Давньоруські літописи книжкові пам’ятки

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Декабря 2011 в 20:15, реферат

Описание работы

Літописи як джерело відносно добре вивчені. Традиції дослідження давньоруських літописів закладені ще у XVIII ст. російським ученим німецького походження А. Шльоцером, який у 1767 р. першим видав найдавніший Київський літопис за Радзивилівським списком. У XIX— XX ст. ці традиції були розвинуті у працях російських і українських учених — М. Костомарова, О. Шахматова, М. Грушевського, І. Франка, Д. Лихачова, М. Дашкевича, Л. Черепніна, В. Пашуто, О. Бевзо, М. Котляра, Л. Махновця та багатьох інших. Хоча давньоруським літописам присвячена величезна кількість наукових праць, на сьогодні з погляду культурології розглянуті не достатньо

Содержание

Вступ 2
1. Давньоруські літописи, як книжкові пам’ятки. 3
1.1. Повість минулих літ (Повість временних літ). 7
1.2. Київський літопис 11
1.3. Галицько-Волинський літопис 13
2. Українські та білоруські літописи XV-XVII ст. 15
3. Козацькі літописи 18
Висновки 21
Література .22

Скачать полностью (54.32 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Работа содержит 1 файл

реферат.doc

— 217.50 Кб (Скачать)

      — найповніше збереглися чотири групи літописів: київська, галицько-волинська, новгородська і володимиро-суздальська. Їх аналіз дозволяє стверджувати наявність літописної традиції у Києві, Новгороді, Чернігові, Переяславі Руському, Галичі, Володимирі Волинському, Ростові, Суздалі, Володимирі на Клязьмі;

      — характерною особливістю давньоруського обласного літописання був нерозривний його зв'язок із київською традицією історичної писемності, яка знайшла свій класичний вияв у "Повісті минулих літ";

      — давньоруське літописання нагадує велетенське вікове дерево, коріння якого глибоко проросло в київський духовний ґрунт, а потужний стовбур розгалузився рясними гілками по усіх давньоруських землях.

Література: 

  1. Багалій Д. Нарис української історіографії. К.,1925, Вип. 2.
  2. Галицько-Волинський літопис Львів, 1994. С. 3-168.
  3. Грушевський Михайло. Найдавніша Київська літопись //Історія Украіни-Руси. У 12 т. К, 1991. Т 1.С. 579-601.
  4. Дзира Я.І. Самійло Величко та його літопис // Історіографічні дослідження в Українській РСР. К., 1971.
  5. Лаврентьевская летопись //Полное собрание русских летописей. М., 1962. Т 1.
  6. Луценко Ю. Літопис Г.Грабянки в працях дожовтневих дослідників // Рад. літературознавство. 1988. N 8. 
  7. Драгоманов М. Вибране. К., 2008.
  8. Иконников В.С. Опыт русской историографии. К., 2008. Т.2. Кн.2. 
  9. Истрин В, М. Хроника Георгия Амартола. — Петербург, 1920, т. 1, с. 9
  10. Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис XIII ст. — К., 2003, с. 73.
  11. Крекотень В. Сказання про війни козацькі та його автор // Київ. 986.
  12. Летопись Самоила Величка. К., 1851. Т.2. 
  13. Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX віку). К., 2009. 
  14. Мишанич О.В. Українська література другої половини XVIII ст. і усна народна творчість. К., 2009.
  15. Летровський М.Н. Нариси з історії України. К., 2007. 
  16. «Повесть временных лит», ч. 1, с. 9.
  17. Рыбаков Б. А. Древняя Русь..., 2008 г. 217 с.
  18. Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. — К., 1970, с. 93—102.
  19. Толочко П. П. Древний Киев, с, 202— 204.
  20. Шевчук В. Самійло Величко та його Літопис // Величко Самійло. Літопис. К., 2010, Т.1.

Информация о работе Давньоруські літописи книжкові пам’ятки