Економічна оцінка інвестицій у підприємницькій діяльності

         

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ  ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни

 

 

«УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ»

 

на тему:

 

«Економічна оцінка інвестицій у підприємницькій діяльності»

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи МЗЕД – 43

Савіцька Ірина

 

Перевірила: викладач Обаранчук Оксаа Богданівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3-4

Розділ 1. Теоретичні аспекти  інвестування підприємницької діяльності

1. Сутність поняття «інвестицій»……………………………………………5-9
2. Теоретичні особливості нормативно – правових засад організаційно – економічного механізму державного управління  інвестиційного розвитку  підприємницької діяльності……………………………………………..9-13
3. Визначення суті поняття «інвестиційна привабливість» підприємства……13-16

Розділ 2. Аналіз та оцінка інвестиційних  процесів у забезпечені розвитку підприємницької діяльності ТзОВ «Завод «Альфа –Газпромкомплект».

2.1.  Соціально – економічна  характеристика підприємства………………..17-20

2.2. Аналіз процесів інвестиційного  забезпечення ТзОВ «Завод «Альфа  Газпромкомплект» як елемент  інвестиційної привабливості. ……………..20-22

2.3. Фінансово – економічний  стан ТзОВ «Завод «Альфа  Газпромкомплект» як елемент  інвестиційної привабливості. …………………………………………..22-28

Розділ 3. Шляхи удосконалення  механізму інвестування ТзОВ «Завод «Альфа  Газпромкомплект».

3.1. Реальні та потенційні  джерела інвестування…………………………29-30

3.2. Визначення інвестиційної  стратегії ТзОВ «Завод «Альфа  Газпромкомплект»…………………………………………………………….30-33

3.3.  Пропозиції удосконалення  механізму інвестування ТзОВ «Завод «Альфа  Газпромкомплект»…………………………………………………………33-34

Висновки……………………………………………………………………..35-36

Список використаних джерел…………………………………………………37-38

Вступ

У поцесі формування ринкового середовища необхідною умовою виживання й основою стабільного становища і розвитку підприємства є здійснення ним ефективної інвестиційної діяльності, що передбачає можливість маневрувати фінансовими ресурсами і шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервність процесу виробництва та реалізації продукції,  на основі його постійного розширення і відновлення. Сучасна інвестиційна діяльність підприємств характеризується значним скороченням обсягів нагромаджень, зменшенням частки прибутку підприємств, яку спрямовують на розширення виробництва. Однак, незважаючи на наявність кризових явищ у фінансово-господарській діяльності підприємств, все таки нагромаджується певний досвід роботи в умовах ринку, відбуваються процеси приватизації і реструктуризації, пошуку нових ефективних механізмів управління, зокрема й інвестиційною діяльністю підприємства.

Фундаментальні питання аналізу інвестицій досліджували такі вітчизняні вчені як І. Бланк, Є. Мних, С. Покропивний, М. Скворцов, а також зарубіжні  М. Алєксєєв, Х. Андерсон, Л. Бернстайн, Ф. Вуд, Р. Ентоні, Є. Крайнєва, Д. Панков, У. Шарп,  А. Шеремет та інші. Проте зважаючи на практичну значимість  інвестицій у відтворювальному процесі підприємства й на важливість дослідження окремих аспектів теорії та практики аналізу інвестицій підприємства, виникає доцільність поглиблення вивчення особливостей сучасного стану та тенденцій розвитку інвестиційної діяльності  з метою їх теоретичних узагальнень та розробки практичного механізму вирішення комплексу питань, безпосередньо  пов’язаних з аналізом інвестицій.

