Аналіз і оцінка активів інтелектуальної власності підприємства

     Отже, оцінка інтелектуальної власності  за ринковою вартістю та за фактичними витратами показує суттєву різницю  між цими величинами. Це ще раз доводить той факт, що в сфері інтелектуальної  власності на сучасному етапі  діють основні ринкові закони, а сама діяльність є ризикованим  підприємництвом.

 

2. Підходи до оцінки інтелектуальної  власності підприємства

 

     Аналіз  існуючих досліджень свідчить про значну увагу, яку приділяють проблемі управління інтелектуальною власністю підприємства вітчизняні та зарубіжні науковці. Важлива роль у дослідженні даної  проблеми належить таким відомим  вченим як Едвінсон Л., Нонака І., Нортон Д., Прусак Л., Саліван П., Свейбі К.Е., Стюарт Т. [6]

     Поняття «інтелектуальна власність» включає  в себе три основні елементи, а  саме : інтелектуальний продукт, інтелектуальна власність та нематеріальний актив.

     Важливими складовими аналізу інтелектуальної  власності є визначення її сутності, складових, принципи методології, її основні  положення та наукові підходи  до оцінки. Під економічним аналізом ІВ розуміють аналіз як сукупність відносин, що виникають у процесі  формування, розподілу, використання та відтворення інтелектуальних ресурсів підприємства, так і виробництва, обміну , розподілу та споживання інтелектуального продукту.Цей термін дає узагальнену характеристику аналітичних процедур, що полягають у застосуванні певних методів та моделей, що використовуються для оцінки й обґрунтування дій з управління інтелектуальною власністю підприємства. [7]

     Необхідність  в оцінці інтелектуальної власності  та нематеріальних активів виникає  за таких умов:

     - у разі купівлі-продажу ліцензій;

     - при укладанні договорів на  передачу ноу-хау;

     - під час передачі прав на  об'єкти інтелектуальної власності  до статутного фонду підприємств;

     - при укладанні договорів про  спільну діяльність;

     - якщо необхідно визначити збитки  внаслідок несанкціонованого використання  інтелектуальної власності при  недобросовісній конкуренції;

     - коли встановлюється обґрунтована  ринкова вартість підприємства  з метою купівлі-продажу майна;

     - при отриманні кредитів під  заставу;

     - під час визначення бази дпя оподаткування;

     - при страхуванні майна;

     - при визначенні вартості паїв  учасників під час реорганізації  чи ліквідації підприємства.

     Діяльність  з оцінки інтелектуальної власності  в Україні регламентується Законом  України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", а також залежно від мети оцінки: "Стандартами бухгалтерського  обліку" - для оцінки з метою  бухгалтерського обліку; Законом  України "Про господарські товариства" - при створенні господарських  товариств; нормативними документами  Фонду державного майна України - при приватизації; Законом України "Про інвестиційну діяльність в  Україні" - при інвестуванні. Зазначимо, що при іноземному інвестуванні Закон  України "Про режим іноземного інвестування" визначає, що вартість іноземної інвестиції має бути підтверджена експертною оцінкою, здійсненою в Україні. Така оцінка здійснюється на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу". Під  час укладання цивільно-правових угод вартість, як правило, визначається за домовленістю сторін.

     На  сьогоднішній день існує декілька підходів до оцінки ІВ, а саме :

• ринковий;
• затратний;
• дохідний.

     Вибір того, чи іншого підходу залежить від  кількості необхідної інформації, потреби  покупця чи власників об’єктів ІВ. 
 

 

1. Витратний підхід до оцінки інтелектуальної власності

     Кожен з цих підходів передбачає застосування ряду методів, які дають різні  значення вартості оцінюваного об'єкта. Тому в процесі практичної оцінки вартості нематеріальних активів застосовується порівняльний аналіз використаних методів, виявляються їх переваги та недоліки, здійснюється узгодження вартості і, таким  чином, більш обґрунтовано встановлюється ціна об'єкта.

     Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей  інвестора щодо придбання нематеріального  об'єкта. Під час застосування цього  підходу приймається за аксіому  таке: покупець не заплатить за нематеріальний актив більшу суму, ніж та, за яку  він може купити аналогічний за своїми споживчими властивостями об'єкт  без істотних затримок. Цей метод  дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та його зносу за обов'язкової умови відносної  рівноваги попиту і пропозиції на ринку.

     Найчастіше  для розрахунку поточної вартості об'єкта інтелектуальної власності застосовуються такі його різновиди, як:

     - метод визначення первісних витрат;

     - метод вартості заміщення;

     - метод вартості відтворення.

     Вартість  об'єкта інтелектуальної власності, яка розраховується методом визначення первісних витрат, ще називають історичною тому, що вона насамперед ґрунтується  на фактичних витратах, інформація про які міститься у бухгалтерській звітності. При цьому первісні витрати  збільшуються на підприємницький прибуток, апе водночас враховується знос інтелектуальної власності. В обліку нематеріальних активів враховують строковий та моральний знос. Строковий знос залежить від термінів охорони об'єктів інтелектуальної власності, встановлених законодавством України, та умов договорів. Цей термін може не збігатися з періодом повної амортизації, адже він не пов'язаний прямо з економічним старінням чи моральним зносом інтелектуальної власності.

