Ефективність систем розподілу. Показники та методи їх розрахунку

 «Ефективність  систем розподілу. Показники та  методи їх розрахунку»

     Розподільча логістика – невід’ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін.

     Зокрема, логістичну систему розподілу можна  визначити як упорядковану сукупність логістичних операцій, котрі організовані у взаємопов’язані ланцюжки та забезпечують управління переміщенням потоків готової продукції.

     При побудові логістичних систем розподільчої логістики для найбільш ефективного  її функціонування слід керуватися таким  основними принципами:

1. Узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;
2. Організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;
3. Інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних та програмних засобів обробки інформації;
4. Кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів;
5. Правове забезпечення системи і надійні господарські зв’язки між всіма її учасниками;
6. Відсутність протиріч інтересів учасників системи чи досягнення балансу інтересів на основі взаємних компромісів;
7. Постійне удосконалення системи.

     На  мою думку, саме дотримання даних  принципів є першочерговою запорукою ефективності системи розподілу.

     Будь-яка  логістична система розподільчої логістики  функціонує як відкрита, гнучка, адаптивна  система організації збутової діяльності. Саме тому для якісної оцінки функціонування системи розподілу того чи іншого підприємства необхідно визначити сукупність підсистем, які вона в себе включає, а саме:

• Матеріально-технічну;
• Організаційно-економічну;
• Соціально-психологічну;
• Нормативно-правову.

     Матеріально-технічна підсистема включає складське і тарне господарство, транспортні та інформаційні комунікації, засоби пакування і підготовки продукції до споживання, системи ремонту і обслуговування, а також інші матеріальні та технічні компоненти збутової діяльності.

     Організаційно-економічна підсистема будується на взаємодії планування, організації, контролю, оцінки, аналізу, регулювання збутової діяльності.

     Соціально-психологічна підсистема об’єднує такі взаємопов’язані елементи, як кадри, стимули, спонукальні мотиви, інтереси учасників збутового процесу тощо.

     Нормативно-правова  підсистема створює нормативну базу логістичної системи і будується на основі законів, підзаконних атів, а також внутрішніх нормативів підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності [2, с.121-122].

     Лише  відповідним чином сформовані підсистеми та злагоджені у своїй взаємодії дозволять максимально ефективно діяти всій розподільчій системі підприємства.

     Визначення  ефективності логістичної діяльності систем розподілу є одним із ключових завдань як для дослідження поточного стану логістичної системи, так і для формування логістичної стратегії підприємства. Важливе значення дослідження ефективності як з наукової, так і з практичної точки зору полягає у формуванні дієвої сукупності індикаторів стану логістичної системи. Така сукупність індикаторів необхідна торговельним підприємствам для побудови механізмів управлінських впливів на елементи логістичних систем.

     Ефективність  логістичної системи – це показник (або система показників), який характеризує рівень якості функціонування логістичної системи за заданого рівня загальних логістичних витрат.

     З точки зору споживача, який є кінцевою ланкою логістичного ланцюга, ефективність логістичної системи визначається рівнем якості обслуговування його замовлення.

     Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюга висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку повинна забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

     Слід  зазначити, що в спеціальній літературі немає єдиної думки щодо питання  визначення ефективності функціонування логістичної системи. Найчастіше основним критерієм такої ефективності вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію втрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Через це популярності набула багатокритеріальна оцінка ефективності функціонування логістичної системи.

     Найбільше розповсюдження отримали наступні критерії оцінки: витрати, задоволення споживачів, якість, час, активи.

     Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних з виконанням певних логістичних операцій найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності. Величину витрат, як правило, виражають або загальною грошовою сумою витрат, або грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати), або часткою в обсязі продажів.

     За  кордоном аналіз логістичних витрат зазвичай здійснюється у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в цілому) або обсягу продажів готової продукції  фірми (галузі). Сутність логістичних  витрат та їх склад докладніше буде розглянуто нами нижче.

     Задоволення споживачів/якість. Наступна група логістичних показників належить до обслуговування споживачів. Ці показники характеризують здатність фірми досягти повного задоволення запитів своїх клієнтів.

     До  підсумкових показників цієї групи відносяться досконале замовлення, задоволення споживачів і якість продукції.

     Серед сучасних підходів до оцінки сукупної ефективності всіх операцій, спрямованих  на задоволення споживачів, все більший  інтерес викликає концепція досконалого замовлення. Досконале замовлення – це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки «досконале замовлення» виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах, тобто наскільки налагоджено весь багато етапний процес управління замовленням і чи не виникають у ньому збої.

     Досконале замовлення – це організація роботи, яка відповідає таким нормативам:

1. повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями;
2. доставка в необхідний споживачем строк із допустимим відхиленням ± 1 день;
3. повне і акуратне ведення документації щодо замовлення;
4. бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до використання і відсутність пошкоджень).

     Сьогодні  найкращі логістичні організації демонструють рівень досконалого замовлення в 55-60% усіх своїх операцій, тоді як більшості  інших не вдається досягнути і 20%.

