А
я буду собі тихо
Коротати
милий вік,
Так
мине мене все лихо –
Щасний
буду чоловік.
В
поезії відчувається вплив фольклору.
Вона стала популярною піснею-романсом
і ввійшла до рукописних збірок народних
пісень ще у XVIII столітті.
Як
і в філософських трактатах, у
піснях Г. Сковорода висловлює своє
бачення сенсу життя – щастя залежить
від мудрого поводження в злагодженому
єднанні людини з природою. Саме цей мотив
звучить у вірші «Всякому
городу нрав і права». Автор шикує в
один ряд усіх, кого засуджує, – здирників,
бюрократів, пияків, розпусників, підлабузників,
ледарів. Це пани, що безупинно стягають
поля, що обманюють трудящих, чиновники
та юристи, що зловживають своїм становищем,
багачі, у яких «дім, як вулик, гуде від
гуляк».
На
противагу моралі паразитів герой
твору думає не про маєтки й
чини, а про те, щоб жити мудро,
не заплямити совісті, померти «з ясним
розумом». Тільки той, в кого чиста совість,
не боїться смерті, перемагає її.
Скептик
від природи Сковорода, стикаючись
з неправдою і злом, ставав гнівним
і непримиренним критиком людських
вад і пороків. Про це йдеться
у вірші «Di libertate» («Про
свободу»). З вини людей суспільне життя
стало нерозумним у пришло до цілковитого
занепаду. Великий гуманіст жив сподіваннями
на майбутнє, де не буде «рабського іга»,
«тяжкої роботи», нічого «зложадного»,
«хамського». Ось чому він так прославляє
волю та її мудрого оборонця, борця за
визволення з-під чужоземного гніту, славного
Богдана Хмельницького.
Що
є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть,
неначе воно золотеє?
Ні
ж бо не злотне: зрівнявши все
злото,
Проти
свободи воно лиш болото.
О,
якби в дурні мені не пошитись,
Щоб
без свободи міг я лишитись.
Слава
навіки буде з тобою,
Вольності
отче, Богдане-герою!
У
вірші «Кто серцем
чист і душею» Григорій Сковорода висловлює
свою мрію про красу вільної творчої праці
як основи чесного, справедливого, корисного
людям життя, уславлює мир між народами
та гнівно засуджує загарбницькі війни.
Залишив
Сковорода, крім поетичної збірки «Сад
божественних пісень…», окремих віршів
і притч, ще й прекрасну збірку прозових
байок.
Протягом
1769-1774 рр., перебуваючи поблизу Харкова,
в селі Бабаях, Сковорода написав
30 байок, які вклав у збірочку
під назвою «Байки
харковскія». Це була перша збірка байок
в українській літературі. Григорій Сковорода,
по суті, започаткував цей жанр в Україні.
Свою
сатиру він спрямовує на викриття
суспільних вад – викриває кар’єризм,
самодурство панства, чиношанування,
жадобу наживи, самохвальство, підносить
людський розум і громадську гідність.
Байки
Г. Сковороди дуже лаконічні. Складаються
вони з двох частин: сюжетної і дидактичної.
Перша частина – це коротка
розповідь про якийсь випадок, часто
– діалог, розмова персонажів, а
друга – мораль, повчання, або, як
назвав її сам Сковорода, – «сила». Ця
частина інколи в кілька разів більша
від розповідної. Це цілий філософський
трактат, повчання автора.
У
байці «Бджола і
Шершень» Шершень дорікає Бджолі, що
вона «така дурна», адже добре знає, що
мед у неї забере людина, і все одно «не
перестає робити дурниці – збирає мед».
Бджола відповідає, що вони збирають мед
тому, що «для цього народжені», для них
сам процес збирання меду «незрівнянно
більша радість від споживання його».
