Наименование профессий в сленге английского, русского и украинского языков

ВСТУП 

У пропонованій роботі розглядаються найменування особи за   її

професією або зайняттям у англійському та українському слензі, тобто одиниці типу:

• achnard ‘a taxi driver’. New York police slang, corrupting

‘Ahmed’ as an allusion to the preponderance of immigrants

among New York’s taxi-driving workforce US, 1997.

• acting Jack ‘a lance sergeant’. Korean War usage US, 1917.
• air monkey ‘a railway air-brake repairman’ US, 1946.
• aвторитет- а, ч.; крим. ‘Досвідчений злодій, який користується авторитетом у своєму середовищі, може впливати на інших  і здатний очолити злочинну групу.’
• aлгеброїд- у,ч.; шк..; жарт-ірон. ‘Учитель алгебри та геометрії.’
• aлкоголік- а, ч.; комп. ‘Програміст на мові Алгол. ’

Сленг – дуже живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою». Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння.

В. А. Хомяков у своїй книзі «Введение в изучение слэнга – основного компонента английского просторечия» вказав, що вперше термін сленг зі значенням ”language of low or vulgar type”(мова низького або вульгарного походження) був засвідчений у 1756 році [13].

Загалом, проблемою вивчення англійського сленгу займались такі вчені як: І.В. Арнольд, Дж. Бурк, Е. Патрідж, Т.А. Соловйова, С.Б. Флекснер та інші. Кожен з них досліджував сленг як такий і певні його особливості[2;15]. 

Об’єкт  дослідження – найменування особи за її професією, заняттям  в англійському та українському слензі.

Предмет дослідження – семантичні особливості НОП у англійському та українському слензі.

Мета дослідження – дослідити найменування осіб жіночого та чоловічого роду в слензі англійської та української мов.

Досягнення  мети передбачає вирішення наступних завдань:

1. дослідити історію розвитку терміну ‘сленг’;
2. проаналізувати наукову літературу з питань вивчення сленгу;
3. визначити поняття ‘сленг’, дослідити роль сленгу в мові;
4. спираючись на матеріал, дослідити найменування осіб за професією та заняттям;
5. скласти вибірку англійських та українських сленгових НОП, здійснити семантичну класифікацію англійських та українських сленгових НОП.

У роботі використовуються такі методи аналізу лексики як:

1) описовий  метод;

2) компонентний  аналіз;

3) кількісний  аналіз.

Перший  розділ - включає в себе опис походження сленгу як терміну, пояснення його як лексики обмеженого вжитку та його класифікація.

Другий розділ – містить характеристику англійських та українських сленгізмів НОП.

У висновках  наведені результати дослідження матеріалу.  
 
 
 
 

Розділ 1. Сленг як лексика  обмеженого вжитку

          

            1.1. Походження терміну ‘сленг‘;

Етимологія  терміну ‘сленг‘  – один із самих суперечливих і заплутаних питань в англійській лексикографії. Важкість розкриття походження терміну поглиблюється його багатозначністю та різноманітною трактовкою сленгу авторами словників та спеціальних досліджень.

Вперше  термін ‘сленг‘ зі значенням «language of a low or vulgar type»(мова низького або вульгарного походження) засвідчений в 1756 році; з 1802 року під цей термін підводять «The cant or jargon of a certain class or period»(кент або жаргон певного класу чи періоду).

Е. Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін ‘сленг‘ став загальноприйнятим значенням для ‘illegitimate‘ colloquial speech(нестандартна розмовна мова), тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди вульгарної мови, включаючи кент. Слід зазначити, що з терміном ‘сленг‘ не термінологічно вживати такі синоніми сленгу як арго, жаргон, кент. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше – до терміну арго[12; 3]. Як лінгвістичний термін, ‘сленг‘ відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстер, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг приведений з поясненням «low, vulgar, unmeaning language»(низька, вульгарна та нічого не означаюча мова). Показовим є те, що термін з`явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу.

 Ф. Гроуз в 1785 році ввів термін ‘сленг‘ як синонім для ‘кент‘ у свій знаменитий словник «низької» мови[6; 5].

Пояснивши “сленг” через “кент”, Ф. Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину ‘кентом‘ або сленгом‘. Словник Ф. Гроуза був дуже видатним та вважався еталоном, і, мабуть, тому інші всі автори словників «низької» мови стали пов`язувати сленг з кентом, як слова з одного ж і того джерела – таємної мови мандрівних бідняків – циган, тим паче, що в циганському ‘lingo‘(мові) було слово ‘сленг‘ . Ф. Гроуз не знайшов родового терміну для другої частини «низької» мови[6;15].

Циганська етимологія терміну ‘сленг‘ протрималась майже до кінця XIX сторіччя, вона дається і у відомому словнику Хоттена, де приводяться такі синоніми сленгу як gibberish (незрозуміла мова) – циганський жаргон, flash language(непостійна мова) – низька вульгарна мова. В кінці XIX сторіччя, коли зросла цікавість, сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов.

