Перевод медицинской терминологии

 Існує дві  основні класифікації способів  словотворення:

- за лексико-граматичним  характером твірної бази та словотворчих засобів. Це традиційна класифікація, за якою усі способи словотворення поділяються на морфологічні і неморфологічні (морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний). До морфологічних відносять усі способи творення слів, при яких похідне слово утворюється за допомогою морфем. Сюди належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний та ін.

- за видом  основних компонентів твірних  формантів виділяються такі способи:  суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, основоскладання, абревіація та інші.

Центральне  місце в системі словотвору німецької  медичної термінології займає афіксація. Серед афіксальних способів словотворення  найпоширенішою є суфіксація.[5c.126]

Суфіксальний спосіб словотвору – це творення нових слів за допомогою суфіксів, наприклад: pharmazeut-isch – фармацевтичний, Schwell-ung - пухлина, Prell-ung - контузія, Schwanger-schaft - вагітність, Heil-ung - лікування, Blut-ung – кровотеча.

 При додаванні суфіксів до твірної основи часто спостерігаються морфонологічні явища: чергування голосних або приголосних у корені. Префіксальний спосіб словотвору, або префіксація – це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної бази. Цим способом творяться іменники: Ge-wicht – вага, Durch-fall – пронос, Unter-bauch – низ живота.

Особливістю префіксації  є те, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого  слова, тому похідні слова, утворені префіксальним способом, належать до однієї й тієї ж частини мови, що й мотивуючі.

Суфіксально-префіксальний  спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються  одночасним приєднанням до твірної  основи префікса і суфікса, наприклад: Neben-wirk-ung – побічна дія, Über-dos-ierung  - передозування

Формантом виступає суфікс із префіксом.

Складання (осново- і словоскладання) – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово  утворюється шляхом об’єднання в  одне ціле двох чи більше основ або  слів: лісотундра, світловодолікарня. У межах складання розрізняють основоскладання та словоскладання. Результатом основоскладання є складні слова, або композити.[10c.82] Основоскладання – це поєднання кількох основ слів (основи та цілого слова). Наприклад: Pferde-schwanz-alopezie – гренландська алопеція, Stein-krankheit, Blut-egel - п’явка, Husten-löser – препарат від кашлю

Словоскладання, або юкстапозиція – це поєднання  кількох слів в одному складному  слові, найчастіше в німецькій медичній термінології це терміни-епоніми: Zollinger-Ellison-Syndrom – синдром Елісона Цолінгера.

Неморфологічні способи словотворення не виявляють зв’язку з морфологічними засобами, а є наслідком тривалих процесів, які змінюють семантику і граматичну природу мотивуючого слова чи словосполучення.[4c.92]

Розрізняють три  неморфологічні способи:

• морфолого-синтаксичний;
• лексико-синтаксичний;
• лексико-семантичний.

Морфолого-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають  унаслідок переходу слів або словоформ  з однієї частини мови до іншої.

“Цей спосіб називається морфолого-синтаксичним тому, що в процесі його реалізації новоутворене слово набуває нових морфологічних категорій і як таке виконує нові синтаксичні функції у реченні” (І.І.Ковалик).

У мовознавчій  літературі цей спосіб ще називають  семантико-морфологічним (за Шанським), конверсією (за Смирницьким).

Конверсія –  спосіб словотворення, при якому  словотворчим засобом виступає лише парадигма слова: сучасне, черговий.

Процеси конверсії  виникають у певних синтаксичних умовах спонтанно; супроводжуються  такими основними змінами:

• зміною лексичного значення;
• граматичних значень;
• синтаксичних функцій;
• структури слова.

Цей спосіб має  кілька різновидів:

1. субстантивація – явище переходу слів з різних частин мови в іменники: Beschwerde  -  ускладнення; Kranke  - хворий.
2. ад’єктивація – перехід у прикметники: weh - болючий, entzündet - запальний;

 

 

 

2.2.  Особливості медичних термінологічних скорочень.

 

У сучасній німецькій мові медицини існує також багато скорочень, про структуру яких варто сказати декілька слів, тим більше, що процес утворення нових скорочень діє безупинно. Ясна річ, це пояснюється розвитком медичної науки. І хоча медична термінологія — одна з найстабільніших, хоча процес її формування в основному завершений, все ж до неї надходять поодинокі нові терміни, і більша їх частина — саме мовні скорочення,  абревіатури.

