Контрольная работа по "Менеджменту качества"

Загальний зміст збору даних по  витратах   на  якість — забезпечити керівництво інструментом керування. Особливо важливо, щоб елементи  витрат  були визначні в тому виді, як вони названі й розподілені для різних категорій, у тому числі:             

- для підрозділу;             

- для якої-небудь ділянки;             

- для типу продукту;             

- для якого-небудь робочого місця;             

- для якого-небудь типу дефекту.             

Вимоги повинні бути встановлені самою організацією для власного (внутрішнього) користування. Зібраної інформації повинне бути досить для проведення інших видів аналізу.             

Система обліку й аналізу  витрат   на  якість, яка не погоджена з існуючими усередині організації особливостями, має мало шансів на успіх.             

Після того як установлена система класифікації й кодування різних елементів  витрат   на  якість, необхідно виявити джерела даних про  витрати.             

Основний обсяг  витрат  на контроль становить оплата праці персоналу, зайнятого контролем і випробуваннями. Це може скласти більш ніж 90% від усіх  витрат  на контроль.            

  Витрати, що  залишилися, зв'язані в основному з вартістю використовуваних матеріалів, закупівлями й вартістю технічного обслуговування.              

Визначення елементів  витрат  на внутрішні втрати - це насамперед:             

- оплата праці, пов'язаного з поверненням товару;             

- вартість матеріалів (даремна робота);             

- накладні видатки;             

- оплата праці, пов'язаного з виправленнями;             

- вартість матеріалів (помилки в роботі);             

- накладні видатки;             

- оплата праці, пов'язаного з повторними випробуваннями й контролем;             

- вартість матеріалів;             

- накладні видатки;             

- оплата понаднормових робіт для надолуження загубленого часу;             

- недоотриманий прибуток, зв'язана зі зниженням класу (сорту) продукції.   

Картину наведених вище  витрат  можна одержати з достатнім ступенем точності.             

Більш важко виявити обсяги заробітної плати й накладних видатків, пов'язаних з:             

- аналізом причин виникнення дефектів;             

- роботою над повернутим продуктом;             

- підготовкою проведення до виправлень. Ця діяльність, пов'язана з:             

- штатом виробничого контролю;             

- штатом відділу поставок;             

- штатом контролерів;             

- штатом відділу забезпечення якості.             

Оцінка втрат повинна проводитися з обліком реально витраченого на цю діяльність часу й за результуючими показниками. Таким чином, основні види  витрат  у цій категорії можуть бути визначені з достатнім ступенем точності.             

Частина зовнішніх втрат пов'язана з тим, що продукт був повернутий споживачем або відразу або протягом гарантійного періоду. Якщо продукт був повернутий, то  витрати, пов'язані з непоправним шлюбом або переробками й ремонтом, визначаються в такий самий спосіб, як і при внутрішніх втратах. Однак існують і інші  витрати в їхньому числі наступні:

• оплата праці, накладні видатки та інші витрати, пов'язані з дослідженням скарг споживачів;

 

            - оплата праці, накладні видатки та інші витрати, викликані обслуговуванням незадоволеного споживача;             

- додаткові транспортні видатки;             

- витрати, викликані розглядами (у тому числі судовими) і, можливо, наступною оплатою компенсацій.             

Перераховані  витрати  можуть бути обумовлені помилками персоналу різних відділів: проектного; технологічного; економічного; збуту; технічного обслуговування; транспортного; юридичного; забезпечення якості.             

Установлення обсягу  витрат  необхідно вести з обліком реально витраченого часу.             

Один з елементів зовнішніх втрат дійсно неможливо одержати. Це втрати, пов’язані зі зниженням іміджу компанії, зниженням довіри споживача стосовно неї. Деякі організації встановлюють величину цих втрат (витрат) на рівні 2,5% від загальних  витрат   на  якість. Однак багато ігнорують ці  витрати  на підставі того, що їх не можна встановити з яким-небудь ступенем точності — вони тільки можливі.              

Витрати  на попереджувальні заходи найбільше складно виявити, оскільки вони викликані діяльністю великої кількості відділів.             

Ці  витрати  можуть з'являтися на наступних етапах діяльності:             

- проведення;             

- продаж і маркетинг;             

- проектування й розробка;             

- матеріальне забезпечення;             

- планування процесу;             

- дослідження;             

- лабораторні випробування;             

- фінансово-економічне забезпечення;             

- обробка даних;             

- навчання.             

Більшість  витрат  даної категорії пов'язане з роботою персоналу відділу забезпечення якості.  Витрати  на попереджувальні заходи в основному включають заробітну плату й накладні видатки. Однак ступінь точності їх визначення у великому ступені залежить від точності встановлення часу, витраченого кожним співробітником окремо.             

Деякі попереджувальні  витрати  легко виявити прямо. Вони, зокрема, можуть включати оплату робіт сторонніх організацій за:             

- обслуговування, калібрування й перевірку вимірювального встаткування;             

- консультації;             

- курси навчання             

Першим кроком у дослідженні  витрат   на  якість є оцінка частки таких  витрат  у структурі видатків компанії. Відносну величину  витрат  невідповідності (втрат від браку) можна оцінити за допомогою аналізу Парето. За звичай вони відповідають правилу 80:20, згідно з яким відносно невелике число причин породжує більшу частину  витрат. Необхідно також постійно аналізувати співвідношення отриманих результатів в області якості й  витрат  на їхнє досягнення.             

