Фінансовий аналіз підприємства

Коротко опишемо  їх.

Договір купівлі-продажу. За  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає  або зобов'язується  передати  майно (товар)  у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця  на  момент  укладення  договору  або  буде  створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Трудовий договір. Предметом трудового договору виступає жива праця, інакше кажучи, процес праці. Це означає, що працівник зобов'язується виконувати певну роботу або займати певну посаду на підприємстві, а власник або уповноважена ним адміністрація зобов'язується забезпечити його цією роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механізми, приміщення, сировину, матеріали, комплектуючі деталі, давати вказівки, конкретні завдання. Власник має право доручити працівнику виконати будь-яке завдання в межах тієї роботи, яка обумовлена трудовим договором. Предметом цивільного договору про працю виступає матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру.

 Уклавши  трудовий договір, працівник включається  в штат підприємства і зобов'язаний  підкорятися правилам внутрішнього  трудового розпорядку, затвердженим  на конкретному підприємстві. Процес  праці регламентується правовими  нормами різного рівня - від централізованого до локального. Працівник, виконуючи ці норми, повинен в процесі праці виконувати певну міру праці в певну частину робочого часу - норми праці, дотримуватися правил охорони праці й виробничої безпеки. При виконанні цивільних договорів про працю, процес праці не регламентується правом і здійснюється особою самостійно на свій розсуд.

Договір страхування. Страховики з юридичними особами  можуть укладати основний, додатковий, спеціальний договір, а також  договір вибіркового страхування  майна. Об'єктом страхування є майнові інтереси підприємства, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Для оцінки майна, що підлягає страхуванню, можуть: використовувати таблиці класифікації технічного стану конструкцій будинку й інженерних мереж та дані візуального огляду; залучати сюрвейєрів; здійснювати оцінку майна за балансовою вартістю з вирахуванням амортизації. Договір страхування може укладатися на строк до одного року, на один рік або на більший період. Розмір страхової премії залежатиме від виду майна, технічного стану підприємства, виду виробництва, здійснення превентивних заходів.

Зовнішньоекономічна діяльність. Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну  діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ (далі – Закон) під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти ЗЕД  діяльності мають право укладати будь-які ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України (п. 1 ст. 382 ГК України).

5.Удосконалення договірної діяльності на підприємстві

ТОВ    “Волинь-шифер”

Договірні взаємовідносини  це є одне із невід‘ємних і основних складових у взаємовідносинах, партнерських зв‘язках в підприємницькій діяльності. Адже, за теперішніх умов в нашій  країні практично не можливо займатись  підприємницькою діяльністю та співпрацювати з партнерами без укладення договорів або угод. Вони складають невід‘ємну частину господарської діяльності кожного підприємства.

Партнерські зв'язки — це такі договірні відносини, які  встановлюються між підприємцями і  дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Договір є одним  з основних видів зобов'язань  по передачі товару, продукції чи наданні  послуг в власність та розпорядження. Історія правового регулювання договору нараховує майже 4 тисячі років. У процесі розвитку правових систем відбувався природний добір правових норм. Випадкові положення згодом відсівалися, поступаючись місцем більш обґрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки. І так до теперішнього часу.

Можна відмітити, що на даний момент договірні відносини  між партнерами та контрагентами  чітко врегульовані законодавством, яке зазнало останніх та докорінних змін у зв‘язку з прийняттям нового Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно, в  підприємницькій діяльності та в  партнерських зв‘язках пройшли також  зміни щодо організації та взаємодії  між собою. На даний момент законодавець чітко визначає основні умови  та порядок укладення господарських  договорів. Партнери в підприємницькій діяльності при здійсненні господарської діяльності зобов‘язані дотримуватись цих вимог. Вони є обов‘язковими для виконання кожним учасником господарської діяльності.

Договори  заключаються шляхом складання документа, який підписується сторонами, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

При укладенні  договорів застосовуються уніфіковані форми замовлень, протоколи розбіжностей.

Договора  укладаються на рік, на 5 років або  на інший період. В договорі повинні  обов’язково зазначатися розгорнутий  асортимент, кількість і якість товарів, терміни поставки і ціна.

Шляхи вдосконалення  договірних взаємовідносин:

• робота між виробником і споживачем на пряму без посередників;
• поставка матеріальних цінностей виробником споживачеві по чітко відрегульованій схемі в чітко визначені терміни (згідно графіків поставки).
• паритетні умови (рівні  права) виробника і споживача.
• особистий контакт споживача і виробника.
• участь споживача в виробничому процесі.

Висновки

Вивчаючи та розкриваючи  договірні взаємовідносини та партнерські  зв‘язки у підприємницькій діяльності, я прийшла до висновку, що права та обов’язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

Характерною рисою  договору є те, що кожна зі сторін за договором має право вимагати від іншої сторони виконання  його умов та зобов‘язань, але одночасно несе перед нею і визначені договором обов’язки.

Істотною умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно  важливе значення будуть мати положення, що регулюють умову договору про  ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого на себе зобов‘язання. Тому обов‘язково потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно така зміна має бути оформлена у письмовій формі.

Сторони договору можуть встановлювати для регулювання  своїх взаємин правила, що відрізняються  від тих, котрі передбачені нормами  права і не є обов‘язковими, а, отже, визначити свої права й обов’язки. Це дає можливість партнерам в  підприємницькій діяльності самостійно визначати умови та обов‘язки по договору.

Таким чином, можна  зробити висновок про те, що ідея автономії волі, втілена в нашому законодавстві, залежить від самого суб’єкта права і відповідно, кожний вправі вибирати той вид договору, у якому він зацікавлений. Що дає право учасникам підприємницьких відносин самостійно обирати найбільш правильний та вигідний для себе вид договору.

Список використаної літератури:

1. Закон України "Конституція України" №254к/96-ВР від 28.06.96. www.portal.rada.gov.ua. .
2. Господарський кодекс України: – К.: Велес, 2004. – 164 с.
3. Цивільний кодекс України: – К.: Велес, 2004.- 278 с.
4. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000.№2121-ІІІ.із  змінами та доповненнями.www.portal.rada.gov.ua.
5. Закон "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні " №710/97-ВР від 10.12.97 (зі змінами та доповненнями).www.portal.rada.gov.ua.
6. Закон України "Про господарські товариства" №1576-12 від 19.09.91 (зі змінами та доповненнями).www.portal.rada.gov.ua.
7. Закон України "Про інвестиційну діяльність" №1560-12 від 18.09.91 (зі змінами та доповненнями).www.portal.rada.gov.ua.
8. Закон Україн</span