Фінансовий аналіз підприємства

На комерційну діяльність впливає мікро- і макросередовище. Мікросередовище, чи внутрішнє середовище суб'єкта (підприємства, ринку), безпосередньо зв'язані з господарською, комерційною діяльністю й економічним поводженням суб'єкта. Макросередовище, чи зовнішнє оточення, оперує економічними процесами, що відбуваються, обсягами виробництва галузевого призначення, динамікою макроекономічних показників і їхньою зміною в часі. Мікро- і макросередовище зв'язані між собою і взаємодіють один з одним. З обліком вищевикладеного спробуємо виразити сутність комерційної діяльності. Вона являє собою комерційні процеси, спрямовані на купівлю-продаж продукції, просування і розподіл її по каналах реалізації, забезпечення мінімізації витрат обертання й одержання реального прибутку. При цьому комерція покликана спиратися на ринковий (купівельний) попит.

Закупівля і  постачання товарів припускає вивчення ринку й організацію закупівельної  діяльності з установленням партнерських зв'язків з виробниками і постачальниками  продукції. Умовою цілеспрямованості комерційної діяльності є стратегія. Вона залежить від факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що складається і вимог ринку на поточний і перспективний періоди. Реалізація стратегічних цілей здійснюється організаційним, економічним і фінансовим забезпеченням. Стратегія не залишається незмінної, вона піддається коректуванню виходячи з мінливих кількісних і якісних показників зовнішнього і внутрішнього середовища, а також виникаючих нових вимог ринку. Це дозволяє установити функції комерційної діяльності, що складають - організацію господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку; - вивчення й аналіз джерел закупівлі продукції; - забезпечення зв'язку виробництва зі споживанням продукції, орієнтованих на купівельний попит, у частині асортименту, обсягу і відновлення продукції, що випускається; - здійснення купівлі-продажу товарів з урахуванням потреби ринку і купівельної спроможності; - розширення сфери цільових ринків (сегментів); - скорочення витрат обертання товарів.

Предметом комерційної діяльності є купівля-продаж товарів. Однак у самому широкому змісті слова випливає як товар розглядати не тільки зроблені матеріально-речовинні об'єкти, але і послуги, і навіть об'єкти інтелектуальної власності. Товар як об'єкт комерційних операцій (угод купівлі-продажу) має потенційну і реальну корисність.

Держава забезпечує загальні гарантії прав підприємців  комерційної діяльності:

1. Рівні права  та рівні можливості для залучення  і використання матеріально-технічних,  фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва.

2. Забезпечення  підприємців матеріально-технічними  та іншими ресурсами, що централізовано  розподіляються державою, здійснюється  з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для державних потреб.

3. Недоторканність  майна і забезпечення захисту  майнових прав підприємців.

4. Збитки, завдані  підприємцям внаслідок порушення  громадянами чи юридичними особами,  органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства.

Важливим елементом  комерційної роботи по збуту являється  формування оптимального асортименту  товарів в магазині. Він знаходиться  у прямій залежності від типу та спеціалізації підприємства. При цьому важливою задачею також являється збереження торгової спеціалізації приватизованих торгових підприємств, які обслуговують насамперед першочергові найнеобхідніші потреби населення.

 

 

 

3.Способи укладання договорів на підприємстві

 

Договір як основа комерційних зв'язків торговельного  підприємства

Комерційні  зв'язки торговельного підприємства — це відносини, що створюються між  ним та іншими суб'єктами товарного  ринку (постачальниками, оптовими покупцями) у процесі поставки товарів.

До комерційних  зв'язків торговельного підприємства відносяться:

• договори поставки (купівлі-продажу) товарів та інші види договорів, укладені з постачальниками  й оптовими покупцями;

• контроль за виконанням договірних зобов'язань, перевірка якості (експертиза) товарів, що надходять у торговельне підприємство від постачальників;

• застосування економічних санкцій;

• участь у заходах, що організовуються спільно з  постачальниками чи оптовими покупцями  товарів (маркетингові дослідження, виставки-ярмарки, реклама товарів, застосування технологій мерчандайзингу);

• інші зв'язки, які встановлюються з метою прискорення  товарооборотності та підвищення прибутковості  торговельного підприємства.

В умовах ринкової економіки формування комерційних зв'язків між торговельним підприємством та його постачальниками відбувається самостійно та фіксується в договорі, що укладається. При цьому договір є основним документом, який визначає права та обов'язки сторін.

Торговельні підприємства можуть використовувати різні види договорів: договір поставки товарів, договір купівлі-продажу товарів, договір консигнації, договір комісії, договір франчайзингу тощо. На їх основі формуються інші комерційні зв'язки торговельного підприємства.

Найбільш поширеними видами договору є договір поставки і договір купівлі-продажу товарів.

