Розрахунок сил і засобів при затопленні (підтопленні) населених пунктів

виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпечних  предметів.

     Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійснюється у три етапи:

   Перший етап – попередня завчасна оцінка можливої надзвичайної ситуації. Розрахунки проводяться з метою прогнозування можливої обстановки території, міста, населеного пункту та суб’єктів господарської діяльності та виявлення слабких, вузьких ланок і місць, планування і проведення профілактичних і попереджувальних заходів, направлених на пониження можливого ущербу і виключення (або пониження) втрат людей, а також визначення сил і засобів для проведення аварійнорятувальних і невідкладних робіт в осередках ураження.Визначення вірогідних об’ємів рятувальних і невідкладних робіт на визначеній території, у місті, населеному пункті, на суб’єктах господарської діяльності проводиться, виходячи з можливих ступенів ураження за спеціальними методиками, розрахунковими таблицями та довідниками. Розрахунки проводяться з урахуванням факторів ураження прямої та побічної дії джерел ураження техногенних надзвичайних ситуацій, для найпоганого з можливих варіантів з максимальним ущербом, при цьому використовуються дані паспортизації міста, населеного пункту чи суб’єкта го господарської діяльності.

   Другий етап – це прогнозування та оцінка обстановки після отримання органами управління з питань НС та ЦЗН даних про виникнення надзвичайної ситуації.Оперативні розрахунки проводяться відразу після виникнення НС з метою прогнозування обстановки, що склалася, визначенні сил і засобів для проведення аварійнорятувальних і невідкладних робіт та підготовки даних для прийняття рішення керівником відповідного органу управління ЦО щодо проведення дій для локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

   Третій етап – остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок надзвичайної ситуації, проводиться з урахуванням даних розвідки осередку ураження.Результати оцінки обстановки на цьому етапі дають найбільш достовірну картину, що склалася на визначеній  території, в місті, населеному пункті та  на суб’єктах господарської діяльності після виникнення НС та її наслідків.Тривалість третього етапу і достовірність оцінки обстановки, що склалася, зависять від якості і повноти заздалегідь проведених розрахунків, урахування факторів прямої та побічної дії факторів ураження, від оперативності і ефективності розвідки осередків ураження. Відкопування і розкривання завалених сховищ, укриттів і підвалів залежить від типу входів, аварійних виходів та характеру завалів і можливі наступні варіанти цих робіт:відкопування входу або люку аварійного виходу;

розбирання  завалу над перекриттям сховища (укриттям, підвалом) з наступним пробиванням в ньому отвору;

розбирання  завалу у зовнішньої стіни будинку  над приямком аварійного виходу;

пробивання  пролому в стіні із сусіднього підвального приміщення; розбирання завалу у стіни будинку з наступним відкопуванням приямку в грунті і пробиванням пролому в зовнішній стіні; 

розбирання  завалу в приямку сходової клітки з наступним відкриванням дверей або пробивання в них пролому. Розосередження і евакуація населення - це один із заходів захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, Під розосередженням мається на увазі організований вивіз з міст і інших населених пунктів, розміщення в зоні за містом вільної від праці зміни і службовців, які продовжують роботу у надзвичайних ситуаціях. До категорії розосередження відноситься також персонал об'єктів, які забезпечують життєдіяльність міста. Робітники і службовці, які відносяться до категорії розосередження після вивозу і розселення їх, позмінно виїжджають в місто для роботи на своїх підприємствах, а по закінченні роботи повертаються в зону за містом для відпочинку. 
   Евакуація — це організований вивіз або вивід з міст і інших населених пунктів та розміщення у заміській зоні решти населення, а також вивіз населення із зон можливого затоплення, радіоактивного зараження і інших випадках. На відміну від розосереджених евакуйовані постійно проживають у заміській зоні до особливого розпорядження. Заміська зона - це територія, яка знаходиться за межами зон можливого зруйнування в містах. Кожному підприємству, навчальному закладу міста, з якого планується розосередження і евакуація, в заміській зоні призначається район розміщення, який в залежності від кількості робітників, службовців і членів їх сімей може включати один або декілька розміщених поряд населених пунктів.

