Сугестія в поезії Поля Верлена

        Chanson d’automne

Les sanglots longs

Des violons

          De l’automne

Blessent mon coeur

D’une langueur

           Monotone

Tout suffocant

Et bleme, quand

            Sonne l’heure,

Je me souviens

Des jours anciens

             Et je pleure ;

Et je m’en vais

Au vent mauvais

              Qui m’emporte

Deçà, delà,

Pareil à la

              Feuille morte.

Осіння пісня

Ридання довгі

Скрипок

Осені

Ранять моє серце

Слабкістю

Монотонною.

Все душить

Й ранить, коли

Відбиває час

Я згадую

Дні минулі

Й плачу

І я йду звідти

До вітру злого,

Який носить мене

Туди, сюди,

Неначе

Мертвий лист.

Ця поезія вважається найяскравішим зразком звукопису, мелодики. Тут можна спостерігати поєднання кількох елементів, які утворюють сугестивний ефект. Добір звуків l, m, n,носових on, an, ien, голосних ou, u, огубленого протяжного eu навіюють у перших чотирьох строфах загальний настрій смутку, який загостюється чотирьохразовим повторенням звуку r. У двох останніх строфах немає носових звуків наприкінці рядків, а є чергування відкритих складів на -ai, -a з закритими на –orte, яке створює відчуття обмеженого простору, безвиході. Двічі повторений  звук f у третій та шостій строфах начебто нагадує про задуху. І, нарешті, анжамбеман – віршовий перенос, який відриває артикль від іменника (явище неможливе у французькій мові) створює підсвідоме відчуття розірваності, падіння з обрію. Акустичне враження підсилено семантикою образів: багаторазове повторення звуку о в словах sanglots, longs, violons, automne, mon, monotone, sonne, що вибудовують прозорий смисловий ланцюг безперервного суму; розірваний ритм у рядку, де ліричний герой порівнює себе з мертвим листком (відірваним від дерева); протяжне eure у римі heure – pleure.

       В іншій поезії П. Верлена «Cauchemar» можна спостерігати як звукопис поєднується з образами світла, кольору, руху. Тон одразу заданий образом похмурого і мовчазного вершника «з німецьких балад», (Ce cavalier / Des ballades d’Allemagne), який мчить над землею наче примара. Однією рукою він тримає меч, іншою – пісочний годинник. Така картина викликає в пам’яті пророцтва про вершників Апокаліпсісу.  Кожна строфа нагадує кадр з фільму жахів, що обривається та швидко змінюється на інший (це підсилено анжамбеманом наприкінці двох перших строф). Ритм строфи схожий на ритм скакання коня.

J’ai vu passer dans mon reve

Tel l’ouragan sur la grève, --

D’une main tenant un glaive

Et de l’autre un sablier,

Ce cavalier

Образи світла побудовані на контрасті (s’allume - s’éteint, nuit noire – éclair, ombrait - luisaient); рух переданий дуже експресивною лексикою (ouragan, orage, neige raie, se soulevant, claquait au vent, éclate); кольори чисті та насичені (rouge-flamme, noir d’ébène, bleu). Така синестезія навіює відчуття страшного сну, кошмару, майже беззвучного, бо у поезії знаходимо лише три визначення звуків (ralements sourds, claquait, cris stridents), які мають специфічне емоційне забарвлення: приглушені хрипи, хлопає, пронизливий крик.

         Поезію Верлена «Effet de nuit»часто порівнюють з графічним малюнком. Звукопис поєднується з імпресіоністичною розмитістю образів і одночасно підкресленою чіткістю деталей: тьмяне небо, сіре безлюдне місто, шибениця з небіжчиками, вовки та ворони, кущі терену та гостролисту, мертвотно-бліді в’язні у кайданах, списи зливи. Кольорова палітра дуже похмура: blafard, gris, livides. Ця німа картина у сірих тонах нагадує світ після Апокаліпсісу. Звукопис посилює відчуття мертвості, жахливого кошмару повторенням внутрішніх рим:         

La nuit. La pluit. Un ciel blafard que déchiquette

De flèches et de tours à jour la silhouette

D’une ville gothique éteinte au lointain gris.

La plaine. Un gibet plein de pendus rabougris

Secoués par le bec avide des corneilles

Et faisant dans l’air noir des gigues nonpareilles,

Tandis que leur pieds sont la pature des loups.

Quelque buissons d’épine épars, et quelque houx

Dressant l’horreur de leur feuillage à droite, à gauche,

Sur le fuligineux fouillis d’un fond d’ébauche.

Et puis, autour de trois livides prisonniers

Qui vont pieds nus, un gros de hauts pertuisaniers

En marche, et leur fers droits, comme des fers de herse,

Luisent à contre-sens des lances de l’averse.

Висновки

        Метою нашого роботи було дослідження сугестії як художнього засобу у ліриці Поля Верлена та аналіз засобів її утворення. Для досягнення цієї мети було виконано такі завдання: дослідити поняття сугестії у літературознавстві; проаналізувати особливості сугестивної лірики; дослідити роль сугестії у поезії французьких символістів; проаналізувати засоби утворення сугестії у поезіях П. Верлена. Ми дійшли до наступних висновків. Поняття сугестії у літературознавстві з’явилося ще у ХVІІІ ст., але витоки його лежать ще у народній магії. Це поняття досліджувалося багатьма вченими, але й досі є багато аспектів, які потребують ретельного вивчення. Сугестія відображена відображена у ліриці романтиків, символістів, імпресіоністів, але саме у символістської поезії вона стала  одним з головних принципів.

