Жанрова своєрідність історичних романів Вальтера Скотта

ЗМІСТ

 

Вступ                   3

 

Розділ І. Концепція історії в романах Вальтера Скотта        5

І.1. Вальтер Скотт –  «батько» жанру історичного роману                         5

І.2. Сюжетна складова історичних романів Вальтера Скотта                     10

 

Розділ ІІ. Історія і вимисел в історичних романах Вальтера Скотта            19 ІІ.1. «Айвенго». Правда і вимисел, як основа роману                                 19

ІІ.2. Історія в романі «Талісман»: художні образи та їх прототипи           23

ІІ.3. Новаторство Вальтера Скотта як письменника-історик                     28

 

Висновки                                                                                                                    34

 

Список використаної літератури         35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Вальтер Скотт є одним з найвидатніших письменників світової літератури. Бальзак розглядав його романи як зразки художньої досконалості, Стендаль вважав його батьком сучасних романістів, Гете відзивався про нього з найбільшим схваленням, Бєлінський захоплювався ним, Пушкін називав його "шотландським чарівником". Сотні тисяч читачів у всіх кінцях Європи з нетерпінням чекали його нових творів, які одразу ж перекладалися на кілька мов і виходили багатьма виданнями. На мотиви його творів художники писали картини, а композитори - опери. Сотні європейських письменників складали романи "в манері Вальтера Скотта".

Метою курсової роботи є дослідження жанрової своєрідностіі історичних романів Вальтера Скотта та вивчення його новаторства в даній області. Історичний роман відіграє значну роль в нашому житті, адже той, хто не знає свого минулого, не має майбутнього

Об'єктом  дослідження курсової роботи є виявлення новаторства Вальтера Скотта як творця історичного романтизму.

Предмет дослідження - твори Вальтера Скотта «Айвенго» та «Талісман».

В даному дослідженні використані  наступні методи:

Методи емпіричного  та теоретичного дослідження:

1. метод порівняння, для визначення подібностей і відмінностей у структурі романів;
2. аналіз і синтез, для поділу предмету дослідження на складові частини та з’єднання цих частин в єдине ціле;
3. аналогія, для визначення спільного і відмінного між різними стилістичними одиницями романів;
4. порівняння, для виведення висновків про подібне і відмінне у структурі і особливостях написання романів;
5. екстраполяція, для розповсюдження висновків, отриманих з даного дослідження.

Курсова робота складається  двох розділів, перший розділ складається  з двох підрозділів, другий розділ складається  з трьох підрозділів, кількість  сторінок – 36, у списку літератури – 21 позиція.

Теоретичне  значення курсової роботи. В даній роботі подається аналіз жанрової своєрідності історичних романів Вальтера Скотта та їх типологія у контексті світової літератури. Виділяються   характерні риси структури вальтер-скоттівського історичного роману, його фундаментальні принципи та компоненти.

Практичне значення курсової роботи: Дана  курсова робота  може бути використана в подальшій роботі над даною темою, на лекціях та практичних заняттях з літератури, для доповнення публікацій на тему, а також як базовий матеріал для написання бакалаврської та дипломної робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

Концепція історії в романах Вальтера Скотта

 

І.1. Вальтер Скотт  – «батько» жанру історичного роману

 

«Новаторство  Скотта, яке так глибоко вразило  людей його покоління, полягало в  тому, що він створив жанр історичного  роману,  який до нього не існував»

(В. Г. Бєлінський).

 

Історичний роман Скотта став не просто продовженням літературних традицій не простою сумою прийомів і принципів, якими керувалися автори світових епопей в прозі і творці «готичного» роману, а невідомим до цього, новим художнім синтезом мистецтва і історичної науки, що відкрив новий етап в розвитку англійської і світової літератури.[2; 257]      Творчо освоюючи нові критерії художності, висунуті Бернсом, Вордсвортом, Байроном, Скотт своїми романами вирішив задачу зв'язку історичного життя з приватним і цим, за свідченням В. Г. Бєлінського, «... дав історичне і соціальне спрямування новітньому європейському мистецтву».[3; 58]            Відкидаючи раціоналізм просвітників XVIII століття і їх розуміння людської природи, Скотт змалював у своїх історичних романах картини життя, побуту, звичаїв різних класів англійського і європейського суспільства минулих епох. При цьому він зумів торкнутися також і багатьох проблем сучасної йому соціології, моральності, політичної справедливості, закликаючи встановити міцний мир між державами, засуджуючи винуватців несправедливих воєн. Говорячи про Скотта як про художника-новатора, О. Бальзак писав: «Вальтер Скотт підніс до ступеня філософії історії роман ... Він вніс в нього дух минулого, поєднав у ньому драму, діалог, портрет, пейзаж, опис; включив туди і чудове і повсякденне, ці елементи епосу, і підкріпив поезію невимушеністю найпростіших говірок ».[2;260]