    Райони розселення робітників і службовців в заміській зоні повинні знаходитись на такій відстані від міста, яка гарантувала'б їх безпеку, а на переїзд людей для роботи в міста і їх повернення в заміську зону для відпочинку витрачалась,би мінімальна кількість часу. 
Райони розселення розосереджених доцільно також розміщувати поблизу залізничних станцій і автомобільно-шляхових магістралей. 
Розселюють робітників і службовців з збереженням виробничого принципу. При цьому зберігається цілісність підприємства, полегшується відправка робочих змін в місто на роботу і забезпечення людей продуктами харчування та медичним обслуговуванням. Робітників і службовців підприємства, яке переносить свою виробничу діяльність у заміську зону, розташовують поблизу виробничих баз за районами розміщення робітників і службовців підприємств, які продовжують працювати в місті. Евакуйоване населення, не зв'язане з виробництвом і яке не є членами сімей розосереджених робітників та службовців, розміщують у більш віддалені райони заміської зони, а населення, евакуйоване із зон можливого затоплення, — в населених пунктах, які знаходяться поблизу цих зон. 
   Евакуація передбачає вивід і вивіз населення із міст у безпечні райони в усіх напрямках від міста.Розосередження і евакуація в багато раз знижує густоту населення міст, а зрозуміло й втрати населення можуть бути значно зменшені. Організація і проведення розосередження та евакуації. Розосередження і евакуація робітників, службовців і членів їх сімей організовуються і проводяться за виробничим принципом, тобто по лінії об'єктів, а евакуація населення, не зв'язаного з виробництвом, — за територіальномим принципом — за місцем проживання через домоуправління і дирекції експлуатації приміщень. Діти переважно евакуюються разом з батьками, але не виключається можливість вивезення їх зі школами і дитячими садками. Безпосередньо організацією і проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби цивільної оборони у містах, районах. Розосередження і евакуацію організовують та проводять після отримання розпорядження про їх проведення.

   Для проведення розосередження і евакуації використовуються всі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний), не зайнятого воєнними і невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування.Для вивозу населення залізничним і водним транспортом використовують пасажирські поїзди, теплоходи, а при їх нестачі — і товарні вагони, вантажні судна та баржі. Передбачається збільшення довжини поїздів.Вивіз розосередженого і евакуйованого населення автотранспортом планується на невеликі відстані. Для цього використовуються автобуси і вантажні автомобілі. Частина населення, яка підлягає евак)'ації, може виводитись пішим порядком. Вивід населення пішим порядком організовується колонами по дорогах, не зайнятих іншими перевезеннями або по визначених маршрутах і колонних шляхах. 
     Для організованого руху піших колон розробляють схему їх маршру і у, на якій вказують склад колони, маршрут руху, вихідний пункт, пункти регулювання руху і час їх проходження; райони і тривалість привалів; медичні пункти і пункти обігріву; проміжний пункт евакуації, порядок і термін виводу колони з цього пункту в район постійного розміщення, сигнали управління.

