Шпаргалка по "Охране труда"

30. Види вібрацій, їх параметри та вплив на організм людини  
Вібрація [лат. vibratio] - коливання, тремтіння. Вібрація -- це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс. Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч). Часто вібрації супроводжуються почутим шумом. Вібрація впливає на: - центральну нервову систему; - шлунково-кишковий тракт; - вестибулярний апарат; - викликає запаморочення, оніміння кінцівок; - захворювання суглобів.  
Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання -- вібраційну хворобу. Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими: 1. Частота, Гц 2. Амплітуда А, м. 3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с. 4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с. 5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб. 6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.  
Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою - резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця. Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками. Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv;

31. Нормування вібрацій та загальні методи захисту  
У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи: 1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень: - підвищення точності опрацювання деталей; - оптимізація технологічного процесу; - поліпшення балансування. 2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи): - вибродемпфірування (пружинні віброізолятори). Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів: - загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни; - одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин. До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі). Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками. Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є: Середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv. По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот. Віброскоп – прилад для вимірювання вібрацій.

32. Вплив електромагнітних полів на людину методи захисту від електромагнітних  
полів.  
Під впливом ЕМП та випромінювань спостерігаються загальні слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад, головний біль, біль в ділянці серця. З'являється роздратування, втраті, зростає тривалість мовнорухової та зоровомоторної реакцій, підвищується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, які є свідченням порушення роботи окремих органів — шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та Інших залоз. Пригнічуються харчовий та статевий рефлекси. Реєструються зміни артеріального тиску, частота серцевого ритму, форма електрокардіограми. Це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, збільшується вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація альбуміну та зростає вміст глобуліну, збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають й інші зміни складу крові. Кількість скарг на здоров'я в місцевості поблизу радіостанції значно (майже вдвічі) вища, ніж поза її межами. Загальна захворюваність в селищі з радіоцентром, в основному зумовлена порушенням діяльності нервової та серцево-судинної систем. У досліджених дітей відзначено порушення розумової працездатності внаслідок зниження уваги через розвиток послідовного гальмування та пригнічення нервової системи. Фіксувалися прискорений пульс та дихання, підвищення артеріального тиску при фізичному навантаженні та сповільнене повернення до норми цих показників при його знятті. Фіксувався також вплив ЕМП на інші процеси, в тому числі імуннобіологічні.  
Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа входять організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. Підприємства та установи, які використовують джерела ЕМП, повинні проводити поточний санітарний нагляд за об'єктами, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд. Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об'єктів, яке б зводило б до мінімуму інтенсивність опромінення. Потрібно зменшити імовірність проникнення людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

33. Види і джерела іонізуючих випромінювань.  
Джерелами іонізуючих випромінювань в промисловості є установки рентгеноструктурного аналізу, високовольтні електровакуумні системи, радіаційні дефектоскопи, товщиноміри, густиноміри та ін.  
До іонізуючих відносяться корпускулярні випромінювання, що складаються з частинок з масою спокою, котра відрізняється від нуля (альфа-, бета-частинки, нейтрони) та електромагнітні випромінювання (рентгенівське та гамма-випромінювання), котрі при взаємодії з речовинами можуть утворювати в них іони. Альфа-випромінювання — це потік ядер гелія, що випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не перевищує кількох мегаелектровольт (МеВ). Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність. Бета-частинки — це потік електронів та протонів. Проникна здатність (2,5 см в живих тканинах і в повітрі — до 18 м) бета-частинок вища, а іонізуюча — нижча, ніж у альфа-частинок. Нейтрони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Проникна здатність залежить від енергії та від складу речовин, що взаємодіють. Гамма-випромінювання — це електромагнітне (фотонне) випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю з енергією 0,001—3 МеВ. Рентгенівське випромінювання — випромінювання, яке виникає в середовищі, котре оточує джерело бета-випромінювання, в прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювань, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ. Характеристичним називають фотонне випромінювання з дискретним спектром, що виникає при зміні енергетичного стану атома. Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з неперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.

