Особливості перекладу реалій з англійської мови на українську на прикладі історичних реалій в Британському англійському і Американськом

Особливості перекладу  реалій з англійської мови на українську на прикладі історичних реалій в Британському англійському і Американському англійському

Зміст

Введення   3

Розділ 1. Реалії як лінгвістичне явище 8

1.1. Визначення і суть  реалій  8

1.2. Проблема класифікації реалій (на матеріалі американського англійського) 13

Висновки по першому  розділу  29

Розділ 2. Віддзеркалення національно-культурної своєрідності та історичного минулого в лексиці Британської англійської мови (практична частина)   30

2.1. Етнокультурні історичні реалії Великобританії 30

2.2. Британські ономастичні реалії та їх класифікація 33

Висновки по другому  розділу  41

Розділ 3. Особливості перекладу історичних реалій 42

3.1. Способи передачі  іншомовних реалій 42

3.2. Специфіка перекладу історичних реалій (на прикладі перекладу (на матеріалі творів В. Скотта та  Г.А. Уельсу) 48

3.3. Стилістичні функції  історичних реалій (на матеріалі творів Д. Чосера та Ч. Діккенса) 54

Висновки по третьому розділу 57

Висновок 58

Список використаної літератури  64

Список джерел  69

Додатки

 

Розділ 1. Реалії як лінгвістичне явище

1.1. Визначення і суть  реалій

Як лінгвістичне явище  реалії відносяться до категорії безеквівалентної лексики. Вони є частиною фонових знань і є значним інтересом при дослідженні взаємодії мови і культури. «Спеціалісти все більше уваги приділяють соціальній стороні мови, яка безпосередньо відображає її взаємодію з життєдіяльністю народу, який нею розмовляє» [1, з. 4].

Основна проблема, з якою стикається перекладач при передачі ре-ференціальних значень, виражених в початковому тексті - це неспівпадіння кола значень, властивих одиницям вихідної мови (ВМ) і перекладної мови (ПМ). Л.С. Бархударов відзначає, що всі типи семантичних відповідностей між лексичними одиницями двох пунктів можна звести до трьох основних: повна відповідність; часткова відповідність; відсутність відповідності [5, з. 74].

У тих випадках, коли відповідність  тій або іншій лексичній одиниці  однієї мови в словарному складі іншої мови повністю відсутня, прийнято говорити про безеквівалентну лексику. Цей термін ввели Е.М. Верещагін і В.Г. Костомаров.

Під безеквівалентною лексикою вони розуміють «слова, службовці для вираження понять, відсутні в іншій культурі і в іншій мові, слова, що відносяться до приватних культурних елементів, тобто до культурних елементів, характерних лише для культури А і відсутніх в культурі В, а також слова, що не мають перекладу іншою мовою, одним словом не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать» [10, з. 53].

При цьому наголошується, що характерною межею безеквівалентних слів є неможливість їх перекладу на інші мови за допомогою постійної відповідності, їх неспіввідношення з деяким словом іншої мови. Але це не позначає того, що вони зовсім не можуть перекладатися.

Зрозуміло, що можливість правильно передати позначення речей, про які йде мова в оригіналі, і образів, пов'язаних з ними, передбачає знання дійсності, змальованої в творі, що переводиться. За цими знаннями, як в країнознавстві, так і в порівняльному мовознавстві і теорії перекладу, закріпилося визначення «фонових».

Фонові знання – це «сукупність уявлень про те, що складає реальний фон, на якому розгортається картина життя іншої країни, іншого народу» [60, з. 146].

Е.М. Верещагін і В.Г. Костомаров визначають їх, як спільні для учасників комунікативного акту знання [10, з. 126]. Е.И. Шумагер відзначає, що фонові слова – це лексичні одиниці, на перший погляд найзвичайніші, що вільно перекладаються на іноземні мови, які містять, проте, цінну інформацію про специфічно національну позамовну діяльність [67, з. 124].

