Організація ефективного процесу перевезення вантажів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

      НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      Кафедра «Транспортні технології» 
 
 
 
 
 

РОЗРАХУНКОВО - ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО КУРСОВОЇ

РОБОТИ

з дисципліни «Вантажні перевезення»

ТЕМА:«Організація ефективного процесу перевезення  вантажів » 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

 

Зміст 

Вступ

Розділ 1. Загальні відомості про вантаж, що перевозиться

1.1Правила перевезення  загального виду вантажу

1.2 Маркування

1.3 Пакування

1.4 Вимоги до  рухомого складу

Розділ 2. Маршрутизація  перевезень

2.1 Розташування  учасників транспортного процесу  на карті-схемі та складання  плану на виконання перевезень

2.2 Побудова найкоротшої  зв’язуючої мережі

2.3 Визначення  маршрутів перевезення

2.4 Удосконалення складених маршрутів методом підсумування по стовпчиках

Розділ 3 Розрахунок техніко-експлуатаційних показників роботи автомобіля на кожному маршруті

Висновок

Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ 

     Автомобільний транспорт є найбільш поширеним  та зручним видом транспорту. Він  якнайкраще підходить для перевезення  як масових вантажів, так і дрібними партіями. Автомобілі є основним транспортом  на планеті, без них не зміг би функціонувати  жоден інший вид транспорту, також  відсутність автомобільного транспорту унеможливлює існування агропромислового комплексу будь-якої держави.

     Розвиток  автомобільного транспорту насамперед залежить від економічного розвитку держави, її територіальної організації, кліматичних умов, стану ПЕК та АПК, рівня населення та забезпечення його благами. Ці чинники напряму пов’язані з розвитком транспорту та обумовлюють його роль в існуванні країни.

     Автомобільний транспорт в Україні набуває  дедалі більшого значення. Особливо він  зручний при перевезенні вантажів на короткі відстані, обслуговуванні місцевого та сільськогосподарського вантажообігу. За обсягом вантажообігу, він не поступається залізничному й  морському. Вантажами, які перевозять автотранспортом в основному  є продукція сільського господарства, харчової і легкої промисловості, будівельні матеріали. В районах Донбасу і Придніпров’я великого значення має транспортування продукції вугільної промисловості.

     Автотранспортний  комплекс потребує значного оновлення, розвитку, оптимізації структури  парку за вантажопідйомністю, типами кузова і двигуна. Необхідним є збільшення робочого ресурсу, економічності та потужності двигунів на автомобілях вітчизняного виробництва, вдосконалення системи технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації старих авторемонтних заводів. 
 

      Розділ 1. Загальні відомості  про вантаж що перевозиться

      Автомобільні  амортизатори займаються гасінням вертикальних коливань і активно впливають  на зчеплення з дорогою під  час маневрування, розгону і гальмування. Тому завдання амортизатора – утримувати колесо в постійному контакті з дорогою.

      Автомобільні  амортизатори класифікуються за наступними ознаками:

• за принципом дії: механічні (сухого тертя) і фрикційні, релаксаційні та гідравлічні (в’язкого тертя);
• за характером роботи сил тертя: односторонньої і двосторонньої

дії;

• за конструктивними ознаками: ричажно-лопастні, ричажно-поршневі, телескопічні, які в свою чергу можуть бути однотрубними та двотрубними;
• за характером зміни сили тертя: маючі постійну силу,маючі силу яка змінюється пропорційну прискоренню, маючі силу яка залежить від переміщення та його швидкості;

     Амортизатори  в залежності від конструкції  виготовляються двох типів: АП – пластинчасті та АЧ – чашечці. Амортизатори кожного  типу повинні виготовлятись трьох  серій: 1 – 3.

     Умовні  позначення амортизатора стоять в наступній  послідовності:

 

   ХХ       –     Х        –      ХХХ        –        Х        –      Х         –        Х

  Тип            Серія         Максима-           Група      Матеріал      Покриття

 аморти-    аморти-     льне робоче        резини     арматури

  затора        затора     навантажен-ня

                                       ня Н(кгс)

 

     На  території нашої держави виготовлення амортизаторів регламентується  ГОСТ 11679.1 – 76. Згідно до нього амортизатори повинні бути виготовлені по технологічному регламенту, затвердженому у встановленому порядку.

     Для виготовлення амортизаторів використовують резини марок 1847 і 51 – 1675 (1-ша група), і 2959 та 51 – 1674 (2-га група). Поверхня гумового масиву амортизатора повинна бути без  раковин та пузирів, тріщин.

     Не  допускається: напливи гуми на внутрішні  поверхні втулки товщиною більше 0,3 мм; напливи гуми на інші поверхні арматури амортизатора, окрім внутрішньої  поверхні держака чашичного амортизатора, товщиною більше 0,5 мм; сліди від  ливників більше 0,8 мм на пластинчастих  амортизаторах.

     Амортизатори  виготовлені із гуми на основі НК, повинні  бути робото здатними при температурі навколишнього середовища від -45 до +80 С⁰ в різних кліматичних умовах.