При загрозі  надзвичайної ситуації в мирний час, а також загрозі нападу противника і нестачі транспортних засобів  важливе значення мають строки евакуації  населення за межі зон можливих зруйнувань. В цих випадках використовують комбінований захід, який дозволяє провести евакуацію  в короткі строки. Суть комбінованого  заходу евакуації полягає в тому, що масовий вивід населення з  міст пішим порядком співпадає з  вивозом всіма видами транспорту. Цей захід є основним. Всі роботи по проведенню і організації розосередження та евакуації здійснюються у відповідності з планом і вказівками.начальника ЦО об'єкту. Для керівництва розосередженням і евакуацією населення на об'єкті створюється евакуаційна комісія, а на великих об'єктах, крім цього можуть створюватися збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Наказом начальника ЦО підприємства створюється адміністрація ЗЕГІ. Головою об'єктавої евакуаційної комісії призначається один із заступників начальника ЦО. 
Розосередження і евакуація населення проводиться через збірні евакуаційні пункти. Для них відводяться школи, клуби і інші приміщення. Призначаються ЗЕГІ для збору, реєстрації і відправки населения, евакуйованого транспортом, на станції, пристані і інші пункти посадки, а евакуйовані в пішому порядку — на вихідні пункти пішого руху. ЗЕП організовують поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней, а для населення, яке виводиться пішим порядком — поблизу маршрутів виводу в призначені райони. На території ЗЕП і поблизу нього повинні бути підготовлені сховища (укриття) з розрахунком на розміщення в них людей, які можуть одночасно заходитись на пункті. Кожному ЗЕП присвоюють номер, приписують до нього промислові підприємства (об'єкти), які знаходяться поблизу, а також домоуправління, населення якого буде евакуюватися через даний ЗЕП.Отримавши розпорядження про проведення розосередження і евакуації, начальник ЦО об'єкту організовує виконання евакуаційних заходіву відповідності з планами ЦО і розпорядженнями старшого начальника.Населення міста про початок евакуації повідомляється через підприємства, навчальні заклади, домоуправління, міліцію а також радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Отримавши повідомлення про початок розосередження і евакуації, населення повинно підготувати і взяти з собою документи, гроші, необхідні речі і запаси продуктів та з'явитися на збірний евакуаційний пункт в попередньо визначеній годині.

    У випадку, якщо робітників і службовців розмістити разом з сім'ями неможливо, членів їх сімей евакуюють окремо в більш віддалені райони за напрямком розосередження і час їх появи на збірний евакуаційний пункт встановлюється окремо.

   Прибулих на збірний евакуаційний пункг людей реєструють, групують по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах і у призначений час виводять до пунктів посадки на транспорт. Представники об'єкту разом з адміністрацією станції здійснюють посадку людей у вагони, автомашини, судна і підгримують встановлений порядок.

   На кожний залізничний ешелон призначається начальник ешелону, на автомобільну колону — старший автоколони, на кожний вагон — старший вагону. Начальники залізничних ешелонів і старші автоколон повинні вживати всі заходи для того, щоб витримати графік руху транспорту і прибути на відповідну станцію в заміську зону у встановлений час.

     Вивід населення об'єкту пішим порядком здійснюється за попередньо встановленими маршрутами, їх розраховують на один добовий перехід, який здійснюється за 10-12 год. руху. У піших колонах може бути від 500 до 1000 людей. Для зручності управління колони слід розбити на групи по 50-100 людей, а на чолі груп призначити старших. Старші груп зобов'язані перевіряти чисельність складу, не допускати в групи сторонніх осіб і слідкувати, щоб не було відстаючих. Швидкість руху колон слід витримувати в межах 4-5 км/год, а дистанції між колонами до 500 м. 
При здійсненні маршу через кожні 1-1,5 год руху роблять малі привали, які продовжуються 10-15 хв, а на початку другої половини добового переходу роблять великий привал на 1-2 год, як правило, за межею зони можливих зруйнувань. На малих привалах людям надається необхідна медична допомога, перевіряється склад колон, надається допомога відстаючим, дається людям короткочасний відпочинок. За час привалу колони, які розтягнулися, підтягуються. На великому привалі організовують прийом гарячої їжі.

