Мистецька проблематика у творі О. Уайлда "Портрет Доріана Грея"

Вступ

Оскар Уайльд є письменником, який дав початок художньому напрямку, яке носить назву - естетизм.

Естетизм - це літературний напрям, найбільш яскраве проявившее себе в англійській літературі. Естетизм грунтується на філософській ідеї «чистого мистецтва» і «мистецтва заради мистецтва». Головне завдання художника - пошук краси. Краса зведена в абсолют, і позбавлена ​​морального початку. Художник заради краси і мистецтва готовий пожертвувати багатьом, в тому числі і життям. Естет в мистецтві створює твір для обраних, здатних насолоджуватися мистецтвом і ставити його вище за життя. Реальність в ієрархії цінностей займає останнє місце, а мистецтво створюється заради його самого. Естетична цінність твору мистецтва незмірно вище цінності життя і навколишнього світу.

Протягом свого життя і діяльності в сфері літератури, Уайльд вихваляє силу краси, хоча всі його твори - є виключно хвальбою чесності і моральності.

Цей парадокс особливо чітко спостерігається в його романі, хоча центральне місце все ж тут займає інша тема.

Цей твір, перш за все про силу мистецтва, про велику жертву заради мистецтва, про поняття моральності та її зв'язку з мистецтвом.

Не тільки за часів Оскара Уайльда, коли естетизм був відомий, але і зараз «Портрет Доріана Грея» займає далеко не останнє місце як кращий роман про всі аспекти мистецтва і вченні про прекрасне.

У зв'язку з цим необхідно вирішити так званий питання «чистого мистецтва». Що ж, на думку письменника, було тим самим щирим, чистим мистецтвом? І як це виражається в романі, за допомогою яких сюжетних ходів і образів.

Об‘єктом дослідження являється роман «Портрет Доріана Грея» О. Уайльда.

Предмет дослідження – прояв естетизму, мистецької проблематика у романі О. Уайльда «Портрет Доріана Грея».

Мета дослідження – дослідити, що твір О. Вайльда «Портрет доріана Грея» є підтвердженням естетизму його автора.

На даному шляху дослідження виникає ряд завдань, а саме: • розглянути творчий шлях письменника та його особливості мистецької проблематики у романі «Портрет Доріан Грея» . • простежити життєвий і творчий шлях головного героя як прояв духовної деградації особистості через сповідування хибних ідей ; • розкрити образи головного героя ; • дослідити, що філософія насолоди не може заповнити духовний світ людини

Методи дослідження

Під час дослідження проблеми були використані теоретичні методи: пошук та аналіз потрібного матеріалу, аналіз і синтез вивченої інформації, систематизація дослідженого та його узагальнення.

1. Біогафічні та історичні дані

1.1 Характеристика літературної епохи за життя о. Уайльда

Епоху, коли творив О. Уайльд (1859 –1900), часто називають fin de siecle – кінець століття. За наших днів це французське словосполучення знову потрапляє до літературного вжитку, хоч між нами й тим «кінцем століття», пролягає така довга дистанція. Проте, мають, очевидно рацію, ті культурологи, які знаходять підстави для порівняння нинішньої fin de siecle з попереднім. І там, і тут – серйозні злами в соціальній історії та її розумінні, зіткнення консервативних традицій з декларативним ультрановаторством, ускладненість історико-культурного процесу, в якому сучасникам нелегко буває відрізнити вічне від одноденного, цінне від гучного, істину від її імітації.[10; 97] Може, нам варто уважніше придивитися до деяких культурних явищ тієї доби, щоб адекватніше зрозуміти наше строкате сьогодення?

Про погляди Уайльда на літературу і мистецтво написано мабуть, неменш, ніж про його художню спадщину. На основі дослідженого матеріалу можно стверджувати, що причиною цього є не тільки своєрідність літературно-естетичних позицій, але й сама форма виразу. Уайльд був схильний до парадоксальної афористичності у самовислові та оформленні своїх суджень і його блискучі парадокси, які приваблювали ще сучасників письменника, надовго пережили естетизм як літературну течію. Власне естетизм як історико-літературний феномен має в англійській культурі досить точне датування : 80 – 90-ті роки минулого століття. Перелічуючи основні принципи цієї течії, одразу ж, як правило, згадують, що британські естети сповідували культ «чистого мистецтва» і найвище місце на своїй шкалі цінностей відводили могутній красі.

В тім, ще один з попередників цієї течії Джон Раскін, ставив красу вище над усе, але, на відміну від свого вчителя, молодші естети викорінювали з поняття краси будь-який етичний зміст, підкреслюючи байдужість справжнього мистецтва до будь-якої моралі.

