Лідерство та управління

 
 

Лідерство та управління 

Зміст

Зміст 2

Передмова 3

Глава 1. Основи лідерства 4

1.1. Природа та  визначення поняття лідерства 4

1.2. Лідерство  і управління .  Лідер і менеджер. 6

1.3. Стилі лідерства 8

Глава 2. Традиційні концепції  лідерства 12

2.1. Теорія лідерських якостей 12

2.2. Концепції  лідерської поведінки 13

Висновки 16

Список  використаної літератури 17

Передмова 

    Лідерство – це мистецтво, вінець управлінської діяльності. Його значимість в існуванні організацій та їх управлінні дуже вагома та суттєва.

     На сьогодні існує багато різних  компаній, організацій та установ,  які функціонують в різних  сферах економіки, але чи всі  вони є процвітаючими, прибутковими  та мають сталий дохід. Одностайно  відповідь: ні .Одні організації  досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше:  на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамичному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.

    Проблеми  лідерства є ключовими для  досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається  як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно впливає на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – є тим видом діяльності, котрий пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів.

    В своїй роботі я хочу висвітлити сутність лідерства на основі наявних теорій підходів, та визначити чи  є управління та лідерство тотожними речима.

Розділ 1. Основи лідерства 

1.1. Природа та визначення  поняття лідерства 

      Організації, котрі досягають успіху в бізнесі  відрізняються головним чином тим, що мають більш динамічне та ефективне  керівництво. Під керівництвом, з  точки зору власника, розуміється  чи то індивід (керівник), чи то група (керівний склад), або процес, який володіє індивідуальними особливостями способу управління організацією. До слів керівник, керівництво часто відносять такі поняття і явища як лідер та лідерство. В деяких випадках ці слова є синонімами, але це не зовсім так. Спробуємо розібратися в природі виникнення лідерства та дати більш чітке визначення цього поняття.

      Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти її власне з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в  організації – не є тотожними речима. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. Цей процес є набагато складним, таким що потребує високого рівня взаємозалежності її учасників. На відміну від власне управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно відносини “начальник - підлеглий”, притаманні традиційному погляду на управління, заміняються відносинами “лідер – послідовник”.

      Не  зважаючи на те, що керівництво є  суттєвим компонентом ефективного  управління, ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними управлінцями. Про ефективність лідера можливо судити по тому, яким чином він чи вона впливають на інших. Іноді ефективне лідерство може і заважати формальній організації.

 Наприклад,  впливовий неформальний лідер  може зробити так, що трудовий  колектив почне обмежувати випуск продукції чи виробляти товари та послуги низької якості. Якщо взяти за інший приклад директора заводу, то за посадою він є менеджером. Посада відкриває йому дорогу до лідерства. Процес впливу на людей з позиції посади, яку він займає, називається формальним лідерством. Однак, в своєму впливі на людей директор не може покладатися тільки на посаду, яку він займає. Наглядно це становиться очевидним, коли виясняється, що один із заступників, який має менш формальної влади, користується більшим успіхом в управлінні стресовими й конфліктними ситуаціями, а також при вирішенні життєво важливих для підприємства проблем. Бути менеджером ще не означає  автоматично вважатися лідером в організації, тому що лідерству в значній мірі притаманна неформальна основа. Можна займати першу посаду, але не бути в ній лідером. Тому можна сказати, що нове управлінське мислення потребує, щоб керівництво людьми здійснювали не формальні начальники, а лідери, які користуються в колективі неформальним авторитетом.

 З  вищезазначеного можна сказати,  що феномен лідерства грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю.

Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність та ін.

Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

      Вивчення  природи лідерства в соціальних спільнотах показує, що лідери, як правило, мають ряд чітко виявлених  якостей¹. По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар’єри і особистого життя.

      По-друге, лідер ніколи не зупиняється у  своєму розвитку. Здібності, честолюбство, талант, знання стимулюють лідера до подальшого розвитку і удосконалення їх.

      По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.

      В ході досліжєення проблеми лідерства  вченими було запропоновано багато різних визначень даного поняття. В своїх визначеннях  лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий  компонент, який вносить сам  лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як “елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації1. Автор далі розвиває думку: “Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство – це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення цілей.

Узагальнюючи  різні визначення можна вивести  єдине, яке на мою думку буде відповідати  самої суті цього поняття. Лідерство – це тип управлінської взаємодії (в даному випадку між лідером і послідовниками), заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети. Звідси Лідер (від англ. Leader – провідник, керівник) – це:

член  групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї  ситуаціях ;

індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.

1.2. Лідерство і управління .  Лідер і менеджер.

     Лідерство – це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство – на тому, щоб люди робили правильні речі.

 Різниця  між лідером і менеджером спостерігається  по багатьох позиціях (див. табл. 1). Ефективний менеджер не обов‘язково  є ефективним лідером, і навпаки.  Їх основні характеристики знаходяться  ніби в різних вимірах. 

Лідер також є  керівником, але характер його дій інший, ніж у звичайного менеджера. Він не керує, не командує, а веде за собою інших. Можна бути першою особою в організації, але не бути фактично лідером, бо той повинен бути не  затверджений наказом, а психологічно визнаний оточуючими як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їх потреб. Тому практично виділяють такі розбіжності між лідером і керівником1:

- керівника  зазвичай назначають офіційно, а  лідер висувається стихійно;

керівникові надаються законом певні права  й обов‘язки, а лідер може їх не мати;

- керівник  наділений певною системою офіційно  встановлених санкцій, використовуючи  які він може впливати на  підлеглих, а лідеру ці санкції  не надані;

- керівник  представляє свою групу в зовнішній  сфері стосунків, а лідер у  сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньогруповими стосунками;

• керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.

Загалом відмінності між керівником та лідером  можна побачити в нижченаведеній таблиці. 

Таблиця 1

           Джерело: Виханский О. С. Менеджмент: Уч.-

                            М.: Изд-во МГУ, 1995. – стр.374

 

Виходячи  із функціональних і психологічних  відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи.

Лідер і керівник -  різні особи, які  не знаходять спільних точок взаємодії. Ця ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

Лідер і керівник – різні особи, які  на основі  взаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний “дух” змагання і суперництва.

Лідер і керівник – одна і та сама особа, В цьому випадку група працюватиме  як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з погляду людських стосунків.

      Відмінності між статусом лідера і формального  керівника підрозділу випливають з  особливостей ролі та функцій, виконуваних  першим та другим. Керівник здійснює управління  на основі єдиноначального прийняття рішень і контролю за процесом праці підлеглих. Лідер право на прийняття рішень не узурпує за собою, а навпаки, надає кожному співробітнику. В результаті змінюється статус підлеглих. Якщо у керівника це певна група людей, якою він керує, виступаючи часто зовнішньою цілевстановлюючою силою, то у лідера колектив підрозділу перетворюється в команду, в якій її члени не відбувають повинність, а наповнені творчим поривом. Лідер є членом цієї команди, займаючи разом з тим особливе місце в ній. Він генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах зі співробітниками, сприймає задуми членів команди як свої власні та допомагає у реалізації їх. Його основне завдання – не приймати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку проблем, які потрібно вирішити, в формуванні цілей і завдань колективної діяльності. Відповідно і функція контролю за працею підлеглих замінюється на функцію її координації.

 Лідер  концентрується на пошуку шляхів  погодження різноманітних, часто протилежних інтересів інших працівників та необхідних ресурсів для вирішення проблем. Звідси зростає роль знань, інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції і знаходити та ставити проблеми перед іншими членами команди.