У XX сторіччі питання про етимологію цього терміну викликає більшу цікавість вчених. Виникають нові гіпотези, більш чи менш науково обґрунтовані, але так і не отримавши загального визнання.

 І.  В. Арнольд вказує, що сленг – включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові[2;32].

І. Р. Гальпєрін пропонує розуміти під  сленгом – той шар лексики  та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики[4;12].

Заслуговує  уваги думка М. М. Маковського  про діалектне зародження терміну  ‘сленг’, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвідчено і в циганському грабіжницькому арго.

В кінці XIX століття сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов.

Найбільш  вірогідною є гіпотеза Е. Патріджа, який вважає, що слово ‘slang’ співвідноситься з дієсловом to sling ‘кидати’ - to utter ‘вимовляти’.

Таким чином, етимологія терміну ‘сленг‘ зостається досі повністю не розкрита і представляє одну із таємниць англійської лексикографії. 

  1.2. Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку

Лексика (з грец. ‘lexicos’ – словниковий, словесний) – це сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів.

Існує формальна та неформальна мови. Лексика неформального стилю буде зазначатися в цій роботі, тому що саме до цього типу включають сленг.

М.А. Грачов та інші лінгвісти поділяють  всю лексику на літературну та нелітературну. До літературної лексики  відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Також існує нелітературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю[5;35].

  1.2.1.Професіоналізми – це слова, що використовуються невеликими групами людей, об’єднаних певною професією . Наприклад, ‘moonship‘ (космічний корабель) etc [4].

  1.2.2.Жаргонізми – соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, жаргон англійських льотчиків: everithing under control(все під контролем), etc .

  1.2.3.Арго – мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх . Наприклад, ‘sap‘ (дурень), ‘grapple‘ (змагатися) та інші.

В англійській  лексикології арго – таємні «мови» - жаргони зазвичай називають кент, в іспанській мові – херманія, в  німецькій – ротвелш, у французькій  – арго. Арго – це професійний  жаргон волоцюг, злодіїв, гангстерів та деяких інших суспільних груп (вуличних торговців тощо) [13].

  1.2.4.Вульгаризми – це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п.

Останнім  часом все більше вживається термін ‘сленг‘.

‘Сленг‘ – жаргонні слова або вирази; розмовний варіант тієї чи іншої соціальної або професійної групи.

Сленг – це слова, що часто розглядаються  як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті.

Сам термін ‘сленг‘ в перекладі з англійської мови означає:

1) мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;

2) варіант розмовної мови (в тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови.

Сленг складається зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися лише в окремих  соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер.

Деякі дослідники вважають, що термін ‘сленг‘ застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів, та стали якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови.

Сленгізми загального сленгу та «низькі» коллоквіалізми (два лексичних пласти з розмитими межами між ними) разом утворюють фрагмент загальнонаціональної лексики, який дослідники називають експресивним просторіччям. Цей фрагмент відноситься до стилістично знижених утворень в літературній мові. Він є функціонально-стилістичною категорією та визначається певною сукупністю стилістичних засобів розмовного варіанту літературної мови, займає проміжне положення між лексикою літературного стандарту та нелітературними формами мови.

Слід  зазначити, що лексичні засоби етико-стилістичної зніженості зазвичай мають оцінково-зневажливе вживання та загальну негативну експресію, однак якісно відмінну від непристойної: слова не сприймаються як вульгарні, а придають мові колорит фамільярності, хоча існують випадки, коли багато залежить від сфери вживання конкретного слова, що ускладнене соціальними значеннями, емоційним та стилістичним забарвленням, контекстом.

Нестандартні  елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність перш за все як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови що відображають в деякій мірі функціонально-стилістичне варіювання словникового складу національної мови. Дана варіативність відрізняється від варіативності арготизмів та жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають загальновживаність та етико-стилістична зниженість, що має за мету створення певного стилістичного ефекту.

1.3. Загальний  та спеціальний сленг

Проблематика  сленгу є предметом постійного наукового пошуку.

Суттєвим  кроком у вивченні питання ненормативної  лексики став доробок британського лексикографа Е.Патріджа. Е.Патрідж одним із перших порушив питання про статус сленгу. Він простежив культурно-історичні передумови динамічного розвитку неформального мовлення та популярності сленгу на північноамериканському континенті. Лексикографічна праця ученого, вперше опублікована понад 40 років тому, і надалі є актуальною, позаяк охоплює значну кількість лексичних одиниць англомовного світу, простежує етимологію більшості з них. Отже, Е. Патрідж і його послідовники Дж. Грінок та Г. Кіттрідж визначають сленг як існуючі в розмовній сфері досить неміцні, нестійкі, ніяк не кодифіковані, а часто й зовсім невпорядковані й випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального або професійного середовища. Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словника в розмовному мовленні в чисто стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для додання висловлюванню конкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а також ,щоб уникнути штампів, кліше, що досягається, як вважають ці дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як метафора, метонімія, синекдоха, літота, евфемізм.