1.2 Життя та творчість Оскара Уайльда

Принцом Парадоксом називали англійського письменника Оскара Уайльда ще за життя. Парадоксальним є вже те, що донині в різних англійських виданнях співіснують дві дати народження Уайльда Оскара Фінгала О'Флаерті Уїлса: 1854 та 1856 рік. Ще підлітком Оскар мав власний погляд на все, що його оточувало, мужньо демонстрував свою позицію, навіть якщо вона суперечила загальновизнаній.

Навчаючись у дублінському коледжі, дванадцятирічний хлопчик зневажливо ставився до улюбленої гри ровесників — футболу. У святкові дні носив високий циліндр на своїх дівочих кучерях, що також викликало непорозуміння з однокласниками.

Народжений в інтелігентній ірландській родині (батько — відомий лікар,мати — письменниця), Уайльд змалку прагнув до вишуканого стилю в усьому. «Добре зав'язана краватка — перший у житті серйозний крок», — це тільки один із численних його афоризмів, що завжди мали іронічний підтекст.[4; 286]

Закінчивши у 1878 році Мадлен-коледж, Оскар Уайльд віддається творчості. «Найбільша праця для творчої уяви митця — створити перше самого себе, а тоді вже свою публіку», — стверджує Уайльд. Лондон наповнюється чутками про естетизм Уайльда. «Апостол естетизму», «естет» це стало начебто його професією, визначенням його громадського статусу. Та й одягався він відповідно: оксамитовий, золотистого кольору піджак, бриджі, чорні довгі панчохи, вільну сорочку з відкладним коміром пов'язував бантом, часто мав квітку у руках, носив каштанові кучері до плечей — так не було прийнято у доброчинних англійців. Навколо його естетизму завжди панувала атмосфера якогось легкого скандалу. Він начебто умисне дбав про те, щоб зробити із своєї «релігії краси» комедію. Розповідають, наприклад, що, обурений неестетичним лахміттям жебрака, якого Уайльд постійно бачив за вікном, він поїхав з цим нещасним до найкращого кравця й одягнув його за останньою модою, а потім позначив місця на новому одязі, де треба було прорізати дірки і зробити симетричні, гармонійні плями.

Оскар Уайльд любив поезію Верлена, але, побачивши самого поета, відмовився від знайомства з ним, бо зовнішність Верлена не сподобалася йому.

Одружився Уайльд з красивою донькою дублінського адвоката — Констанцією Ллойд. Будиночок на Тайт-стріт, де мешкало подружжя, було обставлено з великим смаком (на думку естетів, бо справжнім вікторіанцям він вважався дещо дивним). Улюбленим заняттям Уайльда було показувати своїм гостям дружину, щомісяця вбрану в інший костюм: грецький, середньовічний, старовенеціанський, голландський. То був період ніжного подружнього кохання. Оскар майже не виходив з дому, а якщо відлучався на кілька годин, надсилав дружині листа і квіти.

Блискуче знання античного світу відкрило юнакові двері до аристократичного Оксфорду. Лекції з мистецтва тут читав філософ Джон Рескін, який натхненно розповідав про красу — й ту, що існує в природі. Джон Рескін мав великий вплив на Оскара Уайльда, однак він пішов своїм шляхом. Його вчитель із запальністю біблійного пророка відстоював правду й етичну чистоту мистецтва. Уайльд же відривав естетику від етики і заперечував зв'язок мистецтва з мораллю: «Закони мистецтва не збігаються із законами моралі», «Естетика вища за етику!»[6; 20]

Крім того, як зазначав Уайльд, на його творчість мали вплив Едгар По,Шарль Бодлер, Теофіль Готьє, Стефан Малларме, Жоріс Карл Гюїсманс. Цих видатних і художників об'єднували неприйняття буржуазного прагматизму, зацікавленість особистістю людини, її духовним світом, уболівання за справжнє мистецтво і його творців, прагнення зберегти традиційні уявлення про гуманізм. [16]

