Основные способы защиты в ЧС

Щілину роблять глибиною близько 2 м (рис.). Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, хмизом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім  шар глини товщиною 10—15 см, який захищає щілину від потрапляння  дощових вод, і шар ґрунту 20—40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверхневі води відводять у бік  щілини по стічних канавках. Якщо можливо, щілини можна будувати також зі збірних  залізобетонних конструкцій.

Рис. Перекрита щілина

Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого  перебування людей. Будують землянку так само, як і щілину, але з  підлогою, опаленням, місцями для  сидіння і лежання. Ширина землянки 2—2,5 м.

8. Евакуаційні заходи

 

У містах та інших населених пунктах, де є об'єкти підвищеної безпеки, при  неповному забезпеченні захисними  спорудами основним способом захисту  населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке  проживає в населених пунктах, що знаходяться у районах можливого  катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного  ураження, стихійного лиха, аварій і  катастроф.

Враховуючи обстановку, що склалась на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового  або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться  за рішенням Кабінету Міністрів України  для всіх категорій населення  і планується на випадок: можливого  небезпечного радіоактивного забруднення  територій (при загрозі життю  і здоров'ю людей); виникнення загрози  катастрофічного затоплення.

Часткова евакуація проводиться  за рішенням Кабінету Міністрів України  у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.

Евакуаційні заходи здійснюються Радою  Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

При проведенні часткової евакуації  завчасно вивозиться незайняте у  виробництві та обслуговуванні населення; діти, учні навчальних закладів, вихованці  дитячих будинків, разом з викладачами  та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди" які перебувають  у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

Евакуація населення планується на випадок: аварії на атомній електростанції з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видів аварії з викидом  сильнодіючих ядучих речовин, загрози  катастрофічного затоплення місцевості, лісових торфових пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками. У воєнний час — від уражаючих факторів зброї масового ураження, звичайної зброї.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей  необхідно: завчасно планувати евакуацію  населення; визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних  зон; організувати оповіщення керівників підприємств і населення про  початок евакуації; організувати управління евакуацією, турбуватись про життєзабезпечення  в місцях розміщення евакуйованого  населення; організувати навчання дітям  під час проведення евакуації.

Евакуація — це упорядковане виведення  чи вивезення людей з об'єктів  і населених пунктів, перебування  в яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації — забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації  підлягають цінності, документація та архівні матеріали.

Масштаби евакуації залежать від  величини поширення ураження чи загрози  надзвичайної ситуації. Успішність проведення евакуації залежить від підготовленості  керівництва об'єктів, населених  пунктів, адміністративних територій, керівників держави, населення, сил  і засобів.

Розрізняють такі види евакуації:

а) загальна евакуація — будівля  або населений пункт звільняються повністю;

б) часткова евакуація — звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при  частковій евакуації необхідно  обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;

в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла  або може виникнути в обмежений  відрізок часу; кожний з названих видів  евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перерости в  негайну евакуацію;

г) тимчасова евакуація — проводиться  при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна  аварія на віддаленні та ін.).

Евакуація населення з небезпечних  районів і зон (крім зон карантину) проводиться у разі загрози життю  та здоров'ю людей. Евакуації підлягає все населення району, якому загрожує небезпека. Ева-козаходи можуть мати масовий  характер і здійснюватись у стислі строки із залученням всіх видів транспорту або поступово залежно від  обстановки.

Приводом для планування евакозаходів є прогнозовані рівні та дози радіації, ступені радіоактивного забруднення, концентрації або щільності хімічного  зараження, які перевищують допустимі  дози і можуть призвести до довгострокових або непоправних наслідків для  життя і здоров'я людей.

Підставою для практичного проведення евакозаходів є фактичні показники  обстановки в разі надзвичайної ситуації, рішення уряду щодо проведення евакозаходів; у невідкладних випадках рішення  керівника місцевої представницької  та виконавчої влади території, де сталося  лихо.

Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку зон і районів розміщення для  нормальної життєдіяльності евакуйованого  населення; підготовку всіх видів транспорту; створення необхідних структур і  органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для  охорони громадського порядку і  підтримання організованості серед  населення.

Практичні евакуаційні заходи здійснюються в разі: загальної аварії на атомній  електростанції; всіх видів аварій зі СДЯР, наслідки яких загрожують життю  і здоров'ю людей, що проживають у  зоні можливого ураження; загрози  катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торфових пожеж, що загрожують населеним пунктам; катастрофічних землетрусів та інших геофізичних  та гідро-метеоявищ з тяжкими  наслідками; із районів бойових дій.

Евакуйовані постійно проживають у  заміській зоні до особливого розпорядження.

Заміська зона — це територія, розміщена  за межами можливих руйнувань у містах (рис.).

Рис. Схема евакуації населення: ЗЕП — збірний евакуаційний пункт; ППЕ — проміжний пункт евакуації; ПЕП — приймальний евакуаційний пункт; АМ-1 — автомобільний маршрут; ПМ-1 — піший маршрут; ЗТ — перевезення залізничним транспортом; А — заміська зона; Б — зона евакуації; В — територія евакуації

В обстановці загрози населенню  особливого значення набуває термін евакуації людей за межі небезпечних  зон. За таких умов у мінімальний  термін евакуацію можна провести комбінованим способом, який полягає  у тому, що масове виведення населення  із небезпечної зони пішки поєднується  з вивезенням деяких категорій населення  всіма видами наявного транспорту.