Цього Шершень збагнути не може. Наприкінці
байки алегорія розкривається: «Бджола
– це символ мудрої людини, яка у природженому
ділі трудиться. Шершень – це образ людей,
котрі живуть крадіжкою чужого» і ведуть
життя паразитичне, у розкошах. Ідея байки:
праця повинна стати для людини природною
потребою, «найсолодшою поживою». А паразитів
на зразок Шершня в суспільстві не повинно
бути. У праці людина відчуває радість
буття, а в безділлі вона деградує.
Цікава
байка «Зозуля та
Дрізд». У ній оспівано постійну працю
як зміст життя. Дрізд сам вигадує, пильнує
і навчає своїх дітей – не так, як Зозуля,
котра нудьгує і ніяк не може зрозуміти,
чому їй нудно. Дрізд пояснює: «Так ти ж,
пані, тільки те і робиш, що, підкинувши
в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце
перелітаєш, співаєш, п’єш та їси». Мораль
цієї байки така: «Співати та їсти – не
робота, а лише крихітний хвостик з головного,
призначеного нам діла. А хто для того
їсть, п’є та співає, щоб охочіше після
відпочинку взятися до роботи як до покликання
свого, тому ніколи не нудьгувати… і се
про нього приказка: «Добрій людині щодня
свято». Наприкінці узагальнення: «…немає
нічого солодшого, як спільна для нас усіх
робота. Щасливий той, хто поєднав любе
собі заняття із загальним. Воно є справжнє
життя».
Пісні
та фабули
- De libertate
- Fabula
- Fabula de Tantalo
- Фабула
- Разговор о премудрости
- Все лице морщиш, печалей
всегда ты
- Похвала астрономіи
- О delicati blanda etc
- In natalem Jesu
- Est quaedam maerenti flere voluptas
- Quid est virtus?
- Epigramma
- Similitudines ex Virg(ilio) 2 Aeneid(a)e
- In natalem Basilii Tomarae
- In natalem Bilogrodensis episcopi
- De sacra caena, seu aeternitate
- De umbratica voluptate
Басни
Харьковскія
- Басня 1. Собаки
- Басня 2. Ворона
и Чиж
- Басня 3. Жаворонки
- Басня 4. Голова
и Тулуб
- Басня 5. Чиж
и Щиглик
- Басня 6. Колеса
часовіи
- Басня 7. Орел
и Сорока
- Басня 8. Голова
и Тулуб
- Басня 9. Мурашка
и Свинья
- Басня 10. Двѣ
Курицы
- Басня 11. Вѣтер
и Філософ
- Басня 12. Оселка
и Нож
- Басня 13. Орел
и Черепаха
- Басня 14. Сова
и Дрозд
- Басня 15. Змія
и Буфон
- Басня 16. Жабы
- Басня 17. Два
цѣнныи
камушки: Алмаз и Смарагд
- Басня 18. Собака
и Кобыла
- Басня 19. Нетопыр
и два птенца - Горлицын и Голубинин
- Басня 20. Велблюд
и Олень
- Басня 21. Кукушка
и Косик
- Басня 22. Навоз
и Алмаз
- Басня 23. Собака
и Волк
- Басня 24. Крот
и Линкс
- Басня 25. Лев
и Обезьяны
- Басня 26. Щука
и Рак
- Басня 27. Пчела
и Шершень
- Басня 28. Оленица
и Кабан
- Басня 29. Старуха
и Горшечник
- Басня 30. Соловей,
Жаворонок и Дрозд
Трактати.
Діалоги
- Убуждшеся
видѣша славу его (1765-1766)
(Прокинувшись, побачили славу Його)
- Да лобжет
мя от лобзаній уст своих! (1765-1766)
(Хай цілує мене поцілунками уст своїх!)
- Начальная
дверь ко христіанскому добронравію (1766)
(Вступні двері до християнської добронравності)
- Наркісс.