Проте основним інструментом оцінки  витрат   на  якість, особливо  витрат  невідповідності, залишається побудова причинно-наслідкової діаграми. Кожна категорія  витрат  класифікується по складових її елементам і розглядається як слідство впливу деякого фактору (схованої причини), що має більш глибокий, фундаментальний характер. Далі кожний елемент розбивається на окремі компоненти, і кожна причина виявляється слідством дії фактору наступного рівня.

 

3. Тест  1. Послідовні рівні піраміди якості:

1. якість;
2. якість фірми;
3. якість роботи;
4. якість продукції.

 

4. Тест  2. Національним знаком відповідності  маркірується:

1. найпростіша продукція що призначена для некомпетентного споживача;
2. складна продукція що призначена для некомпетентного споживача;
3. безпечна для життя продукція;
4. продукція що пройшла екологічний контроль;
5. продукція що підлягає вторинній переробці.

 

 

5. Сутність понять

У 50-і роки в Японії стали  створюватися кола якості. Вони виникли, як логічне продовження розвитку концепцій та практики управління виробництвом. Піонером-ініціатором створення кіл якості був К. Ісікава.

Коло якості - це невелика група робітників одного й того ж цеху, що займаються на добровільному початку проблемами управління якістю. Ця група працює на постійній основі в рамках спільної діяльності в галузі управління якістю, забезпечує саморозвиток і взаєморозвиток його членів, удосконалює виробничий процес на своїй робочий ділянці, застосовуючи методи управління якістю.

Отже, коло якості являє собою:

невелику групу (не менше 3 і не більше 12 осіб);

самостійно працюючу (але  не працює в рамках єдиної адміністративної системи підприємства);

виконує роботу з контролю якості (роботу, що стосується якості , безпеки, вартості і т.д.);

на одному робочому місці (керівник і підлеглий складають  одне ціле).

 

Основні ідеї діяльності кіл якості :

- кола якості роблять внесок у істотне поліпшення і розвиток роботи підприємства;

- кола якості дозволяють поліпшити моральний клімат серед членів робочої групи, сприяють розвитку почуття власної гідності кожного і створення відносин між усіма членами гуртка, заснованих на повазі та людяності;

- кола якості створюють умови для повсякденного зростання, розвитку творчих здібностей людини.

Кінцевою метою  кіл якості є повноцінна участь усіх робочих в управлінні якістю.

Основні цілі діяльності гуртків якості:

- забезпечити перемогу в конкурентній боротьбі та підвищення прибутків фірми;

- шукати додаткові можливості для ефективного управління з боку майстрів і лінійного керівництва нижнього рівня,

- сприяти їх розвитку;

- підняти рівень трудової моралі робітників на виробництві і створити атмосферу, в якій посилиться свідоме ставлення кожного члена трудового колективу до якості і до недоліків на виробництві;

- функціонувати як "ядра" загальної системи управління, що забезпечить підтримку і впровадження політики забезпечення якості продукції.

Для успішного виконання  завдань, поставлених перед колами якості, керівництво повинне сприймати рядових робітників і службовців як свідомих членів трудового колективу, найкраще знаючих, як виконувати свою трудову операцію, зацікавлених у зміцненні та процвітанні свого підприємства, у власному саморозвитку, в раціональному вирішенні виробничих проблем.

Завдання кола якості в рамках спільної діяльності з управління якістю на підприємстві наступні:

- сприяння вдосконаленню та розвитку підприємства;

- створення здорової, творчої та доброзичливої атмосфери на робочій ділянці;

- всебічний розвиток здібностей працівників і, як результат, орієнтація на використання цих можливостей в інтересах фірми.

 

Ергономічні   показники  відображають взаємодію людини з виробом,  комплекс  гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини, що виявляються при користуванні виробом. Це можуть бути освітлення, температура, вологість, запиленість, вібрація, випромінювання, концентрація водяної пари та ін.

 

 

 Система  „ точно-вчасно ” -  це  метод скорочення часу виконання замовлення завдяки постійній готовності до змін, коли запас не перевищує мінімуму, який необхідний для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Система  « Точно  вчасно» розроблена в японській автомобільній компанії Toyota. Це  філософія, яка охоплює кожен аспект виробничого процесу - від розробки і продажу продукції до післяпродажного обслуговування. Для того, щоб  система  « Точно  вчасно» дала результати, мають бути поставлені та досягнуті додаткові цілі, до яких належать такі: виключити збої і порушення у всіх процесах виробництва; зробити виробничу  систему  гнучкішою; звести до мінімуму запаси, усунути всі необґрунтовані запаси. За допомогою  системи  « Точно  вчасно» можна отримати низку важливих переваг, до основних з яких належать зменшення рівня матеріальних запасів у процесі виробництва, закупівель і готових виробів; зменшення розмірів виробничих приміщень, витрат на складування і переміщення матеріалів; зменшення браку, простоїв устаткування і персоналу; підвищення якості вироблюваної продукції, підвищення рівня продуктивності; участь робочих у вирішенні проблем; більша гнучкість при зміні асортименту продукції.

Першою вимогою цієї системи є наявність інформації про те, скільки та яких виробів повинно бути виготовлено до певного часу.

Застосовується витягувальна  система . Тобто збиральна лінія звертається до попередніх дільниць за необхідними виробами. Тоді на попередній ділянці замість тих деталей, що забрано, виробляють нові. Щоб виготовити ці деталі, ділянка отримує необхідні заготівки від попереднього етапу.

Другою вимогою системи „ точно-вчасно ” є умова поштучного виробництва та доставки, за якої на кожній ділянці виготовляється лише одиниця, та лише одиниця знаходиться у запасі між верстатами та ділянками.