Перевод медицинской терминологии

 

Вступ

Науково-технічна термінологія – це обширний пласт  лексики, який постійно розвивається. Вона живе, змінюється, пристосовуться до потреб сьогодення. Термінологічна лексика надзвичайно поширена не лише в спеціальній науково-технічній  літературі, але і все більше проникає в усне розмовне мовлення різних соціальних верств населення. Тому цілком закономірною  є пильна увага лінгвістів до термінів та терміносистем, котрі розглядають термінологію як важливу складову частину лексики сучасної літературної мови.

   Медична термінологія належить до найбільш інтенсивно прогресуючих частин словникового складу мови, що зумовлюється, перш за все, стрімким розвитком медицини та міжнародною науковою інтеграцією у цій сфері знань. Виникнення нової лексики на позначення медичних понять, які відображають розвиток сучасної німецької медичної терміносистеми, складає значну групу новоутворів, що ускладнює процес спілкування фахівців цієї галузі.

Сучасна медична термінологія характеризується високим рівнем розвитку та спрямуванням до максимальної стандартизації й уніфікації термінів [4,с.12]. Незважаючи на той факт, що нині в медичній науковій комунікації домінує англійська мова, німецька мова як засіб міжнародного наукового спілкування залишається на другому місці (H.Lippert), що теж визначає необхідність ґрунтовного дослідження німецької медичної терміносистеми.

Серед досліджень, присвячених питанням медичної термінології, чільне місце належить визначенню способів і засобів термінотворення (В.Я.Греб, Г.Ф.Шанаурова, I.Nortmeier), встановленню специфіки функціонування  іншомовних медичних термінів (L.Becher, I.Wiese), висвітленню проблем їхньої етимології (І.М. Гнатишена). Дослідженням різних аспектів  окремих терміносистем присвячено праці багатьох учених (В.К.Зернова, Н.П.Фесик, Л.Д.Хавтасі, W.Reingardt, Т.Р. Кияк). Проте деякі особливості медичної термінології на наш час ще досліджені досконало, існують певні прогалини.

Наприклад, виникає  багато проблем та питань при перекладі  скорочень та абревіатур, які останнім часом стали дуже популярними серед лікарів, та використовуються навіть медичним обладнанням при відображенні результатів обстеження. Не існує єдиних словників медичної термінології через постійне оновлення лексики, яке викликане прогресом в галузі медицини.

Саме тому,  ми проводимо дослідження деяких особливостей  медичної термінології для встановлення певних закономірностей та зв’язку між структурою та семантикою термінів, що певним чином полегшує розуміння та переклад медичної лексики.

 

1. Лінгвістичні проблеми дослідження терміна й терміносистеми
1. Термін, його визначення та основні властивості.

Терміносистемою ми вважаємо співвіднесену з певною сферою професійної діяльності людини сукупність термінів, які є найменуваннями наукових понять, пов’язаних між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях [6,с.11]. Термінологія розглядається як підсистема лексики загальнолітературної мови, що забезпечує здійснення спеціальної професійної комунікації та характеризується екстралінгвально зумовленою ієрархічною організацією.

 Будь-яке      дослідження      термінологічної     лексики спирається   на   окреме   визначення   терміна.   З   питань визначення   терміна,   вимог,   що   ставляться   до   нього, взаємовідносин   загальновживаного   слова,    терміна   та поняття   в   лінгвістичній   літературі   існують   різні, часто  протилежні  точки  зору.   Не  вдаючись  до  повного аналізу літератури,  спробую  висловити свою точку зору з цього складного питання.

   На сучасному етапі в термінознавстві можна виділити два основні підходи до проблеми дослідження терміна. Вчені, що представляють першу точку зору, розглядають терміни  як особливі, штучно  утворені слова або словосполучення для позначення наукового поняття, які в термінологічній функції вживаються лише в спеціальній літературі та професійному спілкуванні і протиставляються словам загальновживаної лексики. Лінгвісти, які підтримують другий підхід до визначення терміна, спираються на положення про те, що в ролі терміна може виступати будь-яке слово.[2,с.25] Терміни розглядаються не як особливі слова, а як слова в особливій функції У нашому дослідженні   дотримуємося другої точки зору на досліджувану проблему.

