Атестація і сертифікація працівників

     У “Концепції розвитку професійної освіти і навчання в Україні (2010-2020 р.)” зазначено, що протягом останніх років потенціал кваліфікованих  робітників  в  Україні  значно знизився порівняно з розвинутими країнами. Це  зумовлено  падінням  престижу  робітничих  професій,  неефективним  інформуванням  населення  щодо  попиту  на  професії, недостатньою  участю  суб’єктів  господарювання  в  розв’язанні  проблем  професійної освіти  та  навчання.  Як  наслідок,  суб’єктів господарювання не задовольняє якість підготовки робітничих кадрів, що пов’язано із застарілою  матеріально-технічною  базою, недосконалістю  кваліфікаційних  характеристик на професії та види робіт, державних стандартів професійно-технічної освіти, недостатнім  рівнем  підготовки  педагогічних працівників .

     На  сьогодні питання організації та здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників на виробництві регулюються Кодексом законів про  працю  України,  Цивільним  кодексом  
України, законами України “Про освіту”, “Про професійно-технічну   освіту”, “Про   вищу освіту”,  Указом  Президента  України “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до  2010 року” від 03.08.1999 р. № 958/99, постановою Кабінету Міністрів України “Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення  кваліфікації,  підготовки,  перепідготовки, навчання інших професій з відривом  від  виробництва”  від 28.06.1997 р. № 695,  “Положенням  про  професійне  на вчання кадрів на виробництві”, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерством освіти і науки України від 26.03.2001 р. № 127/151, зареєстрованим   у   Міністерстві   юстиції 06.04.2001 р. за № 315/5506.

     Проте перелічені нормативно-правові акти не враховують усіх особливостей підвищення професійного рівня працюючих громадян, не передбачають заходів щодо його стимулювання.

     В  Україні  роботодавці  спрямовують  на професійне навчання лише 0,2% фонду заробітної плати, тоді як у розвинутих країнах цей  показник  становить 1-3%.  Зазначені обсяги фінансування будуть зростати дуже повільно,  а  враховуючи  умови  фінансово-економічної  кризи,  можуть  знизитись,  що  
призведе до подальшого зменшення обсягів навчання  працівників,  зниження  якості  робочої сили, а відповідно, і конкурентоспроможності  вітчизняної  продукції,  негативно позначиться на обсягах її реалізації та результатах господарської діяльності суб’єктів господарювання.

     Чинним законодавством про працю України встановлені  гарантії й компенсації при службових  відрядженнях  для  працівників, що направляються для підготовки, перепідготовки,   підвищення   кваліфікації,   обміну досвідом,  стажування,  участі  в  семінарах, конференціях, у тому числі за межами України.

     В проекті Закону України “Про  професійний  розвиток  персоналу  на виробництві” визначено напрями діяльності підприємств, установ та організацій у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві. До них належать:

     - розроблення  перспективних  і  поточних програм  професійного  розвитку  персоналу, згідно з якими формуються плани проведення його професійного навчання, атестації та сертифікації;

     - визначення потреби в підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації працівників за професіями;

     - визначення видів, форм і методів професійного навчання персоналу;

     - забезпечення виконання в повному обсязі та на належному рівні робочих навчальних планів і програм навчання персоналу;

     - організація навчального процесу на робочому місці, проведення в установленому порядку кваліфікаційної атестації;

     - упровадження  сучасних  технологій  навчання, зокрема, модульних;

     - добір педагогічних кадрів і фахівців для проведення професійного навчання персоналу та забезпечення підвищення їх кваліфікації;

     - організація професійного навчання персоналу на договірній основі в навчальних закладах різних типів відповідно до потреб виробництва;

     - організація ведення первинного статистичного  обліку  професійного  навчання персоналу;

     - оцінювання  впливу  професійного  навчання персоналу на ефективність діяльності підприємства, установи й організації;

- забезпечення виробничої адаптації працівників і проведення їх атестації;  
- формування резерву керівників підприємств,  установ  та  організацій,  проведення сертифікації персоналу.

      Упровадження  вищезазначених напрямів діяльності підприємств, установ та організацій у сфері професійного розвитку персоналу на виробництві, на нашу думку, істотно вплине  на  вдосконалення системи підвищення  професійного  рівня  працівників  на виробництві .

Висновки

     Реалізація  мети  щодо  вступу  нашої країни  у Світову організацію торгівлі, Європейський Союз   та   інші   міжнародні   організації   веде   до

     розширення   міжнародних   контактів,   необхідності гармонізації  бізнес-практики  у  межах  Європейського Союзу і за його межами, потреби у фахівцях, рівень кваліфікації яких відповідає міжнародним вимогам.

