Разработка мер безопасности финансово-кредитных учреждений

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5. СКЛАДАННЯ КОНЦЕПЦІЇ БЕЗПЕКИ  ДІЯЛЬНОСТІ ФКУ

 

Після вивчення всіх описаних вище елементів сиситеми безпеки ФКУ переходимо до складання її концепції.

1. Мета – механізм ефективності діяльності банку.
2. Ціль – забезпечення стабільності розвитку банку.
3. Завдання – підвищення показника рівня   мультиплікатора капіталу.
4. Методи:

Комплексна  діагнозтика

 Система  діагностики включає певну сукупність  елементів, які характеризують  вплив негативних факторів на  стан безпеки досліджуваного  об’єкта.

Елементи розміщені  в послідовності, яка визначає інтенсивність  дії негативних факторів впливу на стан безпеки досліджуваного об’єкта в напрямку наростання від меншого до більшого.

 Система  діагностики повинна включати  певну сукупність елементів, які  характеризують межі впливу негативних  факторів на стан безпеки досліджуваного  об’єкта.

 За критерій  переходу з одного стану об’єкта дослідження в інший повинні братись різні показники та різні визначальні характеристики елементів системи діагностики інтенсивності дії негативних факторів впливу.

Небезпека не може розглядатись окремо від безпеки  як щось апріорне, відділене, окреме та абсолютне. Її дуальність з безпекою є іманентною, тому безпека завжди має розглядатись в парі з небезпекою при діагностиці стану безпеки об’єкта дослідження. Розглядаючи безпеку як полярне поняття до терміна «небезпека», необхідно визначитись з проміжними елементами, такими як ризик та загроза, і розмістити у напрямку інтенсивності їх дії на стан безпеки банку: ризик виступає як можливість формування передумов для негативного впливу факторів на стан банківської установи, а загроза виникає у тому випадку, коли відбувається безпосередня дія негативних факторів впливу на стан безпеки досліджуваного об’єкта, порушуючи його рівновагу.

 Отже, система  діагнозтики нашого банку включає  основні складові елементи: безпека  банку–ризик банку–загроза банку–небезпека банку. Виділивши основні складові елементи системи діагностики економічної безпеки банку,  визначаємось з їх змістом. 

-   ризик банку – ймовірність виникнення несприятливої ситуації в банківській діяльності;

- загроза банку  – це існування негативних чинників, які здійснюють дестабілізуючий вплив на функціонування безпеки банку, порушуючи її стійкість та задоволення потреб вкладників і клієнтів банку;

- небезпека  банку – це такий стан, за  якого відбувається деструктивний  вплив дестабілізуючих чинників на банківську діяльність, у результаті чого втрачається здатність до самовідтворення та захисту, що приводить до незадоволення потреб вкладників і клієнтів банків, колапсу банку.

 

2. Кількісний  і якісний аналіз

Кількісний  аналіз на підставі даних балансу банку й аналітичного обліку є одним з основних  етапів аналізу структури активів. При цьому визначається питому вагу  різних  статей активу балансу і їхню значимість для банку.

Не зважаючи на загальні тенденції в складі і  структурі активів, банк прагне до  створення  раціональної  структури  активів,  яка залежить насамперед від якості активів. Якість активів визначається  їхньою ліквідністю,  обсягом  ризикових  активів,  питомою   вагою   критичних   і неповноцінних активів, обсягом активів, що дають дохід.

Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при 
визначенні певних параметрів. Кількісні методи передбачають розра- 
хунок конкретних показників із подальшою оцінкою і тлумаченням 
отриманих значень.

 

3. Експрес-аналіз

Мета експрес-аналізу - наочне і просте оцінювання фінансового стану і динаміки розвитку господарюючого об'єкта. У процесі аналізу можна виконати розрахунок різних показників і доповнити його методами, що грунтуються на досвіді та кваліфікації фахівця. Експрес-аналіз доцільно проводити у три етапи: - підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання та аналіз звітності.

Мета першого  етапу - прийняти рішення про цілеспрямованість  аналізу фінансової звітності і  переконатись у її підготовленості до читання. Перше завдання вирішують шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший з них - це підготовлений в уніфікованому і скороченому викладі документ, що містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність наданої в звіті інформації і його відповідності чинним нормативним документам. Нестандартний аудиторський висновок більший за обсягом і, як правило, містить певну додаткову інформацію, що може бути корисною для користувачів звітності або її розглядатимуть аудитори як необхідну для опублікування, спираючись на прийняту технологію аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити беззаперечну позитивну оцінку наданої звітності. Кінцевий результат – підвищення рівня показника мультиплітикатора капіталу.

