закон Шермана. Даний закон характеризував любе об’єднання типу трест, чи іншого об’єднання на основі таємної угоди, вважалося незаконним. А люба особа, яка буде сприяти даному утворенню – буде нести кримінальну відповідальність. Пізніше дане законодавство поповнилося іншими законодавчими актами, зокрема законом Клейтона 1914 р., який посилював і доповнював закон Шермана, а саме: за законом була оголошена цінова дискримінація; заборона виключних чи “примусових” узгоджень у відповідності з якими виробники продавали б деякі товари покупцю тільки при умові, що останній придбає інші товари у того ж самого продавця, а не у його конкурентів; забороняє формування взаємопов’язаних директоратів – коли керівник однієї фірми є також членом правління конкуруючої фірми.

    На  сьогодні антимонопольні закони діють майже у всіх розвинених країнах. Так, в Україні основним антимонопольним законом є Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності ” від 15.03.1992 року.

    Одне  з основних питань, що виникає при  застосуванні антимонопольного законодавства  – як ідентифікувати галузі, котрі є об’єктом цього законодавства – за структурою галузі чи за поведінкою фірм галузі?

    “Структуристи”  вважають, що галузь, яка має монополістичну структуру, і поводить себе як монополіст.

    Оцінюючи  поведінку фірм на ринку, слід брати  до уваги такі аспекти їхньої діяльності:

    - чи можуть фірми блокувати входження конкурентів на ринок;

    - чи зустрічають вони конкуренцію з боку імпорту (а існуюча в світі тенденція зростання транснаціональної конкуренції веде до зменшення ризику витрат для споживачів від порушень національними монополістами антимонопольного законодавства);

    - чи є конкуренція за цінами, чи існує змова щодо цін;

    - чи існує конкуренція між фірмами у сфері інноваційної діяльності та інших нецінових сферах.

    Також, важливим є питання щодо визначення частки ринку фірми-монополіста. 

    Ефективність  антимонопольного законодавства визначається можливостями його застосування по відношенню до існуючих ринкових структур (1), злиття (2) і до фіксованих цін (3).

    Перша із зазначених проблем розв’язується  шляхом визначення відповідного ринку та ринкової концентрації. Сама по собі наявність монопольної влади не є приводом для застосування антимонопольного законодавства, воно застосовується лише при наявності дій, які обмежують свободу конкуренції, - це відомий у юридичній практиці принцип причини; конкретні підходи до визначення тих або інших дій антиконкурентними можуть визначатися в окремих країнах по-різному.

    Як  правило, достатньою умовою для підтримки  конкуренції є наявність конкурсного (або змагального) ринку – такого ринку, на якому відсутні вхідні бар’єри, а вихід майже безкоштовний. На конкурсному ринку може діяти навіть одна фірма деякий час – чистий монополіст.

    Щодо  злиття, то розрізняють:

    Горизонтальне злиття – це злиття фірм, які конкурують на одному й тому ж ринку.

    Вертикальне злиття – це злиття фірм, які пов’язані  стосунками “постачальник-покупець”.

    Конгломератні злиття – це злиття фірм, які діють  на різних ринках, що не перетинаються (тобто продукція на цих ринках не є замінниками).

    Найчастіше  обмежується горизонтальне злиття.

    Фіксація  цін – це спроба декількох фірм об’єднатися з метою встановлення певної ціни на товар або послугу. Як правило, фіксується та ціна, яка  є завищеною, тобто монопольною, або така, що обмежує появу нових  конкурентів (ціна, яка обмежує появу нових конкурентів (або виштовхує з галузі старі) також називається грабіжницькою ціною).

    Дані  принципи є загальними. Конкретна  практика визнання дій антиконкурентними  та застосування антимонопольного законодавства має суттєві відмінності щодо різних монополістичних утворень.

    Обговорюючи антимонопольні закони та практику їх застосування не слід вважати, що урядова політика є послідовно про-конкурентною. Важливо відмітити, що 1) існують виключення із антимонопольного законодавства і 2) ряд мір державної політики послаблювати конкуренцію. Так, можуть створюватися легальні картелі - коли адміністративним рішенням розподіляється ринок і обмежується конкуренція; можуть прийматися закони на зразок патентних, які з певних міркувань обмежують конкуренцію.