За договором  поставки особа-постачальник зобов'язується передати в певні терміни або  термін особі-покупцеві у власність  певну продукцію (товар). Особа-покупець зобов'язується прийняти продукцію (товар) і сплатити її за встановленими між постачальником і покупцем цінам.

Договір набирає  чинності і стає обов'язковим для  сторін із моменту його укладення. Він  вважається укладеним, якщо між сторонами, в необхідній формі, досягнута угода  за всіма основними умовами договору.

Договір укладається  шляхом направлення оферти (пропозиції укласти договір) однієї з сторін та її акцепту (прийняття пропозиції) іншою стороною. Договір визнається укладеним у момент отримання  особою, що направила оферту, її акцепту. Оферта повинна містити основні умови договору.

Договір поставки товарів укладається в письмовій  формі через складання єдиного  документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами  за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від іншої сторони.

Договори можуть укладатися на 1, 2, 3, 5 років або інший  період. Зокрема, можуть бути укладені короткострокові, сезонні договори, а також разової поставки (одноразова закупівля партії товарів). Договори разової поставки називають договорами купівлі-продажу. Для полегшення і прискорення оформлення договірних відносин застосовується пролонгація, тобто продовження договору. У цьому випадку обов'язковою умовою є узгодження асортименту товарів, що постачаються (специфікації).

Укладення і  виконання договорів регламентує  Цивільний кодекс України та інші законодавчо-нормативні акти.

Способи укладення  договорів на поставку (купівлю-продаж) товарів

Відповідно  з чинним законодавством договір  вважається укладеним, якщо між сторонами  досягнуто згоди з усіх існуючих його умов. Момент укладення договору визначається моментом надання угоді встановленої форми.

Договір укладається  кількома способами, основні з яких подано далі. Проте у будь-якому  разі конкретний вибір укладення  договору віддано на розсуд сторін і залежить від особистостей та специфіки конкретного договору.

Складання документа  під назвою "договір". Цей спосіб є найоптимальнішим у виборі конкретного  способу укладення договору. Саме в одному документі під заголовком "договір", "контракт", "угода" сторони визначають усі умови та аспекти передбачуваної операції. Перевагою цього способу можна назвати і той момент, що при його наявності спір щодо самого факту укладення договору практично не виникає. Таким чином можуть укладатися будь-які господарські договори.

Укладення договору відповідно до протоколу про наміри. Жодний протокол про наміри не може замінити договір. Тим паче, протокол може у деяких випадках накладати  на осіб, які його підписали, певні  зобов'язання.

Згідно з  українським законодавством ведення переговорів щодо передбачуваного договору не дає учасникам цих переговорів жодних прав та обов'язків.

Проте останнім часом значного поширення набув  такий вид комерційної документації, як протокол про наміри. Необхідно  пам'ятати, що деякі протоколи про наміри являють собою не просто документ, у якому фіксуються результати переговорів між сторонами, а й документ, який має у багатьох випадках важливе юридичне значення.

Чинним законодавством України передбачено таку форму, як попередній договір. Відповідно до попереднього договору сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір про передачу товарів, виконання роботи тощо на умовах, передбачених попереднім договором. Часто підприємці, підписуючи протокол про наміри, і не підозрюють, що насправді укладають свого роду договір, за яким беруть на себе певні права та обов'язки. Якщо сторона попереднього договору ухиляється від укладення передбаченого ним договору, інша сторона має право звернутися до суду з позовом про спонуку укласти відповідний договір, а також з вимогою про стягнення зі сторони, яка ухиляється від укладення договору, збитків, що виникли у зв'язку з цим.

В Україні однією з головних підстав для декларування вантажів є зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений у письмовій формі.

Зовнішньоекономічний  договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні договору (контракту) мають право використовувати загальновідомі міжнародні правила, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.

Якщо сторони  погоджуються про певні умови, то їх викладення в договорі (контракті) не повинно позбавляти його предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов. Без погодження сторонами цих умов договір вважається неукладеним або він визнається недійсним внаслідок недотримання форми згідно з чинним законодавством України. До обов'язкових умов зовнішньоекономічного договору (контракту) належать:

1. Назва, номер  договору (контракту), дата та місце  його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі  зазначаються повне найменування сторін — учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, країна, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та назви документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі  визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного  найменування, марки, сорту або кінцевого  результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької  сировини визначається також точне  найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є  кінцевою метою переробки давальницької  сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної  характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все  це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

У додатку до договору (контракту) про переробку  давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої  переробки.

Технологічна  схема переробки давальницької  сировини повинна відображати:

• усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

• кількісні  показники сировини на кожному етапі  переробки з обґрунтуванням технологічних  втрат сировини;

• втрати виконавця  на кожному етапі переробки.

4. Кількість  та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі  визначається, залежно від номенклатури, одиниця вимірювання товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні  обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови  поставки товарів (приймання-здаван-ня  виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі  зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).