Метою роботи є розробка комплексної системи економічного аналізу інвестиційної діяльності на рівні підприємства, яка включає у себе як побудову її теоретичної моделі так і розкриття організаційно-методичного механізму її реалізації. Відповідно до поставленої мети у роботі виділено такий комплекс завдань:

• розкрити закономірності еволюції економічної змісту понять «інвестиції» та «інвестиційна діяльність», критично оцінити теоретико-методичні засади категорії інвестицій;
• уточнити поняття «інвестиційна діяльність промислового підприємства»;
• науково обгрунтувати методику аналітичного забезпечення стратегічних та оперативних управлінських рішень у процесі інвестиційної діяльності підприємств;
• визначити інформаційні потоки, які необхідні для підвищення ефективності аналізу інвестиційної діяльності підприємств.

У цілому запропонований  у роботі  підхід дає змогу  створити науково обгрунтоване комплексне методично- інформаційне забезпечення для потенційних користувачів аналітичної інформації стосовно інвестування і допомогти підприємствам  оцінити ефективність їхньої інвестиційної діяльності в умовах динамічного ринкового середовища.

Об’єктом дослідження  є оцінка інвестиційних процесів підприємства.

Предметом дослідження є  теоретико-методичні та прикладні основи механізму інвестування.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою наукової роботи є діалектичний метод пізнання, принципи системного аналізу та синтезу, статистичної обробки інформації, фундаментальні положення таких наукових дисциплін, як економічна теорія, менеджмент організацій та персоналу, економічна кібернетика, теорії ринкової економіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань активізації та ефективного використання людських ресурсів.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи інвестування підприємницької  діяльності

1. Сутність поняття «інвестицій»

Інвестиції як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці 80-х років ХХ ст., коли розпочалася  ринкова трансформація суспільства. Існують різні модифікації визначень поняття "інвестиції", що відображають множинність підходів до розуміння їх економічної сутності. Значною мірою це обумовлено економічною еволюцією, специфікою конкретних етапів історико-економічного розвитку, пануючих форм і методів господарювання[ 8].

Поняття "інвестиції" у  західній економічній літературі є однією із найбільш вживаних категорій як на мікро-, так і на макрорівні. При цьому, як правило, їхнє трактування є досить вузьким і суперечливим. Так, Е. Дж. Долан та Д. Ліндсей визначають інвестиції як "збільшення обсягу капіталу, що функціонує в економічній системі, тобто збільшення пропозиції виробничих ресурсів" .У підручнику "Економікс" К. Макконелла і С. Брю інвестиції характеризуються як "витрати на виробництво і нагромадження засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів" [5].

У цих визначеннях інвестиції розглядаються як спосіб збільшення виробничих ресурсів суспільства, тим самим звужуючи це поняття до виробничого (реального) інвестування. За такого трактування вкладення капіталу в цінні папери, у банківські депозити вже не належать до категорії "інвестиції", оскільки не відбувається збільшення виробничих ресурсів суспільства.

У. Шарп., Г. Александер та Дж. Бейлі вважають, що термін "інвестувати" означає розлучитися з грішми сьогодні для того, щоб отримати більшу суму їх у майбутньому. Тут інвестиції розглядаються як процес вкладення грошових коштів з метою отримання більшої суми в майбутньому. Це, на наш погляд, також досить вузьке трактування даної економічної категорії, адже інвестування капіталу відбувається не тільки у грошовій, а й в інших формах рухомого та нерухомого майна, нематеріальних активів тощо.

Л. Гітман, М. Джонк визначають інвестиції як спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження чи збільшення його вартості і (або) принести позитивну величину доходу. Б. Карлоф під інвестиціями розуміє реалізацію будь-яких економічних проектів на даний час з метою одержати доходи в майбутньому.

Дані характеристики певним чином визначають цілі інвестування (отримання доходу), однак, на нашу думку, не повністю розкривають сутність цієї складної економічної категорії, адже не всі інвестиції при їх використанні переслідують мету отримання додаткового прибутку. Метою інвестицій може бути також отримання соціального, екологічного та інших ефектів залежно від того, які ресурси, яких форм власності виступають в якості інвестицій, що є об'єктом інвестування. Крім того, інвестиції, пов'язані з великими трансакційними витратами при завоюванні виробниками певних позицій на ринках традиційних товарів, як правило, не приносять прямого доходу на перших етапах [11].