    При проведенні розосередження і евакуації організовують медичне обслуговування. З цією метою на ЗЕП, станціях посадки розгортають медичні пункти. На кожний поїзд призначають 1-2 працівників з медичною освітою, а в склад пішої колони включають 1-2 сандружинниці. 
Люди, які рухаються в піших колонах, по сигналу "Повітряна тривога" укриваються в складках місцевості або в найближчій захисній споруді. При вимушеній зупинці ешелону, викликаній застосуванням противником зброї масового ураження, слід швидко висадити людей із вагону і вжити необхідні заходи по захисту їх в складках місцевості або в найближчих захисних спорудах. Якщо при русі в заміську зону — на маршруті руху будуть ділянки радіоактивного, хімічного або біологічного зараження, то їх по можливості обходять з навітряної сторони. У випадку, коли обходу нема, ці райони проходять на підвищеній швидкості в засобах індивідуального захисту. V> Для організації прийому і розміщення розосереджуваного і евакуйованого міського населення, а також забезпечення його всім необхідним, створюються приймальні евакуаційні комісії і прийомні евакуаційні пункти сільських районів. Прийомні евакуаційні комісії району, села створюються . рішенням голови державної виконавчої влади — начальником ЦО району, села. Вони проводять свою роботу в взаємодії зі штабом і службами ЦО. 
В склад приймальної комісії села включаються відповідальні працівники державної виконавчої влади, керівники підприємств торгівлі, громадського харчування, медичних, побутових і інших підприємств, яких залучають до забезпечення розосередженого і евакуйованого населення. 
Головою приймальної евакуаційної комісії села призначається відповідальний працівник місцевої виконавчої влади.На прийомні евакуаційні комісії сільської місцевості покладається розробка і своєчасне коригування розділу плану ЦО по прийомі і розміщенні розосереджуваного і евакуйованого населення: зустріч, прийом, облік і розселення прибулого населення, а також забезпечення його всім необхідним; складається донесення вищестоячим прийомним евакуаційним органам про хід прийому, розміщення і забезпечення прибулого міського населення, забезпечення відправлення населення в кінцеві пункти його розміщення. 
    При передбаченні надзвичайної ситуації проводять заходи по приведенню станцій, пунктів висадки, прийомних евакуаційних пунктів в готовність до прийому населення.

     Прийомна евакуаційна комісія району встановлює зв'язки з евакуаційною комісією міського району і уточнює питання прийому і розміщення населення, графіки руху ешелонів, автомобільних і піших колон, кількість населення , відправленого кожним ешелоном, автоколоною, пішою колоною, місце пункту евакуації піших колон, вид і кількість транспорту для перевезення населення з проміжних пунктів евакуації (ППЕ) до районів розташування, а також забезпечення і обслуговування населення. 
За вказівкою прийомної евакуаційної комісії району для прийому населення, яке прибуло з міста, розгортають прийомні евакуаційні пункти (ПЕП). Вони розташовуються в школах, дитячих садках, клубах і ІНШИХ громадських приміщеннях недалеко від станції висадки людей. 
На ПЕП покладаються такі завдання: зустріч прибулого населення, розприділення його по населених пунктах, надання першої медичної допомоги, організоване відправлення людей до місць розквартирування. 
В місцях розселення звільняють приміщення, які призначені для розміщення розосереджуваного і евакуйованого населення, уточнюють всі питання розміщення людей по будинках місцевих жителів, в пансіонатах, туристичних таборах, підсобних господарствах і інших громадських приміщеннях. Завчасно підготовляють колективні засоби захисту. Якщо сховищ до часу прибуття населення буде недостатньо, то організовують додаткове їх будування. Для виконання цих робіт залучають все працездатне населення, втому числі і населення, яке прибуло з міста. 
Виключно велике значення має забезпечення в заміській зоні розосереджених робітників, службовців та членів їх сімей, а також евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності покладається на службу торгівлі і харчування сільського району. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою.Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання узаміській зоні комунально-побутових служб евакуйованим населенням.Медичне обслуговування населення покладають на існуючу мережу лікувальних закладів: лікарні, поліклініки, сільські медичні пункти і аптеки. Робота їх у надзвичайних умовах мирного і воєнного часу різко ускладнюється, тому що крім загальних хворих можуть поступити люди, уражені радіоактивними, хімічними речовинами і біологічними засобами. Значно зростає роль надання медичної допомоги вдома. Тому вживають заходи до розширення мережі швидкої медичної допомоги, поліклінік, лікарень і медичних пунктів, а також по збільшенні чисельності медичних кадрів, залучають до роботи лікарів, медичних сестер, фельдшерів із евакуйованого населення і осіб, які мають медичну підготовку. 
Евакуйоване населення залучається до роботи на підприємствах, вивезених з міста, що продовжують роботу в заміській зоні, у фермерських, колективних і інших господарствах.Завчасна евакуація за особливими вказівками з великих міст може проводитись часткова (завчасна) евакуація. Вона проводиться без порушення діючих графіків роботи транспорту.