Формування організаційної структури управління підприємством

Політика комунікацій  на підприємстві об'єднує рекламу  та заходи симулювання збуту, знижки, проведення акцій та зв'язок із споживачами та іншими суб'єктами ринку.

Маркетингові дослідження  включають аналіз попиту, становища  на ринку, асортимент, ціни, канали розподілу, а також спрямованість на виявлення потреб та переваг споживачів.

Основною метою маркетингової  діяльності підприємства є досягнення найвищого рівня споживання продукції, яку пропонує ПФ «Мидас-А».

 

2.3. Фінансове  планування та організація обліку  і аудиту

 

Фінансова діяльність включає  весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовими забезпеченнями операційної діяльності суб'єкта господарювання.

Фінансові ресурси, як важливий чинник ефективного функціонування, посідають значне місце в управлінні діяльністю ПФ «Мидас-А».

Рух грошових коштів у  результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу, за розділами:

• «Власний капітал»;
• «Довгострокові зобов'язання»;
• «Поточні зобов'язання».

До типових прикладів  руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести:

• надходження власного капіталу;
• отримання позичок;
• погашення позичок;
• сплата дивідендів.

Менеджери по окремим  видам діяльності виконують необхідні  розрахунки і на їх основі вносять  обгрунтовані пропозиції керівництву, щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між структурними відділами ПФ «Мидас-А».

Директор розробляє  поточні оперативні фінансові плани  та інші фінансово-планові документи, вишукує резерви збільшення прибутку і надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану окремими відділами і ПФ «Мидас-А» в цілому; організує партнерські взаємини з комерційними банками; забезпечує усю роботу по виконанню фінансових зобов’язань підприємства перед державним бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками; аналізує фінансову діяльність підприємства та інше.

На підприємстві ПФ «Мидас-А» головний бухгалтер користується двома видами обліку: статистичним та бухгалтерським.

Статистичний облік забезпечує кількісне вимірювання окремих суспільних явищ, що вивчаються, у взаємозв'язку з їхнім якісним аспектом.

Статистичний облік  використовує показники бухгалтерського  обліку для отримання різноманітної  інформації про виконання виробничої та фінансово-господарської діяльності всіх галузей народного господарства. Дані статистичного обліку використовуються в бухгалтерському обліку з метою отримання інформації про трудові ресурси, основні фонди тощо, вони підвищують достовірність даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік  представляє собою систему суцільного, неперервного спостереження й контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік  є обов'язковим видом обліку, який веде ПФ «Мидас-А». Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського  обліку в ПФ «Мидас-А» є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для бухгалтерського  обліку характерними є:

• реєстрація усіх без винятку господарських операцій;
• документування;
• наявність спеціальних прийомів і способів обробки отриманих даних.

Перед бухгалтерським обліком  стоять такі завдання:

• неперервне, суцільне та документальне відображення економічних процесів і явищ у ПФ «Мидас-А»;
• забезпечення керівництва достовірною своєчасною інформацією про економічні явища та процеси, про стан засобів господарювання для прийняття управлінських рішень;
• створення необхідної інформаційної бази для планування, організації, регулювання, аналізу та контролю;
• забезпечення контролю за законність та доцільністю здійснення операцій та ін.

Для більш ефективного  управління в ПФ «Мидас-А» створена система внутрішнього аудиту, яка дозволяє контролювати бухгалтерський облік та звітність на підприємстві та оперативно виявляти поточні потреби.

Внутрішній аудит здійснюється керівником та головним бухгалтером. Внутрішній аудит є одним з основних інструментів підвищення ефективності управління, тому що серед усіх елементів управління підприємством (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз) саме контроль дає реальну оцінку стану підприємства.

Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського  обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-14.

 

3. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

3.1. Сучасні  форми побудування організаційної структури управління підприємством

 

Сучасні системи управління підприємством можна класифікувати  наступним чином:

• структурні – організаційний елемент, покладений в основу розподілу праці (класична структура – функція, адаптивна – проблема); основа влади (офіційне надання прав, неформальна влада); визначальні напрями зв’язків (вертикальні, горизонтальні); повнота функцій (недосконалість функцій розвитку та навпаки); стимулювання (залежно від посади, залежно від внеску в досягнення цілей);
• поведінкові – здатність до розвитку та модифікацій (невисока в класичній структурі, висока в адаптивній); здатність підтримки стабільності виходу; здатність до самозбереження; можливість контролю функціонування (ускладнена, нескладна); економічність (висока, невисока).

Організаційні форми  управління фірмою:

• функціональна – основна структура; двоярусне загально корпоративне управління; управління проектами; стратегічне планування (за зонами господарювання);
• дивізіональна – основна структура; штабні корпоративні підрозділи; централізоване виробництво; матрична проектна структура; офіс головних керівників;
• національна матрична структура;
• міжнародна матрична структура;
• множинна (материнська (холдінг-компанія)); конгломерат; інтегрована структура.

