Ефективність систем розподілу. Показники та методи їх розрахунку

 

      Для оцінювання каналів розподілу користуються двома підходами — вартісною оцінкою (порівнювання витрат на канал і отриманих результатів) та аудитом.

     Вартісна  оцінка — це, по суті, звичайний щоденний моніторинг діяльності учасників каналу, який базується тільки на досягнутих показниках продажу (звітах про продаж товарів).

     Аудит — це процедура всебічного оцінювання діяльності учасників каналу. Як правило, така процедура здійснюється один раз на рік для кожного учасника каналу розподілу.

      Процес  аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу включає три фази. Перша з них — розроблення критеріїв для оцінки діяльності суб’єктів каналу. За критерії звичайно беруть таке:

      1. Збутова діяльність суб’єктів каналу розподілу. Тут передовсім підлягають аналізу як збут продукції товаровиробником учасникам каналу, так і збут продукції товаровиробника учасниками каналу споживачам.

      Оцінка  збутової діяльності ведеться за трьома напрямками:

      — порівнювання поточного продажу  з попереднім (як у цілому, так  і за групами продукції);

      — порівнювання обсягів продажу, досягнутих різними учасниками каналу розподілу;

      — порівнювання фактичних обсягів  продажу з установленими квотами.

      2. Рівень основних фондів суб’єктів  каналу розподілу (стан матеріального  забезпечення процесів зберігання продукції). Основними питаннями перевірки є:

      —  загальний стан обладнання;

      —  стан обладнання за його окремими групами, у т. ч. як порівняти з організаціями-конкурентами;

      —  загальний рівень обладнання у вартісному й натуральному виразі, його відповідність запланованому;

      —  чинна система обліку і контролю рівня і стану основних фондів.

      3. Збутовий потенціал: кількість  зайнятих працівників, їхня кваліфікація, компетентність, індивідуальні рейтинги.

      4. Ділові взаємовідносини учасників  каналу: рівень позитивного ставлення посередників до товаровиробника, їхня лояльність до нього.

      5. Конкуренція між посередниками,  а також між різними групами  товарів, що з ними працює  посередник. Це дає можливість  визначити перспективи діяльності  учасників каналу на висококонкурентних ринках, надати їм відповідну допомогу.

      6. Перспективи зростання каналів  розподілу: відповідність фактичних  показників збуту плановим і  загальному рівню комерційної  діяльності в даному регіоні;  позитивна динаміка показників; перспективи розширення ринку.

     Друга фаза аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу — визначення відповідних оцінних показників. Відомі три підходи до оцінювання діяльності суб’єктів каналу розподілу:

     А. Нарізне оцінювання діяльності (табл. 2). Для цього беруть один або кілька контрольованих критеріїв, які ні формально, ні неформально не об’єднуються для загального оцінювання діяльності. Такий підхід, як правило, використовують тоді, коли загальна кількість посередників дуже велика, а кількість контрольованих критеріїв не перевищує трьох. Підхід є досить простим, але, по-перше, потребує детальної інформації, а, по-друге, не дає змоги зробити узагальнюючого висновку про діяльність посередника, вираженого одним певним показником. Це особливо помітно за значних розбіжностей значень контрольованих критеріїв.

     Б. Оцінювання діяльності на основі неформального об’єднання контрольованих критеріїв. Цей підхід є ефективнішим проти попереднього. Згідно з ним різні оцінні показники об’єднуються за допомогою управлінського судження, що уможливлює загальну якісну оцінку діяльності суб’єкта каналу.  
 
 

Таблиця 2 

Критерії  і показники нарізного  оцінювання діяльності суб’єктів каналу розподілу 

 

     Підхід  простий і гнучкий, бо не потребує формальних процедур для об’єднання окремих оцінних показників. Проте можуть постати й певні проблеми, зокрема визначення рейтингу того чи іншого критерію діяльності або забезпечення порівнянності результатів роботи окремих посередників.

     В. Оцінювання діяльності на підставі формального  об’єднання контрольованих критеріїв. Цей підхід включає такі етапи:

—  визначення критеріїв та оцінних  показників діяльності;

—  визначення питомої ваги кожного критерію;

—  оцінка рейтингу кожного критерію;

—  множення питомої ваги кожного критерію на його рейтинг;

—  визначення сумарної оцінки діяльності суб’єкта каналу.

     Ці  дії проводять стосовно кожного  учасника каналу.