Скотт сміливо розвивав глибоко новаторську на ті часи думку про роль народних мас і народних рухів в переломні моменти історії, коли вирішувалися долі якогось класу суспільства або навіть цілої нації, він ввів в романи образи людей з народу - народних заступників та народних месників (Роб Рой, Мег Мерріліз, Робін Гуд). Секрет дійсної поетичності романів Скотта не в живописанні лат, мечів, середньовічних камзолів, а в тому фольклорному початку, яке пов'язане в його творах з відображенням реалістичного життя.[5;154]

Своєрідна композиція історичного  роману Скотта відображає розуміння  письменником історичного процесу: зазвичай долі його героїв тісно переплітаються з великою історичною подією ( революцією, заколотом, бунтом), зображення якої займає центральне місце у творі. Всупереч своїм особистим планам і намірам, кожен персонаж Скотта неминуче виявляється втягнутим у стрімкий вир подій, результат яких визначається характером боротьби соціальних сил, а також волею великих історичних особистостей (Кромвель, Людовик XI, Карл Сміливий, Роберт Брюс, Єлизавета I, Річард I) або втручанням вождів і народних заступників, образи яких Скотт створив за хроніками, легендами і переказами. Запозичивши у реалістів XVIII століття їх гумор і їх улюбленого героя, середнього англійця, письменник найчастіше вводить в свої романи в якості головного персонажа юнака-дворянина, чесного, чуйного, небагатого і досить пересічного. Цей безбарвний герой і його кохана або наречена виконують, як правило, службову роль: розповідаючи про їхні романтичні пригоди, Скотт отримує можливість мимохідь намалювати колективний образ озброєного народу, що піднімається на боротьбу проти свавілля монарха, феодалів, чужоземних загарбників.[13;23]   Буденність головного героя і героїні не дозволяють їм затьмарити яскраві, колоритні характери і портрети народних вождів та історичних осіб, які з'являються в романі Скотта на короткий час, в потрібний момент, щоб зіграти свою визначальну роль у долі того соціального руху, який вони представляють, і заодно вирішити долі звичайних персонажів, втягнутих в історичний конфлікт.

Творчий метод і стиль  Скотта - явище складне, породжене  перехідною епохою промислового перевороту і боротьби за реформи. Основу художнього методу Скотта становить романтизм '. Як і всі романтики, він не сприйняв перемогу капіталістичних відносин, сподіваючись в той же час на те, що з часом все якось само по собі владнається. Скотт-романіст звернувся до вивчення історії народних рухів і соціальної боротьби минулих епох. При цьому він вважав, що всі конфлікти в середні віки, в епоху Відродження, в XVII і в XVIII століттях в Британії вирішувалися розумним примиренням антагоністичних сил (таким чином, вважав Скотт, завершилася ворожнеча між англосаксами і норманами, боротьба між феодалами і буржуазією в 1688 році).

Проте новий вибух класової боротьби в Англії в 1819 - 1820 роки позбавив письменника його віри в благодійну силу компромісу: він зрозумів, що діячі  цього компромісу аж ніяк не «розумні й добрі люди», а пересічні  буржуазні хижаки. У романі «Ламмермурська наречена» (1819) Скотт намалював образ одного з жорстоких і корисливих діячів 1688 - сера Вільяма Аштона.[2;159]

Скотт постійно повторював, що художник не може обмежитися сухими фактами історії, він зобов'язаний поєднувати правду історії з вигадкою, з фантазією, мета якої захоплювати і хвилювати читача, змусити його співпереживати персонажам роману, розділити з ними всі їхні радості і надії.

У той же час не можна  не помітити, що вигадка, співвіднесена з правдою історії, творчість Скотта являє собою картину поступового переходу від романтизму до реалізму нового, вищого (порівняно з XVIII століттям) типу. Правдиві описи побуту, звичаїв, математично точні аналізи економічних, соціальних і політичних причин конфліктів, що виникають між різними класами і прошарками, конкретні, майнові та практичні мотиви поведінки персонажів, їх класова типовість, прагнення автора до «шекспірізаціі» образів - все це свідчить про наявність потужного реалістичного струменя у творчості письменника. Скотт незмінно вимагав, щоб письменники обов'язково зберігали правдоподібність, вміли б підкреслити зв'язок між минулим і сьогоденням, зобразивши розвиток, еволюцію історичних подій, правдиво показавши боротьбу антагоністичних сил, довівши неминучість перемоги нового, більш високо і абсолютно організованого соціального організму над примітивними, патріархальними, відмираючими відносинами.[19;39]

