Загальне визначення письма, як вид мовленнєвої діяльності

- ретельно підібрані диктанти (слова, вибіркові й короткі) є придатні форми вправ для закріплення і контролю орфографічних знань,

- в якості системних та епізодичних прийомів закріплення орфографічних знань використовуються вправи в підборі

та протиставленні слів з однаковими та різними орфографічними елементами. Це сприяє поясненню орфографічних категорій та систематизації словникового запасу,

• необхідною передумовою того , щоб письмові вправи сприяли подальшому розвитку орфографічних навичок, є контроль та корекція.

Проаналізувавши теоретичні відомості про письмо як вид мовленнєвої діяльності, можна зробити наступні висновки :

• в процесі комунікації письму надається менше уваги, ніж говорінню, аудіюванню та читанню, але воно використовується як ефективний засіб розуміння, закріплення, заучування ; використання лексичних і граматичних явищ,

- письму належить значна учбова функція, що зумовлює підтримку процеса аудіювання, говоріння та читання, дає можливість одночасно здійснювати індивідуальну продуктивну мовленнєву діяльність всіх учнів, є раціональним засобом контролю знань учнів, вчить самоконтролю та самоперевірці.

Частиіна 2. Методи та прийоме навчання письма на початковому етапі

                                     2.1.Лінгвістичний матеріал для письма

Лінгвістичний матеріал для письма являє собою, додаткову до звукової, знакову систему ; норму сполучуваності її елементів. Графічні знаки виконують різноманітні інформаційні функції. Знаки найнижчого порядку (графеми) диференціюють формальну сторону писемного мовлення аналогічно фонемам в усному мовленні. Знаки найвищого порядку (морфеми й лексеми) служать для передачі змістовної сторони висловлювання. В нарисній системі розрізняють основні засоби вираження (алфавіт, знаки пунктуації, абзац, пропуск) та другорядні (курсив, розрядка, підкреслення, знаки параграфів, розмір та колір літер). Перві відображають предметно-логічний зміст, другі - надають повідомленню оціночно - стилістичну окрас ку.

Мінімальною одиницею письма є графема - нарисний тип мови, який створюється рукомоторним механізмом і який сприймається через зоровий  канал. Реалізуючись у мові, графеми  мають алло графи (варіанти), з'єднані з позицією (стрічна чи прописна буква), з оточенням (нарис букви в середині і на початку слова, з індивідуальними особливостями пишучою та технічною реалізацією письма (почерк, типограф та машинописний шрифти).

Кількість графем, їх типове з'єднання та розташування в словах не співпадають в різних мовах. По якості графеми розрізняють:

сегментні ( букви, буквосполучення ),

морфемні (корінь, префікс, суфікс, флексія),

прикордонні (на межі слів), суперсегментні (пунктуація та другорядні знаки)

РОЗДІЛ 2. НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ ПИСЬМА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛі НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Цілі та  принципи письма

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою  полягає у формуванні в учнів  графічних/каліграфічних та орфографічних  навичок. У процесі формування цих  навичок учні оволодівають труднощами, які пов'язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається. З урахуванням тісного зв'язку письма з читанням, оскільки їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно і оволодінням технікою читання.

Однак у процесі  письма, на відміну від читання, графемно-фонемні  відповідності, що встановлюються, мають  іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів.  Письмо, як продуктивна комунікативна діяльність, передбачає здатність фіксування розумового змісту та його внутрішньомовленнєву фонетичну реалізацію завдяки графічним знакам. При цьому реалізуються наступні його компоненти:

• потреба в комунікації, яка стимулює письмову дію, пов'язана з потребою мета комунікації,
• планування та розвиток комунікативної стратегії відповідно мети та умов,

• пов'язана з цим тематизація, тобто вибір та упорядкування елементів змісту, їх попередня аранжировка,

• внутрішньо мовленнєва реалізація за правилами мовної системи,

• втілення задуму в письмових знаках у відповідності з орфографічними традиціями використовуваної мови.

