Корпоративне управління

Довгострокові зобов’язання  включають  до свого складу: довгострокові кредити  банків; інші довгострокові фінансові  зобов’язання; відстрочені податкові  зобов’язання; інші довгострокові  зобов’язання.

До поточних зобов’язань звичайно належать:

- заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших платежах;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

- заборгованість з оплати праці;

- заборгованість зі страхування;

- авансові платежі замовників;

- короткострокові кредити банку;

- нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

Залучений капітал,  у  вигляді позикових коштів можливо  здобувати,

використовуючи зовнішнє та внутрішнє залучення. Способи залучення

позичкового капіталу узагальнено  на рис.

Рис. Способи залучення  позикового капіталу

Отже, є два способи  залучення позикового капіталу, які  в свою чергу можуть мати різні  джерела формування.

Зовнішні джерела позичкових коштів складаються з двох підгруп  – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

Таблиця. Зовнішні джерела  створення позикового фінансового  капіталу підприємства.

Внутрішні джерела позикових  коштів,  до яких входять позикові фінансові ресурси,  утворюються  за рахунок відстрочених зовнішніх  довгострокових і короткострокових зобов’язань.

Таблиця. Внутрішні джерела  створення позикового фінансового  капіталу підприємства.

Отже, однією з форм залучення  довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщувати, облігації  відповідно до рішення ради директорів, якщо інший порядок не визначено  його статутом. Облігація засвідчує  право власника вимагати її погашення  та процентів або номінальної  вартості за дисконтною облігацією у  встановлений термін. Погашення облігацій  може здійснюватися у грошовій формі  або майном відповідно до рішення  про їх випуск. Товариство може випускати  облігації, які забезпечені відповідним  майном; облігації під забезпечення, яке надає третя особа; облігації  без забезпечення. Випуск облігацій  без забезпечення дозволяється товариству після трьох років діяльності та за умови двох річних балансів. Облігації  можуть бути іменними або на пред’явника. Товариство може обумовити можливість довгострокового погашення облігацій  за бажанням їх власника.

Товариство не може розмішувати  облігації, які можуть концентруватися  в акції, якщо кількість, оголошених акцій належить, відповідним категоріям і типам, право на придбання яких надають такого роду цінні папери.

Підприємство може отримати кредити в комерційних банках під забезпечення векселів або інших  боргових цінних паперів. Повернення підприємством  таких кредитів здійснюється з поточних рахунків підприємства або за рахунок  коштів, отриманих банком від дебіторів  під час оплати векселів (заставлених). Підприємство несе відповідні витрати  за залучення капіталу. Ці витрати  пов’язані із сплатою процентів  за кредитами і позиками.

Фінансові довгострокові  зобов’язання можуть бути конвертовані і не конвертовані. Довгострокові  конвертовані зобов’язання пов’язані  з кредитами і позиками, які підприємство отримало на умовах, згідно з якими у випадку їх непогашення у визначений термін, до кредиторів переходить певна кількість акцій або вони володітимуть частиною вкладу до статутного капіталу.

Довгострокові неконвертовані зобов’язання не пов’язані з певними  умовами надання кредиторам прав на отримання акцій або володіння  частиною статутного капіталу в разі неповернення кредитів і позик. Отже,  авторами здійснено порівняння довгострокових кредитів з фінансуванням за допомогою  емісії корпоративних облігацій, доцільно відзначити такі переваги:

-  підприємство не несе  витрат на розміщення та оплату  послуг фінансових посередників  у випадку випуску документальних  емісійних цінних паперів;

-  у разі довгострокового  погашення облігацій підприємство  не заплановано вилучає з обігу  кошти, що обмежує його фінансові  можливості на даному етапі;

-  ймовірність здійснити  ефективну емісію облігацій є  невеликою, особливо для новостворених  підприємств;

-  термін отримання  кредиту від банку з моменту  його оформлення завжди коротший  порівняно з надходженням коштів  з фондового ринку.

Короткостроковий позичковий капітал залучається підприємством  відповідно до кредитного договору, укладеного з банками. У бухгалтерському  балансі короткострокові кредити  і позики відображаються як короткострокові  зобов’язання зі строком погашення  протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборотних активів. Позики можуть бути у вигляді облігацій:  привілейованих акцій; фінансових векселів;  інших боргових цінних паперів.  Позиками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.

Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити  ринкову вартість підприємства.

Різні джерела й умови  формування капіталу позичковими коштами  обумовлюють доцільність проведення авторами порівняльної оцінки ефективності залучених коштів.

Основою такої оцінки може бути розрахунок вартості залучених  коштів за складовими. Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

- залучення додаткового  капіталу завжди супроводжується  збільшенням вихідних грошових  потоків на підприємстві. Це збільшення  пов’язане зі сплатою процентів  за обслуговування позичкового  капіталу із погашенням основного  боргу. Крім того,  це пов’язано  з кредитним і процентним ризиком;

-  вартість позичкового  капіталу пов’язана з оцінкою  кредитоспроможності позичальника  з боку банку. Чим вища кредитоспроможність  підприємства за оцінкою кредитора,  тим нижча вартість залученого  капіталу,  оскільки кредит під  мінімальну процентну ставку  надається тільки першокласним  позичальникам;

-  урахування впливу  суми,  пов’язаної з обслуговуванням  боргу (проценти за кредит), впливає  на розмір оподаткованого прибутку  і податку на прибуток. Це пов’язано  з тим, що виплати по обслуговуванню  боргу відносять до витрат виробництва і цим збільшують валові втрати і зменшують податок на прибуток.