     Третя фаза аудиту діяльності суб’єктів каналу розподілу — опрацювання рекомендацій щодо поліпшення роботи посередників, які не відповідають бажаним стандартам. Відмова від співпраці з ними може бути використана лише як надзвичайний захід.

     Важливо передовсім детально з’ясувати причини  незадовільної роботи того чи іншого посередника. Для цього необхідно  вивчити його проблеми і потреби, розробити конкретні програми коригувальних дій.

     Точність  оцінювання діяльності суб’єктів каналів  розподілу багато в чому залежить від наявності відповідних стандартів обслуговування, тобто обсягів продажу, частки товару в загальному обсязі продажу на конкретному ринку, відношення обсягів запасів та товарообороту, кількості клієнтів, показників підвищення ефективності рекламної діяльності тощо [5, с.210-213].

     Лише  регулярне здійснення повної і досконалої оцінки каналів розподілу та постійне вдосконалення управління розподілом сприятиме підвищенню ефективності всієї системи розподілу підприємства.

Висновки 
 

      Отже, система розподілу є важливою складовою частиною логістичної  системи того чи іншого підприємства, саме тому від ефективності системи  розподілу напряму залежить і  ефективність всіє логістичної системи та ефективність господарської діяльності підприємства в цілому.

      Однією  з головних умов ефективності системи  розподілу є раціональне планування, організація та контроль діяльності всіх її підсистем та забезпечення їх злагодженої та ефективної взаємодії.

     Ефективність  логістичної системи – це показник (або система показників), який характеризує рівень якості функціонування логістичної системи за заданого рівня загальних логістичних витрат.

     Визначення  ефективності системи розподілу є одним із ключових завдань як для дослідження поточного стану логістичної системи, так і для формування логістичної стратегії підприємства на майбутнє. Для цього використовується безліч різноманітних критеріїв оцінки, найбільш розповсюдженими з яких є: витрати, задоволення споживачів, якість, час, активи.

     Крім  того, оцінка збутової діяльності підприємства може здійснюватись як на основі фінансових (логістичні витрати), так і не фінансових (якість та швидкість обслуговування тощо) показників, та є особливо ефективною при їх інтеграції, що дає можливість розширити інформаційні можливості управління при оцінці результатів діяльності підприємства.

     Також, для оцінки ефективності логістичних  систем розподілу слід використовувати  оцінку каналів розподілу, тобто аналіз діяльності суб’єктів каналу з погляду досягнення поставлених перед ними цілей.

     З метою визначення  ефективності   каналів   розподілу  здійснюється аудит їх діяльності за такими  показниками :

• здатність оперативно постачати товар;
• коефіцієнт виконання замовлень (відношення кількості оперативно виконаних замовлень до відкладених);
• здатність "проштовхувати" товар;
• підтримка товарних запасів;
• особливості асортименту продукції посередника;
• методи реалізації товару;
• кваліфікація торгового персоналу;
• кредитоспроможність тощо.

     Будь-яка  оцінка ефективності має проводитись  у порівнянні з визначеними цільовими  показниками, які закріплюються  на стратегічному рівні у загальнокорпоративній  і логістичній стратегії та мають  обґрунтоване значення, з метою прийняття найбільш правильних та ефективних рішень з управління логістичною системою розподілу підприємства та його діяльністю в цілому. 

Список  використаних джерел: 
 

1. Балабанова  Л.В., Балабаниць А.В. Маркетинговий  аудит системи збуту: Навч. посіб. – К: Професіонал, 2004, - 224с.
2. Кальченко А.Г. Логістика: Підручник. – К: КНЕУ, 2004. – 284 с.
3. Кочубей, Д. Оцінка ефективності функціонування логістичної системи торговельних підприємств // Вісник КНТЕУ. – Київ. – 2009. – № 4. – С. 59-66.
4. Кристофер М. Логистика и управление цепочками поставок /М. Кристофер ; под общ. ред. В. С. Лукинского. — СПб. : Питер, 2004. — 316 с.: ил. — (Серия "Теория и практика менеджмента").
5. Павленко А. Ф., Войчак А.. В. Маркетинг: Підручник. — К: КНЕУ, 2003. — 246 с.
6. Пономарьова Ю. В. Логістика : навч. посіб. / Ю. В. Пономарьова. — Вид. 2-ге., перероб. та доп. — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 328 с.
7. Уотерс Д. Логистика. Управление цепью поставок / Д. Уотерс ; пер. с англ. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 503 с. — (Серия "Зарубежный учебник").