Письмо тісно  пов'язане з навчанням іншим  видам мовленнєвої діяльності. За виключенням орфографічних компонентів перш за все в говорінні у монологічному мовленні в наявності всі умови, які мають значення і для письма : виникнення задуму, формулювання думки, мовленнєва (лексико-граматична) реалізація. В принципі, учні можуть зафіксувати все те , що вони можуть сказати уся». Письмова фіксація відрізняється від усної, тим, що тут є можливість біль зрілого обдумування думки і тим самим - її кращого формулювання.

Слухання  створює міцні асоціації між  звуковою формою та значенням мовних явищ. Воно надає приклади для складення текстів різних видів і розвиває вміння аналізу та структурування думок, оцінювання висловлювань.

Знання графічних  знаків при вивченні іноземної мови має значення якщо її графічна система  відрізняється від графічної системи радної" мови. Це відноситься до кирилиці при вивченні російської або української мови як іноземної англійськими учням и, і латинської абетки при вивчені англійської мови нашими учнями. Знання цих знаків при виконуванні актів письмового мовлення повинно пов'язуватись зі здатністю їх швидко записати.

Пишучий повинен  вміти асоціювати з графічними знаками  звуками, які їм відповідають. Написання  й вимова відрізняються майже в кожній мові, але ступінь цих розходжень різний. В англійській мові різниця менш значна, в українській мові існує далекойдуча однозначна кореляція між фонемами та відповідними їм графемами.

У англійській  мові тільки декотрі письмові знаки  представляють безпосередньо один звук, наприклад   р, і, к. Знання цих правил полегшує роботу пам'яті учнів, сприяє упорядкуванню нових явищ відповідного класу правильному написанню.

Але такі висновки по аналогії можуть призвести до помилкових результатів при наявності виключень  в орфографічній

системі даної  мови. 

2.2. Типологія  вправ для навчання письма

В методичній літературі існують різні критерії класифікації вправ в усній та письмовій формі. Так, письмові вправи розрізняють з точки зору:

• призначення (підготовчі та основні),
• специфіки мовленнєвої діяльності (рецептивні та репродуктивні)
• характеру учбових дій (вправи з відтворення, видозміни та комбінування мовних структур),
• підходу до мовного матеріалу (вправи на цілеспрямовану активізацію мовного матеріалу та вправи на некеровану активізацію мовного матеріалу)

Якщо до комплексу  письмових вправ підійти х  точки зору ступеня включення графічних навичок, то можливо схематично розбити їх на групи:

А) вправи, які  потребують використання лише найпростіших засобів графічного виділення та різноманітних умовних графічних знаків (підкреслення, виключення в рамку, помітка наголосу, пауз, позначення зчіпок, злиттів, графічне зображення інтонаційного малюнка фрази),

Б) вправи, графічне завдання яких міститься в простому (копіювання прописів) та ускладненому (списування печатного тексту) відтворенні зорово сприйманого тексту, а також вправи, які містять завдання на групування або перестановку готових елементів (групування слів за певними семантичними та словотворчими ознаками, побудування речень з ряду даних готових елементів),

В) вправи, які  потребують самостійного написання окремих елементів : графем, морфем, слів , словосполучень (заповнення пропусків потрібними словами, підбір до поданих слів, антонімів, однокореневих слів, слів, близьких за значенням або пов'язаних тематично, перебудова речення: зміна особи, числа, часу глаголу або ознак других частин мови),

Г) вправи, які  потребують самостійного відбору графічних  засобів для вираження завершеної думки, написання абзацу або цілого тексту (переклад з іноземної на українську, диктант, відповіді на питання, письмо, анотація)

Окремі групи  вправ можуть комбінуватися, наприклад, записування печатного тексту з  підкресленням, перестановка окремих  елементів з заповненням пропусків. Деякі вправи ( наприклад, відповіді  на питання) можуть бути віднесені до всіх груп; це залежить від ступеня складності питань.