За своєю тематикою і проблематикою романи Скотта можна розділити на три групи:

• романи шотландського циклу, написані в основному до 1820 р. («Уеверлі, чи 60 років тому» (1814), «Гай Маннерінг» (1815), «Антикварій» (1816), «Пуритани» (1816), «Роб Рой» та ін.);
• романи, присвячені середньовічному історичному минулому Англії («Айвенго» (1819), «Монастир» (1820), «Абат» (1820), «Вудсток» (1826)).
• романи, присвячені історії інших європейських країн («Квентін Дорвард» (1823)).

Особливостями романів Вальтера Скотта є:

• Поєднання правдивого зображення минулого життя і цікавої динамічної інтриги, рушійними силами якої є заздрість, ревнощі, мстивість, зажерливість, а також любов до свого краю, роду, сім'ї та ін.
• Опис, оповідь, діалог - 3 компоненти роману - які у своєрідному співвідношенні поєднані в єдине ціле.
• Описи В. Скотта виконували роль не лише експозиції, а й історичного коментаря до подій і персонажів; розповідна лінія в романах створювала історичну перспективу розвитку подій.
• У романах В.Скотта поєднано романтичні пригоди, високі почуття і ницість окремих героїв, які керувалися у своїх вчинках часто протилежними мотивами.
• Виховання головного героя шляхом важких переживань, страждань, перевірки на мужність у пригодах і подорожах, сповнених випробувань і загроз.
• У романі наявний тісний зв'язок історичного життя з особистим, історичної події з долею героя; але центральне місце у творі займає зображення історії, її руху і розвитку, розуміння письменником історичного процесу.
• Письменник далекий від ілюзій. Введений у розповідь авторський текст підводив читача до правильних суджень про цю епоху.[21;88]

Скотт не був у числі  першовідкривачів історичного колориту, він сам визнавав першість за романом  Х. Уолпола "Замок Отранто", в якому найбільше цінував намагання за допомогою ретельно продуманого сюжету і дбайливо відтвореного історичного колориту тих часів викликати у свідомості читача подібні асоціації та підготувати його до відтворення чудес, вірувань і почуттів самих персонажів оповіді.[21;90]

Англійський письменник також  вважав себе багато в чому зобов'язаним Марії Еджворт, чиї романи про  Ірландію підказали йому тему і її вирішення на матеріалі його батьківщини - Шотландії. Таким був особистий досвід прозаїка та характер історичного мислення в літературі, коли він узявся за створення історичного роману.

В.Скотт дійшов до історичного  роману, детально обдумавши його естетику, відштовхнувся від добре відомих  і популярних у той час готичного  і антикварного романів. Готичний роман  виховував у читача інтерес до місця дії, а отже, навчив митця  співвідносити події з конкретним національним підґрунтям. У готичному  романі посилений драматизм сюжету, характер отримав право на самостійність  поведінки і роздумів, тому що він  теж містив у собі частину драматизму історичного часу. Антикварний роман навчив В.Скотта уважно ставитися до місцевого колориту, реконструювати минуле професійно і без помилок, відтворюючи не лише правдивість матеріального світу епохи, але, головним чином, своєрідність її духовного обличчя.[19;43]

 

І.2. Історія і вимисел в романах Вальтера Скотта

 

Створюючи новий тип історичного  роману, Вальтер Скотт відкрив  і особливий тип літературної творчості, особливий метод художнього мислення, що зробив величезний вплив  на розвиток сучасної йому художньої  та філософсько-історичної думки. Романи його були наче відповіддю на проблеми, поставлені перед європейською свідомістю революційною епохою, і тільки цим можна пояснити надзвичайний успіх, яким користувалася його творчість протягом кількох десятиліть. Це було відкриттям, яке, як будь-яке інше, готувалося довго і поволі, працями поколінь, які будували нову Європу, захищали її в безперервних боях і міркували про свої перемоги і помилки.

Під впливом цієї абстракції були сучасні Скотту критики старої класичної школи. Вони стверджували, що історичний роман - суцільна брехня, тим більше небезпечна, що автор видає свої вигадки за справжню історію, тим часом як в будь-якому романі, не претендує на звання історичного, вигадка не ховається під маскою достеменно: правди. Так говорили навіть ті, хто випробував на собі сильний вплив Вальтера Скотта, - наприклад, такі французькі історики, як Огюстен Тьєррі і його молодший сучасник Жюль Мішле.[1;389]