     Сертифікація  персоналу  -  важлива  й  актуальна справа,  яка  забезпечує  вірогідність  та  об’єктивність результатів сертифікації у системі УкрСЕПРО. Сприяє забезпеченню компетентними кадрами органи з оцінки відповідності,   підвищує   рівень   знань   аудиторів Системи УкрСЕПРО та їхню конкурентоспроможність на ринку сертифікаційних послуг, так і фахівців усіх  
секторів економіки  у сфері якості, забезпечує захист споживача   сертифікованих   послуг   від   некомпетентного та недобросовісного фахівця.

     Тому   необхідно   впроваджувати   та   постійно удосконалювати інтегровані системи менеджменту на підприємствах,  які  об’єднуватимуть  системи  управління   якістю,   довкіллям,   охороною   здоров’я   та професійною   безпекою,   інші   складові;   активно використовувати  сучасні  інструменти  менеджменту, такі, як статистичне управління процесами, економне виробництво,  система  збалансованих  показників  та інші;   постійно   розвивати   та   навчати   персонал.

     Оцінка  персоналу - це цілеспрямований процес   визначення   відповідності   якісних   характеристик персоналу. Під час аналізу поточної діяльності акцентується увага на тому, як працівник виконує роботу, одержані дані є базовими для прийняття ефективних кадрових рішень.

     Працівник   повинен   відповідати   вимогам,  які передбачені його посадовими обов’язками, змістом і характером  праці,  а  також  вимогами  організації  й культури  підприємства.  Оцінюють  не  тільки потенційні можливості працівників, їх професійний рівень, компетенцію, а й реалізацію цих можливостей у ході виконання   доручених   обов’язків   й   досягнення нормативних показників лабораторій.

     Отже,  можна  зробити  висновок,  що  під час   реформування   системи   підвищення професійного рівня працівників на виробництві у сфері правового забезпечення необхідно:

     - розробити та вдосконалити нормативно-правову базу, привести її у відповідність з вимогами ринкової економіки, зокрема шляхом прискорення прийняття та реалізації   положень   Трудового   кодексу України та Закону України “Про професійний розвиток персоналу на виробництві”;

     - спростити процедуру ліцензування підприємств, установ та організацій на право  здійснення  професійного  навчання працівників на виробництві;

     - удосконалити систему визначення й підтвердження професійної компетентності працівників підприємств, установ та організацій,  зокрема  шляхом  проведення їх атестації;

     - розробити нормативно-правові акти щодо стимулювання працівників, які підвищують свою професійну кваліфікацію.

Список  використаної літератури 

     1. Байцар   Р., Сколоздра М., Гарасим О. Сертифікація професійної компетентності  персоналу  //  Вимірювальна  техніка та метрологія. - Вип. - №69. - 2008. - С. 108 - 113.

     2. ДСТУ ISO  9001-2001. Системи  управління  якістю.  Вимоги.

     3. ДСТУ  ISO 9000-2001. Системи  управління якістю.

     4. Кодекс законів про працю України станом на 16.04.2009 р. // Відомості Верховної Ради України.  -  2009.  -  №  38.  - Ст. 535.

     5. Концепція розвитку професійної  освіти й навчання   в   Україні (2010-2020 pp.) : проект  [Електронний  ресурс].  -  Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/gr/obg/2009.

     6. Концепція розвитку системи підвищення кваліфікації  працівників  на  період  до 2010 р. : схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №  158-р.  // Урядовий кур’єр.  -  2006.  -№ 79.

     7. Крушельницька  О.В.,   Мельничук  Д.П.  Управління персоналом  - К.: Кондор,  2003.  - 297 с. 

     8. Мурашко М.Л. Менеджмент персоналу.  - К.: Знання,  2002. -125 с.

     9. Мухаровський  М.,  Глухова   О.,   Рудовська  Н.  Персонал —   новий   об’єкт підтвердження   відповідності //Стандартизація, сертифікація,  якість. -2002. - №  2.  -  С.  35-38.

     10. Мухаровський  М.,  Глухова  О.  Сертифікація   персоналу -гарантований захист від некомпетентних   та   недобросовісних фахівців //Стандартизація, сертифікація, якість. - 2003. - № 2. - С. 28 - 33.

     11. Сертифікація персоналу  - інструмент підвищення  конкурентоспроможності  підприємств  // www.sertificat-personal.ru.

     12. Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції” від  23.02.2001,  №  113/2001. 

     13. Указ   Президента   України   від 18.03.2003   р. № 225/2003 “Питання Державного комітету України з  питань   технічного   регулювання   і   споживчої політики”.