Макрологістична система

 

 

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни „Фармацевтична логістика”

 

варіант 8

 

 

 

 

Виконав студент _____курсу _________________факультету ______________________групи __________________відділення ___________________________ Домашня адреса__________________ ________________________________

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Макрологістична система. Методики вибору постачальників у фармацевтичній галузі. Сутність запасів у фармацевтичному виробництві. Планування потреби в матеріальних (MRP). Упаковка як елемент фармацевтичної логістики. Практичні завдання Література

стор.   3 7 11 13 16 20 25

 

 

 

1. МАКРОЛОГІСТИЧНА СИСТЕМА

 

 

Поняття логістичної системи  є одним із базових понять логістики. Воно є похідним від загального поняття “система”. В Енциклопедичному словнику наведено наступне визначення поняття “система”: “система (від грецької мови – ціле, складене із частин; сполучення ) – це множина елементів, які знаходяться у відношеннях та зв’язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність”.

Логістичні системи  вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються  із системоутворюючих елементів, тісно  взаємопов’язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані зв’язки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгоджених вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними потоками.

Логістична система (ЛС) – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем. В якості ЛС можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торгівельне підприємство тощо.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшості систем, притаманні такі властивості:

складність – характеризується такими основними ознаками: наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, наявність складно організованого управління, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;

ієрархічність – підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементам вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

цілісність – властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами. Логістична система є цілісною сукупністю елементів, що взаємодіють один з одним;

структурованість передбачає наявність певної організаційної структури  логістичної системи, яка складається  із взаємопов’язаних об’єктів і суб’єктів  управління, що реалізує задану мету;

рухливість – мінливість параметрів елементів логістичной системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;

унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в  конкретних умовах і під впливом  зовнішнього середовища;

адаптивність – здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища;

наявність зв’язків –  між елементами логістичної системи  є суттєві зв’язки, які визначають інтеграційні властивості. В макрологістичних системах основу між елементами складає угода. В мікрологістичних системах елементами пов’язані внутрішньовиробничими зв’язками;

організація – зв’язки між елементами логістичної системи визначеним чином упорядковані, тобто логістична система має організацію;

інтеграційні властивості  – логістична система володіє  інтеграційними властивостями, які  не притаманні ні одному із елементів  окремо. Це здатність доставити необхідний товар в необхідний час, в необхідне  місце, необхідної якості, з мінімальними витратами, а також здатність адаптуватися до змінних умов зовнішнього середовища.

Мета логістичної системи— доставка у задане місце необхідної кількості та асортименту товарів та виробів, максимально підготованих до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат. Поряд з функціональними підсистемами, до яких відноситься закупівельна, виробнича, розподільча, логістична система має і забезпечуючі підсистеми (наприклад, інформаційну, правову, кадрову тощо).

Основу побудови та функціонування логістичної системи становить реалізація принципу системного підходу, що проявляється насамперед в інтеграції та чіткості взаємодії всіх елементів логістичної системи. Цей принцип знаходить свій відбиток у розробці й здійсненні єдиного технологічного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від окремих видів устаткування до створення виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.

За ознакою просторового обмеження логістичні системи поділяються на два типи:

макрологістичні;

мікрологістичні.

Макрологістична система  є великою логістичною систему  управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів господарювання, не обмежених  у територіальному розташовувані.

Виділяють такі макрологістичні системи: регіональні; національні (міжрегіональні); міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити  чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під  час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу  мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розв’язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами.

Таким чином, макрологістична  система є високоінтегрованою інфраструктурою  економіки регіону, країни або групи  країн.

 

2. МЕТОДИКИ ВИБОРУ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ  У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ГАЛУЗІ

 

Однією із основних проблем  в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, але, головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером фармацевтичного підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Основними етапами вирішення цього завдання є:

1. пошук потенційних постачальників;

2. аналіз потенційних постачальників;

3. відбір прийнятних постачальників;

4. розвиток постачальників

Для пошуку потенційних  постачальників можуть бути використані такі методи:

оголошення конкурсу (тендера): проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму або налагодити довгострокові зв’язки між постачальником чи споживачем;

вивчення рекламних  матеріалів: фірмових каталогів, оголошень  у засобах масової інформації і т.п.;

відвідування виставок і ярмарків;

листування і особисті контакти з можливими постачальниками.

Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних постачальників матеріальних ресурсів, згідно якого проводиться подальша робота.

Складений перелік потенційних  постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити  відбір прийнятних постачальників.

Кількість таких критеріїв може складати кілька десятків і не обмежується ціною та якістю продукції, яку постачають. Крім них, можна навести ще багато суттєвих критеріїв вибору постачальника, які можуть бути не менш важливими для фармацевтичного підприємства:

надійність постачання;

віддаленість постачальника  від споживача;

терміни виконання замовлень;

періодичність постачань;

умови оплати;

мінімальний розмір партії товару;

можливість отримання  знижки;

частка постачальника  у покритті витрат;

повнота асортименту;

умови розподілу ризиків;

наявність сервісного обслуговування;

рекламна підтримка;

репутація постачальника;

фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність та ін.

Підприємство визначає для себе найбільш значимі критерії.

Щоб оцінити значимість окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника, обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію. Коефіцієнти значимості критеріїв, встановлені експертами, проставляють у таблицю визначеної форми і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм. Далі постачальники матеріалів розглядаються відповідно до значимості встановлених критеріїв.

Розраховуючи рейтинг  для різних постачальників і порівнюючи отриманні знання, визначають найкращого партнера. Якщо рейтинг джерела постачання нижчий від припустимої величини, то договір постачання за рішенням відповідальних осіб може бути розірваний навіть за умови ініціювання санкцій.

Для аналізу постачальників, з якими підприємство вже співпрацює, можна також використовувати  АВС-аналіз. В основі використання цього методу щодо аналізу постачальників лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність, через що доцільно інтенсивніше займатися постачальниками, які мають великий обіг.

Класифікація постачальників за методом АВС здійснюється за такою схемою:

1. Добирається інформація  про річний обіг кожного постачальника.

2. Розміри обігів записуються  за спадною послідовності. 

3. Розраховується частка  обігу кожного постачальника  у відсотках від загального  обігу.

4. Знаходяться акумульовані значення обігу постачальників у відсотках.

Як правило, розрізняють  три групи постачальників. А-постачальники-ті, з якими підприємство здійснює приблизно 75% обігу, такий обіг дають приблизно 5% постачальників. В-постачальники (20%) дають, як правило, 20% обігу. Для С-постачальників (75%) обіг становить приблизно 5%.

АВС-класифікація постачальників може бути проведена і в розрізі  товарів, що закупляються.

Вступаючи у господарські зв’язки з невідомим постачальником, підприємство певною мірою ризикує. За умови неспроможності або несумлінності постачальника у споживача можуть виникнути зриви у виконанні виробничих програм або ж прямі фінансові втрати через це підприємства шукають різні способи, які дозволяють виявляти несумлінних постачальників.

Вітчизняні підприємства під час вибору постачальника сьогодні в основному покладаються на власну інформацію. При цьому на підприємстві, яке має велику кількість постачальників, може бути сформований список добре відомих партнерів, яким можна довіряти. Затвердження договорів з цими постачальниками, дозвіл попередньої оплати за постачання передбаченої продукції здійснюється відповідно до спрощеної схеми. Якщо ж прогнозується підписання договору з постачальником, відсутнім у названому списку, то процедура затвердження і оплати ускладнюється проведенням необхідних заходів, які забезпечують безпеку фінансових та інших інтересів підприємства.

Високорозвинені взаємини із постачальниками повинні включати ще один етап – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів. Розвиток постачальника застосовується у випадках, коли прийнятого джерела постачання не існує, і підприємство-покупець повинно створити джерело постачання, зайняти активну позицію і виявити певну наполегливість у переконанні перспективного постачальника про початок співробітництва. У більш загальному плані розвиток постачальника означає виявлення позицій постачальника, за якими необхідно досягнути покращень у даний момент чи у перспективі для потреб даного підприємства, а також визначення комплексу заходів, необхідних для поліпшення взаємної співпраці.