1.3 Літературна спадщина Оскара Уайльда

Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна: першими значними творами його були «Вірші», збірки казок «Гранатова хатина». [14] У 1881 p. вийшла друком перша збірка його поезій. Проте, з 1882 по 1888 рр., щоб здобути кошти на утримання сім'ї, займається здебільшого журналістською працею: редагує дамський журнал «Жіночий світ» (англ. Woman's World), часопис «Драматичне рев'ю» (англ. Drama Review). У 1888 p. вийшла друком збірка казок «Щасливий принц» (англ. The Happy Prince and Other Stories) .               1891 p. позначився збіркою «Злочин лорда Артура Севіля» та інші оповідання" (англ. Lord Arthur Savile's Crime and Other Stories), що вийшла друком, та оприлюдненням, як і критичних праць «Задуми» (англ. Intentions)), «Занепад неправди» (англ.The Decay Of Lying: An Observation), «Критик як художник» (англ. The Critic As Artist), «Душа людська при соціалізмі» (англ. The Soul of Man under Socialism), так і єдиного роману «Портрет Доріана Грея» (англ. The Picture of Dorian Gray) — тепер найбільш уславленого його твору, який після публікації приніс доволі неслави: скандал, процес, суд і дворічне ув'язнення за моральні збочення. Знову власною тезою-підсумком пролунали, гіркі слова виданої анонімно «Балади Редінзької тюрми» (англ. The Ballad of Reading Gaol, 1898): «Коханих убивають всі».[9; 147]               Успіх і визнання принесли автору його п'єси «Віяло леді Віндермір» (англ. Lady Windermere's Fan, 1892), «Жінка, не варта уваги» (англ. A Woman of No Importance, 1893), «Ідеальний чоловік» (англ. An Ideal Husband, 1895). І все ж кращою вважається п'єса «Як важливо бути поважним. Легковажна комедія для серйозних людей» (англ. The Importance of Being Earnest, 1895).

Сучасна література не подобалася Уайльдові саме тому, що була надто наближена до дійсності й перетворювалася на копію реального життя. Творчість, же, на його думку,— це мистецтво брехні (тобто вигадки). Занепад брехні Уайльд і вважав головною вадою творів своїх сучасників. Відкидаючи принципи натуралізму і реалізму в мистецтві, Уайльд протестує не стільки проти цих художніх напрямів, скільки проти монотонної, безбарвної, потворної, непоетичної, антиестетичної дійсності, яка не заслуговує на те, щоб бути відображеною митцем. При цьому Уайльд високо цінував реалізм таких великих майстрів, як Діккенс, Теккерей, Бальзак, Достоєвський, хоча і розумів їхню творчість по-своєму.

У 1900 році Оскар Уайльд помер. Його поховали на бідному паризькому цвинтарі. У 1909 році завдяки клопотам друга письменника Роберта Росса прах Уайльда було урочисто перенесено на кладовище Пер-Лашез, а над могилою встановлено величний пам’ятник. [16]

2. «Портрет Доріана Грея» Мистецька проблематика в романі

2.1 Історія створення роману «Портрет Доріана Грея»

Як же з’явився цей роман? «Портрет Доріана Грея» дослідники називають одним із найбільш загадкових творів Оскара Уайльда. Все — від історії його створення до провідної ідеї, яку автор втілив у своїх образах — викликало подив сучасників і суперечки дослідників. Однак роман цей справедливо вважають яскравою пам'яткою декадентської доби.

Оглядаючи творчий і життєвий шлях письменника, ми намагалися довести, що така творча особистість, якою постав Оскар Уайльд на арені світової літератури, попри всю свою неповторну індивідуальність, могла з'явитися лише в певну, декадентську, добу. Характеризуючи роман «Портрет Доріана Грея», спробуємо показати, як естетичні і світоглядні принципи декадансу, втілені у романі, виявили і неповторну індивідуальність письменника.

Відомо, що О. Уайльд написав «Портрет Доріана Грея» на замовлення одного американського журналу. Написав у рекордно короткий строк — трохи більше ніж за два тижні, бо уклав парі, що здатен створити роман саме у такий термін. У липні 1890 р. роман опублікували в американському журналі «Ліппінкотс Манслі Мегазін». Журнальна публікація «Портрета Доріана Грея» мала широкий резонанс, і письменник вирішив видати твір окремим виданням, доопрацювавши окремі глави, аби зробити твір «вагомішим», тобто більшим за об'ємом, бо в англійській літературі того часу склалися певні традиції щодо роману. Саме для цього окремого видання О. Уайльд написав і відому «Передмову», що складається з 25 афоризмів. В афоризмах у парадоксальній формі була викладена естетична теорія О. Уайльда. У квітні 1991 р., набувши нового вигляду, роман вийшов окремою книжкою.

2.2 Своєрідність жанру роману

За формальними ознаками «Портрет Доріана Грея» — «роман виховання». Адже О. Уайльд викладає історію Доріана Грея, який «вибудовує» власне життя, втілюючи певні ідеї. Але фактично «Портрет Доріана Грея» — моральна притча про молоду людину, яка ставиться до життя як до експерименту і нехтує загальнолюдськими нормами моралі. Це допомагає усвідомити композиція твору, яка будується, як властиво притчі на зразок параболи: рух сюжету відбувається наче по кривій лінії розпочинаючись і завершуючись одним предметом, у середині -віддаляючись до зовсім іншого.