Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2012 в 15:57, курсовая работа
Олександр Ірванець – яскравий представник сучасної української літератури, і видається дивним той факт, що мова його творчого доробку ще не була темою окремого лінгвістичного дослідження, саме тому тему нашої роботи ми вважаємо актуальною, крім того питання вивчення мови твору письменника є актуальним у сучасній методиці і у шкільному курсі української літератури.
1. Вступ…………………………………………………………………… ..3
2. Розділ І. Олександр Васильович Ірванець та його індивідуально-авторський стиль…………………………………………………………5
2.1. Ідіостиль письменника як поняття мовознавства та теорії літератури……………………………………………………………………. ...5
2.2. Олександр Ірванець та мистецьке угрупування «Бу-ба-бу»……….. 8
3. Розділ ІІ. Особливості мови творів Олександра Ірванця…………… 13
3.1. синтаксичні особливості творів;……………………………13
3.2. лексичні особливості творів письменника;..………………16
3.3. фонетичні особливості мови творів письменника………...21
4. Висновки………………………………………………………………….23
5. Список використаних джерел…………………………………………...24
«…Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин,
З тим оборзілим французьким хамлом!...»
(«Відкритий лист прем’єр-міністрові Канади Браянові Малруні та генерал-губернаторові Роману Гнатишину…» 1992 р.)
- вживання індивідуально-авторських неологізмів є однією з «родзинок» письменника. Вони надають мові його творів свіжого та оригінального звучання і, попри те. що є новими для реципієнта, легко ним сприймаються. Всі неологізми можна поділити на дві групи: перша група - слова, які, маючи своє якесь певне значення, набули нових відтінків і значень через авторську обробку за допомогою словотворчих афіксів, основоскладання двох повнозначних слів чи повнозначного слова та слова, запозиченого з іншої мови:
«Ой як же волику-сан подібна земля до пляцка
о скільки сенсей-круторогий на пляцку тім плутанини…»
(«Чумак Хокайдо»)
Друга група – власне авторські словотвори: турбація – віддієслівний іменник (дієслово турбувати), уживається в словосполученні «турбація мас», що має в собі звульгаризований підтекст; щабадабада – особливо оригінальна конструкція, створена за зразком своєрідного приспіву у пісні та шепоту. Цією конструкцією у своєму творі автор замінив певну утаємничену чи неважливу інформацію, можна навіть говорити про узагальнення інформації, яку письменник замінив цією конструкцією, з метою її більшої, скажімо так, всеохопності.
«… тобі тоді буде вже
вибач з жінками про таке не згадують
просто ми станемо старшими
себто досвідченішими і мудрішими
аж на цілих
щабадабада шабадабада… »
(«Короткий лист до Олесі (з циклу «Листи з Олександрії»)»)
- Використання діалектизмів та провінціалізмів регламентується ситуацією спілкування та ситуацією дії твору. Автор, попри широке використання в своєму доробку всіх пластів лексики. намагається уникати діалектизмів.
- Використання фразеологічних одиниць в мові поетичних творів письменника обмежено вживанням паремії – прислів’їв та приказок:
«… Робили, аж ввіходили у раж…»
(«До питання про категорію часу»)
« Людина родиться для щастя,
Як птах для польоту»
(«Урок ІІ (цикл «Уроки класики»)» 1992 р.)
Отже, зауважимо, що Олександр Васильович Ірванець в своїх поетичних творах використовує досить багато пластів лексики з найрізноманітніших сфер вживання. Мова його творів багата на слова з мови суржику, на запозичення з інших мов (переважно з російської мови, що, знову ж таки, пов’язано з суржиком ), вульгаризмами, словами, що вжиті в зменшено-пестливій формі, діалектизмами та провінціалізмами, різноманітними фразеологічними одиницями.
2.3. Фонетичні особливості мови творів письменника
Олександр Васильович Ірванець є майстром у справі застосування фонетичних засобів у мові своїх поетичних творів.
- Використання співзвучних слів можна вважати своєрідною «фішкою» автора. Співзвуччя в авторському стилі змушують читача мислити, вводять у світ літературної гри. Науково доведено, що на засвоєння тексту, що складається зі слів, які звучать дуже схоже, людський мозок витрачає більше часу, тож, можемо припустити, що письменник таким чином не просто «грає» з читачем. а й змушує його більш вдумливо читати:
«… тобі тоді буде вже…»
(«Короткий лист до Олесі (з циклу «Листи з Олександрії»)»)
«… На всі інтелігентненькі легеньки
З лобів затерпло витирали піт…»
(«До питання про категорію часу»)
- Асонанс та алітерація є чи не найбільш яскравим показником авторської майстерності. Досягти того, щоб твір звучав мелодійно та, при цьому і значеннєво і фонетично обіграти в ньому ідею письменнику вдається, якщо можна так сказати, легко. Залежно від ідеї, настрою твору, він звучатиме чи то грізно:
«…Ви там не панькайтесь, пане Гнатишин,
З тим оборзілим французьким хамлом!...»