Сучасна мова науки і техніки  висуває до термінів кілька вимог. Найважливіші з них:

• термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;
• термін має бути систематичним;
• для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідне поняття;
• терміну властива відносна незалежність від контексту;
• термін повинен бути точним;
• термін має бути коротким, хоча дана вимога часто виступає в протиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;
• термін має прагнути однозначності. Але такої однозначності варто добиватися в межах однієї терміносистеми, тому що на рівні декількох підмов доволі розповсюдженою є полісемія термінів;
• для термінології характерна синонімічність, що заважає взаєморозумінню;
• терміни експресивно нейтральні;
• термін повинен бути милозвучним( тобто вимоги евфонії) [7, с.38].

    1.2. Специфічні особливості медичної фахової лексики.

Характер як німецької, так і української медичної терміносистеми визначається здатністю медичних понять розкривати сутність біосоціальних процесів, явищ суспільства. Медичні терміни утворюються на базі наявної загальновживаної лексики, за загальними правилами і з використанням продуктивних словотворчих засобів та словотвірних моделей  сучасної німецької мови. В той же час, існують певні характерні риси медичної термінології, зумовлені як специфікою цієї галузі науки, так і специфікою лексико-семантичних одиниць, які входять до її складу. В медичній фаховій лексиці знайшла своє відображення тисячолітня історія розвитку медицини як науки. Давньогрецька та латинська мови надали традиційний мовний матеріал для медичної термінології, враховуючи національні особливості. Цей греко-латинський мовний матеріал обумовив подальший інтернаціональний характер медичної термінології. В епоху середньовіччя латинь була офіційним засобом комунікації в медицині. І лише у 18-19 століттях латинь почали замінювати національними мовами. У сучасній медичній науковій комунікації домінує англійська мова. Суттєвим фактором зростання її впливу є те, що сучасні автоматизовані інформаційні системи обслуговуються в основному англійською мовою. Німецька ж як засіб міжнародної наукової комунікації знаходиться зараз на другій позиції. Тематично релевантна лексика медицини називає предмети, стани та процеси, а також їх характеристики у відношенні до існуючих мовних норм. Найголовнішими медичними категоріями є:

• органи тіла та їх опис за системами органів;
• хвороби та їх перебіжний характер, тривалість, інтенсивність,  а також модифікації;
• синдроми та симптоми;
• методи обстеження пацієнтів;
• оперативні методи та техніки;
• лікарські інструменти.

До специфічного словникового запасу належать також назви   наукових   дисциплін,   напрямків,   а   також назви медичного персоналу та пацієнтів.  Медицина як галузь науки   має   завдання   якомога   точніше   описати   свій предмет — людину з усіма її станами та хворобами. Цей комплексний,     багатогранний    предмет    дослідження    і зумовлює те, що медичні поняття дуже важко підлягають дефінуванню.    Це    викликає   особливі    складнощі   саме сьогодні     у     зв'язку     зі     спробами     автоматизувати медицину.  Саме для оптимального ведення документації, для  можливості   стандартизації   медичної   термінології так необхідне ґрунтовне дослідження медичної фахової лексики.  Комплексність медичної фахової лексики можна продемонструвати    на     прикладі     визначення    поняття Krankheit - захворювання. Термін Krankheit дефінується у німецькій   мові   як   körperliche, geistige oder seelische Störung, die an bestimmten Symptomen erkennbar ist [18, с. 893]. Ця багатогранна характеристика і призводить до багатозначності у визначеннях назв хвороб, а також інших медичних категорій. Крім того, на визначення медичного терміна впливає сфера його використання. Слід враховувати, що в медицині існує також цілий ряд так званих проміжних понять, котрі вважаються тимчасовими, нестійкими. Суттєвим у сучасній медицині є також те, що завдяки біомедичному процесу з’являється досить значна кількість нових термінів. Щоб адекватно відобразити нові процеси, потрібно більш чітко визначити основні медичні поняття, з котрих повинно виходити все нове в медицині. Нам слід уникати таких медичних термінів, котрі ніяк не узгоджуються з тими, що вже існують.

Узагальнюючи все те, що вже було сказане,  можна встановити наступне: хоча медична термінологія і є досить сталою і впорядкованою на сьогоднішній день, все ж існують деякі проблеми у визначенні чітких дефініцій для основних медичних фахових виразів. 

 

 

2.  Структурно-семантична класифікація медичних термінів

2.1. Способи та  засоби словотвору медичних термінів

Основними шляхами поповнення сучасної медичної терміносистеми як німецької, так і української мов є:

• запозичення термінів із подальшою адаптацією до норм сучасної  мови;
• адекватний переклад іншомовних термінів із використанням наявних у мові словотвірних ресурсів;
• термінотворення (термінологізація загальновживаної лексики, словотворення,
• утворення багатокомпонентних термінологічних словосполучень).

