Лідерство та управління

      Дослідження університету штата Огайо вважаються найбільш значними. Їх метою була розробка двофакторної теорії керівництва. За основу були взяті дві змінні: структура відносин та відносин в межах цієї структури.

      До  першої відносяться зразки поведінки, за допомогою яких лідер організує  та визначає структуру відносин в  групі: визначення ролей, встановлення комунікаційних потоків, правил і процедур роботи, очікуваних результатів.

      Друга змінна містить зразки поведінки, які  відображають рівень і якість стосунків  між лідерами і послідовниками: дружність, взаємодовіра та повага, гармонія.

      В ході досліджень був встановлений зв‘язок  між вказаними змінними та різними  критеріями ефективності. Так спочатку вдалося встановити, що лідери, поведінка  яких характеризується наявністю одночасно  двох змінних, більш ефективні в  своїй діяльності, чим ті, у яких поведінка характеризувалась тільки однією з них. Пізніше були получені дані, які розповідали про те, що при найбільшій увазі зі сторони керівника до структури відносин  робило вище показники професійності підлеглих.

      Дослідження Мічіганського університету ставило своєю ціллю визначити відмінності в поведінці ефективних і неефективних лідерів. В основу були покладені дві змінні в поведінці лідера: зосередження уваги лідерів на роботі та на працюючих. Як бачимо, ці змінні схожі за своїм змістом з тими, що використовувались в дослідженнях штата Огайо. Результати досліджень  Мічіганського університета дозволили зробити наступні висновки про ефективного лідера:

• має тенденцію до виявлення підтримки та розвитку з ними хороших стосунків;
• використовує груповий, а не індивідуальний підхід до управління робітниками;
• встановлює крайнє високий рівень виконання роботи.

      Базуючись на підході Мічіганського університета було виділено дві категорії лідерів: лідери, орієнтовані на робітників, та лідери, орієнтовані на роботу.

      Найбільшу популярність серед концепцій стилів поведінки лідера отримала модель управлінської сітки Блейка і Моутона1.

      Вона  представляє собою матрицю, яка  утворена перетинанням  двох змінних  чи вимірів лідерської поведінки: на горизонтальній осі - інтерес до людей  до виробництва, на  вертикальній –  інтерес до людей. Змінні управлінської  сітки несуть характер розміщення (до когось чи до чогось) та погляд (на щось), які визначають поведінку, тобто обидва інтереси пов‘язані як з людською свідомістю, так і з діями людини, а не тільки з чимось одним. Розміщення на шкалі кожної осі матриці від 1 до 9 дає можливість окреслити зони  п‘яти основних лідерських стилів.

Дослідження підтвердило, що незалежно від ситуації стиль 9.9 є найкращим. Дана модель набула великої популярності . Вона використовується для виработки  кращої лідерської поведінки через участь в програмах  навчання і підготовки.

     Підходи, основані на ситуаційності лідерства, пропонували визначити ефективність лідерства  через різні ситуаційні змінні, тобто через вплив зовнішніх  факторів, не беручи до уваги лідера як особистість. Нові концепції спробували з‘єднати переваги і досягнення як традиційного так і ситуаційного підходів. Ці концепції основиваються на аналізі лідерського характеру і його взаємозв‘язку з конкретною ситуацією ситуацією.

Висновки

     Після написання даної роботи я можу сказати, що я багато дізналася про лідерство, його множинні визначення, основні концепції та теорії. Я збагнула, що це дуже значна тема, яка пов‘язана не тільки з менеджментом, але і іншими дисциплінами як психологія, педагогіка, економіка, етика і т. д. Розглядаючи лідерство з точки зору менеджменту необхідно сказати, що ефективне лідерство є запорукою успішної діяльності організації, тому що лідерство в управлінні – міцний впливовий механізм який розповсюджується на діяльність всієї організації.

     Ще  раз підкреслюється, що проблеми лідерства є ключовими для досягнення організаціонної ефективності. З одного боку лідерство розглядається як наявність певного набору якостей у людей, які висувають себе в лідери, з іншого, це процес несилового впливу в напрямку досягнення організацією своїх цілей.

     В другому розділі я розглянула основні теорії лідерства, які на сьогодні є дуже розвиненими і  які перевіряються на практиці шляхом їх втілення та використання в управлінській  діяльності.

     На  мою думку лідерство перш за все  пов‘язано з особистісними якостями. Якщо людина володіє цими якостями, або вони закладені в неї з народження, вона зможе ефективно, а головне, не використовуючи формальну владу вести послідовників в правильному напрямку для досягнення спільних цілей.

     В сучасних умовах – лідерство дасть нам змогу підняти людське бачення на рівень більш широкого світогляду, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також сформувати особистість здатну досягти великих результатів за допомогою своїх неординарних здібностей. Процес лідерства дасть змогу вдосконалити внутриупрвлінську структуру відносин в організації, забезпечити постійний рух вперед для досягнення найкращих результатів, корисних як для суспільства, так і країни в цілому.

     Список використаної літератури

1. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера.- М.: Народное собрание, 1995. – 160 с.
2. Брэддик У. Менеджмент в организации.- М.: «ИНФРА-М», 1997. – 344 с.
3. Беклешов Д. В. Манеры и поведение делового человека, Н. Уренгой: Бизнес социальная психология, 1993 – 113 с.
4. Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. – М: ИМПЭ. Изд. «Триада, Лтд», 1997. – 384с.
5. Виханский О.С.,Наумов А. И. Менеджмент: Уч. – М.:Изд-во МГУ, 1995, - 416 с.
6. Довгань Л. Є., Нємцов В.Д. Менеджер – підготовка і перепідготовка. – К.: МП “ОКО”, 1993, - 126 с.
7. Завадський Й. С. Менеджмент: - Т.1 – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997, - 543 с.
8. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник .- К.: КНЕУ. 1997. – 248 с.
9. Максимцов М. М., Игнатьева А.В. Менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998, - 343 с.
10. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992, - 702 с.
11. Мухин Ю. И. Наука управлять людьми, М.: Форум, 1995, - 368 с.
12. Обозов Н. Н. Щекин Г. В. Психология работы с людьми.

3-е изд., переработ.- К.: МАУП, 1996. – 136 с.

13. Паркинсон С. Н., Рустомджи М. К. Искусство управления \пер с англ. К. Савельева. – М.: Агенство «ФАИР», 1997. – 272 с.
14. Питер Ф. Друкер Эффективный управляющий, пер. А. Мкервали СП «Бук Чембэр Интернэшнл», 1994. – 265 с.
15. Платонов С. В., Третяк В. И. Искусство упраленческой деятельности. – К.: ООО «Издательство Либра», 1996. –416 с.
16. Салига С. Я. Основи менеджменту: учбовий посібник. – К.: “ОКО”, 1994. – 140 с.
17. Туленков М. В. Вступ до теорії та практики менеджменту: Навч. Посібник.- К.:МАУП, 1998. –136 с.
18. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.- 351 с.
19. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту:Науково-практичний посібник. – К.: Україна, 1994. – 399 с.