Основные способы защиты в ЧС

Для вивезення населення використовується залізничний, авто- і водний транспорт. Використовуються не тільки пасажирські  залізничні потяги, судна, а й товарні  вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі і платформи, пристосовані для перевезення, вантажні автомобілі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формують поблизу ЗБП. Для кращої організації  переходу формуються колони за цехами, факультетами (у навчальних закладах), бригадами та іншими виробничими  підрозділами. Очолює колону один з  керівників підрозділу.

Піші колони мають рухатися по дорогах, не зайнятих військами і евакуйованим транспортом. Для відпочинку людей  передбачають привали: малий на 10—15 хв — через кожних 1—1,5 год руху, великі 1—2 год на початку другої половини переходу за межами небезпечної  зони.

Для надання медичної допомоги в  дорозі на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяється  медпрацівник, переважно з евакуйованих.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). їх влаштовують  за межами небезпечних зон, у населених  пунктах, розміщених на евакуаційному  маршруті, поблизу доріг. По можливості евакуйовані пересаджуються на транспорт. На маршрутах піших колон надається  медична допомога в медпунктах населених  пунктів, через які проходить  маршрут, або організованих при  колонах.

Чисельність піших колон від 500 до 1000 осіб. Для зручності управління колоною бажано розбивати колону на групи по 50—100 осіб і на чолі групи  призначити старших.

Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися  від дорослих.

У дорозі люди повинні суворо дотримуватися  встановлених правил, дисципліни, виконувати вказівки представників управління цивільного захисту, старшого у вагоні, на судну або в автомобілі і  без їх дозволу не залишати транспортні  засоби.

При евакуації пішки необхідно  виконувати всі команди і сигнали  начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистанцію, бути готовими до захисту при введенні сигналів цивільного захисту. У дорозі необхідно  надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, хто відстав. При  поганому самопочутті потрібно звернутися до медичного працівника, який супроводжує  колону.

Людям потрібно роз'яснити, що ці труднощі неминучі, що миритися з ними потрібно для збереження життя і тому обов'язок кожного громадянина дотримуватися  встановлених правил поведінки, виконувати вимоги посадових осіб і надавати їм допомогу в проведенні цих складних заходів.

Службою протирадіаційного і протихімічного захисту організується протирадіаційне  і протихімічне забезпечення в умовах проведення евакуації та спостереження  за радіаційною і хімічною обстановкою.

Евакуація в умовах радіоактивного забруднення чи зараження місцевості небезпечними хімічними речовинами проводиться закритим транспортом.

Вибираються найпростіші маршрути руху з найменшими рівнями радіації, концентраціями отруйних чи сильнодіючих ядучих речовин. Виходити з приміщень  до прибуття транспорту небажано. Слід суворо дотримуватися режиму радіаційного захисту.

При аваріях на підприємствах хімічної промисловості евакуйованих необхідно  забезпечити індивідуальними засобами захисту.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також  для забезпечення його всім необхідним створюються приймальні комісії  і приймальні евакуаційні пункти сільських районів. Приймальні евакуаційні  комісії проводять свою роботу разом  зі штабами і службами управліннями цивільного захисту. До складу приймальної  евакуаційної комісії села чи сільськогосподарського об'єкта входять відповідальні працівники державної адміністрації, представники торгівлі, громадського харчування, освіти, медичних, побутових та інших організацій.

Приймальна евакуаційна комісія  району, села, об'єкта встановлює зв'язок з евакуаційною комісією і уточнює  питання прийому і розміщення населення, графік руху ешелонів і автомобільних  колон, чисельність людей.

Для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні евакуаційні  пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйованого населення. На ПЕП  зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними пунктами, надають першу  медичну допомогу, розселяють людей.

Розселяють евакуйованих у будинках і квартирах місцевих жителів (у  порядку підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших придатних  для житла приміщеннях.

Підвали, погреби необхідно пристосувати під ПРУ.

Місцеві жителі повинні бути готові поділитися з прибулими продуктами харчування, особливо в перші дні  приїзду, до того, як буде організоване їх постачання.

Місцеві органи адміністрації сільських  населених пунктів, сільсько- і лісогосподарських  об'єктів повинні виявляти постійну турботу про евакуйоване населення, сприяти його працевлаштуванню і  забезпеченню всім необхідним для проживання.

Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організується через місцеві  торговельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покладається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, пральні, бані. Розширити  їх можна за рахунок евакуйованих.

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської  місцевості, які можуть бути додатково  укомплектовані евакуйованими медичними  працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення  повинне суворо дотримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів цивільного захиситу. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на місцевих підприємствах  і підприємствах, вивезених із небезпечної  зони, які продовжують роботу в  заміській зоні.

 

 

 

Висновок

 

Законом України "Про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (стаття 34) громадяни України  у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру зобов'язані: дотримуватися  заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної  безпеки; вивчати основні способи  захисту населення і територій  від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами захисту; при виникненні надзвичайних ситуацій дотримуватись відповідних вимог.

Захист населення і території  від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюється за принципами: пріоритетності завдань, спрямованих на порятунок життя і збереження здоров‘я людей та навколишнього середовища; безперечної переваги раціональної і превентивної безпеки; вільного доступу населення до інформації про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; особистої відповідальності і турботу громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки і дій у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру; відповідальності в межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог даного Закону; обов‘язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і мінімізацію їх негативних психіко-соціальних наслідків; врахування економічних, природних та інших особливостей території і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру; максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та реагування на них.

Основні способи захисту  населення в надзвичайних ситуаціях  техногенного і природного характеру: інформування та оповіщення; спостереження; укриття в захисних спорудах; евакуаційні заходи; інженерний захист; медичний захист; біологічний захист; радіаційний і хімічний захист.

 

Список літератури

 

1. Атаманчук П. С., Мендерецький В. В., Панчук О. П., Чорна О. Г. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 276 с.
2. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Цапка.  2ге вид., перероб. і доп.  К., 2003.  397 с.
3. Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник.  К.: Атіка, 2001.  304 с.
4. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. — 6-те вид., перероб. і доп. — К.:Знання, 2007, — 332 с.