    Можна зробити висновок, що антимонопольна політика є предметом дискусій у  багатьох країнах, а відповідна економічна теорія ще не набула завершального  вигляду.

    3.3 Ознаки природної монополії

    З перших років своєї незалежності  Україна намагається  мінімізувати вплив монополій на економічний розвиток держави та створити передумови для створення ринкової економіки. Проведення ефективної антимонопольної політики є одним з найважливіших завдань  для України.

    Саме  існування монополії не є порушенням конкурентного законодавства. Порушення – це тільки зловживання монопольним становищем. Домінуюче становище є досить масштабним,  воно не зводиться тільки до зловживань цінового характеру, а включає також дискримінаційні дії, неправомірне скорочення пропозиції або попиту, створення перешкод для входу чи виходу з ринку інших фірм .

    В Україні монополії мають свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в  Україні – майже в усіх. Причиною цього стала командно-адміністративна  система колишнього СРСР, наслідки якої спостерігаються і сьогодні.

       Днями відбулася конференція з проблемних питань контролю за дотриманням антимонопольного законодавства у галузі залізничного транспорту, організована Антимонопольним комітетом України спільно з Укрзалізницею. Було проаналізовано недоліки в організації діяльності підприємств галузі, що призводять до порушень антимонопольного законодавства, а також рекомендовано вжити низку координаційних заходів, які б унеможливили повторення таких порушень в умовах дії нового конкурентного законодавства.

       На поточний момент в Україні  сформовано засади конкурентної  політики та законодавства, гармонізованого  із законодавством Європейського  союзу. Зокрема, набув чинності  Закон України «Про природні  монополії», внесено зміни до  Закону «Про Антимонопольний комітет України», на початку березня 2002 року набуває чинності Закон «Про захист економічної конкуренції». У листопаді минулого року Указом Президента України схвалено «Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки».

    На  сьогодні монополістами в Україні є: «Нафтогаз України», «Укрспецекспорт», «Енергоатом», «Укрзалізниця» тощо.

    До  недавніх пір «Укртелеком» також  вважався монополією, але в умовах динамічного розвитку НТП з’являються  нові прогресивні технології виробництва  замінників, тому що це сприяє виникненню фірм-конкурентів та створенню нових підприємств. ВАТ «Укртелеком» на сьогодні обслуговує 10 млн. абонентів, а оператори мобільного зв’язку – 20 млн. абонентів.

    Сьогодні до природних монополій відносять електромережі, трубопровідний транспорт, гірничодобувні підприємства унікальних родовищ корисних копалин (нафта, газ, вугілля та ін.), комунальні підприємства.

    В Україні від діяльності природних монополій залежить стан економіки. Близько 10% ВВП приходить на послуги зв’язку і житлово-комунальної сфери, ще 10% - на обсяг виробництва «Нафтогаз України». Але якість їх послуг та рівень розвитку низькі. Суспільство втрачає свій добробут. Згідно зі звітом незалежних аудиторів «Нафтогаз України» у 2005 р. втратив 1842 млн. грн., а у 2009 – 2038,2 млн. грн. На відміну від цієї природної монополії, галузь зв’язку стала конкурентною . «Обленерго» понесла втрати у 2002 р. 1, 65 млрд. грн., а у 2007 – 10 млрд. грн. Монополія блокує розвиток ТЕК України, знижуючи ефективність і конкурентоспроможність підприємств ТЕК і послаблює енергетичну безпеку країни. Компанії АТ «АРС» (Донецьк) спільно з корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» (Донецьк) контролюють 75% ринку коксу. Приватна торговельно-промислова компанія «Укрвуглемаш» займає 70% українського ринку гірничошахтного устаткування. У 2001 р. збитки «АРС» склали 13 млн. грн. ,а у 2008 -  12,789 млн. грн.

    Прибутки "Укрзалізниці" від перевезень (вантажних і пасажирських) в 2001 році зросли на 17,2% порівняно з 2000 роком  і становили більш як 9,4 млрд. грн.

