Специфіка модальних часток в сучасній німецькій мові як складова розмовного мовлення

М. Шредер вважає, що модальні частки вносять у висловлювання найрізноманітніші емоції [25, с. 84]. Наприклад, модальна частка denn здатна виразити в питальних реченнях “цілу шкалу емоцій”: участь (Wie geht es dir denn?), безпорадність (Was soll ich denn machen?), цікавість (Was war denn los?), ворожість (Wie heisst er denn, der Herr?), сумнів (Ist das denn so wichtig?), нетерпіння і роздратування (Was denn? Wieso denn?) і т.д.

Настільки ж численні і різноманітні відтінки почуттів передає і модальна частка doch: подив, змішаний із обуренням (Das ist doch nicht zu glauben), жаль про нездійсненне бажання (Hatte ich doch auf dich gehört!), дружня порада (Sei doch nicht dumm!), сумнів (Das ist doch nicht wahr!) та ін.

      Про здатність модальних часток передавати найтонші емоційні відтінки говорить і В. Шнейдер [24, с. 23]. У частки doch, наприклад, він нараховує сімнадцять таких відтінків (подив, обурення, наполегливе прохання, роздратування, бажання наполягти на своїй точці зору та ін.) [24, с. 56]. Такий метод визначення семантики модальної частки дуже неточний: не можна думати, що в неї стільки ж значень, скільки емоцій можна вкласти у висловлювання, у яких вона може  бути вжита. До того ж приклади, що наводяться, допускають, на думку Г. Шредера і В. Шнейдера, у залежності від ситуації (контексту) і зовсім інше тлумачення. Таке питання, як Was denn? чи Wieso denn?, може виражати і подив, і цікавість, і занепокоєння, і участь, і страх і багато інших емоції, що можуть бути однозначно визначені тільки при знайомстві з більш широким контекстом.

     У залежності від контексту питання Was soll ich denn machen? може пролунати і безпомічно, і роздратовано, і з переляком, і з глузуванням. Питання Ist das denn so wichtig? не обов'язково повинне виражати сумнів, воно може виразити і підбадьорення: Wieder ein Misserfolg? Ist das denn so wichtig? Arbeite nur weiter! Висловлення Sei doch nicht dumm! можна сприйняти як дружню пораду, а можна побачити в ньому і пряму образу. Правильне розуміння таких висловлювань залежить не тільки від модальної частки, але і від лексичного складу речення, від інтонації, від контексту (ситуації), у рамках якого це речення виступає.

З іншого боку, не можна заперечувати і той факт, що речення з модальними частками мають яскраво виражений емоційний відтінок. Модальні частки, безсумнівно, беруть участь у вираженні емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається.

У цьому відношенні модальні частки нерівнозначні. Частка denn, наприклад, завжди служить тільки ознакою емоційної реакції на яку-небудь дію чи висловлювання співрозмовника, але ніяк ці емоції не диференціює. Диференціації служать й інші мовні засоби (у першу чергу лексичний склад речення і більш широкий контекст). Частка etwa має цілком визначене лексичне значення - це спростування припущення, що міститься в запитанні, і вказівка на те, що співрозмовник чекає заперечної відповіді на своє запитання. Роз'ясняюючи семантичний зміст etwa, В. Бублiтц наводить як приклад наступну ситуацію: запитання господарки за столом „Möchten Sie etwa noch ein Stück Kuchen?" викликає серед її гостей замішання, а саме „ ... betretenes Schweigen oder Heiterkeit, da „etwa“ von den Anwesenden als Zeichen dafür interpretiert wird, dass die Gastgeberin nicht will und nicht wünscht, dass jemand noch ein Stück Kuchen іßt." [7, с. 9]. У відношенні чіткості і визначеності семантичного змісту частки denn і etwa можна назвати протилежними полюсами серед модальних часток. Між ними розташовуються всі інші частки, що вимагають для визначення свого лексичного значення опори на контекст та інші мовні засоби.

Модальні частки є службовими словами, тому вони не можуть бути вжиті самостійно, поза рамками речення, тому і своє лексичне значення вони реалізують тільки в реченні. Тип речення відіграє при цьому велику роль. У залежності від типу речення реалізується той чи інший лексико-семантичний варіант модальної частки. З цього, однак, не можна робити висновок, що поза реченням модальні частки взагалі позбавлені лексичного значення.