Інвестиції являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, яка відіграє ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій. Трактувань категорії «інвестиції» достатньо багато. Так Законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів з метою одержання прибутку в майбутньому.

В словнику І.А. Бланка інвестиції визначаються як вкладення капіталу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання поточного доходу або забезпечення підвищення його вартості в майбутньому періоді[12].

О.В. Мертенс припускає трактування інвестицій з погляду трьох різних розділів економічної науки та різних сфер практичної діяльності, а саме:

- з позиції макроекономіки, інвестиції є частиною сукупних  витрат, які складаються з витрат на нові засоби виробництва (виробничі або фіксовані інвестиції), інвестиції в нове житло і приріст матеріальних запасів. Тобто, інвестиції – це частина валового внутрішнього продукту, не спожита в поточному періоді, і забезпечує приріст капіталу в економіці;

- в теорії виробництва,  зокрема, і в цілому мікроекономіці, інвестиції – є процес створення нового капіталу (включаючи як засоби виробництва, так і людський капітал);

- в фінансовій теорії  під інвестиціями розуміють придбання  реальних або фінансових активів, тобто, це сьогоднішні затрати, метою яких є отримання майбутньої вигоди.

Слід звернути увагу, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу. Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси [9].

Деякі зарубіжні автори  часто визнають інвестиції тільки в грошовій формі, а інвестування трактують як придбання цінних паперів з метою отримання дивідендів. Разом з тим інвестування капіталу може здійснюватися в будь-якій формі, а не тільки в грошовій.

За об'єктами вкладання  коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні й фінансові. Реальні інвестиції – це вкладання коштів (майна) у реальні активи -матеріальні й нематеріальні. Вкладання коштів у різні фінансові активи, насамперед цінні папери або інші інструменти фінансового ринку розглядають як фінансові  інвестиції. Інвестиції в нематеріальні активи,  пов'язані з науково-технічним прогресом (патенти, ліцензії, ноу-хау, пакети програм, сукупність науково-технічних знань і практичного досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд і ін. майнових прав), відносять до  інновацій.У нашій країні термін "інвестування" ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Проте термін "інвестування" значно ширший [6].

Поняття "капітальні вкладення" трактується більш вузько, ніж "інвестиції".  У відповідності до своєї назви капітальні вкладення являють собою вкладення тільки в основний капітал, тоді як вкладення у інші види економічних ресурсів, такі як інформаційні ресурси, цінні папери, духовний потенціал, матеріальні запаси іменувати капітальними вкладеннями не прийнято або це робиться з застереженнями. Капіталовкладення слід розглядати лише як  частку інвестицій  у  відтворення основних фондів (будинків, споруд, передавальних пристроїв, устаткування та  ін.). Вони складаються із витрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміни основних фондів, що вибули, новими.

Загальний обсяг інвестування , що спрямоване на нове будівництво, реконструкцію  або розширення, придбання товарно-матеріальних засобів виробництва за розрахунковий  період називають -  валовими інвестиціями.

На відміну від них, чисті інвестиції – це сума валових інвестицій зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

За характером участі в інвестуванні розрізняють  прямі й непрямі інвестиції. Пряме інвестування виконують інвестори, які безпосередньо беруть участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

За періодом інвестування -  короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року( короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Довгострокові інвестиції проводяться на період понад рік (до 2 , від 2 до 3;  від 3 до 5; понад 5 років.)

За формами  власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні й спільні. Приватні здійснюються фізичними особами, а також юридичними особами з приватним капіталом, державні — державними й місцевими органами влади, державними (казенними) підприємствами з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні — фізичними та юридичними особами іноземних держав, спільні — суб'єктами цієї держави та іноземних держав [11].