Шпаргалка по "Охране труда"

1. Охорона праці, основні поняття.  
ОП – це галузь знань, яка об’єднує питання медицини, фізіології, права, безпеки життєдіяльності, математики, фізики, що стосується трудової діяльності людини. ОП вивчає людину в процесі праці, виробниче середовище та організацію праці. Це заходи спрямовані на збереження життя та здоров’я працюючих, прогнозування та уникнення нещасних випадків та професійних захворювань.  
Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму, що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу.  
Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

2. Розділи курсу «Основи охорони  праці» та перелік тем підрозділів.

Дисципліну  „Основи охорони праці” складають  такі основні розділи: 
1) Організаційні і правові питання охорони праці; 
2) Виробнича санітарія; 
3) Техніка безпеки; 
4) Пожежна безпека. 
Тільки спеціаліст, що на високому рівні володіє всім комплексом питань 
охорони праці, має моральне і фактичне право очолювати виробничі колективи, керувати людьми на виробництві, в офісі, в установі чи організації, видавати підлеглим та колегам виробничі завдання, організовувати виробничий процес.

3. Основні законодавчі акти про охорону праці.

Законодавча база з охорони праці регламентує  все, що зв’язано із створенням ізабезпеченням безпечних умов праці.Правовою основою законодавства України про охорону праці є: 
Конституція України 
Закон України „Про охорону праці” 
Кодекс законів про працю України (КЗпП) 
Закон України „Про охорону здоров’я” 
Закон України „Про пожежну безпеку” 
Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччянаселення” 
Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”.  
 
В Конституції України (стаття 43) записано:„Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею,яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”„Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, ненижчу від визначеної законом”„Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’яроботах забороняється”В статті 45 Конституції проголошено:кожний, хто працює, має право на відпочинок.Це право забезпечується наданням днівщотижневого відпочинку, а також оплачуваноїщорічної відпустки, встановленнямскороченого робочого дня щодо окремихпрофесій і виробництв, скороченої тривалостіроботи у нічний час.   
 
У статті 46 Конституції вказується на те,що громадяни мають право на соціальнийзахист, що включає право на забезпечення їх урозі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника,безробіття з незалежних від них обставин, атакож у старості та інших випадках,передбачених законом.Основоположне значення в галузіохорони праці має Закон України „Проохорону праці”. Саме цей закон визначаєосновні положення щодо реалізаціїконституційного права працівників на охоронуїх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.Цей Закон регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки,гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охоронипраці в Україні. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, яківідповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.Зараз в Україні створена і діє ціла система законодавчих та нормативно-правових актів,що регламентують питання охорони праці в усіх сферах виробничої діяльності.

4. Міжгалузеві та галузеві нормативні  акти про охорону праці.

Залежно від  сфери дії державні нормативні акти про охорону праці мають своє кодування.

Міжгалузеві ДНАОП кодуються у такий спосіб:

Скорочена назва  нормативного акта – ДНАОП;

Група – Х.ХХ;

Вид нормативного акта – Х.ХХ;

Порядковий  номер у межах даного виду – Х.ХХ;

Рік затвердження – ХХ.

Галузеві  ДНАОП кодуються так:

Скорочена назва  нормативного акта – ДНАОП;

Група відповідно до класифікатора галузей господарської  діяльності – ХХ.ХХ;

Вид нормативного акта – Х.ХХ;

Порядковий  номер (у межах даного виду) – Х.ХХ;

Рік затвердження – ХХ.

Міжгалузеві ДНАОП залежно від органу, який затвердив мають відповідне цифрове  позначення. Наприклад: 0.00 – держгірпромнагляд, 0.03 – МОЗ, 0.06 – Держстандарт і  т. ін..

Галузеві  ДНАОП мають цифрове позначення відповідно до загального класифікатора  галузей народного господарства Мінстату. Наприклад: 1.1.10 – електроенергетика, 1.3.10 – хімічна промисловість і т. ін..

5. Управління охороною праці  на державному і галузевих  рівнях.

Управління  охороною праці в країні поділяється  на рівні:

— загальнодержавний;

— регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

— галузевий;

— виробничий (рівень підприємств).

Державне  управління охороною праці здійснюють (рис. 5.1):

— Кабінет  Міністрів України;

— Державний  департамент промислової безпеки  охорони праці та гірничого нагляду;

— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

— місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує  реалізацію державної політики  в галузі охорони праці;

- подає на  затвердження Верховної Ради України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— спрямовує  і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Щодо створення безпечних  і здорових умов праці та нагляду  за охороною праці;

— запроваджує  єдину державну статистичну звітність  з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

6. органи державного нагляду  за охороною праці

Відповідно  до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

—  Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд- 
охоронпраці);

—  Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

—  органи державного пожежного нагляду управління пожежної 
охорони Міністерства внутрішніх справ України;

—  органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби 
Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням  законів про охорону праці  здійснюється Генеральним прокурором України і і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій  і Рад народних депутатів та діють1 відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України

7.громадський контроль з охорони  праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.  
Регулюється Законом «Про ОП», законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку" , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" , іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

8.відповідальність за невиконання  вимог з охорони праці.