Транспортом вивозять рятувальні формування, робочі зміни підприємств, які продовжують  виробничу діяльність у небезпечній  зоні, населення, яке не може само пересуватися. Решту населення організовано виводять пішки.

Евакуація працюючого населення і  членів сімей проводиться за виробничим принципом, тобто через об'єкти народного  господарства. Евакуація населення, не пов'язаного з виробництвом, проводиться  за територіальним принципом — за місцем проживання, через домоуправління і житлово-експлуатаційні органи. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе вивезення їх зі школами  і дитячими садками.

Проведенням евакуаційних заходів  займаються органи управління цивільного захисту, керівники домоуправлінь  і житлово-експлуатаційних органів, а також міські й районні евакуаційні  комісії.

Основним документом, який визначає обсяг, зміст, термін проведення евакуації  населення, є план цивільного захисту  з розділом про захист населення. На основі плану евакуації у містах, районах і на об'єктах народного  господарства (підприємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються  евакуаційні комісії, а у сільській  місцевості — евакоприймальні комісії.

До обов'язків міської, районної евакуаційної комісії міста, району входять: облік населення, установ  і організацій, які підлягають евакуації; облік можливостей населених  пунктів заміської зони щодо прийому  і розміщення населення, установ  і організацій; розподіл районів  населених пунктів заміської  зони між районами міста, підприємствами, установами і організаціями; облік  транспортних засобів і закріплення  їх за об'єктами для перевезення  людей; визначення складу піших колон  і маршрутів їх руху; підготовка заходів матеріального, технічного та інших видів забезпечення і  евакуації; визначення терміну проведення евакуації.

Рішенням начальника об'єкта створюється  об'єктова евакуаційна комісія. До її складу входять представники профспілок, відділу кадрів, начальники цехів  та інших виробничих підрозділів. Очолює комісію один із заступників керівника  об'єкта.

Обов'язками евакуаційної комісії  є облік працюючих і членів їх сімей, які підлягають евакуації, визначення складу піших колон і  уточнення маршрутів їх руху, вирішення  питань транспортного забезпечення, підготовка проміжних пунктів евакуації, районів евакуації, пунктів посадки  і висадки; організація зв'язку і  взаємодії з районною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом, встановленням зв'язку з  евакоприймальною комісією і приймальним  евакопунктом та вирішення разом  з ними питань розміщення, працевлаштування, матеріального забезпечення, медичного  і побутового обслуговування евакуйованого  населення.

Міські евакуаційні комісії  створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Кожному ЗБП присвоюється державний  реєстраційний номер. Розміщуються ЗБП у громадських будівлях —  школах, будинках культури та ін. Пункти збирають населення, проводять реєстрацію його, організують посадку людей  на транспорт або формують піші колони і відправляють їх у заміську зону, район евакуації.

Про початок евакуації населення  повідомляють на підприємствах, установах, у навчальних закладах, а також  через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення.

Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підготуватися  до виїзду (виходу), скласти необхідні  речі, засоби індивідуального захисту, медикаменти, продукти, документи і  гроші. У будинку, квартирі зняти  фіранки з вікон, прибрати предмети і речовини, які легко спалахують.

Речі брати із собою лише необхідні: одяг, взуття, білизну. В комплекті  одягу бажано мати плащ і спортивний костюм, взуття (гумове або на гумовій  основі). Обов'язково потрібно взяти  теплі речі, навіть якщо евакуація  проводиться влітку.

Продукти харчування (на 2—3 доби) треба  брати ті, які зручно зберігати  і які не потребують тривалого  приготування: консерви, концентрати, сухарі та ін. Воду доцільно налити у  фляжку.

Важливо не забути документи: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат  про закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і  народження дітей.

Всі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При  евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів  харчування враховують, що людині самій  доведеться їх нести (при евакуації  транспортом загальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бирку із зазначенням на ній прізвища, ім'я і по батькові, адреси постійного проживання і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно необхідно підготовити  до евакуації дітей. Підбираючи одяг і взуття, слід враховувати їх захисні  властивості та пору року. Для дітей  до 3 років необхідно взяти запас  необхідних продуктів. Дітям дошкільного  віку у внутрішню кишеню одягу, яким вони користуються, вкласти картку із зазначеними прізвищем, ім'ям і  по батькові дитини, роком народження, домашньою адресою і місцем роботи батьків. Ще краще написати ці дані на клаптику білої тканини і підшити  його з внутрішньої сторони одягу  дитини, наприклад, під коміром.

Після того, як всі необхідні речі, продукти харчування і медикаменти  складені, безпосередньо перед виходом  із будинку чи квартири треба перевірити чи відключені газ, електроприлади, освітлення, перекриті водопровідні крани, закриті  вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на ЗБП.

Прибулі на збірний евакуаційний пункт  реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.