    За 2002 рік залізничний транспорт  України перевіз 391 млн. тонн вантажів, що на 5,6% більше, ніж за 2001 рік і 465,1 млн. пасажирів, що на 0,6% менше, ніж за 2001 рік.

    "Укрзалізниця" забезпечує 90% вантажоперевезень і  62% транспортних перевезень країни за рік. Щорічно залізничний транспорт України перевозить приблизно 500 млн. пасажирів і 300 млн. тонн вантажів.

    Антимонопольний комітет України (АМК) порушив справу проти Державної адміністрації  залізничного транспорту («Укрзалізниця»). 

    Про це УНІАН повідомили в прес-службі АМК.

    Справа  порушена за результатами перевірки, проведеної на вимогу ряду транспортно-експедиційних  компаній, які поскаржилися АМК на дискримінаційні дії "Укрзалізниці".

    У Комітеті повідомили, що перевірка  встановила, що "Укрзалізниця" не завжди використовує прозорі підходи, користуючись своїм винятковим правом надавати знижки на тарифи вантажних перевезень.

    "Серед  89 експедиційних компаній, які мають  договори з "Укрзалізницею", знижками користуються 18. З них  8 мають особливо привілейований статус і отримують найістотніші знижки. У ході перевірки АМК виявив факти необгрунтованого надання знижок деяким з цих компаній", - повідомили в Комітеті.

    Крім  того в АМК повідомили, що у Комітету виникли питання щодо механізму надання знижок транспортно-експедиційним компаніям при здійсненні перевезень у певних напрямах.

    Такі  дії "Укрзалізниці" можуть створити нерівні умови на ринку транспортних послуг, обмеживши конкуренцію між  його учасниками і зашкодити інтересам  багатьох підприємств споживачів... Якщо факт зловживання монопольним положенням підтвердиться, ми вживемо до "Укрзалізниці" всіх заходів, передбачені чинним законодавством", - повідомили в Комітеті з посиланням на главу АМК Олексія КОСТУСЄВА.

    Як  повідомлялося раніше, Антимонопольний комітет у січні поточного року вже визнав дії "Укрзалізниці" такими, що порушують законодавство в частині нав'язування послуг відомчого метрологічного контролю, непотрібні контрагенту, і визначення умов для отримання послуги перевезення вантажів. За ці порушення на підприємство "Укрзалізниця" був накладений штраф у розмірі 40 тис. грн.

    Довідка УНІАН. Кабінет Міністрів затвердив  Положення про Державну адміністрацію  залізничного транспорту ("Укрзалізницю") у 1996 році. В сферу її управління входять Південно-Західна, Одеська, Південна, Львівська, Придніпровська і Донецька залізниці.

       Разом із тим на конференції  було зазначено, що останнім  часом спостерігається позитивна  тенденція більш уважного ставлення  підприємств галузі до вимог  антимонопольного законодавства: кількість справ, які розглядаються АМКУ щодо діяльності Укрзалізниці, зменшилась.

       Однак Комітет вважає за доцільне  вжити ряд заходів щодо: вдосконалення  системи регулювання цін і  тарифів у сфері діяльності  Укрзалізниці як суб’єкта природної монополії; організації належного контролю за фінансовою діяльністю підпорядкованих цьому об’єднанню структур; поглиблення правового регулювання взаємовідносин між учасниками ринку та вдосконалення правової бази діяльності залізниць України; недопущення неринкової поведінки підприємств, які діють на ринках природних монополій, зокрема шляхом посилення контролю за використанням державного майна, розширення конкурсних засад закупівлі матеріалів та обладнання, зміцнення платіжної дисципліни; прискорення заходів реструктуризації на залізничному транспорті, які передбачають відокремлення діяльності, що має місце в умовах природної монополії, від діяльності, яка може здійснюватися в конкурентному середовищі; створення відповідно до Закону України «Про природні монополії» не залежного від відомчого впливу регулюючого органу (Національної комісії); забезпечення з боку керівництва Укрзалізниці контролю за недопущенням порушень антимонопольного законодавства підприємствами, які входять до сфери її господарчого управління.