Корпоративне управління

Зміст

 

Вступ...................................................................................................................2

1. Способи формування  капіталу.....................................................................4

2. Розробити 10 тестів до  першого питання..................................................16

Висновки...........................................................................................................19

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................24

 

 

Вступ

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але  отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників  і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики (табл.).

Класифікація капіталу підприємства

Характеристика  капіталу підприємства	Обґрунтування характеристики капіталу підприємства
1. Капітал підприємства  є основним фактором виробництва	В економічній теорії виділяють  три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств: -      капітал; -        земля та інші природні ресурси; -      трудові ресурси. У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться  пріоритетна роль, оскільки він об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс
2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід	У даній своїй якості капітал  може виступати ізольовано від виробничого  фактора – у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності
3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників	Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників  як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка  спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту
4. Капітал підприємства  є головним виміром його ринкової  вартості	У даній якості, перш за все, виступає власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного ка піталу, який використовує підприємство, одно час но характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, форму єть ся база оцінки ринкової вартості підприємства
5. Динаміка капіталу підприємства  є важливим барометром рівня  ефективності його господарської  діяльності	Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову  рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком  неефективної, збиткової діяльності підприємства

Велику роль відіграє капітал  в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об’єктом фінансового управління підприємством. На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми.

Рис. Форми функціонування власного капіталу підприємства

1. Статутний фонд характеризує  початкову суму власного капіталу  підприємства, інвестовану у формування  його активів для початку здійснення  господарської діяльності. Його  розмір визначається статутом  підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний  капітал) є зарезервованою частиною  власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього  страхування його господарської  діяльності. Розмір даної резервної  частини власного капіталу визначається  установчими документами. Формування  резервного фонду здійснюється  за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань  прибутку в резервний фонд  регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові  фонди, до яких належать цілеспрямовано  сформовані фонди власних фінансових  засобів з метою їх наступних  цільових витрат. У складі цих  фінансових фондів виділяють  звичайно амортизаційний фонд, ремонтний  фонд, фонд охорони праці, фонд  спеціальних програм, фонд розвитку  виробництва тощо.

Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється  статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток  характеризує частину прибутку  підприємства, що був отриманий  у попередньому періоді та  не використаний на споживання  власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку  призначена для реінвестування  на розвиток виробництва. 

5. Інші форми власного  капіталу, до яких належать розрахунки  за майно при передачі його  в оренду, розрахунки з учасниками  стосовно виплати їм прибутків  у формі відсотків або дивідендів  і деякі інші, відображені в  першому розділі пасиву балансу.

 

1. Способи формування  капіталу

Управління власним капіталом  пов’язане не тільки з забезпеченням  ефективного використання вже накопиченої  його частини, але і з формуванням  власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами.

Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

№ з/п	Джерела	Склад джерел
1.	Внутрішні джерела	1.Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства. 2.Амортизаційні відрахування  від основних засобів і нематеріальних  активів.  3.Інші внутрішні джерела  формування власних фінансових  ресурсів
2.	Зовнішні джерела	1. Залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу. 2. Одержання підприємством безплатної фінансової допомоги. 3.  Інші джерела формування власних фінансових ресурсів

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне  місце належить прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства, він  формує переважну частину його власних  фінансових ресурсів, забезпечує приріст  власного капіталу, а відповідно, і  ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні  відрахування, особливо на підприємствах  із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом  його реінвестування. Інші внутрішні  джерела не грають помітної ролі у  формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне  місце належить залученню підприємством  додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або  акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок власних  та запозичених коштів. Загальна сума фінансових ресурсів складається у  кожного окремого підприємства з  таких елементів:

· Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо;

· Забезпечення наступних витрат та платежів;

· Довгострокові зобов’язання;

· Поточні зобов’язання.

Так, власний капітал - це частина  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань. Величина власного капіталу визначається як алгебраїчна сума його складових елементів:

- статутного капіталу,  який  відображає зафіксовану в установчих  документах загальну вартість  активів, які є внеском власників  (учасників) до капіталу підприємства, або пайового капіталу,  який  відображає суму пайових внесків  членів спілок та інших підприємств,  що передбачена установчими документами.

- додаткового капіталу,  який  відображає суму, на яку вартість  реалізації випущених акцій перевищує  їхню номінальну вартість.

- іншого додаткового капіталу, що представляє суму дооцінки  необоротних активів, вартість  активів, безкоштовно отриманих  підприємством від інших юридичних  або фізичних осіб та інші  види додаткового капіталу.

- резервного капіталу,  який  відображає сума резервів, створених  відповідно до чинного законодавства  або установчих документів за  рахунок нерозподіленого прибутку  підприємства.

- нерозподіленого прибутку (непокритого  збитку) – суми прибутку, яка реінвестована  у підприємство, або сума непокритого  збитку.

- неоплаченого капіталу,  який  відображає суму заборгованості  власників (учасників) за внесками  до капіталу.

- вилученого капіталу,  який  показує фактичну собівартість  акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його  учасників.

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви). Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина якого регулюється законодавством.

Зовнішнє фінансування - це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства. До них належать:

1) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:

· продаж акцій, облігацій;

· кредит;

· операції з валютою та дорогоцінними  металами;

· проценти і дивіденди за цінними  паперами інших емітентів.

2) кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:

· державні бюджетні субсидії;

· страхові відшкодування;

· фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

Кредит - це надання відповідних  грошових сум в борг на певний час  за відповідну плату (проценти).

Майновий кредит - передача в борг нерухомості або інших матеріальних цінностей. Тому такі форми фінансування як оренда і лізинг є спільними  формами довгострокового фінансування.

Оренда  - засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та користування майном.

В оренду можуть бути передані:

· земля та інші природні ресурси;

· структурні підрозділи або підприємство в цілому;

· окремі будівлі, транспортні засоби, обладнання;

· інші матеріальні цінності.

Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає надання лізеру права користування матеріальними цінностями лессора на термін їх повної амортизації з обов'язковим збереженням права власності лессора на арендоване майно та його обов'язкове повернення.

Фінансовий лізинг передбачає придбання лессором майна на замовлення лізера і передачу його лізеру в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов 'язковою наступною передачею права власності на майно лізеру.

Амортизаційні відрахування в разі оперативного лізингу нараховуються  ліссером, а в разі фінансового  лізингу - лізером і використовуються ними на повне відновлення наданих  в аренду основних фондів.

Важливою формою фінансування підприємства є випуск цінних паперів - акцій та облігацій.

Акція - це цінний папір, який засвідчує  право його власника на частку майна  і прибутку акціонерного товариства.

Облігація - кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і забов'язання повернути номінальну вартість цього паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту. Виручка від продажу облігацій  не належить до власного капіталу підприємства.

У деяких випадках в момент виникнення зобов’язання його сума визначається із застосуванням попередніх аналітичних  чи експертних оцінок. Такі зобов’язання називають забезпеченнями наступних  витрат та платежів. Наприклад, підприємство, яке реалізує продукцію з гарантією, бере на себе зобов’язання забезпечувати  її ремонт або заміну протягом гарантійного терміну. Оскільки конкретна сума витрат та час їх виникнення залежать від  майбутніх подій, у звітному періоді, коли була реалізована продукція, підприємство змушене створити відповідний резерв, виходячи з попереднього досвіду  та прогнозних оцінок фахівців.