(«Відкритий лист прем’єр-міністрові Канади Браянові Малруні та генерал-губернаторові Роману Гнатишину…» 1992 р.)
чи то мелодійно-меланхолійно:
«Ой як же волику-сан подібна земля до пляцка
о скільки сенсей-круторогий на пляцку тім плутанини…»
(«Чумак Хокайдо»)
чи то елегійно:
«… тобі тоді буде вже
вибач з жінками про таке не згадують
просто ми станемо старшими
себто досвідченішими і мудрішими
аж на цілих
щабадабада шабадабада… »
(«Короткий лист до Олесі (з циклу «Листи з Олександрії»)»)
Загалом же, відмітимо, що мова творів Олександра Ірванця дуже багата і різноманітна та заслуговує більш прискіпливого та детальнішого дослідження в дипломній роботі, магістерському чи кандидатському дослідженні.
ВИСНОВОК
Різноманітність тем і парадоксальність їх вирішення, афористичність фраз і філігранність мови, ритмомелодика, простота форми і неоднозначність змісту дають підстави стверджувати, що Ірванець Олександр є поетом еліти. А карнавальність у його поезії посідає тільки чітко визначене автором місце і виконує певну, вказану автором, роль.
Олександр Ірванець в своїх творах використовує досить значний общир синтаксичних засобів, серед яких - риторичні конструкції (оклики та звертання) плакатно-агітаційного характеру, нехтування знаками пунктуації, використання вставних і вставлених конструкцій (переважно з метою надання іронічного забарвлення за допомогою повідомлення чи відтінку емоції), нехтування структурою строфи заради смислового та/чи інтонаційного виділення поданої інформації, витворюючи таким чином, свій неповторний авторський стиль.
Олександр Васильович Ірванець в своїх поетичних творах використовує досить багато пластів лексики з найрізноманітніших сфер вживання. Мова його творів багата на слова з мови суржику, на запозичення з інших мов (переважно з російської мови, що, знову ж таки, пов’язано з суржиком ), вульгаризмами, словами, що вжиті в зменшено-пестливій формі, діалектизмами та провінціалізмами, різноманітними фразеологічними одиницями.
Удало послуговується автор у своїх поетичних творах і фонетичними прийомами організації твору, серед яких найяскравішими можна вважати використання співзвучних слів, асонанс та алітерацію.
Загалом же, зважимо, що мова творів Олександра Ірванця дуже багата і різноманітна та заслуговує більш прискіпливого та детальнішого дослідження в дипломній роботі, магістерському чи кандидатському дослідженні.
Список використаних джерел
1. Бойко Н.І. Структурно-семантичні особливості професійно-термінологічної лексики у мові художньої прози// Мовознавство. – 1984. - № 1.
2. «Бу-Ба-Бу»(Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): Вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка / Авторський проект, упоряд., бібліограф. відомості та прим Василя Габора. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – 392с.
3.Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. – Х.: 1958. – 187 с.
4. Волчанська Г.В. Вставні конструкції у малій прозі Володимира Винниченка// Наукові записки. – Випуск 62. – Серія: Філологічні науки (літературознавство, мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В.Винниченка, 2005. – С. 204-208
5. Жан Ж. Знаки и символы. – М. – 2002. – 205 с.
6. Кузан В. Я – ніхто, або Пророцтва перманентного песиміста// http://maysterni.com/
7. Літературознавчий словник-довідник// Р.Т.Громяк, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752с.
8. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник для філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Вища школа, 2003. – С.431-453
9. Павлюк Л.С. Знак, символ. міф у масовій комунікації. – Львів: ПАІС, 2006. – 120 с.
10. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Наукова думка, 1993. – 248 с.
11.Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. – К.: Наукова думка, 1991. – 140 с.
12. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за ред. І.К.Білодіда. – К.: Вид-во ін-ту мовознавства Академії наук УРСР, 1973. – 486 с.
13. Теорія і практика Лінгвістичного аналізу художнього тексту. – Тернопіль: Лілея, 1997. – 172 с.
14. Устенко Н.В. Семантко-стилістичні особливості функціонування фразеологізмів у мвіхудожніх творів В.Виннниченка// Наукові записки. – Випуск 62. – Серія: Філологічні науки (літературознавство, мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В.Винниченка, 2005. – С.251-256
15.Франко І. Я. Михайло Старицький // Твори: В 20 т. — К., 1995. — Т. П.
16. Харчук Роксана «Бу-Ба-Бу» як синонім свободи// 11.01.2008 – 18:07 [Інтернет-ресурс]: http://litakcent.com/2008/01/
17.http://uk.wikipedia.org/wik
2