Для теорії і практики перекладу велике значення грає одна з груп фонових знань – та, яка відноситься до явищ, специфічних для іншої культури, іншої країни, і необхідна читачам твору, що переводиться, щоб без втрат засвоїти в деталях його зміст. Такою частиною фонових знань є слова-реалії. У лінгвістиці існує декілька визначень реалій.

Згідно визначенню О.С. Ахманової, реалії – це «в класичній  граматиці всілякі чинники, що вивчаються зовнішньою лінгвістикою, такі, як державний устрій країни, історія і культура даного народу, мовні контакти носіїв даної мови і тому подібне з точки зору їх віддзеркалення в даній мові» [11, з. 381].

Само слово «реалія» - латинський прикметник середнього роду множини (realise; мн. realia - «речовий», «дійсний»), що перетворився під впливом аналогічних лексичних категорій в іменник. О.С. Ахманова відзначає, що реалії – це також предмети матеріальної культури [11, з. 381].

Слід відрізняти реалії-слова  і реалії-предмети. Термін «реалія» у значенні реалії-слова, як знак реалії-предмета і як елемент лексики даної мови, отримав в перекладацькій літературі досить широке розповсюдження [13, з. 16].

За визначенням Г.Д. Томахіна, реалії – це «назви властивих лише певним націям і народам предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інститутів, імена національних і фольклорних героїв, міфологічних істот і т.п.» [57, з. 13].

Таким чином, дослідник  включає в поняття реалії найменування окремих предметів, понять, явищ побуту, культури, історії даного народу або даної країни. Як видно з визначення, Г.Д. Томахін дає визначення реалії в значенні знаку реалії-предмета, не піднімаючи питання про переклад таких культурно-маркованих одиниць.

На наш погляд, найповніше визначення реалії дають болгарські вчені С. Влахов і З. Флорін: «Реалії – це слова (і словосполучення), що називають об'єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального і історичного розвитку) одного народу і чужі іншому, будучи носіями національного і історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповідностей (еквівалентів) в інших мовах, і, отже, не піддаються перекладу на загальних підставах, вимагаючи особливого підходу» [13, з. 55].

Це визначення дане вченими з точки зору перекладу слів-реалій, тому представляє для нас великий інтерес. «В процесі перекладу протиставляються один одному не лише мови, але навіть тексти, культури і ситуації» [50, з. 148].

«Культура як система  включає мову» [68, з. 199]. Реалії характерні для будь-якої мови, їм властивий яскраво виражений національний колорит. Співставлення різних мов і культур, на думку Г.Д. Томахіна, дозволяє виділити наступні особливості вживання реалій:

1. Реалія властива  лише одному мовному колективу,  а в іншому вона відсутня: амер. drugstore - аптека - закусочна /укр. аналога немає.

2. Реалія присутня  в обох мовних колективах, але  в одному з них вона має додаткове значення: амер. сlover leaf – конюшиновий листок; автодорожній перетин з розв'язкою у вигляді конюшинового листка.

3. У різних суспільствах схожі функції здійснюються різними реаліями: амер. sponge – губка / укр. мочалка (при митті у ванні, в лазні).

4. У різних суспільствах  схожі реалії розрізняються відтінками  свого значення: cuckoo’s call –кування зозулі в народних повір’ях американців передбачає, скільки років залишилося дівчині до весілля, в українців – скільки років залишилося жити [57, з. 14].

У реаліях найнаочніше  виявляється близькість між мовою і культурою: поява нових реалій в матеріальному і духовному житті суспільства веде до виникнення відповідних слів в мові. Відмінною рисою реалії є характер її наочного вмісту. Реалії можуть бути обмежені рамками навіть окремого колективу або установи. Реаліям властивий і часовий колорит [57, з. 13]. Як мовне явище, найтісніше пов'язане з культурою, ці лексичні одиниці швидко реагують на всі зміни в розвитку суспільства; серед них завжди можна виділити реалії – неологізми, історизми, архаїзми. Кожний з типів реалій вимагає індивідуального підходу при перекладі.

