Положення про СУОП

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Полтавська  державна аграрна  академія 
 

Кафедра БЖД 
 
 

Реферат на тему: 

«Положення  про СУОП» 
 

Виконала

Студентка 5 курсу 1групи

Агрономічного факультету

Дерев'янченко  Ольга 
 
 
 

Полтава 2011 

План 

1. Структура СУОП та зміст її розділів.

 

2. Відповідність положення про СУОП стандарту  OHSAS18001:2007

 

3.  Визначення  ступеню базового ризику виникнення  небезпечних ситуацій.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Структура СУОП та зміст її розділів.

1.1 Загальна структура управління охороною праці

Управління  охороною праці (УОП) умовно має три  основних центри, які  саме і здійснюють комплексне управління охороною праці (рис. 1.3), це:

• держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові органи; органи виконавчої влади та самоврядування);
• роботодавці ( власники підприємств чи уповноважені ними особи; керівники структурних підрозділів та служби охорони праці підприємств);
• працівники (трудові колектив підприємств; профспілки; уповноважені трудових колективів; комісії з охорони праці підприємств).

     

   Рис 1. Комплексне управління охороною праці

   Комплексне управління охороною праці як із боку держави, так і з боку роботодавців і працівників у найбільш оптимальній формі здійснено у ФССНВ (недержавна організація з однаковим представництвом усіх трьох вищезгаданих сторін в органах управління). Саме з цієї причини ФССНВ є однією з найбільш ефективних складових УОП.

    В усіх трьох вищезгаданих центрах (держава, роботодавці  та працівники) управління охороною праці може здійснюватися на декількох рівнях, а саме:

• загальнодержавному (національному) рівні;
• регіональному рівні;
• галузевому рівні;
• виробничому рівні ( рівень підприємства).

    На  загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:

• Кабінет Міністрів України;
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (до 09.12.2010 р.- Держгірпромнагляд, функції якого Указом Президента України від 09.12.2010 покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України);
• Генеральна Прокуратура;
• ФССНВ;
• Спілка  промисловців та підприємців України;
• Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо.

    На  регіональному рівні:

• Рада міністрів Автономної республіки Крим;
• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
• територіальні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
• регіональні органи об’єднань профспілок;
• регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) тощо.

    На  галузевому рівні:

• галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство соціальної політики, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерство аграрної політики та продовольства України, України Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,та інші міністерства;
• Державна архітектурно-будівельна інспекція України;
• Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;
• Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) у галузі;
• Центральні органи виконавчої влади тощо.

    На  виробничому рівні:

• роботодавець чи уповноважена ним особа;
• служба охорони праці підприємства;
• керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства тощо.

Примірна  структура положення  про СУОП та орієнтовний  зміст його розділів

Положення про  СУОП може містити наступні розділи  та підрозділи.

     1.1.Основні принципи політики у сфері охорони праці.

     Суб’єкт господарювання визначає і документально  оформлює політику керівництва у  сфері охорони праці. Ця політика має бути органічно поєднана з  усіма елементами діяльності організації. Формування політики здійснюється на основі комплексної оцінки рівня небезпеки виробничих об’єктів організації, яка проводиться шляхом виявлення всіх небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для кожного об’єкта, їх оцінки та аналізу можливих варіантів і зменшення ризику виникнення небезпечної ситуації. Політика у сфері охорони праці повинна бути документально оформлена, доведена до усіх працівників та підлягати періодичному розгляду та можливому корегуванню у зв’язку із змінами у виробничому процесі.

     Політика  у сфері охорони праці повинна:

     - визначати загальні завдання з покращання охорони праці;

     - відповідати характеру та масштабу ризиків, що можуть виникнути на виробництві;

     - включати в себе зобов’язання керівництва щодо постійного поліпшення охорони праці, сприяння формуванню громадських органів, забезпечення соціального партнерства, інформування працівників щодо умов праці та існуючих виробничих ризиках.

     Безпосередня  відповідальність керівництва за охорону  життя і здоров`я працюючих в організації визначена Законом України “Про охорону праці” та нормативно-правовими актами з охорони праці.

     1.2.Планування та фінансування заходів з охорони праці.