     При оцінці об'єкта інтелектуальної власності  методом вартості заміщання за взірець  беруть аналогічний за функціональними  можливостями та варіантами використання нематеріальний об'єкт. Максимальна  вартість інтелектуальної власності  визначається мінімальною ціною, яку  потрібно сппатити при купівлі інтелектуальної власності з аналогічними споживчими якостями.

     Метод вартості відтворення допомагає  визначити витрати, необхідні для  розробки чи купівлі точної копії  оцінюваного об'єкта інтелектуальної  власності.

     Алгоритм  оцінки нематеріального активу за допомогою  витратного методу показано на рис. 7.2.

     

     Рис. 7.2. Послідовність оцінки нематеріальних активів витратним методом

2.2 Ринковий підхід  до оцінки інтелектуальної  власності

     Ринковий  підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелектуальної власності  за умов достатньої насиченості ринку. При цьому застосовується метод  прямого порівняльного аналізу  продажів. Він містить декілька етапів: спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи  щодо можливих відмінностей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння. Тобто цей метод ґрунтується на принципі заміщення.

     Алгоритм  оцінки за цим методом показано на рис. 7.3.

     

     Рис. 7.3. Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу прямого порівняльного аналізу продажів

2.3 Прибутковий підхід  до оцінки інтелектуальної  власності

     Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт інтелектуальної  власності, обов'язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вартість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.

     Оцінка  інтелектуальної власності за цим  методом представляє собою виявлення  залежності поточної вартості інтелектуальної  власності від вартості всіх майбутніх  прибутків, які можна одержати при  її використанні. Майбутні вигоди від  використання інтелектуальної власності  визначаються -методом дисконтування кожної майбутньої вигоди з відповідною нормою віддачі або методом капіталізації прибутків із застосуванням коефіцієнта капіталізації, який відображає послідовність отримання прибутків, зміну вартості інтелектуальної власності та прибутку, а також норму віддачі капіталовкладень. Іншими словами, інвестор купує інтелектуальну власність, яка приносить прибуток сьогодні, в обмін на право одержувати майбутні прибутки від експлуатації цієї власності та її продажу.

     Прибутковий підхід оцінки нематеріальних активів  включає такі різновиди, як:

     - метод дисконтування грошових  потоків;

     - метод капіталізації прибутків;

     - метод звільнення від роялті.

     Метод дисконтування найкраще використовувати  у випадках, коли мають місце нестабільні  потоки прибутків та витрат. В його основу покладені фінансові закони, які можна сформулювати таким  чином:

     - сьогоднішня грошова одиниця  коштує більше, ніж завтрашня;

     - безризикова грошова одиниця коштує більше, ніж ризикова.

     Алгоритм  методу дисконтування грошових потоків  показано на рис. 7.4.

     

     Рис. 7.4. Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом дисконтування грошових потоків

     Визначення  ставки дисконтування є найвідповідальнішим  етапом цього методу оцінки. Існує  декілька способів визначення ставки дисконтування. Досить поширеним є  шлях кумулятивної побудови ставки. При  цьому за основу ставки дисконтування  приймається безризикова ставка. Ризик втрати майбутніх доходів вимагає передбачення перевищення ставки ризику над безризиковою ставкою, він також має гарантувати премію за всі види ризику, пов'язані з інвестуванням в оцінювану інтелектуальну власність.

     Такими  видами ризику є:

     - розмір підприємства 0-5%;

     - якість менеджменту 0-5%;

     - територіальна та виробнича диверсифікованість  підприємства 0-5%;

     - структура капіталу 0-5%;

     - диверсифікованість клієнтури 0-5%; .

     - стабільність отримання прибутків  та ступінь вірогідності їх  отримання 0-5%;

     - інші можливі ризики 0-5%.

     У промислово розвинених країнах безризикова ставка приймається на рівні З-4%, що відповідає реапьній прибутковості довгострокових урядових облігацій США. До цієї ставки додаються премія за ризик країни та премії за інші можливі ризики. В Україні рекомендується за основу безризикової ставки брати ставку за депозитними вкладами юридичних осіб в найнадійніших банках. Ця ставка включає безризикову ставку та ставку за ризик, пов'язаний з інвестиціями в економіку України.

     У цілому метод дисконтування грошових потоків, який ґрунтується на аналізі  цих потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності, дає змогу оцінити вартість інтелектуальної  власності при нестабільних грошових потоках.

     В основі методу капіталізації прибутків  лежить капіталізація як процес переведення  прибутків від використання майна  у його вартість. Істотним припущенням  є те, що прибуток не змінюється у  часі. Тому цей метод краще використовувати  при оцінці нематеріальних об'єктів, які тривалий час застосовуються на ринку інтелектуальної власності  і мають стабільні, легко прогнозовані, величини прибутків та витрат. Поточна  вартість об'єкта оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації. 

     Алгоритм  методу капіталізації прибутків  наведений на рис. 7.5.

     

     Рис. 7.5. Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу капіталізації прибутків підприємства

     Складним  етапом цього методу є вибір коефіцієнта  капіталізації, який істотно залежить від стабільності прибутку підприємства. Якщо підприємство має стабільний приріст  прибутку, то обирається нижній рівень коефіцієнта капіталізації, який, в  свою чергу, приводить до зростання  ринкової вартості об'єкта інтелектуальної  власності. І, навпаки, при нестабільному  прирості прибутку враховують високий  рівень коефіцієнта капіталізації. Суттєвим недоліком методу капіталізації  є те, що його можна застосувати  лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.