Основними компонентами формування організаційної структури є розподіл виробничо-господарських функцій та ролей керуючих. Основні лінійні функції це виробництво, розподіл, маркетинг, НДДКР, інноваційні та адміністративні проекти. До штабних функцій можна віднести постачання, кадри. бухгалтерія, обробка даних. Ролі керівників можуть розподілятися наступним чином:

• лінійні – лінійні, функціональні керівники. загальне керівництво – господарські підрозділи, стратегічні господарські центри, стратегічний розвиток, виробництво, адміністрація, стратегічні ресурси, суспільні відносини;
• штабні – керівники підрозділів виробничо-господарської функції, керівники адміністративно-штабного апарату – зв'язок з зовнішнім середовищем, підвищення кваліфікації працівників, фінанси, організаційна структура, корпоративне планування, інформаційна система для управління, правове забезпечення, злиття/придбання.

Структура штабних служб  підприємства у загальному випадку  будується за наступною схемою (рис. 3.1)

Реорганізація структури  управління підприємством потребує науково обґрунтованих методів  розрахунку чисельності управлінських  кадрів. Загальна методика таких розрахунків  включає наступні кроки.

1. Формування раціонального переліку взаємопов’язаних завдань управління.
2. Класифікація та аналіз методів визначення трудомісткості завдань управління.
3. Вибір методів визначення трудомісткості щодо кожного типу управлінських завдань.
4. Обгрунтування встановлених норм трудовитрат.
5. Розробка алгоритму для розрахунку трудомісткості деяких типів управлінських завдань.
6. Розрахунок складності управлінських завдань.
7. Визначення складу структурних підрозділів організації.
8. Визначення чисельності управлінських кадрів.

Рис. 3.1. Структура штабних служб

 

Класифікація методів  нормування трудомісткості завдань  управління.

Аналітичні – дослідницькі, хронометраж, фотографія робочого дня, фотохронометраж, метод моментних  спостережень, вибірковий хронометраж, кінозйомка, інформаційний метод на випадковій вибірці, інформаційний метод на систематичній вибірці.

Розрахункові – розрахунок за типовими нормами, розрахунок за мікроелементними нормативами.

Експертні – експертна  оцінка на підставі аналогів, експертна  оцінка на підставі імітаційного моделювання, експертна оцінка на підставі особистого досвіду, колективна експертиза, усне опитування, анкетне опитування, дискусія, метод «Дельфі».

Загальна схема формування організаційної структури на підприємстві (рис. 3.2).

 

3.2. Аналіз існуючої організаційної системи управління ПФ «Мидас-А»

 

Для виконання функцій  управління виробництвом створюється  управляюча система – апарат управління. Під структурою апарату управління виробництвом розуміють кількість і склад ланок і ступенів управління, їх взаємопідлеглість і взаємозв'язок.

Структура апарату управління повинна бути оптимальною (коли встановлюються раціональні зв'язки при якнайменшій кількості ступенів управління), гнучкою і простою. Вона повинна забезпечувати економічність управління. Суть цієї вимоги полягає в тому, щоб потрібний ефект від управління досягався при мінімальних витратах на управлінський апарат.

Умови формування структурних  підрозділів. Необхідність формування структурного підрозділу повинна бути всесторонньо обгрунтована. При цьому найважливішими критеріями є чисельний і кваліфікаційний склад працівників даного підрозділу, а також характер виконуваної роботи. Очевидно, що за інших рівних умов структурну одиницю необхідно вибирати залежно від чисельності її працівників, об'єму і складності фактично виконуваної роботи, а також від об'єму зовнішніх зв'язків.

Рис. 3.2. Загальна схема  формування організаційної структури  на підприємстві

Основним структурним  підрозділом в апараті управління підприємств є відділ. У відділах зосереджено близько 3/4 всіх інженерно-технічних працівників, виконавців заводоуправління, що служать і технічних. Тому перш за все слід враховувати організаційні умови, при яких доцільно створювати відділ, і лише потім встановлювати його внутрішню структуру. Згідно існуючим методичним рекомендаціям одним з таких умов є мінімальна чисельність працівників, що вимагається для виконання необхідного об'єму робіт. Так, для відділу мінімальна чисельність працівників, як правило, складає 10 чоловік, для бюро – 7, для конструкторських і технологічних підрозділів: у відділі – 21, в бюро – 16 чоловік. При меншій чисельності працівників самостійні структурні підрозділи, як правило, не створюються; рекомендується призначати старших фахівців і фахівців.

Для обгрунтованого вибору того або іншого варіанту внутрішньої структури необхідно проаналізувати вплив організаційно-технічних умов на кількість вхідних в його склад структурних одиниць. При цьому рекомендується використовувати метод, що дає наступну залежність:

Y₁ = 0,60 + 0,0206 X;     (3.1)

Y₂ = 0,06 + 0,0925 X;     (3.2)

Y₃ = -0,26 + 0,2567 X;     (3.3)

Y₄ = -1,66 + 0,6272 X;     (3.4)

де Y₁ – кількість заступників начальника відділу; Y₂ – кількість бюро у відділі (начальників бюро); Y₃ – кількість груп (старших виконавців); Y₄ – чисельність виконавців; X – чисельність службовців відділу.

Проаналізуємо існуючу  систему управління персоналом на ПФ «Мидас-А».

Згідно даних, приведених у таблиці 3.1. визначимо, які підрозділи відповідають вимогам мінімальної чисельності відділу і бюро, а які не відповідають і тому повинні бути реорганізовані. Оскільки на підприємстві, враховуючи відносно малу кількість працівників, у складі відділів немає бюро формулу (3.2) з розрахунків виключимо. Результати розрахунків занесемо у таблицю 3.1.

Заступники керівників (формула 3.1).