     Планування  заходів передбачає визначення умов праці та  реалізацію  основних  напрямків роботи  з  поліпшення охорони праці; визначення потреби у новій техніці, технології, інженерно-технічних засобах безпеки та санітарно-побутовому обслуговуванні на підставі внутрішнього та зовнішнього аудиту охорони праці, аналізу причин  нещасних випадків та професійних  захворювань.

     Необхідно передбачити визначення і своєчасне  корегування переліку факторів, що впливають на безпечність праці. При плануванні завдань в сфері охорони праці ці фактори повинні матися на увазі.

     Основні  напрямки  перспективного  планування - складання комплексних планів поліпшення  стану охорони праці,  які  повинні бути  складовою частиною економічного і соціального розвитку організації:

поточного  (річного) плану заходів з охорони праці,  що включаються до колективного договору; оперативних (квартального, місячного) планів по цехах, відділах  та дільницях (рішення, накази, заходи з  розслідування  нещасних  випадків,  приписи органів державного нагляду за охороною праці тощо).

     Суб’єкт господарювання забезпечує розробку, фінансування і реалізацію заходів, спрямованих на доведення умов та безпеки праці до вимог, викладених у колективному договорі, але не нижчих за нормативні.

     У розділі наводиться комплексний  план заходів з охорони праці.

     1.3. Обов’язки та відповідальність.

     Для ефективного функціонування СУОП необхідно  визначити обов’язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів а також  працівників щодо охорони праці при розробці, впровадженні і удосконаленні СУОП. Обов’язки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення небезпечних ситуацій, пов’язані з діяльністю організації, устаткованням і робочими процесами, повинні бути визначені, задокументовані и доведені до відома працівників для сприяння управлінню в сфері охорони праці.

     1.3.1. Служба охорони праці.

     Суб’єкт господарювання повинен розробити Положення про службу охорони праці, що має відповідати Типовому положенню про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.35-04), затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованому в Мін’юсті України 01.12.2004 за № 1526/10125.

     1.3.2. Комісії та громадські органи.

     Основні завдання і повноваження комісії  з питань охорони праці мають  відповідати Типовому положенню  про комісію з питань охорони  праці підприємства (НПАОП 0.00-4.09-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 55 від 21.03.2007, зареєстрованому Мін’юстом 04.04.2007 за № 311/13578, а компетенція уповноважених найманими працівниками – Типовому положенню про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.11-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 56 від 21.03.2007, зареєстрованому в Мін’юсті 06.04.2007 за № 316/13583.

     1.4. Управління документацією

     1.4.1. Використання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці

     У розділі визначаються особи, відповідальні  за вчасне отримання, облік, актуалізацію і поширення законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

     Необхідно документально визначити порядок  їх використання у виробничій діяльності і в нормативних актах організації.

     1.4.2. Управління внутрішніми нормативними актами

     Внутрішні нормативні акти з охорони праці  опрацьовуються в організації, затверджуються її керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці та створення безпечних  і здорових умов праці, що регламентується  Порядком опрацювання та затвердження власником нормативних актів  про охорону праці, що чинні на підприємстві (НПАОП 0.00-6.03-93), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.1993 № 132, зареєстрованим у Мін’юсті України 07.02.1994 за № 20/229.

     Має бути визначено компетенцію і порядок дій працівників щодо:

     - розробки внутрішніх нормативних актів;

     - поширення актів, збору та аналізу пропозицій і зауважень працівників стосовно ефективного їх впровадження;

  - внесення змін, якщо це визнано доцільним.

     1.5. Компетентність та підготовка

     1.5.1. Професійний відбір

     Визначається  коло працівників, які виконують  важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, а  також такі, де є потреба у професійному доборі. Працівники цих категорій  повинні проходити попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого  середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, Перелік робіт, для виконанні яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведено у Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженому наказом МОЗ від 21. 05.  2007 № 246, зареєстрованим в Мін’юсті 23. 07. 2007 за № 846/14113. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі (ДНАОП 0.03-8.06-94), затверджено наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.07.94 за № 176/385. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх (ДНАОП 0.03-8.07-94), затверджено наказом МОЗ України від 31.03.94 № 46, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.07.94 за № 176/385. Перелік важких робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок (ДНАОП 0.03-8.08-93), затверджено наказом МОЗ України від 29.12.93 № 256, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.03.94 за № 51/260.