     Задоволення споживача оцінюється його сприйняттям строків виконання замовлення (довжини функціонального циклу), елементів досконалого виконання замовлення та здатності фірми реагувати на стан замовлення та запити (претензії), що висуваються. Важливими показниками задоволення споживачів є:

     - доставка до назначеного терміну – доля замовлень, виконаних до назначеного терміну або раніше;

     - витрати гарантійного обслуговування – рівень середніх фактичних витрат на гарантійне обслуговування в доході;

     - час реакції на претензії споживачів  та їх задоволення: час реакції на претензії – середній термін між надходженням заявки від клієнта та його контактом з відповідним представником компанії; час задоволення претензій – середній термін до повного задоволення вимог клієнта.

     Якість  продукції характеризують: частота пошкоджень продуктів, вартість пошкоджених продуктів, кількість претензій, кількість повернень товарів від споживачів, вартість повернених товарів.

     Час. Часові показники є мірою спроможності фірми швидко реагувати на запити споживачів. Іншими словами кажучи, вони фіксують, який час проходить від підтвердження клієнтом наміру зробити покупку до моменту, коли продукт поступає у розпорядження покупця.

     Ключовими показниками часу виконання замовлень  є:

     - тривалість виробничого циклу  від замовлення на поставку  ресурсів до випуску готового продукту – кумулятивний строк зовнішніх та внутрішніх поставок, необхідних для створення готового до відправлення продукту, якщо при надходженні від споживача замовлення на цей продукт був відсутнім наявний запас і не було розміщено замовлення на поставку виробничих компонентів;

     - час реакції ланцюга поставок – теоретичний час, що необхідний для виявлення та фіксації важливих змін ринкового попиту, внесення відповідних коректувань в оперативні плани і збільшення виробництва продукції на 20%;

     - виконання виробничого плану  – середня фактична частота повного (±5%) дотримання календарних планів випуску продукції.

     Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність використання капіталу, вкладеного в споруди та устаткування, а також обігового капіталу, пов'язаного у запасах. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко обертаються обігові активи (зокрема запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають вкладені в них інвестиції.

     Ключовими діагностичними показниками використання активів є:

     - точність прогнозів – ретроспективна оцінка на основі найближчого за часом трьох місячного періоду безпомилкових в середньому прогнозів попиту;

     - старіння запасів – витрати у зв'язку зі старінням запасів у відсотках від їх середньої вартості;

     - завантаження потужностей – частка завантажених потужностей в загальному обсязі наявних потужностей.

     Типовими  показниками ефективності використання логістичних активів також є: тривалість операційного циклу, оборотність запасів (в обертах і днях), рентабельність сукупних активів, рентабельність обігового капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність інвестицій і т.д. [6, с.205].

     Перераховані  абсолютні логістичні показники  самі по собі мають невелике значення, однак вони можуть бути використані для порівняння [7, с.155]:

     - з абсолютними стандартами –  кращими результатами, яких взагалі можна досягти;

     - з цільовими стандартами, встановленими  на основі цілей, які є реальними  та досяжними;

     - з минулими стандартами, коли  аналізуються результати, отримані  в минулому;

     - зі стандартами конкурентів, коли  вивчаються результати роботи  конкурентів.

     Для виміру ефективності логістичної системи  часто застосовують фінансові показники, які користуються великою популярністю, тому що прості в розрахунках, виглядають переконливо, дозволяють системно підходити до аналізованих проблем і проводити зіставлення отриманих результатів. Однак у них є свої недоліки, у першу чергу пов'язані з тим, що вони скоріше відбивають минулі результати, а не поточні, повільно реагують на зміни, залежать від ряду бухгалтерських прийомів і не враховують важливих аспектів логістики. Часом фінансові показники можуть показати, що щось іде не так, але не показують, що саме йде не так або як це можна скорегувати.

     Тому  в останні роки значний інтерес  привернув до себе новий підхід до визначення ефективності логістичної системи – концепція «діаграм збалансованих переваг». Ця концепція заснована на врахуванні ключових показників ефективності, здебільшого не обов'язково фінансових, які надають керівництву компанії більш досконалі засоби досягнення стратегічних цілей у порівнянні з методами, що використовують традиційні оцінки, значною мірою орієнтовані на вимір фінансових показників. При цьому ключові показники ефективності визначаються безпосередньо стратегічними цілями компанії. Таким чином, сенс тут полягає в тому, що діаграма збалансованих переваг забезпечує поточні орієнтири в тих критично важливих областях, де, можливо, буде потрібно вживання заходів, необхідних для досягнення цих цілей. Ці ідеї легко трансформуються в стратегії управління логістичним ланцюгом. Якщо вдається знайти показники ефективності, що мають безпосереднє відношення до досягнення стратегічних цілей, то тоді ці параметри можуть стати основою для розробки більш докладної схеми одержання переваг, чим при використанні традиційних підходів.