Первая медицинская помощь

 Значні по площі, а також  глибокі опіки ведуть до розвитку  опікової хвороби. У першу чергу  виникає опіковий шок, потім  організм піддається сильної інтоксикації продуктами розпаду ушкоджених тканин. Інфікування обпалених поверхонь веде до нагноєння. Самолікування опікової хвороби практично неможливо, потрібно кваліфікована лікарська допомога. Не варто займатися самолікуванням або практикуватися на навколишніх, особливо при термічних опіках очей або органів подиху.

 Якщо ведення домашнього  господарства, умови роботи або  власна неуважність роблять невеликі  по площі опіки першого й  другого ступеня явищем повсякденним, корисно заготовити взапас і мати під рукою нескладні засоби народної медицини:

3 % розчин прополісу: змочену  їм стерильну серветку прикладати  до обпаленого місця;

40 г сухих здрібнених листів  кропиви залити 200 мол 40 % розчину  спирту (горілкою), щільно закрити  в скляному посуді й наполягати двоє доби. Процідити. Настоєм змочувати чисту серветку й перев’язувати обпалена ділянка.

 З готових лікарських засобів  у домашній аптечці лікарі  рекомендують мати винилин, сік  каланхоэ, мазь календули, лінімент  Вишневського.

 

 

 

 Хімічні  опіки

 Причина хімічних опіків - вплив  агресивних хімічних речовин,  найчастіше кислот і лугів.  Здоров’я, а часом і життя потерпілого  залежать від швидкості й ефективності  надання першої допомоги до  прибуття медиків.

 У першу чергу необхідно  зняти одяг, просочений їдким реагентом, і негайно приступитися до промивання постраждалих ділянок холодною проточною водою. Ця процедура повинна тривати 10-15 мінут, якщо промивання почате відразу, і не менш напівгодини, якщо відбулася затримка. Тільки після цього уражену ділянку обробляють розчином питної соди, якщо опік викликаний кислотою, і слабким розчином оцту, якщо причина опіку - луг.

 Визначити, яке хімічна речовина  стала причиною опіку, можна  по пофарбованій опіковій поверхні: опік сірчаною кислотою дає  коричневе або чорне фарбування, азотною кислотою - жовто-коричневе фарбування, а соляною кислотою - жовту. Опіки лугами безбарвні.

 Негашене вапно зі шкіри  не змивають, а счищают! Інакше  реакція негашеної перевелися  з водою приведе до додаткової  термічної поразки.

 Обпалену поверхню закривають  стерильною сухою пов’язкою й  дають хворому знеболююче.

 Дуже часто хімічні опіки  супроводжуються загальним отруєнням  організму, що вимагає медичного  втручання. Особливо небезпечний  опік роговиці лугом: це викликає  необоротне помутніння роговиці.

 На жаль, розповсюджене явище  - хімічний опік стравоходу в  результаті помилки. Ніколи не  зберігаєте хімічні реактиви  разом з харчовими продуктами  в холодильнику, на кухні, у  немаркованій тарі, тим більше  в пляшках або банках з етикетками «горілка», «сіль», «оцет столовий». Людину, що прийняла чарку розчинника «на доріжку», часто не рятує й сама кваліфікована долікарська й лікарська допомога.

 Хімічні й термічні опіки  виникають найчастіше через необережність,  неуважності, порушення найпростіших правил техніки безпеки.

 Дотримуйте елементарної обережності,  тоді ця стаття залишиться  для вас загальноосвітньої, і  ви зумієте при необхідності  грамотно надати саму першу  допомогу потерпілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша допомога при утопленні 

Першу допомогу у цьому випадку надати треба в першу хвилину після того, як потопаючого витягнуть з води - вважається, що так можна врятувати 90% постраждалих.

 

Спочатку слід оцінити стан потерпілого:

 

1. Якщо він знаходиться у свідомості, у нього наповнений пульс, збереження дихання

 

Потерпілого потрібно заспокоїти, покласти на тверду поверхню так, щоб голова була опущена низько, по можливості роздягнути, розтерти руками або сухим  рушником. Дати гаряче питво і укутати  ковдрою.

 

2. Якщо постраждалий знаходиться без свідомості, але у нього збережений задовільний пульс і дихання

 

Треба закинути його голову і висунути нижню щелепу, після чого укласти  таким чином, щоб голова була низько опущена. Обернути палець носовою хусткою  і звільнити ротову порожнину  потерпілого від мулу, блювотних мас. Розітріть його тіло руками або рушником, накрийте ковдрою.

 

3. Якщо постраждалий знаходиться  без свідомості, відсутня самостійне  дихання, але зберігається серцева  діяльність

 

Потерпілого треба покласти на живіт  на зігнуте коліно так, щоб голова опинилася внизу.

 

Натисніть рукою на спину потерпілого  між лопаток, піднімаючи при цьому  іншою рукою його голову за лоб. Інший  варіант: нахиліть постраждалого через  борт човна або, поклавши обличчям вниз, підніміть його в області таза.

 

Звільніть дихальні шляхи (дії такі ж, як в п.2). Потім кілька разів сильно стисніть грудну клітку, щоб вода вилилася з трахеї та бронхів. Якщо дихання немає, а серце продовжує працювати, треба відразу ж почати робити штучне дихання будь-яким відомим вам способом (з розрахунку 15-18 подихів у хвилину). Якщо у потерпілого відсутня і дихання і серцева діяльність, штучне дихання треба сполучити з масажем серця.

 

 

Всі постраждалі підлягають госпіталізації, тому що є реальна небезпека розвитку т.зв. вторинного утоплення, коли з'являються ознаки гострої дихальної недостатності.