За своїми властивостями  і функціями реалії близькі до термінів та іменників. Дослідники культурно-маркованих одиниць неодноразово відмічають, що кордон між термінами і реаліями вельми умовний і дуже рухливий. У ряді випадків досить складний встановити відзнаку мовних реалій від термінів. Але все ж є ознаки, за якими цілком можливо диференціювати реалії від термінів.

Сфера застосування термінів - це наукова література. Реалії, навпаки, частіше використовуються в художній літературі, де вони служать не лише стилістичними цілями, але і відтворенню національного місцевого і історичного колориту [56, з. 16].

Терміни створюються  переважно штучно для найменування тих або інших понять і предметів, для чого інколи використовуються грецькі  і латинські морфеми. Реалії виникають природним чином, в результаті народного словотворення. Терміни, будучи найменуванням яких-небудь предметів, розповсюджуються з поширенням цих предметів, а реалії є надбанням того народу, в культурі і мові якого вони з'явилися. [56, з. 17]. Термінам, як правило, не властива ні емоційність, ні образність, але реалії, маючи специфічні властивості, зазвичай володіють ними. С. Влахов і С. Флорін також відзначають, що терміни належать до одиниць, еквівалентам, що перекладаються, майже в будь-якому контексті, а реалії, як вже згадувалося вище, відносяться до безеквівалентної лексики. Від реалій терміни відрізняються і своїм походженням [56 з. 17].

Розглядаючи співвідношення реалій і імен власних, слід зазначити, що думки дослідників з приводу приналежності імені власного до реалій багато в чому розходяться. «Іменник завжди є носієм краєзнавчої, культурної інформації» [53, з. 156].

Г.Д. Томахін із спільної маси ономастичної лексики виділяє ономастичні реалії, які, на відміну від звичайних іменників, є завжди національно забарвленими. До ономастичних реалій він відносить:

1. Географічні назви (топоніми), що особливо мають культурно-історичні асоціації;

2. Антропоніми – імена  історичних осіб, громадських діячів, учених, письменників, діячів мистецтва,  популярних спортсменів, персонажів художньої літератури і фольклору;

3. Назви творів літератури і  мистецтва; історичні факти і  події в житті країни; назви  державних і суспільних установ  і багато що інше [54, з. 10] Аналогічної  точки зору дотримується А.В. Федоров [60].

 

Список використаної літератури:

1. Аксенова Г.Н. Язык, культура и бытийная картина  мира//Язык и культура: биб-лиографический  аспект проблемы. Уфа: РИО Госкомиздата  БАССР, 1990.-С.4-5.

2. Аполлонова Л.И. Транспозиция  антропонимов в современном английском  языке Австралии // В сб. науч. тр. Лексическая семантика и части речи. Л., 1986. С. 10-15.

3. Арнольд И,В. Современные лингвистические  теории взаимо¬действия системы  и среды // Вопросы языкознания. 1991. № 3. С. 118-126.

4. Артемова А.Ф., Леонович  О.А. Названия английских пабов // ИЯШ. 2000. №3. С. 60-62.

5. Бархударов Л.С. Язык  и перевод. М.: Международные отношения, 1975. 240 с.

6. Беленькая Б.Д. Очерки  англоязычной топонимики. М., 1977.

7. Брагина А.А. Лексика  языка и культура страны. М., 1981.

8. Бубенникова О. А. О современной культурно-лингвистической ситуации в Анг-лии // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и меж¬культурная коммуникация. № 3. 2002. С. 7-21.

9. Верещагин Е.М., Костомаров  В.Г. Лингвострановедческая теория  слова. М.: Русский язык, 1980. 320 с.

10. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Русский язык, 1983. 269 с.

11. Виноградов В.С. Лексические  вопросы перевода художественной  прозы. М.: Издательство Московского  университета, 1978. 172 с.