Думка про відсутність лексичного значення в німецьких модальних часток виникла певною мірою завдяки тій обставині, що їх важко, а в ряді випадків і неможливо, перекласти на інші мови. Іноді їх значення буває простіше описати, ніж знайти відповідні еквіваленти в інших мовах. Причина цього в тому, що не кожна мова має у своєму розпорядженні таку ж велику систему модальних часток, як німецька, і при перекладі німецьких речень з модальними частками доводиться використовувати інші мовні засоби: це можуть бути повнозначні слова, порядок слів, вигуки, а в усному мовленні й інтонація. В українській мові нараховується велика кількість модальних часток, тому майже кожну модальну частку німецької мови виявляється можливим перекласти за допомогою частки. Однак повного збігу в цьому відношенні німецька і українська мови не виявляють. Іноді семантичний зміст німецької модальної частки доводиться передавати українською мовою за допомогою повнозначного слова, в інших випадках вона взагалі залишається без перекладу, чи, навпаки, можливий вибір з цілого ряду майже рівноцінних варіантів. Так, наприклад, питання Was hat er denn gesagt? можна перекласти “Що ж він сказав?”, “А що ж він сказав?”, “І що ж він сказав?”, “А що ж він позначив?”, “Так що ж він позначив?” і т.п”.

Отже, модальні частки німецької мови (aber, auch, bloss, denn, doch, etwa, nur, schon, wohl та інші) мають у різних контекстах особливі значення і використовуються переважно в діалогічному мовленні для вираження емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається. Тому практичне значення цього дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій.

ВИСНОВКИ

Модальність − це функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення  висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлюваного. Модальність є мовною універсалією, вона належить до числа основних категорій природної мови, “у різних формах різних систем, що виявляються в мовах, у мовах європейської системи вона охоплює всю тканину мовлення” [19, c. 303].  Вона є однією з найскладніших категорій з погляду своєї мовної природи, функцій, значень і характеру взаємодії з іншими мовними категоріями. В наш час неможливо говорити ні про наявність загальної методологічної бази вивчення категорії модальності, ні про існування якої-небудь загальноприйнятої концепції, так як існують різні погляди дослідників стосовно цієї категорії як в німецькій, так і в українській мовах.

Iснують різні засоби вираження модальності як в німецькій, так і в українській мовах, серед яких – дієслівні форми вираження модальності, конструкції з модальними дієсловами, умовний спосіб (кон’юнктив). Модальність може мати значення ствердження, наказу, побажання, припущення, вірогідності, ірреальності й виражається в реченнях різними граматичними й лексичними засобами.

Розмовний стиль мовлення − це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю − бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.

Характерною особливістю німецької розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники висловлюють своє ставлення  до того, про що говорять вони самі, і що чують від інших учасників розмови. Під час бесіди вони не обмежуються вимогою інформації і повідомленням її. Кожний прагне вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття і настрій, спонукати його до певних дій, викликати в нього бажану реакцію.

Засобом досягнення цих цілей є, в першу чергу, інтонація. У залежності від змісту висловлювання, від намірів співрозмовників їх інтонація може виражати радість, подив, сумнів, роздратування й інші емоції. Не останню роль відіграють у розмові вираз обличчя, міміка і жести: співрозмовники посміхаються один одному,  кивають головою, опускають очі і т.і.

Вираженню емоцій і суб'єктивного ставлення до змісту висловлювання і до співрозмовника служать і лексичні засоби, зокрема, особливий клас слів — модальні частки. Інтерес сучасних лінгвістів до модальних часток німецької мови не випадковий: система модальних часток досить розгалужена. Німецька побутово-розмовна мова немислима без модальних часток і їх вживання у процесі спілкування обов'язкове, адже вони передають найтонші відтінки змісту, надають мові емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості і неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками [21, c. 480]. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюб'язна, занадто категорична.

Модальні частки німецької мови (aber, auch, bloss, denn, doch, etwa, nur, schon, wohl та інші) мають у різних контекстах особливі значення і використовуються переважно в діалогічному мовленні для вираження емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається. Тому практичне значення цього дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Адмоні В. Г.  Синтаксис современного немецкого языка / В. Г. Адмоні. −  Л. : Наука, 1973. – 367 с.

2.          Антипіна Н. А. Составные синтаксические элементы “модальный глагол + инфинитив” и модальные конструкции в структуре предложений современного английского языка / Н. А. Антипіна. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук: 10.02.04 “Германські мови”. −  Л. : Художественная литература, 1974. − 20 с.

