Перекладацька концепція григорія кочура

Г.  Кочур вважав недоцільним  розробляти якісь чіткі приписи  передачі іноземних імен та власних  назв. Для глибшого вивчення цього  питання доцільно було б опрацювати переклади Г.  Кочура і спробувати встановити частотність та підґрунтя  застосування того чи іншого способу  відтворення імен перекладачем, а  також детальніше опрацювати його теоретичні праці для пошуку поширених теоретичних  думок щодо вирішення цієї перекладацької проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Спираючись на дослідження  нашої курсової роботи я можу зробити  такі висновки.

Перекладацька діяльність Г. Кочура – явище унікальне в  історії українського художнього перекладу, у яке вкладено як глибоке розуміння вимог до художнього перекладу, так і тих процесів, які відбувалися в українській мові, культурі загалом.

Його перекладацька концепція  спрямована на забезпечення цілісності української культури та повноцінного функціонування української мови.

Однією з найвагоміших рис перекладів Майстра є універсалізм, що виявляється в різномовності  та різножанровості текстів, обраних  для перекладу, різноманітності  їх стилів, напрямів, літературних течій, лексичному розмаїтті.

Переклади Г. Кочура є потужним джерелом збагачення української мови завдяки активному залученню  призабутих, рідковживаних форм та реалізації й демонстрації органічної здатності мови до слово- і фразотворення.

Перекладач досконало  володів найглибшими таємницями української мови, надавав перевагу повним та частковим еквівалентам, часто трансформуючи останні для максимального наближення до оригінального тексту.

Мовне новаторство Майстра є логічним продовженням мовно-стилістичних пошуків його попередників і засвідчує неперервність розвитку українського художнього перекладу.

Тонке відчуття ритмомелодики  тексту - визначальний чинник для Г. Кочура при перекладі віршових творів.

У його перекладах використано  яскраво виражені елементи переспіву, які не порушують оригіналу. Їх введення у структуру перекладу зумовлено не браком фонових знань, а свідомим активним пошуком нових виражальних можливостей української мови, що, у свою чергу, пояснюється дією цілої множини соціокультурних чинників.

Також було систематизовано внесок Григорія Кочура в історію українського художнього перекладу та досліджено функціональний аспект його творчості. Розглянуто його оригінальну поетичну творчість та її вплив на його перекладацьку діяльність. Виявлено особливості перекладацької концепції Г. Кочура, її вплив на відбір творів для перекладу та їх стилістичне трактування.

Григорій Порфирович Кочур  є одним із тих, хто написав історію українського художнього перекладу, а, отже, по-новому осмислив історію української літератури. Це завдання надскладне, що вимагає самовідданої праці, енциклопедичних знань, високого професіоналізму і він став одним із небагатьох , хто зумів його виконати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних літературних джерел

1. Гризун А. Новаторство Григорія Кочура в інтерпретації французької, англійської (американської) та російської поетичної сугестії українською мовою / Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., К.; Ірпінь. 27—29 жовт. 2003 р. / Редкол. О.Чередниченко (голова) та ін. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – С. 171—176.
2. Кочур Г. Третє відлуння: Поетичні переклади. – К.: Рада, 2000. – 552 с.
3. Кочур Г. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Інтерв’ю / Упоряд. А. Кочур та М. Кочур. – К.: Смолоскип, 2008. – Т. 1. – 612 с.
4. Кочур Г. Шекспир на Украине // Мастерство перевода. 1966 / Редкол.: К. Чуковский (глав. ред.) ... Г. Кочур. – М., 1968. – С. 26—59.
5. Кочур Г. Данте в украинской литературе // Дантовские чтения ... 1971 / Под общей ред. И.Бэлзы. – М., 1971. – С. 181—203.
6. Кочур Г. Верленове “Мистецтво поетичне” // Поезія. 1988: Збірник / Редкол.: О. Лупій (ред.) та ін. — К., 1988. – Вип. 2. – С. 111—117.
7. Коломієць Л. Поема “Іст Коукер” Т. С. Еліота в перекладі Г. Кочура: особливості відтворення стильової тональності / Григорій Кочур і український переклад. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – С. 158—170.
8. Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь. Изд. 5-е – М.: Флинта-Наука, 2008. – С. 12—13.
9. Новикова М. Перекладацький світ Григорія Кочура / Григорій Кочур. Третє відлуння: Поетичні переклади. – К.: Рада, 2000. – С. 9—28.
10. Сірик Л. Польська поезія в перекладах Григорія Кочура / Григорій Кочур і український переклад. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – С. 177—189.
11. Чередниченко О. Про мову і переклад. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.
12. Verlaine P. Fêtes galantes. Romances sans paroles. – Paris: Gallimard, 1998. – 192 p.
13. Житник В.  Григорій Кочур як редактор поетичного перекладу /  В.  Житник //  Григорій Кочур і український переклад :  матеріали міжнар.  наук.-практ.  конф. ;  Київ−Ірпінь
14. Фадєєва О. В., Полонська Т. В. Текстотворча функція авторських номінацій у художньому перекладі /

О.  Фадєєва,  Т.  Полонська.  − Режим доступу : // http://www.confcontact.com/2008oktInet_tezi/

iy_fadeeva.ht

15. Зорівчак Р. П. Про підготовку перекладачів для України ХХІ ст.. // Сучасна лінгвістика, 2005., №7. – с.15-17 
16. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. - Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови/ Відп. ред. В.М. Русанівський.- К.: Наукова думка, 1977.- 237 с. 
17. Комиссаров В.К. Теория перевода. - М.: Высш.шк., 2000. -253 с. 
18. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. –Київ: Вища школа, Вид-во при Київському університеті, 2001.-166с. 

19. Кухаренко В.А. Интерпретация текста.-М.: Просвещение, 1988.- 192 с. Філологічні науки 

20. Любченко Т.Н. Практичні підходи до перекладу // Теорія i практика перекладу. - К., 1991. - Вип. 17. - с.89-97. 

21. Новикова М.А. Микола Лукаш: миф и антимиф // Теорiя і практика перекладу. -К.: Вища школа, 1991. -Вип.17. -С.98-107. 

22. Новикова М.А. Про історію перекладу // Теорiя і практика перекладу. -К.: Вища школа, 1991. -Вип.10. -С.21-27. 

23. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – Х.: Лингво, 2001. – 216с. 

24. Рильський М. Мистецтво перекладу. Статті, виступи, нотатки. Київ, 1975, с.183 

25. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа, 1983.- 303с. 

26. Швейцер А.Д. К проблеме лингвистического изучения процесса перевода.//Вопросы языкознания. - 1999. - № 4. - с.40-49.