34.соматичні та генетичні наслідки радіаційного опромінення

35.гігієнічне нормування радіаційного опромінення

36. Загальні заходи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань.  
Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів: — використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа; — скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання; — віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання; — екранування джерела іонізуючого випромінювання. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання. З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою. З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам). Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких_матеріалів (свинець-поліетилен). Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів. В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.

37. оцінити відповідність санітарно-гігієнічних умов праці нормам

38.проаналізувати умови праці в навчальному приміщенні за шкідливими факторами ( майстерня, спортивний зал, тощо)

39.вибранти заходи обмеження надходження шкідливих речовин у повітря робочої зони навчальних приміщень.

40.здійснити контроль дотримання вимог з виробничої санітарії в навчальних приміщеннях

41. скласти інструктажі на рабочому місці з питань захисту від шкідливих факторів.

42.фактори що впливають на характер ураження електричним струмом.

Фактори, які впливають на характер та наслідки уражень електричним струмом, надзвичайно різноманітні. їх можна поділити на три групи: фактори електричного характеру (напруга і струм, який проходить крізь людину, вид і частота струму, опір людини електричному струму); фактори неелектричного характеру (особливі властивості людини, фактор уваги, тривалість дії струму, шлях струму крізь людину); фактори навколишнього середовища. Фактори електричного характеру. Струм, який проходить крізь людину, є головним ушкоджуючим фактором при електротравмі. Різний за рівнем струм впливає по-різному на людину. Людина починає відчувати дію малого струму, який проходить крізь неї: 0,6-1,5 мА при змінному струмі, частота якого 50 Гц; 5-7 мА при постійному струмі. При збільшенні струму понад відчутний, у людини з'являються спазматичні скорочення м'язів та сильний біль у пальцях та кистях рук. Руки важко, але ще можна відірвати від електродів (в експерименті). Цей струм — до 6-10 мА частотою 50 Гц - отримав назву відпускаючого (для постійного струму 30-40 мА). Струм понад 5 А, як при постійній напрузі, так і при частоті 50 Гц фібриляцію серця не викликає. Провідність живої тканини, на відміну від звичайних провідників, зумовлена не тільки їх фізичними властивостями, а й складними біохімічними та біофізичними процесами, притаманними тільки живій матерії. Отже, опір шкіри людини є змінною величиною, яка нелінійно залежить від багатьох факторів: її складу, щільності та площі контактів, значення прикладеної напруги, сили протікаючого струму і часу його дії. Найбільший опір чинить чиста суха непошкоджена шкіра. Збільшення площі і частоти контактів зі струмопровідними частинами знижує опір шкіри. З підвищенням прикладеної напруги опір шкіри також зменшується внаслідок пробою її верхнього шару.  
Шляхи струму по тілу людини називають "петлями" струму. Найчастіше трапляється петля "права рука — ноги". До випадків з тяжкими та смертельними наслідками призводять наступні петлі струму: "рука - рука" (40% випадків), "права рука - ноги" (20% випадків); "ліва рука - ноги" (17% випадків); "нога - нога" (80% випадків). Навколишнє середовище (Приміщення з підвищеною небезпекою має одну з наступних ознак: • підвищена температура (температура повітря тривалий час перевищує 35С або короткочасно перевищує 40°С незалежно від пори року і різноманітних теплових випромінювань); • підвищена (понад 75%) відносна вологість повітря; • наявність струмопровідного пилу (металевий, вугільний тощо) на обладнанні та провіднику; • струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо)