Згідно із Законом України «Про охорону  праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про  охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників. 
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. 
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах: 
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. Невиконання законних вимог посадових осіб департаменту щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод діяльності цих органів згідно із ст. 188 КУпАП тягне накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14.

9. відшкодування збитків працівникам  у разі ушкодження їх здоров’я та моральних збитків.

У разі нещасного  випадку потерпілий має звернутися до роботодавця, з вини якого йому було заподіяно шкоду, з письмовою  заявою про відшкодування матеріальних та моральних збитків. У поданій  заяві слід навести обставини  й докази вини власника, розмір заробітку, що передував травмі, висновок ЛКК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу в медичній та соціальній допомозі.

У разі втрати годувальника до заяви додається довідка про смерть потерпілого, довідка про склад утриманців, про дітей, що навчаються віком до 23 років, рахунок про суми, сплаченні на поховання і т. ін..

Суми відшкодування  шкоди визначаються залежно від тяжкості нещасного випадку.

Одноразова допомога надається у разі:

тимчасові втрати працездатності відшкодування шкоди  обчислюється із середнього заробітку  за період перебування потерпілого на лікарняному;

смерті потерпілого  сім’ї надається допомога у розмірі п’ятирічного заробітку померлого й однорічного заробітку на кожного його утриманця;

стійкої втрати працездатності допомога надається у розмірі, що дорівнює середньому заробітку потерпілого за кожен відсоток втраченої ним професійної працездатності.

Ступінь втрати працездатності під час виконання працівником трудових обов’язків і потребу у соціальній допомозі визначає ЛКК.

Чинне законодавство  передбачає відшкодування моральної  шкоди, якщо умови праці призвели до моральних втрат.

Моральна  втрата – це шкода заподіяна працівникові іншою особою, якщо її поведінку можна охарактеризувати як неетичну або таку, що суперечить системі поглядів та уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Згідно з  чинним законодавством до моральної  шкоди відноситься : приниження честі, гідності, моральне переживання у зв’язку з ушкодженням здоров’я або інші негативні наслідки морального характеру навіть без втрати потерпілим працездатності.

Роботодавець  має відшкодувати моральну шкоду потерпілому, якщо не доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не були причиною моральних втрат.

Вину роботодавця  та право на відшкодування працівникові моральної шкоди можуть підтвердити такі документи :

акт про нещасний випадок або професійне захворювання;

висновок  контролюючих та медичних органів щодо причин ушкодження здоров’я і т. ін.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Рішення про відшкодування моральної шкоди оформляється роботодавцем у вигляді наказу із зазначенням терміну її виплати.

Особа, яка  не задоволена рішенням роботодавця може звертатися до комісії з трудових спорів (КТС) або з позивною заявою до суду.

10. навчання з питань охорони  праці при підготовці працівників,  при їх прийнятті на роботу  та в період роботи.

Організація навчання і перевірки знань з  питань охорони праці працівників  при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким, керівником підприємства, доручена організація цієї роботи. Підготовка працівників для виконання  робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, центри підготовки, навчально-курсові  комбінати), які одержали в установленому  порядку ліцензію Міносвіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення такого навчання. Для решти робіт  підготовка, перепідготовка працівників  за професіями можуть здійснюватися  як в закладах освіти, так і на підприємстві. Навчальні плани та програми підготовки повинні передбачати теоретичне та практичне (виробниче) навчання з курсу „Охорона праці".

На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в службові обов'язки яких входить організація роботи з охорони праці. До складу комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничої і технічних служб, представники органів держнагляду за охороною праці та профспілок. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації.

Перевірка знань  працівників з питань охорони  праці проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов'язків. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є  іспит, який проводиться за екзаменаційними  білетами у вигляді усного опитування або шляхом тестування на автоекзаменаторі з наступним усним опитуванням. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення, а при незадовільних результатах — працівник повинен протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

Навчання  і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і_сдеціалістів відповідно до ДНАОП 0.00-8.01-93 „Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці" проводиться до початку виконання ними ,. роїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки. Тематичний план і програма навчання цієї категорії працівників складаються на основі типового тематичного плану і програми та з урахуванням вимог охорони праці для конкретних галузей і виробництв.