       Сугестія зазвичай викликає різні уявлення, не називаючи їх,  здатна заповнювати асоціаціями пропущені ланки експресивного висловлення. Головну роль виконують багатопланові асоціаційні зв’язки, хиткі інтонаційно-мовленнєві структури, підтримувані активізованою ритмомелодикою, емоційною аурою тексту. Водночас першорядного значення надано витонченій символіці, синтезу полісемантичного ліричного сюжету, коли образи немовби гіпнотизують читача або слухача. У ліриці П. Верлена особливе значення надається фоніці вірша, наспівності, ритму, інтонаційному малюнку. Через них поетові вдається зачарувати читача невловним рухом складних емоцій. Його поезія дуже близька до музики, її засоби виразності виходять на перший план, а семантика видається другорядною (14, 443-444). В роботі досдіджено розмаїття характерних для поезії Верлена засобів звукопису: евфонія, ономатопоея, алітерація, асонанси, мордент, а також роль внутрішніх рим, асонансів,повторів, ритму. Проаналізовано також велика роль в утворенні сугестії синестезії: створення образів, які асоціюються із кольоровими, смаковими, запаховими, дотиковими відчуттями. Різні за природою образи об’єднуються і утворюють поетичні картини з посиленою сугестивністю. Таким чином, у ліриці П. Верлена сугестія виявляється оригінальним художнім засобом.

Список використаної літератури.

1.     Арнаудов, М. Психология литературного творчества

2.     Аллахвердов, В.М. Психология искусства. Эссе о тайне эмоционального воздействия художественных произведений. Санкт-Петербург, Издательство ДНК, 2001, 200 с.

3.     Береговская, Э. М. Стилистика в подробностях. – М.: Книжный дом «Либроком», 2009. – 232 с.

4.     Белецкий А.И. В мастерской художника слова / Сост., вступ. ст., коммент. А.Б. Есина. – М.: Высш. шк., 1989. – 160 с. – Классика литературной науки.

5.     Брюсов, В.Я. Собрание сочинений. Том 6.

6.     Веселовский. А. Историческая поэтика. М., 1989.

7.     Выготский, Л.С.  Психология искусства /Под ред. М.Г. Ярошевского. – М.: Педагогика, 1987. – 344 с.

8.     Вышинский, Н. В. Из мировой поэзии: подлинные тексты с параллельным переводом на русский язык / сост. И автор пер. на рус. яз. Н.В. Вышинского; предисл О.В.Тимашевой. – М.: Астрель: АСТ, 2005. – 382, [2] с.: ил.

9.     Домбровський В. Українська поетика // Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. Мюнхен, 1993.

10  . Іванишин Василь, Іванишин Петро. Пізнання літературного твору: Методичний посібник для студентів і вчителів. – Дрoгобич: Видавнича фірма «Відродження», 2003. – 80 с.)

11. Квятовский А.П. Поэтический словарь, М., «Сов. Энциклопедия», 1996, 376с.

12. Краткая литературная энциклопедия. М., 1972. Т.7.

13. Литературный энциклопедический словарь. М., 1987.

14. Літературознавча енциклопедія. У двох томах. Том 2. М (Маадай-Кара) – Я (я-форма). Київ. Видавничий центр «Академія» 2007

15. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром ‘як, Ю.І. Ковальов та ін.. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752с. (Nota Bene).

16. Лисюк Н.А. Міфологічний хронотоп: Матеріали до курсів «Міфологія», «Міфологія слов’янська і світова». – К.: Український фіто соціологічний центр, 2006. – 200 с.

17. Ніколенко,, О. М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. – 144 с.: іл. – (Скарбниця словесника).

18. Поль Верлен, Артюр Рембо, Стефан Малларме. Матеріали до вивчення творчості, К. 2001 (Тема)

19. Потебня, А. Эстетика и поэтика. М., 1976.

20. Принципы анализа литературного произведения. Под ред. П.А. Николаева и А. Я. Эсалнек. – М.: Изд-во МГУ, 1984, 200 с.

21. Paul Verlaine Poésies / под ред. К.ф.н. Г.С.Васильевой / М.; «Прогресс», 1977

22. Вышинский Н.В. Из мировой поэзии : подлинный тексты с параллельным переводом на русский язык / сост. и автор пер. на русск. яз. Н.В.Вышинский; предисл. О.В. Томашевой. – М.: Астрель: АСТ, 2005. – 382, [2] с.: ил.

23. Ткаченко, А.О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. – 2-е вид., випр.. і доповн. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. – 448с..

24. Франко, І. Із секретів поетичної творчості. Львів, 1961.

25. Les fleurs des cimes. Charles Baudelaire, Paule Verlaine, Arthur Rimbaud. Introduction, présentation et de choix de poèmes par Emilian Antonov, édition illustrée de 19 reproductions. Editions d’état «Narodna prosvéta», Sofia, 1982.  

26. Slownik terminow literackich. Wroclaw – Warszawa – Krakуw – Gdansk, 1976.