43. Порогові значення струму за дією на організм людини  
У міру збільшення величини струму організм людини відповідає відповідними реакціями. Можна виділити 3 основних реакції: 1)Відчуття струму. 2) Судорожне скорочення м'язів. 3) Фібриляція серця. З 2) і 3) починається небезпека смертельного результату. Мінімальні значення струмів, що викликають основні реакції, називаються пороговими значеннями струмів.  
У зв'язку з цим розрізняють струми: 1.відчутні 2. що не відпускають 3. Фібриляційні  
і, відповідно, їх порогові значення. Вважається, що поразки змінним струмом сильніше, ніж постійним струмом. Для змінних струмів порогові значення: 0,6 - 1,5 ma - для відчутних струмів; 2. 6 - 20 ma - для невідпускаючих струмів; 3. 100 ma - для fybryllyatsyonnykh струмів.  
У електроустановках за «смертельний» поріг береться значення fybryllyatsyonnogo струму. Для кожного порогового значення струму існує мінімальний допустимий час дії: 10 мін - для відчутного струму; 2. 3 сік - для невідпускаючого струму; 3. 1 сік - для fybryllyatsyonnogo струму.  
44. Види електротравм  
Розрізняють три види електротравм : місцеві, загальні і змішані. До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає біля 20% електро-травм, загальні - 25% і змішані - 55%.  
Загальні електричні травми або електричні удари - це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Результат негативної дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення окремих м'язів до повної зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні місцеві ушкодження можуть бути відсутні.  
Залежно від наслідків ураження розрізняють чотири групи електричних ударів: І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості; II- судомні скорочення м'язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу; III - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання або серцевої діяльності і дихання разом; IV - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.  
Крім електричних ударів, одним із різновидів загальних елек-тротравм є електричний шок - тяжка нервово-рефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. При шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому а життєві функції організму поступово затухають. Такий стан організму може тривати від десятків хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілого.  
Термічна дія струму – створює опіки; механічна дія – вивихи, розриви, переломи; електролітична – зміна фізичного і хімічного складу речовини; біологічна – зміна біологічних процесів.

45. Причини електротравм  
Основними причинами електротравматизму є: — недостатня навченість, несвоєчасна перевірка знань та присвоєння груп кваліфікації за технікою безпеки персоналу, котрий обслуговує електроустановки; — порушення правил влаштування, технічної експлуатації та техніки  
безпеки електроустановок; — неправильна організація праці; — неправильне розташування пускової апаратури та розподільних пристроїв, захаращеність підходів до них; — порушення правил виконання робіт в охоронних зонах ЛЕП, електричних кабелів та ліній зв'язку; — несправність ізоляції, через що металеві не струмопровідні частини обладнання виявляються під напругою; — обрив заземлювального провідника; — використання електрозахисних пристроїв, котрі не відповідають умовам виконання робіт; — виконання електромонтажних та ремонтних робіт під напругою; — застосування проводів та кабелів, котрі не відповідають умовам виробництва та використовуваній напрузі; — низька якість з'єднань та ремонту; — недооцінка небезпеки струму, котрий проходить через тіло людини та напруги, впливу котрої підлягає людина, коли її ноги знаходяться на ділянці з точками різного потенціалу („крокова напруга"); — виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування; — невиконання періодичних випробувань, зокрема перевірок опору  
ізоляції (електромереж, обмоток електродвигунів, котушок комутаційної апаратури, реле) та опорів заземлювальних пристроїв; — некваліфікований інструктаж робітників, котрі використовують ручні електричні машини; Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками: — дотик до струмоведучих частин під напругою внаслідок недотримання правил безпеки, дефектів конструкції та монтажу електрообладнання; — дотик до неструмоведучих частин, котрі опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, перехрещування проводів; — помилкове подання напруги в установку, де працюють люди; — відсутність надійних захисних пристроїв.

46. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електричним струмом  
За характером середовища розрізняють наступні виробничі приміщення: — нормальні — сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним Середовищем; — сухі — відносна вологість повітря не вище 60%; — вологі — відносна вологість повітря 60—75%; — сирі — відносна вологість повітря протягом тривалого часу перевищує 75%, але не досягає 100%; — особливо сирі — відносна вологість близько 100%, стіни, стеля, предмети вкриті вологою; — жаркі — температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 °С; — запилені — наявний в приміщенні пил, котрий виділяється, осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть бути з струмопровідним або з неструмопровідним пилом; — з хімічно активним середовищем — в приміщенні постійно або протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються відкладення, котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.