Залучення капіталу у формі  випуску облігацій забезпечує акціонерному товариству такі переваги:

-  емісія облігації  не веде до втрати контролю  над управлінням товариством  (порівняно з випуском акцій);

- облігації можуть бути  емітовані на відносно невисоких  фінансових зобов’язаннях за  процентами (порівняно з процентами  за банківський кредит або  дивіденди за акціями);

-  облігації мають більшу  можливість розповсюдження,  ніж  акції завдяки зменшенню рівня  ризику для інвесторів, оскільки  забезпечені майном товариства.

Одночасно емісія облігацій  має і негативні наслідки для  акціонерного товариства:

- облігації не можуть  бути емітовані для формування  статутного капіталу і покриття  тимчасової нестачі грошових  коштів;

-  емісія облігацій  пов’язана зі значними додатковими  витратами емітента:  емісію облігацій  на велику суму в змозі здійснювати  тільки великі акціонерні товариства (корпорації);

- після випуску облігацій  унаслідок зміни кон’юнктури  фінансового ринку середня ставка  позичкового процента по облігаціях  інших емітентів може знизитися,  а це негативно впливає на  досліджуваного емітента.

Отже за умов сучасного  вітчизняного фінансового ринку  емісія корпоративних облігацій  поки що вигідна для високорентабельних акціонерних компаній.

Внутрішня кредиторська заборгованість являє собою безкоштовне джерело  фінансування підприємства. Сума цієї заборгованості умовно може бути прирівняна до власного капіталу. Однак вона спричиняє  зниження вартості підприємства, а  отже і обсягу випуску продукції  і як наслідок зниженню прибутку підприємства. З урахуванням оцінки вартості окремих  складових позичкового капіталу і питомої ваги кожного елемента у загальній сумі визначається середньозважена вартість позичкового капіталу.

Вартість фінансового  лізингу визначається на основі ставки лізингових платежів. Оцінюючи таку сучасну  форму залучення фінансового  кредиту, підприємство має врахувати, що вартість фінансового лізингу  не повинна, з одного боку, перевищувати вартість банківського кредиту, а з  іншого – використання фінансового  лізингу має супроводжуватися зниженням  його вартості.

Залучення у господарський  оборот банківських кредитів, кредиторської  заборгованості, інвестиційних внесків  працівників, орендної плати та інших  позикових коштів є нормальним явищем діяльності підприємства.

Господарська практика свідчить, що ефективність використання залучених  коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власного капіталу.  Це пояснюється,  насамперед,  підвищенням відповідальності суб’єктів господарювання перед кредиторами за повернення боргу у встановлений термін.

Використання у необхідних розмірах короткострокових кредитів банку  створює для підприємства умови  щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, оскільки потреби  в оборотних коштах,  які носять тимчасовий характер,  покриваються за рахунок кредитів.

Залучення в оборот позикового капіталу в розумних розмірах та ефективне  його використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки, якщо підприємство залучає в свій оборот позиковий капітал у розмірах, що економічно не обґрунтовані,  то це може призвести до погіршення фінансового  стану.

 

2. Розробити 10 тестів до першого питання.

1. Капітал — це:

1) це фінансові ресурси,  яким у людських планах відводиться  роль факторів майбутнього виробництва

2) чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток.

3) гроші, призначені для придбання фізичного капіталу.

4) це грошові засоби, які можуть бути використані для придбання або створення блага.

2. Власний капітал це:

1) частина  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань.

2. один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому

3) гроші, що їх підприємці  вкладали в розвиток свого  виробництва з метою отримання  прибутку.

4) капітал, вкладений у  справу, який працює як джерело  доходу у вигляді засобів виробництва

3. Величина власного  капіталу визначається як алгебраїчна  сума його складових елементів:

1) кошти, які мобілізуються  на фінансовому ринку: продаж  акцій, облігацій;  кредит; операції  з валютою та дорогоцінними  металами;проценти і дивіденди  за цінними паперами інших  емітентів.

2) кошти, які підприємство  одержує в порядку перерозподілу:  державні бюджетні субсидії; страхові  відшкодування; фінансові ресурси,  що поступають від галузевих  структур, асоціацій, концернів.

3) статутний  (пайовий) капітал, додатково вкладений  капітал, додатковий капітал,  резервний капітал, нерозподілений  прибуток, неоплачений капітал, вилучений  капітал

4) земля та інші природні  ресурси; структурні підрозділи  або підприємство в цілому; окремі  будівлі, транспортні засоби, обладнання; інші матеріальні цінності.

4. Кредит - це

1) це кошти, не пов'язані  з діяльністю підприємства.

2) гроші, призначені для  придбання фізичного капіталу

3) надання  відповідних грошових сум в  борг на певний час за відповідну  плату (проценти).

4). гроші які використовуються  підприємецем та бізнесом щоб  купувати те, із чого вони планують  зробити свої товари або чим  вони надають послуги.

5. Акція - це  цінний папір, який:

1) засвідчує  право його власника на частку  майна і прибутку акціонерного  товариства.

2) підтверджує внесення  грошової суми і забов'язання  повернути номінальну вартість  цього паперу в передбачений  термін з виплатою фіксованого  проценту.

3) випускається інвестиційним  фондом чи інвестиційною компанією  і дає право на отримання  прибутку у вигляді дивідендів  або за рахунок зростання курсової  вартості самого сертифіката.