3.          Безпояско О. К. Граматика української мови / О. К. Безпояско. − К. : Либідь, 1993. – 336 с.

4.          Брандес М. П. Стиль и перевод (на материале немецкого языка) / М. П. Брандес. – М. : Высшая школа, 1988. – 127 с.

5.          Будильцева М. Б. Выражение модальных значений возможности и предположительности в русском и испанских языках / М. Б. Будильцева. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук: 10.02.01 “Мовознавство”. − М. : Высшая школа, 1984. – 21 с.

6.          Гуревич В. А. Употребление модальных слов в современном немецком языке /  В. А. Гуревич.  Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук:  10.02.01 “Мовознавство”. – Л. : Художественная литература, 1959. – 21 с.

7.          Кривоносов Ю. В. О семантической природе модальних частиц (к постановке проблемы) / О. В. Кривоносов // Філологічні науки. − 1998. − №5 – 154 с.

8.          Крушельницька К. Г. Советы переводчикам / К. Г. Крушельницька. – М. : Высшая школа, 1992. – 255 с.

9.          Милосердова Є. В. Семантика и прагматика модальности (на материале простого предложения современного немецкого языка) / Є. В. Милосердова. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та,  1991. – 196 с.

10.     Москальська І. О. Грамматика текста: Пособие по грамматике немецкого языка для институтов и факультетов иностранных языков / І. О. Москальська. −  М. : Высшая школа, 1981. – 183 с.

11.     Пророкова В. М. Слова „приправы”, слова “заплаты”. Модальные частицы в немецкой разговорной речи / В. М. Пророкова // Учебное пособие. – М. : Высшая школа, 1988. − 127 с.

12.     Роганова З. Є. Перевод с русского языка на немецкий / З. Є. Роганова // Пособие  по теории перевода для институтов и факультетов  иностранных языков. – М. : Высшая школа, 1971. – 208 с.

13.     Руденко Н. В. Просте речення з умовною модальністю в художньому, офіційно-діловому та науковому стилях сучасної  української літературної мови / Н. В. Руденко // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. −  Чернівці : Рута,  – Вип. 119 “Слов`янська філологія”, 2001. – С. 44−48.

14.     Синьов Р. Г. Грамматика немецкого языка / Р. Г. Синьов // Практическое пособие. – К. : Аколит,  1987. − 156 с.

15.     Таранович Ю. В.  Перевод немецкой научной и технической литературы / Ю. В. Таранович // Практическое пособие. − М. : Наука, 1968. − 278 с.

16.     Торопова  Н. А. Логические и смежные классы слов в немецком языке / Н. А. Торопова // Учебное пособие. − Иваново: Ред.-изд. отд. Иванов. гос. ун-та,  1986. − 40 с.

17.     Шевчук О. С. Семантичні можливості модальних часток / О. С. Шевчук // Матеріали вузівської конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи: Філол. науки (Донецьк, квіт. 1997) – Донецьк, 1997. – с. 205−207.

18.     Шнітке Г. А. Грамматика немецкого языка / Г. А. Шнітке. − К. : Либідь, 1996. − 224 с.

19.     Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. − 2-е изд. – М. : Большая российская энциклопедия, 1998. – 685 с.

20.     Duden. Die Grammatik der deutschen Gegenwartssprache / Duden. — Bd. 4. — Mannheim, Wien, Zürich, 1993. – 345 S.

21.     Helbig G. Deutsche Grammatik. Ein Handbuch für den Ausländerunterricht / G. Helbig. — Leipzig, Berlin, München, Wien, 1990. – 239 S.

22.     Heibig G. Die Partikeln / G. Heibig. — Leipzig, 1991. – 187 S.

23.     Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. Neuausgabe, bearbeitet von G. Starke / W. Jung. — Leipzig, 1990. – 349 S.

24.     Schneider W. Stilistische deutsche Grammatik / W. Schneider. — Freiburg, Basel, Wien, 1967. – 245 S.

25.     Schröder G. Zu einigen bedeutungsgeminderten Adverbien (Würzwörtern) / G. Schröder // Deutsch als Fremdsprache. —1965. — H. 3. — S. 23−29.

26.     Spranger U. Einige Bemerkungen zum Modalitätsbegriff in der Linguistik / U. Spranger  // Wiss. Z.  – 1972. − № 1. – S. 55−60.