 

 

Заходи вдосконалення  політики банку

• розвиток  депозитних  операцій  із  населенням  на  основі  впровадження  нової  техніки  і  технології  банківського  обслуговування
• фізичних осіб;
• забезпечення високої стійкості залучених банком коштів;
• активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;
• розширення  обсягу  термінових  депозитів  шляхом  використання
• коштів  спеціального  призначення, що  перебувають  на  рахунках
• підприємств;
• розширення практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади, тому що вони є найстійкішою частиною мобілізованих банком ресурсів;
• використання  у  вітчизняних  умовах  досвіду  банків  економічно
• розвинених  країн, що  стосується  відкриття  різного  роду  СМА-
• ATS-рахунків і деяких інших видів депозитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У процесі аналізу  структури банківських ресурсів і задля виявлення значення їх основних складових для забезпечення фінансової стійкості банку необхідно "невласні" ресурси розмежовувати на залучені й запозичені. Це дозволяє враховувати специфіку власності й джерел походження різних елементів ресурсів, що використовуються банком, але йому не належать, застосовувати до них конкретні прийоми

Для зміцнення  фінансової стійкості комерційного банку істотне значення має зростання  його доходів, насамперед прибутку як джерела збільшення власного капіталу.

Для забезпечення зростання дохідності комерційного банку та підвищення його фінансової стійкості важливе значення має кількісний та якісний аналіз кожного джерела доходів з метою встановлення вигідних для банку напрямів здійснення операцій.

Збільшенню  дохідності комерційних банків, крім підвищення прибутку від здійснюваних операцій та послуг, що надаються, сприяє й скорочення витрат на їх обслуговування Це вимагає проведення постійного аналізу витратності банківських операцій та послуг і визначення можливостей їх зменшення, що позитивно впливає на фінансову стійкість банку.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансової стійкості банку є його платоспроможність і ліквідність. Ці показники тісно взаємопов'язані. Основою платоспроможності банку є його ліквідність. Однак платоспроможність залежить не лише від ліквідності, а й від ряду інших факторів політичної й економічної ситуації в країні чи регіоні, стану грошово-кредитного ринку, можливості рефінансування в НБУ, розвинутості ринку цінних паперів, наявності й досконалості заставного законодавства, забезпеченості банку власним капіталом, надійності клієнтів й банків-партнерів, спеціалізації й різноманітності банківських послуг даного фінансово-кредитного закладу та інших факторів. Потрібний аналіз впливу кожного з них на платоспроможність банку і його фінансову стійкість.

З метою спонукання банку надання кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва пропонується:

• дозволити видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50 % обов'язкових резервів,
• встановити процентну ставку за кредити, що видаються за рахунок пільги щодо резервів, на рівні 10 % річних,
• звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів,
• встановити, що на погашення довгострокових кредитів першочергово (щодо оподаткування) використовується прибуток, одержаний від заходу, на який було видано кредит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Аналіз банківської  діяльності: Навч.-метод. посібник  для самостійного вивчення дисципліни / І.М. Парасій-Вергуненко; Київський  національний економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

2. Аналіз банківської  діяльності: Сучасні концепції, методи  та моделі / Л.О. Примостка; Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2002. - 313 с.

3. Анализ деятельности  коммерческих банков: Учебное пособие/  Отенко И.П./ Харьковский государственный экономический университет - Х.: ХГЭУ, 2001. - 155 с.

4. Банки и  банковские операции: Учебник для  вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

5. Банківські  операції: Підручник/ А.М. Мороз,  М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза.- К.: КНЕУ, - 2-ге видання, 2002. -476 с.

6. Банківська  справа: Навчальний посібник / За  ред. проф. Р.І. Тиркала.-Тернопіль:  Карт-бланш, 2001. - 314 с. - (Серія "Банки  і біржі").

7. Банківський менеджмент: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / О.Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 1999. - 671 с.

8. Балабанов  И.Т. Основы финансового менеджмента.  Как управлять капиталом? -- М.: Финансы  и статистика, 1995. -- 384 с.

9. Бригхем Юд. Финансовый менеджмент. -- СПб, 1997. -- с. 256--402, 517--555.

10. Ковбасюк  М.Р. Економічний аналіз діяльності  комерційних банків і підприємств:  Навчальний посібник. - К.: Видавничий  дім "Скарби", 2001. -234 с.

11.Шлапак О.  Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. - березень 2003. - с. 2-11.