Безперечним є  той факт, що на сьогодні достатньо  розробленні лінгвістичні основи вдосконалення термінології, що є важливою передумовою утворення нових та удосконалення системи наявних термінів різних терміносистем. Проте, цілий ряд проблем, що потребують аналізу, дослідження вирішення. Серед них важливим питанням є те, як у тексті можна розпізнати термін та, за можливістю, визначити його значення.

Однією із можливостей  визначення значення термінів у тексті є використання знань про способи  та засоби словотвору. Які б зміни, зумовлені розвитком суспільства, не відбувались у мові, стабільним у ній залишаються певні словотворчі засоби, за якими можна визначати семантику термінів-іменників, утворених за правилами словотвору (більшість термінів становлять іменники). Медична термінологія має тенденцію до інтернаціоналізації і визначаться специфічною рисою – наявністю переважної кількості складних термінів та термінів іншомовного походження, то афікси можуть мати іншомовне походження. У сучасній німецькій термінології  існують терміни, одна частина з котрих грецького або латинського походження, а інша споконвічно німецька:

Biku-spidal-klappe                    -                 двозубчастий клапан

Lympho-knoten                         -                 лімфовузол

Chole –sterin- steine                  -                 холестеринове каміння    

Ovarial- schwangerschaft          -                 яєчникова вагітність        

Oxalat-steine                              -                 оксалатові каміння

Reflex-bogen                              -                рефлексна дуга          

Lympho-drüsen                           -               лімфатична залоза  

Lanugo-haare                              -                первинне волосся

Одною з особливостей сучасної медичної термінології є те, що  дієслова зустрічаються дуже рідко.

Для словотвірної архітектоніки термінологічних одиниць характерні в цілому ті ж принципи, що й для загальновживаних одиниць. Ось, наприклад одна із класифікацій словотвірних типів термінів(за Т.Р. Кияком)

1. Терміни-кореневі слова:

а) власна непохідна лексика: Arzt - лікар, Schmerz - біль, Herz - серце, Kopf - голова, Bauch - живіт.

б) запозичена  лексика: Reflüxosophagitis – гастроезофагіальна рефлюксна хвороба, Gynäkomastie - гінекомастія, Tablette - таблетка, Talkum - тальк, Natriumcarbonat – карбонат натрію, Asthma- астма, Rezidiv - рецидив.

   2.  Похідна лексика:

         а) терміни, утворені шляхом суфіксації: Krankheit - захворювання , Giftigkeit - отруєння, Schwindel - запаморочення, Dosierung - дозування

          б) терміни, утворені шляхом префіксації: Durchfall - пронос, Unterbauch – низ живота, Gewicht - вага.

  3. Терміни – складні слова: Bluterbrechen – блювання кров’ю, Schüttelfrost - остуда, Lungenentzündung – запалення легенів, Lebererkrankung – захворювання печінки, Einnahmezeitpunkt – час прийому (ліків), Pulsfrequenz – частота пульсу.

4.Терміни- словосполучення: symptomatischer Haarausfall  - симптоматична алопеція, vorzeitiger Haarschwund – пресенильна алопеція. Варто зауважити, що багато лінгвістів не визнає наявність в мові поліосновних термінів, називаючи їх концептуальними об’єднаннями.

5. Терміни- абревіатури.

6. Символи (знаки) – наприклад, математичні, хімічні, астрономічні та інші: СO₂, H₂O, H₂SO₄ usw.

8. Номенклатура.

Словотворення є галуззю  мови, де взаємодія граматики і  лексики виявляється найбільш чітко. Основними способами словотворення, спільними для німецької і української мов, є: безафіксне (імпліцитне) словотворення, афіксальний слововивід (префіксація і суфіксація), словоскладання, творення складнопохідних слів (зрощення), абревіація.

Засобами словотворення є словотвірні морфеми – префікси і суфікси, а також фонетичні зміни у структурі кореня: чергування голосних (у німецькій мові – аблаут, умлаут, переломлення), значно рідше – приголосних. Словотвірні афікси використовуються в афіксальному слововиводі; фонетична зміна у корені (голосних чи приголосних звуків) може супроводжувати як безафіксне словотворення, так і афіксальний слововивід.[4.c.45]