У підмові медицини можна виділити такі структурні моделі скорочень:

• ініціальні скорочення, що вимовляються за 
  назвами перших букв:

EKG — Elektrokardiographia - електрокардіограма

FS – Fettsucht - ожиріння

NP — Nukleoprotein - нуклеопротеін

Саме ініціальні скорочення викликають найбільшу складність для розуміння та мають велике число омонімів.

• Скорочення, утворені злиттям двох слів; при 
  цьому з'єднуються перший склад першого слова та 
  останній склад другого слова. Таким чином утворена 
  левова частка номенклатурних назв ліків. Вони у своїй 
  більшості стали семантично однорідними, і лише деякі 
  з них сприймаються як скорочення:

Aldol = Aldehyd   + Alkohol. - алдол

• Абревіатури, утворені частковим скороченням лише кількох слів вихідного сполучення:

 EKG  — Elektrokardiographie - електрокардіограма

 

Вживання скорочень безумовно призводить до раціоналізації фахової комунікації. Скорочується, як правило, багатоосновні терміни. Утворені короткі форми полегшують виникнення комплексних синтагматичних одиниць і підвищують «читабельність» наукового тексту (але тільки для фахівця, який знайомий з цими скороченням). Спробуємо пояснити дану тезу на прикладі використання скорочення НКК замість повного терміна Herz—Kreislauf—Krankheit – захворювання циркуляції серця  [20,с. 65].

У першому реченні тексту читаємо:

Die Zunahme von Herz—Kreislauf—Erkrankungen HKK in den industrialisierten Staaten…

У подальшому тексті використовуються паралельно дві синтагматичні одиниці НКК та НК:

Kranke mit НКК, Befundträger einer НКК, Früherkennung von НКК, НК - Leiden, НК - pathologisch, НК -Kontrolle.

Завдяки використанню скорочених форм постає проблема розуміння. При цьому велику роль відіграє те, чи є дане скорочення узуальним, чи воно використовується   тільки   даним   автором.

Можна сміло стверджувати, що у багатьох медичних публікаціях мають місце скорочення, абревіації тощо, котрі не будуть зрозумілі для спеціалістів. Деякі автори заходять так далеко, що дозволяють собі утворювати абревіатури навіть для тих фахових виразів, котрі зустрічаються лише в даній конкретній статті. Для того, щоб проблема хаотичних скорочень була вирішена найближчим часом, було б краще наводити всі варіанти скорочень на початку тексту. Як приклад цитуємо витяг з однієї із статей:

Verf. untеrsuchten  mit der 2-dimensіonalen Immunelektrophorese (IE) die Seren von 20 Patienten mit Willebrand — Jürgens — Syndrom (WJS) vom Typ der Aalandinseln, 20 Patienten mit Hämophilie A (HA) und 20 Normalpersonen  (NP).

Neben der bereits mit der eindimensionalen IE feststellbaren Verminderung des Faktor-VII-assoziierten Proteins beim WJS gegenüber normalen bis erhöhten Werten bei HA und NP fanden sie regelmäßig einen verschobenen Präzipitationsgipfel der WJS — Seren.[ 20,с.116] .

 

Серйозну проблему становить полісемічний характер коротких форм.  У німецькому словнику "Аbküгzungen in der  Medizin   und   ihren   Ranggebieten"   ми   знайшли   33 скорочення,  котрі мають декілька відповідників:

 

LG

       - Lebendgewicht — жива вага;

• Leuzylglyzin — лейцигліцин;
• Lipidgranuloitt — ліпід гранульома;
• Lymphogranulomatose — лімфогранулематоз [20,с.13].

 

Такі дублетні скорочення значно ускладнюють розуміння медичної фахової лексики. Це якраз той випадок, коли прагнення до скорочення терміна призводить до непорозумінь. На нашу думку, в процесі термінографічної роботи слід намагатися уникати таких скорочень і замінювати їх, якщо можливо, повними назвами .

2.3.  Структура термінів — епонімів.

