Корпоративне управління

4)  засвідчує право  вкладника на отримання після  завершення встановленого строку  суми депозиту та процентів  за ним.

6. Облігація - це:

1) документ, виписаний на  ім'я конкретної особи, яка  тільки і може здійснити закріплене  цим папером суб'єктивне право. 

2) боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів,розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

3) це цінний папір, який  засвідчує право його власника  на частку майна і прибутку  акціонерного товариства.

4) кредитний  цінний папір, який підтверджує  внесення грошової суми і забов'язання  повернути номінальну вартість  цього паперу в передбачений  термін з виплатою фіксованого  проценту.

7.  Довгострокові  зобов’язання  включають до свого  складу:

1) довгострокові  кредити банків; інші довгострокові  фінансові зобов’язання; відстрочені  податкові зобов’язання; інші довгострокові  зобов’язання.

2)  заборгованість по  розрахунках з бюджетом по  податках та інших платежах; кредиторська  заборгованість постачальникам  і підрядчикам за отримані  від них товари, роботи, послуги;  заборгованість з оплати праці; 

3) заборгованість зі страхування;  авансові платежі замовників; короткострокові  кредити банку; нараховані до  сплати дивіденди, відсотки тощо.

4) державні бюджетні субсидії; страхові відшкодування; фінансові  ресурси, що поступають від  галузевих структур, асоціацій, концернів.

8.  Зовнішнє фінансування - це:

1)  кошти,  не пов'язані з діяльністю підприємства.

2) проценти і дивіденди  за цінними паперами інших  емітентів

3) страхові відшкодування;

4) фінансові ресурси, що  поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

9. Кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:

1) кредит; страхові відшкодування; фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

2)  державні бюджетні субсидії; страхові відшкодування; фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

3)   продаж акцій,  облігацій; кредит;

4) операції з валютою  та дорогоцінними металами; проценти  і дивіденди за цінними паперами  інших емітентів.

10. В оренду  можуть бути передані:

1)  земля та інші  природні ресурси;

2) земля та інші природні  ресурси; структурні підрозділи  або підприємство в цілому;

3) земля та  інші природні ресурси; структурні  підрозділи або підприємство  в цілому; окремі будівлі, транспортні  засоби, обладнання; інші матеріальні  цінності

4) окремі будівлі, транспортні  засоби, обладнання

 

Висновки

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу.

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення  потреб у придбанні необхідних активів  та оптимізація його структури з  позицій забезпечення умов ефективного  його використання.

З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

Рис. Принципи формування капіталу підприємства

1. Урахування перспектив  розвитку господарської діяльності  підприємства, процес формування  обсягу і структури капіталу  підпорядкований завданням забезпечення  його господарської діяльності  не тільки на початковій стадії  функціонування підприємства, але  і на перспективу. Значення перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх рахунків, пов'язаних з його формуванням, у бізнес-план проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, який необхідний для створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для  створення нового підприємства являють  собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні для розробки бізнес-плану  і фінансування пов'язаних з цим  досліджень. Ці витрати носять разовий  характер.

Стартовий капітал призначений  для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою  початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається  як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє  собою співвідношення власних і  позичених фінансових коштів, які  використовуються підприємством у  процесі своєї господарської  діяльності.

Структура капіталу, яка  використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної  його діяльності, справляє активний вплив  на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто  на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості  і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:

• Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням  власного капіталу (особливо за рахунок  внутрішніх джерел його формування) приймаються  власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди  інших господарських суб'єктів.

• Більш високою здатністю генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.

• Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням  ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві і недоліки:

• Обмеженість обсягу залучення  і, в результаті цього, можливостей  суттєвого розширення операційної  та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури  ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.

• Висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу.

• Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення  позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо  забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує  темпи свого розвитку (не може забезпечити  формування необхідного додаткового  обсягу активів у періоди сприятливої  кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:

• Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

• Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.

• Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом  за рахунок забезпечення ефекту "податкового  щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

• Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Використання позиченого капіталу має також і недоліки:

• Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові  ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позиченого капіталу.

• Активи, спрямовані на рахунок позиченого капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за облігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо).

• Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

• Складність процедури  залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих  суб'єктів (кредиторів), вимагання, у  деяких випадках, відповідних сторонніх  гарантій або застави (при цьому  гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів  надаються" як правило, на платній  основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок  формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою  генерує фінансовий ризик і загрозу  банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених  коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

4. Забезпечення мінімізації  витрат для формування капіталу  із різноманітних джерел. Така мінімізація здійснюється у процесі управління вартістю капіталу.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при припустимому рівні фінансового ризику.

 

 

 

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

 

1. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с.

2. Фінансовий аналіз: Навч. посібник / Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С.  та ін.; Зав ред. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. Ун-т: 2002, – 301с.

3.  Задихайло Д.В.,  Кібенко О.Р.,  Назарова Г.В.  Корпоративне управління: Навчальний посібник. - Х.:  Еспада, 2003. - 688 с.

4. Забаштанський М.М. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства комунального господарства // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №6(48). – С. 25-29.

5.  Буряк П.Ю.  Формування  і надання інформації про фінансові  ресурси підприємства // Фінанси України. – 2006. – №10. – С. 123-129.

6. Волохов В.І.  Оцінка ефективності кредитної діяльності банків //  Фінанси України. – 2003. – №4. – С.115-124.

7. Євтушевський В.А.  Основи корпоративного управління:  Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2002.- 317 с.

8. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер.  кол.  авт.  і наук.  ред.  А.М.  Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536с.

9. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління: Підручник для вузів. - К.:  Лібра, 2004. - 368 с.

10.  Козаченко Г.В., Воронкова А.Е., Коренєв Е.Н. Основи корпоративного управління: Навч. посібник. - Луганськ: Вид. СНУ, 2001. -480 с. 

11.   Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины: Уч.  пособие. – Х.: Эспада, 2001. – 288 с.

12.  Ананьєв О.М.  Оцінка  вибору обсягу залучених коштів кооперативного підприємства // Фінанси України. – 2004. – №4. – С. 42-47.