Підсумовуючи  складне та беручи до уваги виділення  етапів формування навичок письма, можна виділити три групи вправ:

- вправи на  формування навичок техніки письма,

- вправи на формування мовленнєвих навичок письма,

- вправи на розвиток вмінь письма.

2.1. Навчання каліграфії

Під каліграфічними навичками розуміють навички  написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в  писемному мовленні. Техніка письма, крім каліграфічних, передбачає володіння орфографічними навичками. Під орфографічними навичками розуміють навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові.

Орфографічні  системи іноземних мов, що вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються  на чотирьох основних принципах:

1) фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова (наприклад, англ.: реп);

2) морфологічному, коли написання визначається правилами граматики (морфології) незалежно від фонетичних 
умов, наприклад, у споріднених словах чи формах (наприклад, англ.: пагіоп - пагіопаїігу)

- /   3) традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми

вимови (наприклад, англ.: <іаи§пІег);

- І  4) ідеографічному, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою графічних знаків/

 

На  уроках англійської мови використовують латинську графіку. Аналіз системи  друкованих знаків українського та латинського алфавітів свідчить про те, що в них є подібні букви (наприклад: Аа, Оо, Хх, Ее, Мт, Кк, Рр), букви, які частково співпадають у написанні (Ті, НЬ, Ш, ВЬ), і букви, накреслення яких зовсім відрізняється від букв українського алфавіту (8з, РІГ, Кг, Ол,

Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.

З урахуванням  складності графемно-фонемних відповідностей англійської мови у навчанні бажано використовувати так званий Ргіш Бсгірі, в якому друкований та рукописний шрифти практично співпадають.

Для формування графічних/каліграфічних  навичок слід використовувати вправи, метою яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, вивчається. Це можуть бути вправи на написання окремих букв, на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Такі вправи є некомунікативними, проте надання їм ігрового характеру, а саме проведення вправ у вигляді змагання на особисту/командну першість, робить їх вмотивованими і виправдовує їх використання в сучасному навчальному процесі, який характеризується комунікативною спрямованістю та вмотивованістю дій учнів.

•І    Наведемо приклади ігрових вправ для формування графічних навичок.

навчання диференціації  знаків, котрі при однаковій формі  представляють різні значення в  двох мовах,

придбання звички з'єднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим більш високого ефекту ікріплення матеріалу,

демонстрація в диктантах  наскільки правильно учні можуть записати почуте,

складання письмового повідомлення на основі власного досвіду й оформлення його в вигляді листа,

опис картини, речі, порядку, дій,

записування почутого або  прочитаного у тексті, застосовуючи це як основу для послідовних усних чи письмових греказів, відповідей на питання, та ін.

виконання нотаток до докладів та дискусій. В процесі  навчання письма на початковому етапі в середній школі слід дотримуватись наступних принципів ослідовного та поетапного засвоєння матеріалу:

для повідомлення ще невідомої  системи письма окремі графічні знаки  слід давати по черзі, з урахуванням  певної задації складностей. Необхідно застосовувати спеціальні вправи для розвитку рукомоторних навичок,

орфографічні  та лексичні знання слід давати одночасно, щоб у учнів вироблялась асоціююча  єдність компонентів : яачення - звукова форма - форма написання,

закріплення ; тренування для засвоєння іншомовних знань повинні тісно пов'язуватись з повторенням рфографічних знань (переписування, письмове виконання завдань). Це відноситься перш за все до мовних одиниць при «посуванні котрих очікуються або передбачається,

правила орфографії необхідно пояснювати учням шляхом систематизації та пояснення ними співпадаючих ознак аного класу явищ,

письмові вправи повинні  супроводжуватися їх повною перевіркою,

короткі письмові роботи — як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повинні перевищувати 10 вилий,