 

Велика кількість медичних термінів утворена на основі власних назв: хвороби, симптоми, синдроми, клітини, віруси, мікроорганізми, волокна, речовини, способи, реакції, формули, тести, операції. Дослідження структурних особливостей термінів-епонімів дозволяє зробити висновок про те, що вони, як правило,   є дво- та більше-основними. Базове   слово   є назвою загального    характеру і лише власна назва семантично детермінує та специфікує вираз. Існує декілька структурних моделей німецьких епонімічних термінів:

- власна назва  та базове слово можуть поєднуватися  за допомогою дефісу:

Marseille – Fieber – марсельська лихоманка;

 Menghini – Funktion – функція Менгіні;

  -     власна назва може набувати вигляду прикметника і отримувати суфікс

        - sch:

Schottmüllersche Krankheit – хвороба Шотмюллера,

 Schultzesches Syndrom – синдром Шульца,

 Whitemorsche Bakterien – вітеморські бактерії.

 Така   форма   створена   за   аналогією   з   латини.

• У назвах технік операцій, методів, тестів тощо 
  можливий зв'язок за допомогою прийменників:

Magenresektion nach Billroth II ,

Leberblindpunktion nach Menghini. 

Скорочені форми вживаються насамперед в усній комунікації лікарів, але останнім часом зустрічаються також і в друкованих текстах.

Існує цілий ряд одноосновних термінів-епонімів. Вони,     як    правило,     містять    грецький    словотворчий суфікс     -itis,     що     характеризує    назви    запальних захворювань:

Bartholinitis - бартолініт— Entzündung der Bartholinische Drüsen,

або грецький суфікс -ismus, що означає хворобливий cтан або теорію:

Darwinismus —дарвінізм - Lehre von Darwin,

Parkinsonismus —синдром Паркінсона - Parkinsonsches Syndrom.

Терміни      з      власними      назвами      можна      також класифікувати за типом саме власної назви.  Найчастіше вживається   ім' я  людини, котра     описала     метод, операцію,  синдром тощо:

Parkinsonismus —синдром Паркінсона - Parkinsonsches Syndrom.

 Назви синдромів можуть носити імена пацієнтів,  що їх перенесли:

Hartnusches Syndrom – синдром Гартнуша,  Rademarsches Syndrom- синдром Радемарша. Синдроми,  що були описані останнім часом,  слідують повним   тенденціям   до   скорочення   та   зменшують   ім'я пацієнта до однієї букви:  С — Syndrom був описаний у 1969   році    та    названий   дослідником   за   початковою літерою прізвища хворого Сamus. Рідше в термінах — епонімах використовуються клички: Brunhilde — Тур називається один з типів поліомієліту, який був так  названий за кличкою мавпи — Брунхільди,  на якій проводились досліди.

Використання географічних назв приводить до утворення синонімічних конструкцій, оскільки одне і те ж саме захворювання може бути типовим для різних місцевостей:

                                             Marseille - Fieber - марсельська лихоманка= Zentral- und Südamerikanisches Zeckenfieber.

У сучасну медичну термінологію увійшли також терміни, що пов'язані з іменами відомих грецьких лікарів,  а також міфологічних персонажів:

 galenika — galenische Mittel — галенові препарати; Galenos — грецький лікар у Римі (131-201 рр.н.е.) ;

caput Medusae - Meduse-Kopf - варикозне розширення судин в області пупка; Medusae - міфічний персонаж;

 tendo Achillis — Achillessehne — Ахілесовий сухожилок, від імені міфічного персонажа Ахіла.

Термін-епонім може бути не тільки багатоскладовим.. В таких випадках вони пишуться через дефіс: Plummer-Vinson-Syndrom – синдром Пламера та Вінсона.

 

3. Мовна норма в медичній фаховій лексиці.

         Об’єктивна та суб’єктивна необхідність національного та інтернаціо-

нального нормування медичної термінології зростає. Нормування є необхідним, щоб провести стандартизацію діагностичних та терапевтичних заходів і уможливити порівняння медичних даних. Проблеми    класифікації    і водночас мовної репрезентації базових понять медицини є предметом обговорення на  чисельних конгресах медиків та  мовознавців. Окрім іншого,  часто постає питання  філологічної коректності фахових понять.

Багато фахівців-медиків    виступають  за "мовну вірність" термінів, за

 опирання  на  історичні традиції.    Так, багато дослідників   стверджують,   що медична термінологія повинна обов'язково відповідати правилам словотворення класичних мов [4]. Критерій філологічної коректності  відігравав    суттєву   роль    в    історії анатомічних номенклатур.  Такі номенклатури визначають обов'язкові терміни, обмежують довільне словотворення і   перешкоджають   появі   в  літературі  регіональних  та жаргонних термінів.