12. Виссон Л. Синхронный  перевод. М.: Р.Валент, 1999. 271 с.

13. Влахов С. Флорин  С. Непереводимое в переводе. М.: Международные отноше-ния, 1986. 416 с.

14. Вопросы теории перевода  в зарубежной лингвистике. М.: Международные отношения, 1978. 229 с.

15. Вопросы теории художественного  перевода. М.: Художественная литература, 1971. 254 с.

16. Галеева Н.Л. Основы  деятельностной теории перевода. Тверь: Тверской государственный  университет, 1997. 80 с.

17. Галеева Н.Л. Переводимость  и некоторые принципы достижения адекватности перевода//Перевод как процесс и как результат: язык, культура, психология. Калинин: Калининский государственный университет, 1989.-С.81-88.

18. Горшунов Ю.В., Горшунова  В.М. Лингвострановедческий аспект  в преподава-нии иностранного (английского) языка// Язык и культура: библиографический аспект проблемы. Уфа: РИО Госкомиздата БАССР, 1990.-С.36-38.

19. Казакова Т.А. Роль  речемыслительного стереотипа в  художественном перево-де//Перевод  как процесс и как результат:  язык, культура, психология. Калинин: Калининский государственный университет. 1989.-С.51-57.

20. Колесникова В.С.  К проблеме художественного перевода  как речемыслитель-ной деятельности//Мир  языка и межкультурная коммуникация / Материалы международной научно-практической конференции. Ч.1. Барнаул: Изд-во БГПУ, 2001. – С.147-153.

21. Комиссаров В.Н. Лингвистика  перевода. М.: Международные отношения, 1980. 167 с.

22. Комиссаров В.Н. Общая  теория перевода. М.: ЧеРо, 1999, 133 с.

23. Комиссаров В.Н. Перевод  в аспекте корреляции “Язык – речь”//Вопросы тео-рии перевода. М.: Московский государственный институт иностранных языков им. Мориса Тореза, 1978. – С.5-13.

24. Комиссаров В.Н. Теория  перевода. М.: Высшая школа, 1990. 253 с.

25. Комиссаров В.Н., Черняковская  Л.А., Латышев Л.К. Текст и перевод. М.: Наука, 1988. 165 с.

26. Крупнов В.Н. В  творческой лаборатории переводчика.  М.: Международные отношения, 1976. 192 с.

27. Крупнов В.Н. Курс  перевода. М.: Международные отношения, 1979. 232 с.

28. Кудряшов. В.С. Семантико-прагматический аспект перевода реалий//Тетради переводчика. М.: Высшая школа, 1989. Вып.23. – С.40-48.

29. Лапшина М.Н. Роль  знаний о языковой картине  мира в профессиональной деятельности  устного переводчика//II Международная  научная конференция по переводоведению “Федоровские чтения”. СПб: Изд-во С.-Петербургского университета, 2000. – С.37-38.

30. Латышев Л.К. Курс  перевода. М.: Международные отношения, 1981. 247 с.

31. Латышев Л.К. Перевод:  Проблемы теории, практики и методики. М.: Просве-щение, 1988. 159 с.

32. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Пособие по переводу с английского языка на русский. М.: Высшая школа, 1973. 136 с.

33. Левицкая Т.Р., Фитерман  А.М. Проблемы перевода. М.: Международные  отно-шения, 1976. 205 с. 

34. Левицкая Т.Р., Фитерман  А.М. Теория и практика перевода с английского языка на русский. М.: Изд-во лит-ры на иностр.яз. 1963. 263 с.

35. Левый И. Искусство  перевода. М.: Прогресс, 1974. 397 с.

36. Лилова А. Введение  в общую теорию перевода. М.: Высшая  школа, 1985. 256 с.

37. Любимов Н.М. Перевод  – искусство. М.: Сов. Россия, 1977. 80 с.

38. Мендельсон М.О. Роман  США сегодня. М.: Сов. писатель, 1977. 400с.