Разглагол о том: узнай себе (1767)
(Наркіс. Розмова про те: пізнай
себе)
- Симфоніа,
нареченная Книга Асхань о познаніи самого
себе (1767) (Симфонія, названа
Книга Асхань , про пізнання самого себе)
- Бесѣда,
нареченная двое, о том, что блаженным
быть легко
- Бесѣда
1-я, нареченная Observatorium (СІОН)
- Бесѣда
2-я, нареченная Observatorium Specula (еврейски -
Сіон)
- Діалог, или
разглагол о древнем мірѣ (1772)
(Діалог, або розмова про давній світ)
- Разговор
пяти путников о истинном щастіи в жизни
[Разговор дружескій о душевном мирѣ(Розмова
п'яти подорожніх про істинне щастя в житті)]
(1773-1774) pdf, 500 kb
- Кольцо
(Кільце. Дружня розмова про душевний світ) (1773-1774)
- Разговор,
называемый алфавит, или букварь мира
(Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу)
(1774)
- Книжечка,
называемая Silenus Alcibiadis, сирѣчь Икона Алківіадская
(Израилскій змій)
- Книжечка
о чтеніи священн[аго] писанія, нареченна
Жена Лотова
- Брань архистратига
Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим
- Пря бѣсу
со Варсавою
- Благодарный
Еродій (Вдячний Еродій)
- Убогій Жайворонок
(Вбогий Жайворонок)
- Діалог. Имя
ему - Потоп зміин
4. Вплив Сковороди
на сучасників
Григорій
Сковорода мав величезний вплив
на своїх сучасників і на дальше
українське громадянство, і то не тільки
своєю етичною наукою, а головним
чином своїм життям, в якому слово ніколи
не розходилося з ділом: його вчення було
в повній згоді з його життям. Щоб оцінити
цей вплив, як писав С. Єфремов, «досить
буде сказати, що сучасники
бачили в ньому «мандровану
академію» і його самого
вважали вартим за університет;
досить сказати, що коли
треба було тоді знайти
в Україні ідейну, чесну
та чисту людину, шукали
її між «сковородинцями»,
тобто учнями цього
чудного чоловіка та
прихильниками його
науки. І навіть перший
на території України університет
Харківський
не дурно постав на Слобідській
Україні,
де найбільше жив і навчав
Сковорода... Жертви
на новий університет,
після заклику і «драматичних
жестів» Каразина (р. 1802).
посипались головним
чином од учнів Сковороди,
знайомих та приятелів
його, і тих жертв зразу
ж набралось на велику,
як на той час, суму - 400.000
карб. Впливу од Сковороди
безперечно зазнав і
батько нового українського
письменства Котляревський,
і батько української
повісти Квітка»... (Іст. укр. письменства,
І, ст. 255).
Невважаючи
на те, що творів Сковороди не друкувалося,
вони ширилися через переписування.
«Сковороді не треба
було шукати читачів, -
вони його шукали: в
нього знаходились такі
гарячі прихильники
і пропаґатори, що навіть
через газети сповіщали,
закликаючії до себе
охочих читати твори
українського філософа...
Ці твори заходили й
під сільську стріху:
Згадаймо Шевченкову
згадку з дитячих літ:
Зроблю
Маленьку книжечку.
Хрестами І візерунками
з квітками Кругом
листочки обведу Та
й списую Сковороду, Або
«Три царіє со дари»...
Як
бачимо, Сковорода
стоїть тут поруч
дуже популярних творів
напівнародної музи,
і, справді, багато псалмів
його й тепер ще
співають сліпці та
лірники, не знаючи й
не відаючи нічого
про автора...» (там же).
За
спогадами друзів і близьких, Лев Толстой
в останні роки життя неодноразово говорив
про те, що щиро заздрить мандрівному філософу
з Чорнух і мріє піти з життя так само тихо,
гордо і достойно. І хто це - Л. Толстой,
для якого не існувало авторитетів, який
відкидав, наприклад, як він писав, «уявну
велич Шекспіра»!