     Амортизатори  виготовлені із гуми на основі СК, повинні  бути робото здатними при температурі  навколишнього середовища від -55 до +80 С⁰ в різних кліматичних умовах.

     Амортизатори  повинні бути роботоздатними в умовах сухого і вологого тропічного клімату  і відповідати групі 2, класу П  и Н ГОСТ 15152 – 69.

     Амортизатори, які знаходяться під впливом  максимального робочого навантаження, повинні витримувати без деформації і відслоювання гуми від металу випробування на ударну міцність при піковому ударному прискоренні (40+_10) м/с², частоті ударного впливу 40-80 ударів в 1хв протягом ударного прискорення (0,01-0,02)с, не менше:

     3000 ударів – для амортизаторів  1-ї серії;

     10000 ударів – для амортизаторів  2-ї і 3-ї серій.

     Амортизатори, які знаходяться під впливом  максимального робочого навантаження, повинні витримувати випробування на віброміцність без руйнування і відслоєння гуми від метала при амплітуді переміщення в контрольній точці (1,0+_0,1) мм (розмах(2,0+_0,2) мм) і частоті (50+_2) Гц протягом не менше:

     15 год – для амортизаторів 1-ї  серії;

100. д – для амортизаторів 2-ї і 3-ї серій.

     За  контрольну точку приймають геометричний центр на столі вібростенда (при  одиничному монтажі) чи місце кріплення  випробовуваних виробів (при груповому  монтажі).

 
 

     1.1Правила перевезень автомобільних амортизаторів

     Під час перевезення автомобільних  запчастин, в тому числі й амортизаторів, всі особи які причетні до перевезень повинні дотримуватись певних правил.

     Автомобільні  амортизатори, відносяться до так  званого «брудного» вантажу, тому що в середині них знаходиться амортизуючи олива, яка в свою черго може забруднити вантаж, що знаходить поряд. Тому вони упаковуються в матеріал, що запобігає дотику до інших вантажів.

Амортизатори  повинні бути упаковані в багатооборотні контейнери чи дерев’яні ящики з  ребрами жорсткості. Частіше використовуються упаковка з жорсткого гофрокартону зребрами жорсткості, перекладені будь-яким ущільнювачем, з відповідним маркуванням.

     Амортизатори  можуть перевозитись будь-яким видом  транспорту.

 

      Згідно  індивідуального завдання на виконання  курсової роботи, де вказаний вантаж, що перевозиться, вивчаються «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом  в Україні».

      Визначається  клас вантажу, а за допомогою табл. 1 - значення коефіцієнту використання вантажопідйомності γ_ст.

 

Таблиця 1.1 Значення коефіцієнту використання вантажопідйомності автомобіля в залежності від класу вантажу.

     Вантаж, що буде перевозитись – амортизатори автомобільні.

     Згідно  Прейскуранту №13-01-02 було визначено клас вантажу: амортизатори автомобільні, відповідає класу вантажу, γ_ст=<0,5.

      Вантаж  буде перевозитись автомобілем-фургоном

 

1.2 Мавркування

     Маркування - це комплекс відомостей різного характеру  щодо продукції, процесу чи послуги  у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їхніх комбінацій. Воно наноситься, в залежності від конкретних умов, безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.

     На  поверхню гумового масиву амортизатора відтиском від прес-форми наносять маркування з вказанням: 

• товарного знаку чи умовного найменування підприємства-виробника;
• умовного позначення амортизатора;
• кварталу і року виготовлення.

     Для маркування використовують шрифт 1,5Пр3 ГОСТ 26.008-85 з профілем гравіювання  висотою від 0,2 до 0,3 мм.

     Транспортну тару маркують по ДСТУ 2166-93 з нанесенням наступних додаткових позначень:

• умовного позначення амортизатора;
• номеру партії;
• товарного знака чи товарного знака і найменування підприємства-виробника;
• дати виготовлення(квартал, рік);
• позначення стандарту виготовлення.

 

     1.3 Пакування

     Амортизатори  одного типорозміру упаковують в  картонні коробки чи дерев’яні ящики  по ГОСТ 5959-80, ГОСТ 16536-84 і ГОСТ 9396-88, при  цьому амортизатори повинні бути захищеними від пошкоджень. Тип, розміри, матеріали і технічні вимоги на ящики повинні бути узгоджені з представником замовника.

     Допускається  упаковування в один ящик амортизатори різних типорозмірів при умові їх роздільної упаковки всередині ящика.

     Маса  брутто однієї упаковки не більше 50кг.

     Амортизатори  повинні зберігати упакованими  в картонних коробках чи дерев’яних ящиках у закритому приміщенні при  температурі від -30 до +30С⁰, і відносній вологості повітря не більше 70% на відстані не менше 1м від екранованих тепловипромінювальних приладів.

     Амортизатори  не повинні піддаватись деформації.

 

     1.4 Вимоги до рухомого  складу

     Для перевезення автомобільних амортизаторів  була обрано автомобіль марки ГАЗ 2705 (фургон).